Рішення № 65016212, 21.02.2017, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/13977/15-ц

Провадження № 2/520/2427/17

Рішення

іменем України

21 лютого 2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Прохорова П.А.

при секретарі Цвігун А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення обєкта самочинно будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулася з позовом до ОСОБА_1, в якому просить суд зобовязати ОСОБА_1 власними силами і за рахунок власних коштів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинної будівлі гаражу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7, а також стягнути з відповідачки витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилається на те, що 22.09.2015року Одеською міською радою отримано лист Київської районної адміністрації від 18.09.2015року №П-1604/2 щодо факту самочинного будівництва капітального гаражу за адресою: вул. Краснова, 7, у м. Одесі.

Зі змісту даного листа та доданих до нього матеріалів вбачається, що гр. ОСОБА_1 самовільно виконала роботи з будівництва гаражу, за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7.

Представник позивача зазначає, що самочинне будівництво гаражу здійснено відповідачем на земельній ділянці, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Факт виконання означених будівельних робіт, як вказує представник позивача, підтверджується актом Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 31.10.2014року з фотофіксацією, здійсненою КП «ЖКС «Вузівський», листом управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 14.11.2014 року № 01-11/3458, листом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 27.01.2015 року № 01/12-729.

Крім того, представник позивача зазначає, що комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» відповідачу був виданий припис від 18.10.2014року №855 про необхідність демонтажу самочинно збудованого гаражу.

Київською районною адміністрацією 08.06.2015року було видане розпорядження №258 «Про знесення самовільно збудованого гаражу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7».

Однак, на даний час, як вказує представник позивача, зазначені припис КП «ЖКС «Вузівський» та розпорядження Київської районної адміністрації відповідачем у добровільному порядку не виконані.

Також представник позивача зазначає, що Одеською міською радою земельна ділянка, яка розташована по вул. Краснова, 7, відповідачу або іншим особам не передавалась, також не приймалось рішення про надання гр. ОСОБА_1 у власність або у користування (оренду) вказаної земельної ділянки із цільовим призначенням під будівництво гаражу, а відтак, має місце самовільне та, як наслідок, незаконне зайняття земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що відповідачка, здійснивши самочинне будівництво на земельній ділянці, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7, порушила права Одеської міської ради, як власника земельної ділянки, Одеська міська рада звернулася до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення обєкта самочинно будівництва.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16.02.2016року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на предмет спору було залучено Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський», оскільки згідно договору №В-6-342 від 24 червня 2015року про надання послуг, укладеного між КП «ЖКС «Вузівський» та ОСОБА_1, виконавець - КП «ЖКС «Вузівський» забезпечує прибирання прилеглої до гаражу території в погодних умовах, які не відносяться до надзвичайних природних умов, характерним для відповідної місцевості в розмірах, встановлених правилами благоустрою території міста Одеси, затвердженими рішенням Одеської міської ради №1631-VI від 23.12.2011року. Характеристики гаражу: номер гаражу №6-342, площа гаражу 32,56кв.м.. місце розташування: м. Одеса, вул. Краснова, 7.

Вищезазначена справа перебувала на розгляді судді Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В.

Згідно доповідної записки консультанту суду від 13.06.2016року, у звязку з перебуванням судді Калініченко Л.В. у відпустці, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, справу було передано на розгляд іншому судді.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 14.06.2016року за №287, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено автоматичний розподіл вказаної судової справи.

Згідно автоматичного розподілу судової справи, вищезазначену цивільну справу №520/13977/15-ц призначено судді Київського районного суду м. Одеси Прохорову П.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Прохорова П.А. від 15.06.2016року цивільну справу №520/13977/15-ц за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення обєкта самочинно будівництва було прийнято до свого провадження.

Представник позивача про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання 21.02.2017року не зявився, однак надав до канцелярії суду заяву, в якій заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, а також просив розглянути справу за відсутності представника Одеської міської ради.

Відповідачка - ОСОБА_1 про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, у судове засідання 21.02.2017року не з'явилась, однак її представник надав до канцелярії суду заяву, в якій просив провести судове засідання за його та відповідачкою відсутності, проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях.

Так, в обґрунтування наданих заперечень представник відповідачки посилається на те, що неможливо казати про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, оскільки спочатку відповідачем досить давно був правомірно встановлений і до 05.10.2014року використовувався гараж №В-6-342, площею 18 кв.м. (6м*3м), який сам по собі жодних нарікань не викликав.

