Ухвала суду № 65017955, 21.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1119/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Цюри Т.В., Сидоренко І.П.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Суворовського районного суду Одеської області від 30 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет застави та визнання права власності на іпотечне майно,-

встановила:

Представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із позовом до відповідача, вказуючи, що 19.09.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11395937000, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобовязання по видачі кредиту в сумі 65 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,50 % річних, строком до 19.09.2028 року, а ОСОБА_2 зобовязався своєчасно повернути позивачу всю суму кредиту, відсотки та дотримуватися строків та умов, вказаних у договорі.

В забезпечення виконання зобовязань між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 19.09.2008 року укладено договір іпотеки № б/н, предметом якого є: квартира АДРЕСА_1.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами договорами.

В порушення умов вказаного договору відповідач прострочив виплату грошової суми, тому, у звязку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, представник позивача просив суд в рахунок виконання зобовязань за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, визнати за Банком право власності на вказану квартиру (а. с. 1-6).

Рішенням Суворовського районного суду Одеської області від 30 березня 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення (а. с. 126-127).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 130-133).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ПАТ «Дельта Банк» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з того, що при наявності умов, визначених сторонами у договорі про іпотеку від 19.09.2008 року, іпотекодержатель ПАТ «Дельта Банк» має право у позасудовому порядку задовольнити свої вимоги шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки, який прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодерожателя.

З таким висновком слід погодитись, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що 19.09.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПAT «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11395937000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 65 000 доларів США зі сплатою 14,5 % річних, з кінцевим терміном повернення до 19.09.2028 року (а. с. 7-8).

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір від 19.09.2008 року за умовами якого останній передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 30-33).

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги, за яким ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитами, в тому числі за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними з ОСОБА_2

Унаслідок неналежного виконання грошових зобовязань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка станом на 06.07.2015 року складала 124 472 доларів США та 290 066,75 гривень, з яких тіло кредиту складає 64 586,16 доларів США, що еквівалентно 1 357 487,93 гривень, відсотки 59 885,99 доларів США, що еквівалентно 1 258 698,59 гривень, а також пеня 271 249,42 гривень (а. с. 34).

Згідно з пунктом 4.5 договору іпотеки звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса здійснюються відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Відповідно п. 4.6 звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Пункт 5.3 визначає, що у разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя ( абз.2 ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку») право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в п. 5.1 цього договору іпотеки.

Пункт 5.4 визначає, що у разі застосування права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»), іпотекодержатель реалізує норми ст. 38 Закону України «Про іпотеку» і повідомлення, про яке йдеться в п. 5.1 договору вважається повідомленням іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Неспроможним є довід апеляційної скарги про те, що необхідно прийняти до уваги, що передача предмету іпотеки у власність іпотекодержателя, як способу забезпечення виконання кредитного договору був обумовлений сторонами при укладанні договору іпотеки, а тому ПАТ «Дельта Банк» мав можливість задовольнити свої вимоги шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Так, відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом з тим, порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, проаналізувавши положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України, можна зробити висновок, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення вимог кредитора на виконання забезпечених іпотекою зобов'язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі N 6-1219цс16, в постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1685 цс16.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції правильно встановлено, що позичальник не виконував умов кредитного договору, кредиту не погасив, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, а положеннями іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки, в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Отже, застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно. Банк не надав доказів звернення до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно, та наявності у державного реєстратора підстав для відмови в державній реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також не надано доказів наявності будь-яких перешкод для здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, оскільки такі умови передбачені договором іпотеки.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст. ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Суворовського районного суду Одеської області від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

ОСОБА_3