Постанова № 65008947, 23.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 р. Справа № 818/1378/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, прокуратури Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 818/1378/16

за позовом ОСОБА_1

до прокуратури Сумської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії прокуратури Сумської області при розгляді його скарги №281 від 03.10.2016 р. такими, що порушують його право на звернення та отримання обґрунтованої відповіді;

- зобов'язати прокуратуру Сумської області повторно розглянути його скаргу №281, у відповідності до Закону України "Про звернення громадян";

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 818/1378/16 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії прокуратури Сумської області щодо направлення скарги ОСОБА_1 №281 від 03.10.2016р. керівнику Роменської місцевої прокуратури Кузченку В.М. для подальшого розгляду.

Зобов'язано прокуратуру Сумської області в межах своїх повноважень вчинити дії щодо належного розгляду скарги ОСОБА_1 №281 від 03.10.2016 р. та надати обгрунтовані відповіді на питання, поставлені в пунктах 1, 2, 3.3, 3.5 (в частині названня прізвищ і звання осіб, які проводили обшук, а також особи, яка санкціонувала цей обшук).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 69 грн. 32 коп. та 29 грн.15 коп. витрат за проїзд до суду.

Позивач, ОСОБА_1, не погодився з постановою суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання в частині розподілу судових витрат. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 р. у справі №818/1378/16 в частині розподілу судових витрат, прийняти нову постанову, якою відшкодувати йому 75 % судових витрат, виходячи із задоволення 3/4 (75%) позовних вимог - 192,48 грн.

Також з постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при вирішенні справи по суті не здійснив повне та всебічне дослідження обставин справи та наявних у ній доказів, а також допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 р. у справі №818/1378/16 в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши докази, вважає, що апеляційна скарга прокуратури Сумської області підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.10.2016 р. позивач звернувся зі скаргою №281 до прокуратури Сумської області (а.с.4), в якій просив:

- провести службове розслідування по факту переадресації обласною прокуратурою його скарги №217 від 15 липня 2016 р. до Роменської місцевої прокуратури, та ненадання останньою вдруге необхідної йому інформації;

- вчинити дії, за яких притягнути працівників Роменської місцевої прокуратури, винних у порушенні його конституційних прав на інформацію, до дисциплінарної та адміністративної відповідальності за відмову у наданні інформації, порушенні ст.ст. 32, 34, 40 Конституції України, Законом України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Крім того, ОСОБА_1 у поданій ним скарзі просив забезпечити надання йому наступної інформації:

3.1 Чи проводила Лебединська міліція чи прокуратура у 2012 - 2014 роках в помешканні ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 несанкціонований (безпідставно та незаконно санкціонований) обшук, шукали зброю.

3.2 Чому після проведення незаконного обшуку, правоохоронні органи не повідомили громадянину ОСОБА_4 про його право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої цими діями.

3.3 Чи був причетний до цього випадку Будильський сільський голова ОСОБА_5, який ніби то "залагодив" цю справу, впросив ОСОБА_4 забути про цей випадок та не поширювати інформацію.

3.4 Чому працівники міліції чи прокуратури, які вчинили незаконний обшук, залишаються непокараними, а протиправний вчинок приховується

3.5 Детальніше поінформувати про зазначений випадок, та назвати прізвища і звання осіб, які проводили обшук, а також особу, яка санкціонувала цей обшук.

3.6 Поінформувати про законність зазначеного обшуку, законність санкції на обшук, чи виправдались його результати, та чому ОСОБА_4 не компенсована моральна або матеріальна шкода.

Листом від 04.10.2016 р. прокуратура Сумської області направила керівнику Роменської місцевої прокуратури Кузченку В.М. для розгляду звернення ОСОБА_1 щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні та з інших питань (а.с.5).

Листом Роменської місцевої прокуратури від 21.10.2016 р. №94-1006/16 скарга позивача у зв'язку з помилковим направленням на адресу Роменської місцевої прокуратури була повернута начальнику відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Сумської області старшому раднику юстиції Язикову О.В. для розгляду (а.с.25).

В подальшому прокуратура Сумської області за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 направила на його адресу лист від 01.11.2016 р. №04/2/2-688-16 (а.с.26), в якому зазначено, що "обшук в господарстві ОСОБА_4 проведено вищевказаним відділом поліції за клопотанням слідчого, погодженого з процесуальним керівником, відповідно до ухвали суду та згідно з вимогами ст.ст.234-235 КПК України.

