Ухвала суду № 65008442, 22.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 р.Справа № 643/11962/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 04.11.2016р. по справі № 643/11962/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо відмови у відновленні з 01 червня 2015 р. виплати йому пенсії, призначеної відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 від 05.11.1991 р., а також щодо відмови у виплаті заборгованості, що утворилась внаслідок невиплати йому пенсії за період з 01 червня 2015 р. по теперішній час; скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань від 15.09.2016 щодо відмови йому у поновленні виплати пенсії та виплаті заборгованості з 01.06.2015; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відновити з 01 червня 2015 року виплату йому пенсії, призначеної відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 від 05.11.1991 р. у повному розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону без обмеження максимального розміру; зобов'язати виплатити у повному розмірі заборгованість, що утворилась внаслідок невиплати йому пенсії за період з 01 червня 2015 по теперішній час.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 04.11.2016 року позовні вимоги було залишено без задоволення.

Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ України в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 02.09.2014 згідно із Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ у розмірі 70 % від заробітної плати. Позивач є працюючим пенсіонером.

Оскільки позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та продовжує працювати на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», виплату його пенсії призупинено з 01.04.2015 року.

07.09.2016 ОСОБА_1 звернувся на адресу Управління із заявою про відновлення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з 07.09.2016, просив виплатити заборгованість з 01.06.2015.

Протоколом Управління по розгляду спірних питань від 15.09.2016 позивачу відмовлено в поновленні пенсії, проведенні перерахунку та виплати заборгованості з посиланням на те, що він продовжує працювати на посаді прокурора.

Позивач не погодився із такими діями та рішенням відповідача та звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, залишаючи без задоволення позовні вимоги, виходив з того, що посадові особи Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, відмовляючи позивачу у поновленні виплати пенсії, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що відповідає вимогам ст. 19 Конституції України.

У доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення відповідача про відмову у поновленні йому пенсії є протиправним та таким, що порушує його права, а тому воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Так, Конституцією України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 ст.6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 47 цього Закону пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави стверджувати про такий порядок їх правового застосування: у разі, якщо особа, якій призначено пенсію, працює на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними законами («Про державну службу», «Про прокуратуру» та інші), станом на 01 квітня 2015 року, починаючи з цієї дати до кінця 2015 року виплата пенсії їй не проводиться.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів («Про державну службу», «Про прокуратуру» та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, прокурора та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Таким чином, починаючи з указаної дати на позивача не поширюються встановлені частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тому, з 01 червня 2015 року були відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.

Такий висновок щодо правового застосування норм частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII відповідає правовій позиції, висловленій Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26 серпня 2015 року (адміністративна справа № 202/4641/15-а).

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 внесені зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся із позовом до суду 03.10.2016 року.

Положеннями ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, захисту підлягають права позивача, починаючи з 03.04.2016 року, коли вже існувало обмеження у виплаті пенсії відповідно до статті 47 вказаного вище Закону.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом колегія суддів зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року, яким визнано неконституційними положення статті ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів відхиляє, оскільки дане рішення не має зворотньої дії, а тому не може застосовуватися до правовідносин, які виникли до його прийняття.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посадові особи Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, відмовляючи позивачу у поновленні виплати пенсії, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що відповідає вимогам ст. 19 Конституції України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 04.11.2016р. по справі № 643/11962/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Ральченко І.М. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2017 р.