Постанова № 65011606, 22.02.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р.Справа № 909/666/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді:Данко Л.С.,

Суддів:Желік М.Б.,

ОСОБА_1,

При секретарі судового засідання:Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2, вх. № ЛАГС 01-05/6014/16 від 21.12.2016 р.,

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2016 року

у справі № 909/666/16 (суддя Калашник В.О.),

порушеній за позовом

позивача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фінансове управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ,

про: визнання укладеним Додатку №2, розрахунку розміру пайової участі (остаточний) до Договору № 29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 15.04.2008 р., у редакції запропонованій позивачем та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_3 п/к за довіреністю № 2315/01-20/14в від 30.12.2016 р.;

від позивача: адвокат ОСОБА_4 п/к за договором б/н від 05.09.2016 р. про надання правової допомоги;

від третьої особи: не прибув.

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України представникам розяснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

Представниками сторін подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2016 року, справу № 909/666/16 Господарського суду Івано-Франківської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Желік М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 26.12.2016 року прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, вх. № ЛАГС 01-05/6014/16 від 21.12.2016 р. до провадження та розгляд скарги призначено на 01.02.2017 року, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи) (а. с. 74-76).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 р. розгляд справи було відкладено на 22.02.2017 р., про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання (22.02.2017 р.) представник апелянта/відповідача прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав заяву б/н від 07.02.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/1086/17 від 10.02.2017 р.) про долучення до матеріалів справи фіскального чеку, як доказ надсилання додаткових пояснень до апеляційної скарги третій особі Фінансовому управлінню Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Також представником апелянта надано усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень до апеляційної скарги підтримав, усно зазначив, що в договорі про пайову участь, а саме п. 3.3. сторонами погоджено строк з якого відповідач/апелянт повинен вносити остаточний розмір пайового внеску на підставі додатку 2 до договору, який повинен оформитись архітектурно-технічним паспортом обєкта, однак, такого архітектурно-технічного паспорту обєкта укладено не було, у звязку з чим у відповідача відсутні підстави укладати додаток до договору, яким визначено розмір пайового внеску, так, як строк оплати не настав. Крім того, представник апелянта зазначив, що сума розміру пайового внеску є більшою, оскільки нарахована. як за житлове приміщення, хоча спірне приміщення є нежитловим, відповідно до наведеного просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016 р. по справі № 909/666/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання прибув, подав через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду відзив на додаткові пояснення до апеляційної скарги № 99/11.1-05/14в від 17.02.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/1412/17 від 22.02.2017 р.), також до відзиву долучено копію рішення Івано-Франківської міської ради (VIII сесії) пятого демократичного скликання від 29.08.2006 р. «Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Івано-Франківська», копію положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста (додаток 1 до рішення VIII сесії міської ради від 29.08.2006 р.) та докази надсилання поданого відзиву на адресу апелянта/відповідача та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Крім того, представник позивача проти апеляційної скарги та додаткових пояснень до апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та у відзиві на додаткові пояснення на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу та у відзиві на додаткові пояснення до апеляційної скарги підтримав, усно зазначив, що оскільки будинок зданий в експлуатацію, а договор про пайову участь є дійсним, то згідно умов даного договору відповідач зобовязаний сплатити розмір пайового внеску. На заперечення апелянта/відповідача, що ціна розміру пайового внеску є більшою, а саме нарахування такого розміру проводилось, як за житлове приміщення, хоча дане приміщення є нежитловим, представник позивача пояснив, що оскільки апелянтом/відповідачем не подано до органів місцевого самоврядування кошторису про вартість будівництва, то позивач змушений був розрахунки провести відповідно до наявного технічного паспорта БТІ та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 29.04.2016 р., який діяв на момент розрахунку розміру пайового внеску, відповідно до наведеного представник позивача просить, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача представник не прибув, на виконання вимог ухвали суду представником ОСОБА_5 подано заяву вх. № ЛАГС 01-04/1413/17 від 22.02.2017 р., просить проводити розгляд справи без участі уповноваженого представника Фінансового управління, також у цій заяві зазначено, що Фінансове управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вважає прийняте рішення правильним та законним, повністю підтримує заперечення на апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 26.12.2016 року прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, вх. № ЛАГС 01-05/6014/16 від 21.12.2016 р. до провадження та розгляд скарги призначено на 01.02.2017 р., про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (а. с. 74-76).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 р. розгляд справи було відкладено на 22.02.2017 р., про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а. с. 129-130/зворот).

