Рішення № 65010134, 27.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.2017 Справа № 904/12398/16

За позовом державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "РЕАГЕНТ", м.Дніпро

про відшкодування збитків

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність №9 від 30.09.2016;

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність №61 від 20.01.2017;

представник ОСОБА_3, довіреність №67 від 20.01.2017.

СУТЬ СПОРУ:

28.12.2016 Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області, м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент", м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення:

- до спеціального фонду Державного бюджету України 12640,54грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 30% грошових стягнень за шкоду;

- до спеціального фонду обласного бюджету Дніпропетровської обласної ради 8427,03грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 20% грошових стягнень за шкоду;

- до спеціального фонду місцевого бюджету Жовтневого району м.Дніпропетровська 21067,58грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 50% грошових стягнень за шкоду, із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами".

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача на вказані позивачем реквізити.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача вимог природоохоронного законодавства, а саме перевіркою виявлено, що у відповідача відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами складських приміщень для зберігання хімічних речовин.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2016 справу №904/12398/16 передано судді-доповідачу ОСОБА_4.

За результатами розгляду позовної заяви від 21.12.2016 за вих.№3-8436-2-3 ухвалою суду від 29.12.2016 порушено провадження по справі та призначено слухання на 26.01.2017.

Ухвалою від 03.01.2017 господарський суд виправив описку у даті слухання та вказав, що правильною датою слухання справи є 02.02.2017.

Відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, позовні вимоги не визнає у повному обсязі стверджуючи, що його діяльність не пов'язана з викидами забруднюючих речовин у повітря при експлуатації складських приміщень для зберігання хімічних речовин, що підтверджується звітом про проведення інвентаризації викидів від стаціонарних джерел підприємства відповідача.

Суд розгляд справи відкладав з 02.02.2017 на 23.02.2017, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою від 23.02.2017 господарський суд задовольнив клопотання позивача про виклик у судове засідання представників Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації для надання пояснень щодо необхідності отримання відповідачем дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; розгляд справи відклав на 27.02.2017.

В судове засіданні, яке відбулося 27.02.2017 представник Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації з'явився та надав пояснення.

Суд оголошував перерву з 12год. 56хв. 27.02.2017 до 14год.30хв. 27.02.2017;

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 23.01.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 23.01.2017 та явкою представників в судове засідання.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 27.02.2017 представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити; представники відповідача проти позовних вимог заперечують та просять суд в їх задоволенні відмовити.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 27.02.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання позивача про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом задоволено.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Одним із видів господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення" Інженерний центр "Реагент" (далі по тексту - відповідач) є оптова торгівля хімічними продуктами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійсненим на запит господарського суду від 22.02.2017 за №1002223520.

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (далі по тексту - позивач) від 27.12.2013 №1982-П та направлення від 27.12.2013 №4-12491-11-3 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" (далі по тексту - відповідач) (з орендарями, суборендарями, співвласниками, правоприємниками та ін.), що знаходяться за адресою: вул.Трудових резервів, 6 м.Дніпропетровськ, 49000, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області ОСОБА_5, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області ОСОБА_6, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області ОСОБА_7, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області ОСОБА_8, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області ОСОБА_9, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області ОСОБА_10, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області ОСОБА_11, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області ОСОБА_12, громадським інспектором Козаков О.Л., стажером ОСОБА_13 в період з 27.01.2014 по 13.02.2014 проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства України.

Позивачем в ході планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України відповідачем, проведеної в період з 27.01.2014 по 13.02.2014, встановлено, що діяльність підприємства, пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, при експлуатації складських приміщень для зберігання хімічних речовин і тари, здійснюється без дозволу на викиди, що є порушенням статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Вищевикладене стало підставою для нарахування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у відповідності до "ОСОБА_9 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за №48/16064.

За результатами розрахунку здійсненого за дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 16.10.2007 №1210136900-127 виданого відповідачу, розмір шкоди, зумовленої наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря через порушення природоохоронного законодавства України, складає 14509,71грн.

За результатами зазначеної перевірки складено акт №765 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією за вих.№4-7156-11-3 від 15.07.2014, яка залишена без відповіді та задоволення.

У відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу суду на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 по справі №804/3244/14 за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" про тимчасову заборону діяльності.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 по справі №804/3244/14 за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" про тимчасову заборону діяльності Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області в період з 27.01.2014 року по 13.02.2014 року відповідно до плану заходів з виконання покладених на Державну екологічну інспекцію у Дніпропетровській області завдань на І квартал 2014 року, на підставі наказу № 1982-П від 27.12.2013 року, направлення № 4-12491-11- 3 від 27.12.2013 року було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент". За результатами перевірки було складено акт.

Як свідчать матеріали справи, позивачем встановлено, що діяльність підприємства, пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря при експлуатації складських приміщень для зберігання хімічних речовин і тари, здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не проводилась. Таким чином, підприємством порушуються вимоги ст. ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Посилаючись на норми ст. 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», згідно яких господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства, а також на норми ст. ст. 4, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно акту перевірки, проведеної з 27.04.2014 року по 13.02.2014 року, у п. 3 Розділу «Детальний опис виявленого порушення» зазначено наступне: «Діяльність підприємства, пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря при експлуатації складських приміщень для зберігання хімічних речовин і тари, здійснюється без дозволу на викиди. Інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не проводилась, статистична звітність по формі 2-ТП (повітря) не складається, журнали первинного обліку в частинці охорони атмосферного повітря не ведуться, розрахунок податкового зобов'язання з екологічного податку здійснюється не в повному обсязі без урахування викидів діоксину вуглецю.

Як вказано в акті перевірки, зазначеним порушено ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Оцінивши вказані обставини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;

- забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;

- викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.

- джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Які саме речовини хімічного походження, що зберігаються на складах відповідача, спричиняють викиди та якої саме забруднюючої речовини, у акті не зазначено, як не зазначено нормативних актів, на підставі яких позивач дійшов висновку про наявність таких хімічних властивостей речовини як можливість викиду.

Відповідно п. п. 9 п. 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 454/2011, та п.п 6.8 п. 6 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право: виконувати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря.

Однак про забір проб та лабораторні дослідження у акті перевірки не йдеться.

Оскільки належним доказом правопорушення за даних обставин є саме акт перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів факт правопорушення, зазначений ним як підстава для звернення з позовом.

Виходячи з викладеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Отже, враховуючи обставини встановлені в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 по справі №804/3244/14 за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" про тимчасову заборону діяльності господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів факт правопорушення, так як не встановлено, які саме речовини хімічного походження, що зберігаються на складах відповідача, спричиняють викиди та якої саме забруднюючої речовини, у акті не зазначено, як не зазначено нормативних актів, на підставі яких позивач дійшов висновку про наявність таких хімічних властивостей речовини як можливість викиду. Крім того, позивач не довів належними доказами наявності конкретних хімічних речовин на складах відповідача.

Отже, в задоволенні позовних вимог у розмірі 14509,71грн. слід відмовити.

На підставі наказу позивача від 03.03.2016 №136-П та направлення від 03.03.2016 №4-1275-10-3 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" (далі по тексту - відповідач) (з орендарями, суборендарями, співвласниками, правоприємниками та ін.), що знаходяться за адресою: вул.Трудових резервів. 6 м.Дніпропетровськ, 49000, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області ОСОБА_14, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області ОСОБА_15, наказу позивача від 12.03.2016 №159-П та направлення від 12.03.2016 №4-1405-10-3 доповнено склад комісії визначений наказом позивача від 03.03.2016 №136-П, а саме державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області ОСОБА_16 та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області ОСОБА_17 в період з 03.03.2016 по 17.03.2016 проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства України щодо можливого забруднення навколишнього середовища.

Позивачем в ході проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України відповідачем проведеної в період з 03.03.2016 по 17.03.2016, встановлено, що діяльність підприємства, пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, при експлуатації складських приміщень для зберігання хімічних речовин і тари, здійснюється без дозволу на викиди, що є порушенням статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Вищевикладене стало підставою для нарахування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у відповідності до "ОСОБА_17 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за №48/16064.

За результатами розрахунку здійсненого за дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 16.10.2007 №1210136900-127 виданого відповідачу, розмір шкоди, зумовленої наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря через порушення природоохоронного законодавства України складає 27625,44грн.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією за вих.№4-6112-10-3 від 20.09.2016, яка залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач стверджує, що діяльність останнього не пов'язана з викидами забруднюючих речовин у повітря при експлуатації складських приміщень для зберігання хімічних речовин.

В 2014 підприємством відповідача проведено інвентаризацію викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел.

Роботи проводилися у зв'язку з закінченням дозволу на викиди від котла.

Після проведення відповідних робіт складено Звіт про проведення інвентаризації викидів від стаціонарних джерел нашого підприємства, який в подальшому подано до Управління екології у Дніпропетровській області та після її реєстрації отримано відповідний дозвіл на викиди від стаціонарних джерел з терміном дії - 5 (п'ять) років з 31.03.2014 до 31.03.2019.

Позивач надав письмові пояснення з урахуванням відзиву та посилаючись на частину 5 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" вказує, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу з питань охорони здоров'я.

Позивач зазначає, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видається на підставі інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Проаналізувавши звіт наданий відповідачем позивач вважає, що інвентаризація викидів забруднюючих речовин на підприємстві відповідача проводилася вибірково.

Позивач вважає, що акт перевірки є належним доказом.

Проаналізувавши звіт по проведенню інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел підприємства відповідача господарський суд з'ясував, що метою і завданням виконання інвентаризації викидів є інвентаризація викидів забруднюючих речовин на підприємстві відповідача, складські комплекси розташовані по вул.Стартова, 11-А, м.Дніпропетровськ, вул.Трудових Резервів, м.Дніпропетровськ, яка проводиться у повному обсязі з визначенням параметрів усіх джерел утворення викидів, а також якісних і кількісних характеристик усіх забруднюючих речовин, що відводяться в атмосферне повітря при експлуатації газового котла, з метою отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами котла і здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря (пункт 2.1).

Господарський суд визнає необґрунтованими твердження позивача, що інвентаризація відповідачем проводилася вибірково, так як метою і завданням виконання інвентаризації викидів є інвентаризація викидів забруднюючих речовин на підприємстві відповідача, складські комплекси розташовані по вул.Стартова, 11-А, м.Дніпропетровськ, вул.Трудових Резервів, м.Дніпропетровськ, яка проводиться у повному обсязі, а не вибірково з визначенням параметрів усіх джерел утворення викидів, а також, а не лише якісних і кількісних характеристик усіх забруднюючих речовин, що відводяться в атмосферне повітря при експлуатації газового котла.

Як встановлено звітом по проведенню інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел відповідача в результаті проведення інвентаризації джерел, а не лише при експлуатації газового котла викидів відповідача виявлено одне джерело викиду по вул.Стартовій, 11-а - котел типу RTNE 100 фірми "Altair".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків за період з 14.02.2014 по 17.03.2016 на суму 27625,44грн., слід визнати необґрунтованими, документально недоведеними, такими, що суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.

По-перше, інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря проведена у 2014 році, що підтверджується звітом по проведенню інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел відповідача.

По-друге, позивач не надав суду належних доказів, які саме речовини хімічного походження, що зберігаються на складах відповідача, спричиняють викиди та сам факт наявності на складах відповідача речовин хімічного походження (в акті не зазначено).

По-третє, в акті не зазначено, як не зазначено нормативних актів, на підставі яких позивач дійшов висновку про наявність таких хімічних властивостей речовини як можливість викиду.

Представник позивача визнав, що забір проб та лабораторні дослідження не здійснювалися.

Про забір проб та лабораторні дослідження у акті перевірки не йдеться. В акті перевірки вказано, що обставини на які посилається позивач встановлені в ході візуального обстеження.

Оскільки належним доказом правопорушення за даних обставин є саме акт перевірки, господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів факт правопорушення, зазначений ним як підстава для звернення з позовом.

Виходячи з викладеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Приймаючи рішення господарський суд взяв до уваги, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на позивача.

Керуючись положеннями Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, положеннями Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, пунктами 1, 3, 5 "Положення про державну екологічну інспекцію", статтями 5, 38, 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтями 1, 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", статтями 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимоги відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

27.02.2017

Суддя ОСОБА_4