ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" лютого 2017 р. Справа № 917/1626/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,
при секретарі Євтушенко Є.В.,
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідачів - не з'явились,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 (особисто),
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на підставі витягу з договору про надання правової допомоги у Харківському апеляційному господарському судів від 02.02.2017р., ордеру на надання правової допомоги від 02.02.2017р.,
від інших третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№225 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 13.12.2016р. у справі №917/1626/16,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ, до 1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Кременчук, Полтавської області,
2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Горішні плавні, Полтавської області,
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Данунц", м.Харків,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Горішні плавні, Полтавської області,
2. ОСОБА_1, м.Горішні плавні, Полтавської області,
3.Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, м. Горішні плавні, Полтавської області,
про звільнення приміщення,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.12.2016р. у справі №917/1626/16 (суддя Киричук О.А.) позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи- підприємця ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Данунц" задоволено повністю. Зобов'язано звільнити в примусовому порядку нерухоме майно - будівлю пивного бару та магазину по продажу продовольчих та непродовольчих товарів, загальною площею 665,1 м. кв., за адресою: АДРЕСА_3, яку займають фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_1), фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Данунц" (м. Харків, в'їзд Білостоцький, 3, код ЄДРПОУ 38277749). Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_4 (код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", вул. Лєскова, 9, м.Київ, 01011 (код 14305909) 459,33 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Фізичної особи- підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", вул. Лєскова, 9, м.Київ, 01011 (код 14305909) 459,33 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данунц", в'їзд Білостоцький, 3, м.Харків, 61038 (код 38277749) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", вул. Лєскова, 9, м.Київ, 01011 (код 14305909) 459,33 грн. витрат по сплаті судового збору.
Місцевий господарський суд з посиланням на положення ч. 3 ст. 9, ч. 2 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", положень п. 4.1.4 договору іпотеки від 18.06.2008р. №010/08-1064 зазначає, що за відсутності згоди іпотекодержателя на передачу предмету іпотеки в оренду, обставини чого не спростовуються учасниками судового процесу, а також підтвердження матеріалами справи факту передачі відповідного майна відповідачам у справі, позовні вимоги про звільнення приміщення: будівлі пивного бару та магазину продажу продовольчих та непродовольчих товарів, загальною площею 665,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, в примусовому порядку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 13.12.2016р. у справі №917/1626/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що обов'язковою умовою звільнення приміщення за рішенням суду є отримання письмової вимоги іпотекодержателя про добровільне звільнення приміщення, разом з тим, оскаржуване судове рішення не містить відомостей про отримання відповідачами відповідних вимог.
Крім того, заявник апеляційної скарги вказує, що на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки від 18.06.2008р. нерухоме майно - будівля пивного бару та магазину по продажу продовольчих товарів, загально площею 665,1кв.м за адресою: АДРЕСА_3, вже перебували в оренді, про що було відомо позивачу, тим самим, останній надав згоду на передачу вищевказаного майна в оренду.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1, рішення господарського суду Полтавської області від 13.12.2016р. залишити без змін (вх.№ 932 від 30.01.2017р.).
В обґрунтування своєї позиції у справі позивач зазначає, що обставина отримання відповідачами письмових вимог банк про звільнення приміщення підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомлень про вручення поштових відправлень. Разом з тим, факт отримання письмової вимоги щодо добровільного звільнення нежитлового приміщення не є обов'язковою умовою для даної процедури та законодавчо не передбачений.
Крім того, позивач вказує, що на момент укладення договору іпотеки від 18.06.2008р. нерухоме майно, яке становить предмет іпотеки, не перебувало в оренді у третіх осіб, що підтверджується положеннями п. 2.1 договору. При цьому, укладаючи в 2008 році договір іпотеки, банк не міг надати дозвіл на передачу майна в оренду ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Данунц", оскільки вказані особи зареєстровані у установленому порядку пізніше укладення договору іпотеки.
Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" подано клопотання про розгляду справи без участі його представника (вх.№ 933 від 30.01.2017р.).
В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги, просили суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 13.12.2016р. у справі №917/1626/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляд справи, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, відповідачів, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу Коваленко В.В. за № 755, ОСОБА_1 набула право власності на ? частку будівлі пивного бару та магазину по продажу продовольчих та не продовольчих товарів загальною площею 665,1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 16).
Комунальним підприємством "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" в Реєстр прав власності на нерухоме майно внесено запис право власності ОСОБА_1 на вищевказане майно (а.с. 17).