В судове засідання (22.02.2017 р.) представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не прибув, однак, уповноваженим представником третьої особи подано заяву вх. № ЛАГС 01-04/1413/17 від 22.02.2017 р. з клопотанням про розгляд справи без участі представника Фінансового управління, також до заяви представником долучено копію довіреності б/н від 03.01.2017 р. на представника ОСОБА_5

З огляду на викладене вище, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає подане клопотання задовольнити та розгляд справи провести за відсутності представника третьої особи, так, як у справі достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016 р. у справі № 909/666/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016 року у справі № 909/666/16 (суддя Калашник В.О.) задоволено позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання укладеним Додатку №2, розрахунку розміру пайової участі (остаточний) до Договору № 29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 15.04.08 р., в редакції позивача (абзац 1 резолютивної частини рішення). Абзацом другим судового рішення вирішено: «Визнати укладеним з дня набрання рішенням законної сили Додаток №2, розрахунок розміру пайової участі (остаточний) до Договору №29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 15.04.2008 між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 04054346) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (м. Івано-Франківськ, вул. Молодіжна, 54/41, код НОМЕР_1) у запропонованій позивачем редакції:

Додаток

до Договору №__від "__"_____2000

про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міст

Розрахунок розміру пайової участі

(остаточний)

Об'єкт, торгово-офісний центр на вул. Тичини, 9

Показник опосередкованої вартості спорудження 1 м.кв. об'єкту

будівництва в Івано-Франківській обл.,(без ПДВ), грн 5 902,50

Площа об'єкта будівництва, м. кв. 2 769,80

Відсоток, передбачений п.6.2.1 Положення "Про пайову участь

замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-

транспортної та соціальної інфраструктури міста" від 18.10.2013

року (нежитло) 7

Розмір пайової участі, грн. 1 144412,12

Сплачено на соціальну інфраструктуру міста, грн. 59 286,01

Сплачено на інженерно-транспортну інфраструктуру міста, грн. 2 857,07

Розмір пайової участі всього, грн., з них: 1082269,04

Одержувач платежу:

МБ м.Івано-Франківськ

24170000

код:37952250

р/р: 31511921700002

МФО: 836014

УДКСУ в м. Івано-Франківську

Призначення платежу:

на соціальну інфраструктуру міста

Виконком/ОСОБА_6/ Замовник/ОСОБА_2/

Також стягнуто з відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Івано-Франківськ, вул. Молодіжна, 54/41, код НОМЕР_1) на користь позивача, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 04054346) судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) (а. с. 49, 50-53).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Апелянт/відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 77-79), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016 р. по справі № 909/666/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Апеляційну скаргу та додаткові пояснення до апеляційної скарги мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, так як місцевим суд при прийнятті рішення неповно досліджено зібрані докази, і як наслідок, неповно встановлено обставини у даній справі, відтак на думку апелянта, дане рішення згідно ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню.

Так апелянт в апеляційній скарзі покликається на ту обставину, що п. 3.3 договору про пайову участь сторонами погоджено строк, з якого відповідач/апелянт повинен вносити остаточний розмір пайового внеску на підставі додатку 2 до договору, який повинен оформитись архітектурно-технічним паспортом обєкта, однак, такий строк апелянт вважає, що не настав, так як архітектурно-технічного паспорту обєкта укладено не було, у звязку з чим у позивача відсутні підстави укладати додаток № 2 до договору, яким визначено розмір пайового внеску, так, як ще на думку апелянта не настав момент, з якого настає зобовязання, однак, судом першої інстанції дані обставини не були взяті до уваги.

Також апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що моментом виникнення обовязку у підписанні додатку № 2 до договору жодним чином не можуть вважатися дані Декларації про готовність обєкта до експлуатації в інспекції ДАБК, оскільки, таке не передбачено договором та не узгоджувалось сторонами за договором, крім того, доказів складання та затвердження архітектурно-технічного паспорта обєкта позивачем суду не подано.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги апелянт зазначає, що місцевим господарським судом взято до уваги розрахунок розміру пайової участі відповідно до встановленого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 29.04.2016 р. в розмірі 5902,50 грн., однак, апелянт з таким висновком не погоджується, оскільки спірний обєкт відповідно до декларації зданий в експлуатацію 07.08.2013 р., тобто тоді коли наказу № 103 від 29.04.2016 р. не існувало, відтак, покликання суду першої інстанції на такий наказ є недопустимим. Крім того, на думку апелянта, даний наказ стосується спорудження житла, хоча в даному випадку приміщення є нежитловим.

Крім того, апелянт покликається на те, що суд першої інстанції в судовому рішенні посилається на судову практику Вищого господарського суду України, щодо трактування ч. 9, ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», щодо пересічного строку протягом якого може бути укладено відповідний додаток до договору і сплив цього строку звільняє сторони від обовязку, однак, така судова практика жодним чином не стосується даної справи, а покликання суду на таку судову практику є помилковим.

Також апелянт в додаткових поясненнях звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідач не повідомив позивача, що даний обєкт введений в експлуатацію та не уклав додаток 2 до договору № 29, однак, на думку апелянта у відповідача згідно чинного законодавства України та договору про пайову участь відсутній такий обовязок, відтак апелянт вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга до задоволення.

Колегією Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що Апелянт/відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є Субєктом підприємницької діяльності (Приватним підприємцем), ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: 76018, АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 242485 (а. с. 91-92).

Позивач: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, є юридичною особою, за організаційно-правовою формою: орган місцевого самоврядування /створений органом місцевого самоврядування/, юридичній особі присвоєно код ЄДРПОУ № 04054346, місцезнаходження юридичної особи: 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 108-111).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фінансове управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради відповідно до законодавства України створений за рішенням Івано-Франківської міської ради, є її виконавчим органом з делегованими повноваженнями, визначені у розділі 3 Положення про Фінансове управління, підзвітне і підконтрольне Івано-Франківській міській раді, підпорядковується у своїй діяльності Виконавчому комітету міської ради та Міському голові, що підтверджується п. 1.3. Положенням про Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради № 71 XI-IX сесії пятого демократичного скликання), місцезнаходження: п. і. 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 28, є юридичною особою (п. 7.1. розділу 7 Положення), код ЄДРПОУ 02314062.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом (а. с. 3-5) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про визнання укладеним Додатку №2, розрахунку розміру пайової участі (остаточний) до Договору № 29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 15.04.2008 р. у редакції запропонованій позивачем та стягнення судових витрат, який ухвалою суду першої інстанції від 10.08.2016 р. було прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 11.10.2016 р.

В процесі розгляду даної справи, судом першої інстанції ухвалою суду від 25.10.2016 р. залучено до участі у справі Фінансове управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та розгляд справи було відкладено на 08.11.2016 р. про що сторін та третю особу було належним чином повідомлено згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а. с. 43-44).

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, 15.04.2008 р. між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (Виконком за договором, Позивач у справі) в особі першого заступника міського голови ОСОБА_7, що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 8.4 рішення Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006 р. «Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Івано-Франківська», з однієї сторони, та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Замовник за договором, Відповідач у справі), що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, з іншої сторони у відповідності до рішення Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 р. було укладено Договір № 29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста (а. с. 12/зворот).

Відповідно до п. 1.1 даного договору вбачається, що за цим договором Замовник, що здійснює будівництво торгово-офісного центру на власній земельній ділянці на вул. Тичини, 9, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Слід зазначити, що вищезазначений договір на момент прийняття місцевим господарським судом у даній справі рішення відповідає приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України, в силу ст. 204 ЦК України є чинним, не скасованим, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Крім того, Договір № 29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста був предметом дослідження у справі № 909/784/15 за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 15.04.08 в сумі 447270,99 грн., і, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2015 позов було задоволено, однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.2016 р. вищезазначене рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову Заступника прокурора м. Івано-Франківська відмовлено (а. с. 26-29). Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2016 року по справі № 909/784/15 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.2016 року залишено без змін (а. с. 18-19).

З мотивувальної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.2016 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2016 року, вбачається, що однією із підстав для скасування рішення суду першої інстанції у справі № 909/784/15 було те, як зазначено у цих судових рішеннях, які набрали законної сили, що після укладення Договору № 29 від 15.04.2008 р. змінились порядки та правові механізми введення обєктів в експлуатацію.

Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Однак, зміни до Договору № 29 від 15.04.2008 р., як вбачається з обставин та матеріалів справи, не вносились, а у пункті 3.3. Договору зазначено, що розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 2 до Договору, який оформляється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту обєкта.

В матеріалах справи відсутній додаток № 2 до договору та зясовано, що такий сторонами не укладався взагалі.

Враховуючи вищенаведене, у Відповідача не виникло обовязку передбаченого у п.3.2. Договору сплачувати пайовий внесок, так як не настала обумовлена договором подія, що відповідає положенням ст. 253 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Дана позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2014 р. у справі № 909/211/14.

Статтею 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Положенням Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, розмір пайової участі розраховується відповідно від розміру загальної площі будівлі, який вказаний в Декларації про готовність об'єкта до експлуатації із показником опосередкованої вартості спорудження 1 м.кв. об'єкту будівництва в Івано-Франківській області (без ПДВ).

Згідно до ч. 2 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Рішенням Івано-Франківської міської ради №1231-38 від 18.10.2013 р. затверджено Положення Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 18.10.2013 р.

Пунктом 1.2 Положення Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста передбачено, що замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом та фінансовим управлінням договорів про пайову участь.

Замовник зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни визначені договором (п. 2.1).

Відповідно до п. 2.13 Положення, невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста, порядок і терміни її сплати та відповідальність сторін.

Пунктом 3.3 Договору № 29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку № 2 до Договору, який оформляється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту об'єкта.

Відповідно до п. 4.1. № 29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, договір набуває чинності з дати прийняття рішення виконавчого комітету про надання дозволу на будівництво і діє до моменту повного виконання умов договору.

Як вбачається яз матеріалів справи, Розрахунок розміру пайового внеску в сумі 296430,03 грн. (а. с. 13) на обєкті: будівництво торгово-офісного центру на власній земельній ділянці на вул. Тичини, 9, позивачем було визначено на підставі площі об'єкта будівництва нежитлових приміщень зазначених в технічному паспорті на торгово-офісний центр на вул. Тичини, 9, станом на 15.04.2008 р., згідно показника опосередкованої вартості спорудження 1 м.кв. об'єкту будівництва в Івано-Франківській області (без ПДВ) - 2653,33 грн. та проектної загальної площі об'єкта згідно наданого дозволу та комплексної експертизи - 1900 м. кв.

Крім того, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківську, 07.08.2013 р. було зареєстровано Декларацію про готовність торгово-офісного центру по вул. Тичини, 9, у м. Івано-Франківську до експлуатації загальною площею будівлі 2769, 80 м. кв. (а. с. 16-17).

Відповідно до наведеного, позивачем при розрахунку остаточного розміру пайового внеску було взято до уваги наказ Мінрегіонбуду № 103 від 29.04.2016 р., яким затверджено та рекомендовано до застосування показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 квітня 2016 р.) в сумі 5902,50 грн. (без ПДВ).

Слід зазначити, що даний наказ Мінрегіонбуду № 103 від 29.04.2016 р. був застосований позивачем у звязку з відсутністю кошторису про загальну вартість будівництва торгово-офісного центру по вул. Тичини, 9, у м. Івано-Франківську, оскільки відповідачем не було надано останньому таких доказів.