За результатами вказаної процесуальної дії скарг від уповноважених на їх подання осіб не надходило, порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України та конституційних прав громадян не допущено"

Крім цього, повідомлено, що оскільки позивачем не надано документів, що підтверджують повноваження сторони в указаному кримінальному провадженні, він не наділений правом на отримання інформації про хід досудового розслідування.

Одночасно роз'яснено, що відповідно до ст.222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. За результатами перевірки заходи реагування не вживалась.

Позивач, не погодившись із такими діями відповідача, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо направлення скарги позивача від 03.10.2016 року керівнику Роменської місцевої прокуратури Кузченку В.М. для подальшого розгляду та з необґрунтованості не надання відповіді на скаргу позивача №281 від 03.10.2016 року в певних частинах.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ст.ст.15,19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань);

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою рішень;

- вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення;

- у разі визнання заяви необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 15 Закону України "Про інформацію" відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У відповідності до ч.4 ст.7 Закону України "Про звернення громадян" забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до ч.2 п.7.3. Регламенту Прокуратури Сумської області, затвердженого наказом прокурора Сумської області від 30.04.2015р. за №67, визначено, що звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до прокуратури області вперше і за ними не приймалися рішення керівниками місцевих прокуратур (первинні звернення) та в яких порушуються питання, що належать до компетенції органів прокуратури, працівниками відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів надсилаються до підпорядкованих прокуратур для вирішення.

З матеріалів справи встановлено, що 15.07.2016 р. ОСОБА_1 вже звертався до прокуратури Сумської області зі скаргою щодо аналогічних питань (а.с.40), яка в подальшому була направлена до Роменської місцевої прокуратури, проте остання не надала відповіді на викладені в ній питання з посиланням на відсутність у позивача належним чином оформлених повноважень у кримінальному провадженні (а.с.39).

Оскільки позивач вже вдруге звернувся до прокуратури Сумської області із тих ще питань та раніше отримав відмову Роменської місцевої прокуратури, то його скарга №281 від 03.10.2016 року неправомірно спрямована для вирішення Роменською місцевою прокуратурою, з приводу дій працівників якої щодо надання необґрунтованої відповіді листом від 08.08.2016р. №94-1006вих-16 ОСОБА_1 у скарзі №281 просив провести службове розслідування та притягнути винних осіб до відповідальності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що прокуратурою Сумської області протиправно направлено скаргу позивача від 03.10.2016р. керівнику Роменської місцевої прокуратури Кузченку В.М. для подальшого розгляду, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій прокуратури Сумської області щодо направлення скарги ОСОБА_1 №281 від 03.10.2016р. керівнику Роменської місцевої прокуратури Кузченку В.М. для подальшого розгляду.

Між тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неправомірності ненадання прокуратурою Сумської області інформації на пункти 1, 2, 3.3, 3.5 скарги ОСОБА_1 №281 від 03.10.2016 р., з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції вказуючи на необхідність надання позивачу інформації про проведення службового розслідування по факту розгляду Роменською місцевою прокуратурою його звернень №201 та №217, посилається на положення Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України №20 від 06.03.2012 р.

Однак на цей час вказана Інструкція втратила чинність та діє Інструкція про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, яка затверджена наказом Генерального прокурора України №104 від 24.09.2014 р.

Оскільки за результатами розгляду скарги позивача №281 від 03.10.2016 року прокуратурою Сумської області заходи реагування не вживались, колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні підстави для проведення службового розслідування, які згідно з положенням чинної Інструкції проводяться у випадку скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків та за фактами вчинення інших визначених Інструкцією порушень.

Про невжиття заходів реагування за результатами перевірки за скаргою №281 прокуратурою області було поінформовано позивача у відповіді, що надана листом №04/2/-688-16 від 01.11.2016 р.

У відповідно до ст. 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

З огляду на вказану норму Закону лише слідчий або прокурор мають повноваження самостійно, у визначених законом межах, визначати, які саме відомості та на якій стадії досудового розслідування можуть бути розголошені.

З матеріалів справи встановлено, що запитувана позивачем у п.п. 3.3 та 3.5 інформація щодо причетності до обшуку в помешканні гр.ОСОБА_4 Будильського сільського голови ОСОБА_5, прізвищ і звань осіб, які проводили обшук, та прізвища особи, яка санкціонувала обшук, містить відомості досудового розслідування, а тому надання цієї інформації здійснюється в порядку, встановленому КПК України.

