Постанова № 65011614, 23.02.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2017 р.Справа № 916/2580/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Головея В.М.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 2144 від 08.12.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 05 грудня 2016 року

по справі № 916/2580/16

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 13 822,52 грн.

В С Т А Н О В И В :

19.09.2016 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту - Позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту - Відповідач), відповідно до якої просив:

- стягнути з відповідача заборгованість по орендній плати у розмірі 11 425,81 грн. та пеню за несвоєчасну сплату орендованої плати у розмірі 2396,71 грн.,

- розірвати договір оренди нежитлового підвального приміщення № 110/35 від 07.02.2006 року;

- виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 45,8 кв.м., розташованих за адресою АДРЕСА_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач своїми діями та в порушення п.п.2.2, 2.4 Договору оренди від 07.02.2006 № 110/35 систематично не сплачує орендну плату, у зв'язку з чим зазначений договір підлягає розірванню відповідно до ст.291 ГК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та виселенню з нежилих приміщень.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.12.2016 року (головуючий суддя Гуляк Г.І.) позов задоволений частково. Провадження в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11 425,81 гривень та пені в сумі 2396,71 гривень - припинено. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 110/35 від 07.02.2006 нова редакція від 28.07.2006 року), укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р №37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОРУ 26302595) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1). Виселено фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з не житлових підвальних приміщень, загальною площею 45,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул.. Артилерійська, 1, р/р №37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОРУ 26302595); Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул.. Артилерійська, 1, р/р №37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОРУ 26302595) витрати на сплату судового збору у розмірі 4134 (чотири тисячі сто тридцять чотири ) гривні.

20.12.2016 на виконання рішення господарського суду Одеської області був виданий відповідний наказ.

Висновок суду щодо припинення провадження у справі мотивований тим, що в процесі позовного провадження відповідач сплатив заборгованість за орендну плату, у зв'язку з чим предмет спору щодо стягнення заборгованості - відсутній. Відносно задоволення позову в частині розірвання Договору оренди та виселення орендаря з нежитлового приміщення, місцевим господарським судом зазначено, що у зв'язку з істотним порушенням умов Договору в частині своєчасної орендної плати Договір підлягає розірванню згідно з ст.ст. 782, 785 ЦК України, п.5.3 умов зазначеного Договору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 05.12.2016 року по справі № 916/2580/16 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права, а тому прийнято необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що він більше 10 років орендував нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та завжди добросовісно та сумлінно виконував умови договору оренди, однак у зв'язку з хворобою зазнав матеріальних втрат, що призвело до прострочення сплати орендної плати.

Представник позивача в судове засідання 23.02.2016 не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив залишити апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

17.02.2017 року від позивача надійшли додаткові пояснення до відзиву, відповідно до якого просив залучити до матеріалів справи копію розрахунку заборгованості від 15.02.2017.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника скаржника, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 28 липня 2006 року між Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 була укладена нова редакція Договору оренди нежитлового приміщення № 110/35 від 07.02.2006, відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі підвальні приміщення, загальною площею 141,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2. (а.с.10-11).

Згідно п.2.1, 2.2. Договору, оренда плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та рішення сесії Одеської міської ради №4840-IV від 09.11.2005р. „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади м. Одеси". За орендоване приміщення Орендар, зобов'язується сплачувати оренду плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1210,03 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, не залежно від результатів його господарської діяльності з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п.5.2 договору, за несвоєчасне внесення орендної плати, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що в разу невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкту оренди. У разі відмови орендодавця від договору оренди, Договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Зміна або розірвання Договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення вносяться до Договору, розглядаються сторонами а протязі 20 днів та нотаріально посвідчуються . Одностороння відмова від виконання умов Договору та внесених змін не допускається, крім випадків передбачених Договором (п.7.5).

