Постанова № 65011609, 23.02.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2017 р.Справа № 923/1299/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - А.В. Земляк,

представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 20.01.2017р.

про припинення провадження

у справі №923/1299/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області

про визнання договору недійсним,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області про визнання угоди про відшкодування збитків від неотримання коштів за фактичне землекористування недійсною.

02.12.2016р. ухвалою господарського суду Херсонської області порушено провадження в даній справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 20.01.2017р. на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у даній справі припинено з посиланням на те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, так як спірні правовідносини спрямовані на врегулювання відносин, які місцева рада здійснює на підставі повноважень управління у земельних відносинах. Крім того, позивач у спірних правовідносинах виступає не як суб'єкт господарювання, а як фізична особа.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не погодившись з прийнятою ухвалою суду від 20.01.2017р., звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу скасувати, справу передати на розгляд господарського суду Херсонської області. Апеляційна скарга мотивована тим, що 30.01.2014р. між суб'єктом підприємницької діяльності та Великоолександрівською селищною радою укладено угоду про відшкодування збитків від неотримання коштів за фактичне землекористування. Так як позивачем у справі виступає не фізична особа, а суб'єкт підприємницької діяльності, який не погоджується з нарахуванням йому плати за користування земельною ділянкою, даний спір підвідомчий господарському суду.

Великоолександрівська селищна рада Великоолександрівського району Херсонської області в листі, що надійшов через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду 17.02.2017р., просила ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення та розглянути апеляційну скаргу без участі її представника.

Від позивача надійшло клопотання, в якому останній підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив розглянути скаргу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

4 -1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За умовами ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Пунктами 1, 2, 3, 3.1., 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» із змінами і доповненнями встановлено, що підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України). З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з визнанням недійсними договорів, укладених суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі.

Згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

З угоди, яку позивач просить визнати недійсною, вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та землевласник Великоолександрівська сільрада уклали угоду про відшкодування збитків від неотримання коштів сільрадою за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою. За умовами вказаного договору відповідач надав у тимчасове платне користування позивачу земельну ділянку, а позивач зобов'язався сплачувати за землекористування грошові кошти.

Висновок суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 виступає не як суб'єкт господарювання, а як фізична особа, що у приватноправових відносинах власності володіє, користується та розпоряджається своєю земельною ділянкою відповідно до закону, та у податкових відносинах є суб'єктом сплати земельного податку (плати за землю), що є адміністративними відносинами, є хибним, так як спростовується змістом оспорюваного договору.

Отже, між сторонами у справі виникли земельні правовідносини, в яких позивачем виступає суб'єкт підприємницької діяльності, а не фізична особа, яка уклала з сільрадою (орган місцевого самоврядування) договір на тимчасове платне користування земельною ділянкою для ведення господарської діяльності, а саме, під магазин.

За наведених обставин, правовідносини, які склалися між сторонами, мають господарський характер, що, в свою чергу, відносить вирішення спорів даної категорії до компетенції господарського суду.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний спір підвідомчий господарським судам, а відтак оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволенню, а справа - передачі до господарського суду Херсонської області для розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 99, 105-106 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 20.01.2017р. про припинення провадження скасувати, справу передати на розгляд господарського суду Херсонської області.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 27.02.2017

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко