Ухвала суду № 65008497, 22.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 р.Справа № 640/18862/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова на постанову Київського районного суду м. Харкова від 29.12.2016р. по справі № 640/18862/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова

про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень щодо припинення виплати пенсії, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Київського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова, в якому просив суд визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2016 року; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Харкова виплатити ОСОБА_1 не виплачену суму пенсії з 01 січня 2016 року, яка була призначена йому з 03.01.2013 року з урахуванням перерахунку пенсії у січні 2015 року за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 01 січня 2016 року Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова без повідомлення про причини припинило позивачу виплати пенсійних нарахувань. 11 жовтня 2016 року позивач звернувся до суб'єкта владних повноважень із заявою про протиправність його дій та просив відновити недоплачену суму пенсії, яка раніше йому була призначена 03.01.2013 року за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням перерахунку пенсії у січні 2015 року.

Відповідач своїм листом від 27.10.2016 року повідомив позивача, що мало місце застосування Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, яким були внесені зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, зазначив у листі, що позивач працює на посаді судді, тому призначена пенсія/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються, а підстави поновити виплату пенсії відсутні.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до суду.

Постановою Київського районного суду міста Харкова від 29.12.2016 року у справі № 640/18862/16-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, позивач працює на посаді судді, але з 03.01.2013 року йому призначено пенсію за віком згідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

11 жовтня 2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова із заявою про виплату недоплаченої суми пенсії з 01.01.2016 року.

Листом від 27 жовтня 2016 року Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 відмовило з посиланням на Закон України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким, зокрема, у Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", а саме ст. 47 внесено зміни та зазначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону не виплачуються.

Також зазначив, що згідно Закону України № 911-VIII від 24.12.2015р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", внесено зміни до абзацу другого частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" яким передбачено тимчасово у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачується. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 01 січня 2016 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю зазначених у абз. 2 ч. 1 ст. 47 вказаного Закон підстав для її невиплати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів» пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Відповідно до п.2 розділу III Закону № 213, порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

До 01 червня 2015 року відповідний закон, вказаний в пункті 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213 щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах прийнятий не був.

Отже, з 01 червня 2015 року втратили чинність норми законів, якими було передбачено призначення спеціальних пенсій.

Враховуючи те, що позивачу була призначена пенсія за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не довічне грошове утримання на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів", підстави для припинення виплати пенсії позивачу відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2016 року є протиправними.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського районного суду міста Харкова від 29.12.2016 року у справі № 640/18862/16-а відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 29.12.2016р. по справі № 640/18862/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2017 р.