На підставі договору безоплатного користування від 01.05.2016р. ОСОБА_1 (іменована - позикодавець) передала ОСОБА_7 у безоплатне користування приміщення площею 173,80 кв.м, розміщеного за адресою: АДРЕСА_3. Приміщення передане для забезпечення його схоронності позичальником та з правом передачі в користування третім особам.
В подальшому, між ОСОБА_7 та ТОВ "Данунц" було укладено договір оренди вказаного нежитлового приміщення від 01.06.2016р., обставиною нікчемності якого позивач обґрунтовує заявлені у справі вимоги.
За таких обставин, оскільки спір у даній справі може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_1, яка є власником частини будівлі пивного бару та магазину по продажу продовольчих та не продовольчих товарів, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, щодо однієї із сторін у справі, що стало підставою для визнання її учасником судового процесу, колегія суддів дійшла висновку про наявність у вказаної особи права на оскарження прийнятого судом першої інстанції рішення від 13.12.2016р. у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль" та ФО-П ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 010/08-1064, згідно з яким банком надано кредит у розмірі 279200,00 дол. США зі строком повернення згідно графіка, але не пізніше 08.06.2018 року зі сплатою 14,75 % річних.
18.06.2008р. між ОСОБА_6, ОСОБА_1 (іменовані - "іпотекодавцями") з одного боку та AT "Райффайзен Банк Аваль" (іменоване - "іпотекодержатель") з іншого, укладено договір іпотеки №010/08-1064, згідно з п. 1.1 якого, договір забезпечує вимоги іпотекодержавтеля, що витікають з кредитного договору №010/08-1064 від 17.06.2008р., укладеного між іпотекодержателем та боржником, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 500000 доларів США 00 центів, сплатити за його користування 14,75 процентів річних в строк до 08.06.2018р., сплатити комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.
Відповідно до п. 1.2 вказаного договору в іпотеку банку передано нерухоме майно - будівлю пивного бару та магазину по продажу продовольчих та непродовольчих товарів, загальною площею 665,1 м. кв., за адресою: АДРЕСА_3.
У відповідності до п. 1.4 договору іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна.
Згідно з п. 4.1.4 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найом, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.
Постановою Верховної Ради України "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" від 19.05.2016 року у Полтавській області м. Комсомольськ перейменовано в м. Горішні плавні.
В подальшому, банку стало відомо про перебування у приміщенні, яке визначено предметом іпотеки за договором від 18.06.2008р., орендарів, а саме: ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Данунц", в підтвердження чого позивачем надані відповідні договори оренди нежитлових приміщень (а.с.24-30).
Зважаючи на відсутність згоди банку на передачу зазначеного нежитлового приміщення в оренду третім особам, а також наявність не виконаних ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 17.06.2008р. № 010/08-1064 перед банком, які встановлено рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 17.04.2015р. у справі №534/2536/14-ц, позивач вважає за можливе задовольнити відповідні грошові вимоги за рахунок примусової реалізації приміщення у АДРЕСА_3, в межах виконавчого провадження у зазначеній справі.
11.03.2016р. відповідачу ТОВ "Данунц" банком направлено вимогу від 11.03.2016р. №140-11-00/8/390 про негайне звільнення приміщень у АДРЕСА_3.
Також, 18.04.2016р. відповідачам ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 банком було направлено вимогу від 18.04.2016р. №140-11-0-00/8/615 про негайне звільнення приміщені у АДРЕСА_3.
Оскільки вказані вимоги в добровільному порядку задоволено не було, та заставне приміщення продовжують займати орендарі, позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з вимогами про звільнення приміщення: будівлі пивного бару та магазину по продажу продовольчих та непродовольчих товарів, загальною площею 665,1 м. кв. за адресою: АДРЕСА_3, в примусовому порядку.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.
У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Як встановлено рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 17.04.2015р. у справі № 534/2536/14-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 01.07.2015р., в порушення п.п. 3,6, 6.1 договору від 17.06.2008р. № 010/08-1064 позичальник (ФОП ОСОБА_6.) взяті зобов'язання по поверненню сум кредиту та сплаті процентів за користування кредитом не виконав, у зв'язку з чим станом на 11 березня 2015 року загальна сума заборгованості по кредитному договору від 17.06.2008р. № 010/08-1064, з урахуванням заборгованості по тілу кредиту, прострочених процентів та пені, становила 288960, 50 доларів США.