Відповідно до вищенаведеного позивачем 07.07.2016 р. на адресу відповідача було скеровано лист вих. № 1280/01-27/19в, з вимогою у 10-ти денний термін з моменту отримання 3 (три) примірника додатку № 2 остаточного розрахунку розміру пайової участі до договору № 29 про пайову учать замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 15.04.2008 р. (а. с. 14-15), підписати додаток № 2 та направити на адресу позивача.

Однак, даний лист-вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що останнім не заперечується.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовними вимогами про визнання укладеним Додатку № 2, розрахунку розміру пайової участі (остаточний) до Договору № 29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 15.04.2008 р., у редакції запропонованій позивачем.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 5 п. а) ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

В силу вимог статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Таким чином, приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов'язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування. Правовий аналіз частин 8 та 9 у сукупності з іншими положеннями цієї статті Закону дозволяє дійти висновку про те, що обов'язок щодо ініціювання укладення такого договору покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов'язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування.

Такий договір має бути укладеним в обов'язковому порядку, в межах строку, встановленого ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Не укладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади, тому є необхідним для правильного зясування причини його не укладання.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, 15.04 2008 р. між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено Договір № 29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста.

Предметом даного договору є участь замовника (ПП ОСОБА_2С.), який здійснює будівництво торгово-офісного центру на власній земельній ділянці на вулиці Тичини, 9, у м. Івано-Франківськ, в порядку та на умовах, визначених договором, взяти участь у розвитку соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська.

Відповідно до п. 3.3 Договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку № 2 до Договору, який оформляється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту об'єкта.

Оскільки, органи місцевого самоврядування знаходяться поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію та позбавлені можливості контролювати момент його здійснення, не укладення такого додатку свідчить про його ухилення від укладення додатку, відтак може бути оскаржено в судовому порядку, у тому числі і після прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію.

Строк визначений Законом України " Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (у 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта в експлуатацію), встановлений саме для добровільного виконання стороною обов'язку, і не виконання такого зобов'язання не звільняє замовника від укладення додатку до договору, адже невиконання замовником обов'язку, передбаченого Законом, не може надавати йому переваг перед замовником, що виконав обов'язок.

З наведеного випливає, що трактування апелянтом того, що ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено присічний строк протягом якого може бути укладено відповідний додаток до вищезазначеного договору, а оскільки, як стверджує апелянт, такий строк сплив, що звільняє сторони від необхідності його укладення є помилковим. Аналогічна позиції викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах № 916/242/14 від 21.04.2015 р., № 909/946/15 від 20.04.2016 р. та № 909/948/15 від 20.04.2016 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання цих вимог рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 р. № 1231-38 було затверджено Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста".

Пунктом 1.2 Положення Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста передбачено, що замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом та фінансовим управлінням договорів про пайову участь.

Замовник зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни визначені договором (п. 2.1).

Відповідно до п. 2.13 Положення, невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста, порядок і терміни її сплати та відповідальність сторін.

В даному випадку, між сторонами у справі було укладено договір № 29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста (а. с. 12/зворот), відповідно до якого Замовник, що здійснює будівництво торгово-офісного центру на власній земельній ділянці на вул. Тичини, 9, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Відповідно до п. 3.3 Договору № 29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку №2 до Договору, який оформляється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту об'єкта.

Відповідно до п. 4.1. Договору № 29, договір набуває чинності з дати прийняття рішення виконавчого комітету про надання дозволу на будівництво і діє до моменту повного виконання умов договору.

Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зазначено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію обєктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

З наявної в матеріалах справи Декларації про готовність обєкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією Державною архітектурно-будівельного контролю в місті Івано-Франківську від 07.08.2013 р. за № ІФ143132190214 вбачається, що відповідачем здано в експлуатацію торгово-офісний центр загальною площею 2769,8 кв.м., однак, як вбачається з матеріалів справи, не спростовано апелянтом, не укладено додаток 2 до Договору № 29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 15.04.2008 р.

В звязку із набранням чинності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності та обовязку щодо приведення договору № 29 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста у відповідність із цим Законом, а також в звязку із тим, що позивачу стало відомо про здачу вищезазначеного обєкта в експлуатацію, Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, 07.07.2016 р., листом за №1280/01-27/19в, відповідачу було направлено пропозицію про підписання в 10-ти денний термін Додатку № 2 до Договору № 29 із розміром пайового внеску.

Щодо тверджень апелянта/відповідача, які зазначені в апеляційній скарзі, що позивачем не було оформлено архітектурно-технічного паспорту обєкта відповідно до п. п. 3.3 договору, відтак, на думку скаржника у позивача відсутні підстави вимагати укладати додаток № 2 до договору про пайову участь, оскільки, такий строк ще не настав, колегія суддів вважає такими, які не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що архітектурно-технічний паспорт обєкта архітектури - документ, що складається на кожний завершений будівництвом об'єкт архітектури і до його прийняття в експлуатацію.

В архітектурно-технічному паспорті об'єкта архітектури містяться відомості про замовника, архітектора - автора проекту та інших розробників проекту, підрядника, місце і строк зберігання проектної документації, а також основні характеристики об'єкта архітектури та гарантійні зобов'язання виконавців проектних і будівельних робіт.

В архітектурно-технічному паспорті зазначаються особливі умови щодо експлуатації об'єкта архітектури, а також його окремі елементи (деталі фасадів, інтер'єри, благоустрій, наявність творів монументального і декоративного мистецтва тощо), які не підлягають змінам і без згоди архітектора - автора проекту і органу містобудування та архітектури, а за відсутності архітектора - автора проекту - органу містобудування та архітектури.

Архітектурно-технічний паспорт об'єкта архітектури складається генеральним проектувальником об'єкта архітектури за участю підрядника і затверджується органом містобудування та архітектури.

Однак, слід зазначити, що у звязку із внесенням змін до статті 12 Закону України "Про архітектурну діяльність" та зі скасуванням Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 вересня 1999 року № 220 «Про затвердження Положення про архітектурно-технічний паспорт об'єкта та його форму», даний термін виключено з вжитку в нормативно-правових актах.

Крім того, в матеріалах справи є лист № 2165/51-08/05 від 13.09.2016 р. (а. с. 25), з якого вбачається, що Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини розглянувши звернення адвокатського запиту стосовно затвердження архітектурно-технічного паспорту торгово-офісного центру на вул. Тичини, 9 в м. Івано-Франківську та повідомлено останнього про те, що в Департаменті містобудування, архітектури та культурної спадщини не зберігається архітектурно-технічний паспорт завершених обєктів архітектури, крім того зазначено, що термін архітектурно-технічний паспорт обєкта архітектури виключено з вжитку нормативно-правових актів.

З вищенаведеного вбачається, що апелянту/відповідачу станом на час звернення позивача до суду з позовною заявою про укладення додатку № 2 до договору про пайову участь у будівництві було відомо, що відповідно до п. 3.3. договору про пайову участь, такий документ не може бути укладений після реєстрації Декларації про готовність обєкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією Державною архітектурно-будівельного контролю в місті Івано-Франківську від 07.08.2013 р. за № ІФ143132190214 (а. с. 16-17), у звязку з чим твердження апелянта в цій частині, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу суду.

Щодо визначення розміру остаточного внеску розміру пайової участі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі у розвитку населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування.

На момент здійснення будівництва, здачі в експлуатацію об'єкту будівництва та направлення пропозиції про укладення додатку № 2 до договору про пайову участь, відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з метою впорядкування відносин з замовниками будівництва пов'язаних з укладанням договорів про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, діяло та надалі діє Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста» затверджене в новій редакції рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 р. №1231-38 (а. с. 112-121).

Відповідно до п. 2.10 Положення, Вартість будівництва об'єкта містобудування - величина, яка визначається множенням показника опосередкованої вартості спорудження 1 м.кв. житла/нежитлових будівель та споруд (без урахуванню ПДВ), що діє на момент складання проекту договору на загальну площу та доведена Мінрегіонбудом, або визначається на основі нормативів для одиниці створеної потужності, затверджених рішенням міської ради. Вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування не може бути нижчою за загальну кошторисну вартість будівництва об'єкту.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

В даному випадку, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують загальну вартість будівництва обєкту, оскільки, відповідачем такі докази ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не подав.

Враховуючи визначений порядок розрахунку розміру пайової участі, на підставі площ визначених в декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 07.08.2013 р. № ІФ143132190214 та наказу Мінрегіонбуду від 29.04.2016 р. № 103 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» було проведено розрахунок розміру пайової участі замовника будівництва по об'єкту «торгово-офісний центр на вул. Тичини, 9 в м. Івано-Франківську». Відповідні довідки-розрахунки знаходиться в матеріалах справи (а. с. 13, 15).

Відповідно до наведеного, розрахунок розміру пайового внеску в сумі 296430,03 грн. було визначено на підставі площі об'єкта будівництва нежитлових приміщень зазначених в технічному паспорті на торгово-офісний центр на вул. Тичини, 9, у м. Івано-Франківськ, станом на 15.04.2008, згідно показника опосередкованої вартості спорудження 1 м.кв. об'єкту будівництва в Івано-Франківській області (без ПДВ) - 2653,33 грн. та проектної загальної площі об'єкта згідно наданого дозволу та комплексної експертизи - 1900 м. кв.

Крім того, загальна площа торгово-офісного центру по вул. Тичини, 9 у м. Івано-Франківську, згідно зареєстрованої Інспекцією ДАБК в Івано-Франківську Декларації про готовність до експлуатації від 07.08.2013 р. /зареєстрована загальна площа будівлі/ становить 2769,80 м. кв.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, починаючи з 29.04.2016 р., виконавчим комітетом міської ради для розрахунку розміру пайового внеску було використано наказ Мінрегіонбуду №103 від 29.04.16, яким затверджено та рекомендовано до застосування показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 квітня 2016) в сумі 5902,50 грн. (без ПДВ).

Щодо тверджень апелянта, що місцевим господарським судом безпідставно взято до уваги розрахунок розміру пайової участі відповідно до встановленого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 29.04.2016 р. в розмірі 5902,50 грн., оскільки, даний наказ діяв після реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації тобто ще 07.08.2013 р., тобто тоді коли наказу № 103 від 29.04.2016 р. ще не було, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки апелянтом/відповідачем не подано до органів місцевого самоврядування кошторису про вартість будівництва, відтак, позивач змушений був розрахунки провести відповідно до наявного технічного паспорта БТІ, Декларації по готовність обєкта до експлуатації та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 29.04.2016 р., який діяв на момент розрахунку розміру пайового внеску.

Згідно з частиною третьою статті 179 ГК України укладення господарського договору є обовязковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору.

Разом із тим, частиною першою статті 648 ЦК України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обовязкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Частиною дев'ятою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, якими є: розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін. Крім того, невідємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно із ч. 5, 8, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі, якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Тобто, ч.5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" чітко передбачає дві методики визначення розміру пайового внеску: перша, що є основою та має пріоритет визначення розміру з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва обєкта; друга у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва обєкта не визначена вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створення потужності.

Отже, орган місцевого самоврядування відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вправі визначати тільки порядок залучення, порядок розрахунку розміру і порядок використання коштів пайової участі, однак в жодному випадку не має права змінювати методику розрахунку розміру пайового внеску.

Позивачем при розрахунку розміру пайової участі правомірно було застосовано норматив для одиниці створення потужності (функціональної одиниці виміру) - 1 м.кв. обєкту в Івано-Франківській області встановленого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 29.04.2016 у розмірі 5902,50грн.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що запропонована позивачем редакція додатку № 2 відповідає нормам чинного законодавства.

Інші доводи скаржника наведені в апеляційній скарзі та додаткових пояснень до апеляційної скарги до уваги не приймаються, так як вони не доведені належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016 року у справі № 909/666/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача у даній справі.

Керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 27, 32-34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016 року у справі № 909/666/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи повернути Господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя М.Б.Желік

Суддя Т.С.Костів

22.02.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 27.02.2017 р.