Були тільки вимоги КП ЖКС «Вузівський» щодо приведення гаражу в належний санітарний стан та пропозиції щодо вступу в договірні стосунки, і тільки після 05.10.2014року, коли відповідач з метою поліпшення санітарного стану гаражу здійснив його реконструкцію, внаслідок якої площа гаражу збільшилась на 14,56 кв.м. і стала складати 32,56 кв.м. (7,4м*4,4м), розпочались вимоги щодо його демонтування, але в такому разі вимоги про повний демонтаж гаражу є протиправними, адже спочатку гараж не був самовільним.

Тобто, представник відповідачки вказує, що правомірними можуть бути тільки вимоги щодо приведення гаражу № В-6-342 у первісний стан, тобто до площі 18 кв.м. (6м*3м).

Також представник відповідачки зазначає, що земельна ділянка, яка складає прибудинкову територію будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7, на законних підставах передана КП ЖКС «Вузівський» у користування та обслуговування разом із будинком, і тільки КП ЖКС «Вузівський», як підприємство, яке здійснює управління будинком, може вимагати усунення порушень, пов'язаних із використанням прибудинкової території.

Однак, сам КП «ЖКС «Вузівський» жодних претензій до відповідачки не має, навпаки, довідка від 08.02.2016року на ім'я відповідача про відсутність заборгованості по оплаті за гараж, договір № В-6-342 від 24.02.2015 року про надання послуг прибирання території біля вже реконструйованого гаража, акт обстеження реконструйованого гаражу від 20.06.2015року свідчать про те, що КП «ЖКС «Вузівський» повністю погодився з проведеною відповідачем реконструкцією гаражу № В-6-342.

Таким чином, представник відповідачки вказує, що в даному випадку відсутній спір між належним землекористувачем прибудинкової земельної ділянки КП «ЖКС «Вузівський» та відповідачем ОСОБА_1, а позивач - Одеська міська рада в даному випадку, в розумінні ст. 42 Земельного кодексу України, не є землекористувачем прибудинкової земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7, через що не має права на звернення з позовом до відповідача.

З урахуванням викладеного, представник відповідачки просить суд відмовити Одеській міській раді у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи КП «ЖКС «Вузівський» про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання 21.02.2017року не зявився, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника КП «ЖКС «Вузівський», на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 18.10.2014року майстром дільниці №6 КП «ЖКС «Вузівський» було складено та вручено ОСОБА_1 припис про необхідність демонтувати на протязі пяти днів самовільно збільшений гараж №В-6-342, за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7.

31.10.2014року співробітниками Київської районної адміністрації Одеської міської ради було складено акт про те, що між будинками №7 та 7-А по вулиці Краснова у місті Одеса проведено роботи з будівництва камяного гаражу. На момент проведення перевірки будівельні роботи не проводились. Забудовник був відсутній.

З відповіді Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 14.11.2014року за №01-11/3458 вбачається, що управління не видавало вихідні дані на розробку проектів будівництва (реконструкції) обєкту, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7-7а.

Згідно відповіді Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 24.11.2014року №01-08/1794-09-04, за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7-7а, розташовані будівлі та споруди, які можуть використовуватися у якості гаражів. Будівельні роботи на момент проведення перевірки не проводились. Встановити власників чи користувачів наведених будівель та споруд не вдалося через їх відсутність.

Крім того, з відповіді Департаменту ДАБІ в Одеській області від 27.01.2015року за №01/12-729 вбачається, що за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7-7а, жодних дозвільних документів на проведення будівельних робіт Інспекцією ДАБК в Одеській області та Департаментом на протязі 2015років не реєструвалося.

08.06.2015року Київською районною адміністрацією Одеської міської ради було прийнято розпорядження за №258 про знесення самовільно збудованого гаражу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7, яким зобовязано гр. ОСОБА_1 припинити будівельні роботи та зобовязано у десятиденний термін знести самовільно збудований гараж, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7.

Крім того, на виконання вимог ухвал суду про витребування доказів Київська районна адміністрація Одеської міської ради листом від 23.09.2016року за №1979/01-11 повідомила про те, що в Київській районній адміністрації Одеської міської ради, за наявними в архіві райадміністрації документами (2010-2016р.р.) дозвільні документи на встановлення гаражу №В-6-342, площею 18кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7, відсутні.

Департамент архівної справи та діловодства Одеської міської ради листом від 03.01.2017року №3660-11.1-31 повідомив суд про те, що в первинних документах виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів та Київської районної адміністрації за 1994-1996р.р. рішення (розпорядження) про надання дозволу на встановлення гаражу №В-6-342, площею 18кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7, не знайдено.

Згідно ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 142 Конституції України є земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7, на якій відповідачкою здійснюються будівельні роботи, в порушення вищеперелічених норм, використовується за відсутності правовстановлюючих документів на землю.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Стаття 373 ЦК України, що регламентує право власності на земельну ділянку, містить аналогічну по суті норму згідно якої право власності на земельну ділянку набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють міські ради.

Таким чином, власником земельної ділянки є Одеська міська рада як орган, що уповноважений по закону розпоряджатися землями комунальної власності, чиї інтереси в даному випадку порушені.

З огляду на викладене, посилання представника відповідачки на те, що належним землекористувачем прибудинкової земельної ділянки, за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7, є КП «ЖКС «Вузівський», судом до уваги не приймається.

Отже, відповідачка, здійснивши самочинне захоплення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. вул. Краснова, 7, та виконуючи на ній будівельні роботи, порушила права та інтереси держави в особі Одеської міської ради, яка встановлює єдиний порядок для громадян та юридичних осіб по реєстрації, перереєстрації земельних ділянок зміну їх цільового призначення, нерухомого майна, а також отримання у власність земельних ділянок і отримання державних актів на них.

Крім того, згідно ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання

містобудівної діяльності". До того ж, зазначеним Законом визначено, що фізичні і юридичні особи зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних з будівництвом об'єкта архітектури.

Згідно із статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій», дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:

розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів відповідно до вихідних даних на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови;

розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів;

облік державних і суспільних інтересів при плануванні й забудові територій;

врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок і будинків, що оточують місце будівництва;

захист прав громадян і громадських організацій відповідно до законодавства.

Згідно до ст. 26 та ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування. Проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відсутність у забудовника (ОСОБА_1М.) затвердженого проекту й дозволу на проведення будівельних робіт свідчить, що таке будівництво є самочинним.

Суд вважає, що проведення робіт з самовільного будівництва без належним чином затвердженого проекту будівництва, відповідних погоджень та дозволів є потенційно небезпечним, так як проведення таких робіт здійснюється без контролю з боку відповідних органів та служб, що в свою чергу є порушенням діючих архітектурно-будівельних, протипожежних, санітарних та інших норм.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачкою, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не надано суду жодних доказів, які б підтверджували отримання дозволу на виконання будівельних робіт, та документів, які б підтверджували той факт, що вона у встановленому законом порядку побудувала гараж, отримавши на це необхідні дозвільні документи.

Посилання представника відповідачки на наявність між нею та КП «ЖКС «Вузівський» договору №В-6-342 від 24.06.2015року про надання послуг, який забезпечує прибирання прилеглої до гаражу території, не є дозволом на виконання будівельних робіт та документом, який підтверджує той факт, що вона у встановленому законом порядку побудувала гараж.

Відповідно до частин 1, 7 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва, або проведення відповідної його перебудови. Право на звернення до суду з таким позовом закон надає, зокрема, й відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012року за №6, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Під належним дозволом слід розуміти передбаченийЗаконом України № 3038-VIдозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Не приймаються судом до уваги і посилання представника відповідачки на те, що правомірними можуть бути тільки вимоги щодо приведення гаражу № В-6-342 у первісний стан, тобто до площі 18 кв.м., оскільки згідно відповідей Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради дозвільні документи на встановлення гаражу №В-6-342, площею 18кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7, відсутні, рішення (розпорядження) про надання дозволу на встановлення гаражу також не знайдено.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 документи, що підтверджують право користування самовільно захопленою земельною ділянкою не оформила, доказів, які б підтверджували отримання дозволу на виконання будівельних робіт, та документів, які б підтверджували той факт, що вона у встановленому законом порядку побудувала гараж, отримавши на це необхідні дозвільні документи, не надано, суд вважає позовні вимоги Одеської міської ради в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинної будівлі-гаражу, за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобовязання відповідача власними силами звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинної будівлі-гаражу, за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 7, не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.

Так, чинне законодавство не встановлює обовязку здійснювати таке знесення виключно власними силами.

Суд вважає, що у разі набрання даним рішенням чинності, відповідачка не позбавлена можливості залучати будь-яких інших осіб для виконання рішення суду та виконання робіт щодо знесення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачки на корить позивача Одеської міської ради.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Одеської міської ради до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення обєкта самочинно будівництва задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_1 (18.02.1954року народження, ІПН НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинної будівлі-гаражу, розташованого за адресою: місто Одеса, вулиці Краснова, 7, за рахунок власних коштів.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (18.02.1954року народження, ІПН НОМЕР_1) на користь Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривня 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя П. А. Прохоров