Рішення № 65010809, 20.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017Справа №910/22773/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

До 1. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська

страхова група»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕВА УКРАЇНА»

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 15 180,47 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Боярська Г.П. - по дов.

від відповідача 1: Пешков О.О. - по дов.

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів 1. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕВА УКРАЇНА» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 15 180,47 грн.

Ухвалою від 13.12.2016р. було порушено провадження по справі №910/22773/16 та призначено її розгляд на 23.12.2016р. Одночасно, вказаною ухвалою судом залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

Представником позивача 23.12.2016р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представником відповідача 1 через відділ діловодства суду було подано відзив на позовну заяву.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, проте, 23.12.2016р. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, вирішення якого представниками позивача та відповідача 1 було залишено на розсуд суду. Вказане клопотання було розглянуто та задоволено судом.

Третя особа у судове засідання 23.12.2016р. не з'явилась, проте, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду спору.

Представником позивача під час розгляду справи було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких останній позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог надав заперечення та просив суд відмовити в їх задоволенні.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача 2 та третьої особи, з огляду на клопотання відповідача 2, враховуючи ненадання в повному обсязі витребуваних документів та необхідність витребування нових доказів, ухвалою від 23.12.2016р. розгляд справи відкладено на 16.01.2017р.

Представником відповідача 1 03.01.2017р. через канцелярію суду подано додаткові пояснення по справі.

Представник третьої особи у судове засідання 16.01.2017р. не з'явився, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору.

Представник позивача у судовому засіданні 16.01.2017р. надав усні пояснення по суті справи, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог надав заперечення та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача 2 надав усні пояснення по суті справи, відповідно до змісту яких проти задоволення позову заперечував.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.01.2017р. оголошувалась перерва до 23.01.2017р.

Представником відповідача 2 23.01.2016р. подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено частково.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору.

Крім того, сторонами було подано спільне клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання сторін про продовження строків розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи, приймаючи до уваги клопотання відповідача 2, в судовому засіданні у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 20.02.2017р.

Ухвалою від 23.01.2017р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2017р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог надав заперечення та просив відмовити в їх задоволенні.

Представники відповідача 2 та третьої особи у судове засідання 20.02.2017р. не з'явились, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 20.02.2017р.

В судовому засіданні 20.02.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2015р. в у місті Полтава, в Октябрському районі по вул.Сінна (Чапаєва) сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Renault Clio, державний номер НОМЕР_1, який належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» та керування яким здійснювала ОСОБА_1, 2. KIA Ceed, державний номер НОМЕР_2, керувала яким ОСОБА_4 та який належав Нижегородському хіміко-фармацевтичному заводу.

Згідно постанови від 28.08.2015р. Октябрського районного суду міста Полтави по справі №554/5633/15-п дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті порушення водієм Renault Clio, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимог п.8.7, 8.10 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до договору №1038194 від 08.04.2013р. страхування автотранспортних засобів страховиком майнових інтересів власника транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_2, пов'язаних з володінням та користуванням транспортним засобом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс».

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» з повідомленням про подію з транспортним засобом.

12.05.2015р. було проведено огляд колісного транспортного засобу, про що складено відповідний акт.

Згідно змісту рахунку-фактури №АМ-С-00346 від 12.05.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопланета-Моторс» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_2 становила 46038 грн.

Відповідно до звіту №435 від 30.06.2015р. про оцінку майна (визначення матеріального збитку), який складено Приватним підприємством «Центр незалежної оцінки та експертизи» на замовлення Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», вартість матеріального збитку з урахуванням податку на додану вартість завданого власнику транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27.04.2015р., становила 45640 грн.

04.06.2015р. представниками Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №568/15/50/ТР25/00/2 від 04.06.2015р., відповідно до якого страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику за наслідками настання 27.04.2015р. страхового випадку страхового відшкодування в сумі 44 480,55 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопланета-Моторс» (станція технічного обслуговування).

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №461 від 08.06.2015р. підтверджується, що Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» перераховано грошові кошти на рахунок станції технічного обслуговування.

19.10.2015р. Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» з заявою №1514\8 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 29300 грн. (за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу).

Представленим відповідачем 1 до матеріалів справи платіжним дорученням №21592 від 26.11.2015р. підтверджується, що останнім було перераховано заявнику грошові кошти в сумі 29300 грн.

Посилаючись на те, що фактичні витрати позивача на сплату страхувальнику за договором №1038194 від 08.04.2013р. страхування автотранспортних засобів страхового відшкодування перевищують суму грошових коштів, яка була в досудовому порядку перерахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група», Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» з вернулось до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічні норми закріплено у статті 27 Закону України «Про страхування».

За правилами частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з приписами частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Закон обмежує розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоду, зокрема, сумою франшизи (стаття 12), межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22), вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29).

Різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом, на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Умови полісу серії АІ/7586933 та положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 Цивільного кодексу України, свідчать про те, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», у зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, у межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (50 000 грн.) та в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи (яка згідно полісу дорівнює нулю).

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 Постанови №6 від 27.03.1992р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Отже, відповідач 1, як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, на підставі спеціальної норми ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 22.12.2016р. Вищого господарського суду України по справі №910/8026/16.

Наведене вище також відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015р. у справі № 3-50гс15, яка вказує, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, тобто у даному випадку - позивача, визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої Звітом про оцінку транспортного засобу.

Одночасно, при визначенні суми коефіцієнту фізичного зносу, який підлягає вирахуванню з суми страхового відшкодування, обов'язок виплати якого виник у відповідача 1, судом також враховано наступне.

Пунктом 3.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яку затверджено Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003р. Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395, передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.

Згідно п.7.37 Методики коефіцієнт фізичного зносу Ез розраховується за формулою:

Ез = 1 - (С/Цн).

У п.7.38 Методики вказано, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів; 3 роки - для вантажних колісних транспортних засобів, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних колісних транспортних засобів, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п.7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Якщо під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації колісних транспортних засобів взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю. Значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників колісних транспортних засобів зі строком експлуатації понад 12 років значення Е З приймається рівним 0,7. Для колісних транспортних засобів зі строком експлуатації понад 12 років у випадку виконання капітального ремонту колісних транспортних засобів впродовж двох років до дати оцінки Е З підлягає розрахунку за формулою і його значення приймають не менше 0,5. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану колісних транспортних засобів унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення (п.п.7.40, 7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів).

За твердженнями відповідача 1, які з боку відповідача 2 не заперечувались, транспортний засіб KIA Ceed, державний номер НОМЕР_2 був учасником дорожньо-транспортних пригод 25.08.2012р. та 27.03.2014р.

Отже, після здійснення перевірки наведеного відповідачем 1 розрахунку коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

Таким чином, з огляду на наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» при визначенні суми страхового відшкодування, яка підлягає виплаті позивачу в порядку регресу, було вираховано коефіцієнт фізичного зносу, а отже позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно, щодо вимог Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕВА УКРАЇНА» суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому, за змістом статті 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 1194 Цивільного кодексу України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та ст.27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові від 02.12.2015р. по справі №6-691цс15 Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що з товариства, працівник якого є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на менший розмір вказаних збитків є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Отже, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з врахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від 10.02.2016р. по справі №6-2878цс15.

Як вказувалось вище, згідно постанови від 28.08.2015р. Октябрського районного суду міста Полтави по справі №554/5633/15-п дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті порушення водієм Renault Clio, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимог п.8.7, 8.10 Правил дорожнього руху України.

Зі змісту означеної постанови вбачається, що у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження по справі стосовно ОСОБА_1 закрите.

Наразі, господарським судом прийнято до уваги, що у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Аналогічну правову позицію наведено у Постанові №4 від 11.03.2013р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Отже, суд приймає постанову від 28.08.2015р. Октябрського районного суду міста Полтави по справі №554/5633/15-п в якості належного доказу вини ОСОБА_1 у вчиненні 27.04.2015р. дорожньо-транспортної пригоди.

За приписами ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При розгляді справ про відшкодування шкоди за ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи (роботодавця) настає лише у випадках, коли фізична особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з роботодавцем в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї юридичної особи. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 09.06.2015р. Вищого господарського суду України по справі №914/2513/14.

Як вбачається з матеріалів справи, Київським районним судом міста Полтави розглядалась справа №552/2934/16-ц за позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 15180,47 грн.

Рішенням від 20.10.2016р. Київського районного суду міста Полтави відмовлено в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс».

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Отже, рішення від 20.10.2016р. Київського районного суду міста Полтави по справі №552/2934/16-ц, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

У наведеному судовому акті встановлено, що під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди 27.04.2015р. ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕВА УКРАЇНА» та виконувала свої службові обов'язки.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 була пов'язана трудовими (службовими) відносинами з відповідачем 2 та в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди виконувала свої службові обов'язки, з огляду на приписи ст.1172 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що саме у відповідача 2 виник обов'язок з відшкодування шкоди завданої власнику транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_2, права вимагати якої виникло у позивача з урахуванням приписів статті 1194 Цивільного кодексу України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та ст.27 Закону України «Про страхування».

Таким чином, звернення Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕВА УКРАЇНА» про стягнення страхового відшкодування в сумі 15 180,47 грн. є обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача 2.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕВА УКРАЇНА» (02121, м.Київ, проспект Бажана, буд.12-А, 8, ЄДРПОУ 34770471) на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (04050, м.Київ, вул.Глибочицька, буд.33-37, ЄДРПОУ 19411125) страхове відшкодування в сумі 15180,47 грн. та судовий збір в розмірі 1378 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

27.02.2017р.

Суддя О.М. Спичак