Дія договору оренди припиняється внаслідок - закінчення строку, на який його було укладено, продажу об'єкта оренди за участю Орендаря, загибелі об'єкта оренди, достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду, банкрутства або ліквідації Орендаря (п.7.9)

Додатковим погодженням № 2 від 22.06.2009 до Договору оренди нежитлового приміщення № 110/35 від 07.02.2006, змінено п.1.1 Договору оренди приміщення в частині зменшення площі з 141,8 кв.м. на 45,8 кв.м. на підставі відмовного листа Орендаря вх.№ 01-14/4505 від 19.06.2009 року з орендною платою - 1081,99 грн. на 01.06.2009 (а.с.14).

Додатковим договором № 4 від 03.07.2014 року було внесено зміни до Договору оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого викладено п.1.3 договору в новій редакції: «Строк дії договору оренди до 03.06.2017»; п.2.2 - за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з 3.07.2014 року, що розрахована на 01.06.2014 - 1702,13 грн. (без ПДВ) та є базовою ставкою орендної плати за місяць (а.с16).

04.07.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію, відповідно до якої просив сплатити заборгованість з орендної плати у сумі 8 139,77 грн. на рахунок Департаменту та сплатити пеню у сумі 2 385,05 грн. у строк до 25.07.2016 року. Також позивачем зазначено, що у випадку невиконання зазначених вимог у вказаний строк та належним чином, Департамент буде змушений звернутися до суду (а.с.17). Зазначена претензія була надіслана на адресу фізичної особи поштою.

Така претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

В процесі позовного провадження, фізичною особою була повністю погашена заборгованість по орендній платі у сумі 11 425,81 грн. та пеня у розмірі - 2 396,71 грн., що підтверджується Довідкою та не заперечується позивачем (а.с.60).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у період з жовтня 2014 - по квітень 2016 допускав сплату орендної плати з простроченням та не у повному обсязі, а починаючи з травня по липень 2016 року орендна плата не сплачувалась, чим були порушені умови укладеного між сторонами Договору оренди. Однак в процесі позовного провадження, скаржником була повністю погашена заборгованість по орендній платі у сумі 11 425,81 грн. та пеня у розмірі - 2 396,71 грн.

Таким чином, у зв'язку з погашенням фізичною особою заборгованості за орендоване приміщення у повному обсязі, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про припинення провадження відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України в частині стягнення заборгованості та пені.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що у зв'язку з погашенням заборгованості по орендній платі у повному обсязі, відсутні підстави для розірвання договору оренди та виселення, до уваги колегією суддів не приймається, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З наведеної норми вбачається, що договір може бути розірваний двома способами: позасудовим та судовим.

Припинення правовідношення, як один із способів захисту цивільних прав, може бути пов'язаний з необхідністю змінити чи припинити існуюче правовідношення, наприклад, у зв'язку з порушенням його однією зі сторін (ст. ст. 651, 652 ЦК України). Зокрема, ця вимога може міститись у позовній заяві про розірвання договору у зв'язку з невиконанням або неналежним його виконанням іншою стороною.

У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 3 статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що в разу невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкту оренди. У разі відмови орендодавця від договору оренди, Договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Зміна або розірвання Договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення вносяться до Договору, розглядаються сторонами а протязі 20 днів та нотаріально посвідчуються . Одностороння відмова від виконання умов Договору та внесених змін не допускається, крім випадків передбачених Договором (п.7.5).

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що підставою для дострокового розірвання спірного договору оренди за рішенням суду на вимогу позивача, як орендодавця - є істотне порушення відповідачем умов договору оренди, а саме за невиконання або неналежне виконання орендарем визначених в договорі обов'язків в частині плати за орендоване приміщення

З матеріалів справи вбачається, що орендарем не виконано вимоги п. 2.4 договору, відповідно до якого, орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, не залежно від результатів його господарської діяльності з урахуванням індексу інфляції.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю), якщо орендар протягом 3-х місяців не сплачує орендну плату.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 05.12.2016 року у справі № 916/2580/16 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від « 05» грудня 2016 року по справі № 916/2580/16 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „27" лютого 2017 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя В.М. Головей