Позивачем, разом зі скаргою №281 від 03.10.2016 р., не було надано документів, що підтверджують повноваження сторони у кримінальному провадженні, в рамках якого був проведений обшук в помешканні гр.ОСОБА_4 Також позивачем не було надано і доказів наявності у нього необхідного дозволу слідчого або прокурора у відповідному кримінальному провадженні на розголошення відомостей досудового слідства.

У зв'язку з цим прокуратурою Сумської області у відповідності до вимог КПК України обґрунтовано повідомлено позивачу в наданні відповіді на скаргу ОСОБА_1 №281 від 03.10.2016р., оскільки він не є стороною у відповідному кримінальному провадженні та не наділений правом на отримання інформації про хід досудового розслідування.

Стосовно задоволеної вимоги про надання обґрунтованої відповіді на питання, поставлені в пунктах 1, 2 скарги №281 від 03.10.2016 р., колегія суддів зазначає, що відповідь на ці пункти скарги надано листом №04/2/2-688-16 від 01.11.2016 року (а.с. 26).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для надання позивачу відповіді на поставлені питання, а тому позовна вимога ОСОБА_1 в частині зобов'язання прокуратуру Сумської області в межах своїх повноважень вчинити дії щодо належного розгляду скарги ОСОБА_1 №281 від 03.10.2016 р. та надання обґрунтовані відповіді на питання, поставлені в пунктах 1, 2, 3.3, 3.5 (в частині названня прізвищ і звання осіб, які проводили обшук, а також особи, яка санкціонувала цей обшук), є необґрунтованою, та задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині.

Колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки у відповідності до ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просив. Таким чином, довід апеляційної скарги відповідача, що суд розглянув правомірність змісту наданої на скаргу відповіді від 01.11.2016 року, про що позивач не просив в позовній заяві, колегія суддів не приймає.

Апеляційна скарга позивача щодо неправильного розподілу судових витрат судом першої інстанції, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.91 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача про компенсацію добових витрат у зв'язку з участю у судових засіданнях по справі №818/1378/16, оскільки постановою Кабінету Міністрів від 27.04.2006 року №590 «Про граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», на який послався позивач в апеляційній скарзі, не передбачено компенсацію добових витрат у зв'язку з участю у судових засіданнях по адміністративній справі.

Згідно ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій прокуратури Сумської області при розгляді його скарги №281 від 03.10.2016 р., такими, що порушують його право на звернення та отримання обґрунтованої відповіді та зобов'язаня прокуратури Сумської області повторно розглянути його скаргу №281, у відповідності до Закону України "Про звернення громадян". Приймаючи рішення по даній справі, суд першої інстанції позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії прокуратури Сумської області щодо направлення скарги ОСОБА_1 №281 від 03.10.2016р. керівнику Роменської місцевої прокуратури Кузченку В.М. для подальшого розгляду та зобов'язав прокуратуру Сумської області в межах своїх повноважень вчинити дії щодо належного розгляду скарги ОСОБА_1 №281 від 03.10.2016 р. та надати обгрунтовані відповіді на питання, поставлені в пунктах 1, 2, 3.3, 3.5 (в частині названня прізвищ і звання осіб, які проводили обшук, а також особи, яка санкціонувала цей обшук). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення правильно здійснив розподіл судових витрат, стягнувши з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати, пов'язані із прибуттям до суду в сумі 29 грн.15 коп. (29,45+28,85)/2 та компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 69 грн. 32 коп. (138 грн.64 коп./2).

Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокуратури Сумської області, скасування постанови суду першої інстанції в частині зобов'язання прокуратуру Сумської області в межах своїх повноважень вчинити дії щодо належного розгляду скарги ОСОБА_1 №281 від 03.10.2016 р. та надати обгрунтовані відповіді на питання, поставлені в пунктах 1, 2, 3.3, 3.5 (в частині названня прізвищ і звання осіб, які проводили обшук, а також особи, яка санкціонувала цей обшук), із прийнятим в цій частині нової постанови, якою в позові в цій частині відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.п. 3, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокуратури Сумської області задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 818/1378/16 скасувати в частині зобов'язання прокуратури Сумської області в межах своїх повноважень вчинити дії щодо належного розгляду скарги ОСОБА_1 №281 від 03.10.2016 р. та надати обгрунтовані відповіді на питання, поставлені в пунктах 1, 2, 3.3, 3.5 (в частині названня прізвищ і звання осіб, які проводили обшук, а також особи, яка санкціонувала цей обшук). Прийняти в цій частині нову постанову, якою в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 818/1378/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст постанови виготовлений 28.02.2017 р.