За таких обставин, на підставі зазначеного вище судового рішення було стягнуто в солідарному порядку з фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 288960 доларів США 50 центів.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В межах розгляду справи, що розглядається, ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 належних доказів на підтвердження виконання зобов'язань за кредитним договором від 17.06.2008р. № 010/08-1064 та погашення заборгованості в сумі 288960,50 доларів США не надали.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст.575 ЦК України окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 586 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Частиною третьою статті 9 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
З огляду на положення п. 4.1.4 укладеного між ОСОБА_6, ОСОБА_1 та AT "Райффайзен Банк Аваль" договору іпотеки від 18.06.2008р. №010/08-1064 іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найом і т.д.), без отримання попередньої письмової згоди на це іпотекодержателя.
Таким чином, сторонами договору узгоджено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 набувають право на укладення договорів оренди майна, яке знаходиться в іпотеці, та передачу його третім особам у користування лише за наявності попередньої письмової згоди іпотекодержателя (AT "Райффайзен Банк Аваль").
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.
Факт передачі відповідачам майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, в оренду підтверджується наданими до матеріалів справи договором оренди нежитлового приміщення від 05.12.2013р., укладеного між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_9, договором оренди нежитлового приміщення від 30.10.2015р., укладеного між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5, договором оренди нежитлового приміщення від 01.05.2016р., укладеного між ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Данунц" (а.с. 24-30), а також вбачається зі змісту поданої апеляційної скарги у справі.
В матеріалах справи наявні копії повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с. 34,35), які є належними доказами на підтвердження обставин отримання ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Данунц" письмових вимог банку про звільнення займаних ними нежитлових приміщень.
Разом з тим, учасниками судового процесу не надано доказів звільнення відповідачами на вимогу банку нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3.
Щодо тверджень скаржника про перебування зазначеного вище майна в оренді станом на моменту укладення договору іпотеки від 18.06.2008р. №010/08-1064, як підстави для висновку щодо наявності згоди банку на передачу предмету іпотеки в оренду, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п. 2.1 договору іпотеки від 10.06.2008р. № 010/08-1067 іпотекодавець гарантує, що предмет іпотеки знаходиться у його власності до моменту укладення цього договору нікому не відчужений, а також заставою, в тому числі податковою, під забороною відчуження чи під будь-яким обтяженням, крім встановленого в цьому договору, не перебуває, як внесок до статутного фонду інших юридичних осіб не внесений, судового спору щодо нього немає, прав щодо нього у третіх осіб (за договором найму, оренди тощо) як в межах України, так і за межами України немає.
Отже, на момент укладення вказаного договору предмет іпотеки в оренді у будь-яких осіб не перебував.
Разом з тим, зважаючи на те, що запис щодо державної реєстрації ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Данунц" в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено лише 2014, 2015 та 2012 роки (а.с. 40-47), відповідно, укладаючи в 2008 році договір іпотеки банк не міг надати дозвіл на передачу іпотечного майна в оренду вказаним особам.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність порушеного права АТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо визначення можливості передачі предмету іпотеку в оренду відповідачам у справі, що у відповідності до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" має наслідком нікчемність договору оренди нежитлового приміщення від 05.12.2013р., укладеного між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_9, договору оренди нежитлового приміщення від 30.10.2015р., укладеного між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 та договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2016р., укладеного між ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Данунц".
Судова колегія зазначає, що неналежному виконанню іпотекодавцями взятих на себе зобов'язань, визначених п. 4.1.4 договору іпотеки від 10.06.2008р. №010/08-1067, кореспондує право іпотекодержателя вимагати усунення порушень умов договору з боку іншої сторони.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Визначенні вказаною ст. 16 Цивільного кодексу України способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватися до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав.
Разом з тим, значений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Положення ст.ст. 55, 124 Конституції України, норми яких поширюються на всі без винятку правовідносини, що виникають у державі, а також статті 3 Цивільного кодексу України визначають право особи на звернення до суду за захистом своїх прав.
Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 13 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення дії, яка порушує право.
За даних обставин, позивачем обрано ефективний спосіб захисту свого порушеного права шляхом звернення до суду з вимогою про звільнення приміщення: будівлі пивного бару та магазину по продажу продовольчих та непродовольчих товарів, загальною площею 665,1 м. кв. за адресою: АДРЕСА_3, яку займають відповідачі, в примусовому порядку.
З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Полтавської області від 13.12.2016р. у справі №917/1626/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.
Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 13.12.2016р. у справі №917/1626/16 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 27.02.2017р.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Здоровко Л.М.
Судове рішення № 65011637, Харківський апеляційний господарський суд було прийнято 21.02.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 917/1626/16. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: