Ухвала суду № 65008380, 23.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 876/8857/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Гуляка В.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Камінь-Каширська ПМК-70» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Камінь-Каширська ПМК-70», Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Камінь-Каширська ПМК-70» (далі - ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70») (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Камінь-Каширська ПМК-70» (далі - ПАТ «Камінь-Каширська ПМК-70»)) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової адміністрації України (далі - Камінь-Каширська МДПІ Волинської області ДПА України) (правонаступником якої є Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області)) про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20 березня 2008 року №0000082301 у сумі 8615680 грн.

У заяві від 10 жовтня 2016 року позивач збільшив позовні вимоги, просив: визнати протиправними дії ОСОБА_1, внаслідок яких він засвідчував підписи на розписках про отримання готівкових коштів від представників вуличних кооперативів на придбання матеріалів для будівельно-монтажних робіт по газифікації сіл або окремих його вулиць печаткою ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70»; визнати нечинними розписки; визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20 березня 2008 року №0000082301.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2016 року відмовлено в прийнятті цієї заяви оскільки спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової адміністрації України від 20 березня 2008 року №0000082301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині 8515680 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із таким судовим рішеням сторони не погодилися та подали апеляційні скарги.

Ковельська ОДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову про задоволення позову і винести нову - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Аргументуючи свою незгоду із постановою, апелянт зазначив, що за результатами перевірки ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» Камінь-Каширською МДПІ Волинської області ДПА України складено акт від 19 лютого 2008 року №58/23-01036690, яким зафіксовано порушення підприємством пунктів 2.6, 3.3, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, а сааме, встановлено неоприбуткування ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» у касу готівкових коштів у сумі 1723136 грн. Посилається на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки. Також податковий орган зауважив, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин ст. 238 Господарського кодексу України, в той час як у цих правовідносинах ОДПІ не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. Отже, за встановлене неоприбуткування у касі готівкових коштів правильно застосовано санкції, а вимоги ст. 250 ГК України не поширюються на таке визначення податкового зобов'язання. Вважає, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій сформоване у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для визнання його протиправним та скасування немає.

ПАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» в апеляційній скарзі зазначило, що суд першої інстанції не дав належної оцінки встановленим фактам і неправильно застосував матеріальне право, порушив норми процесуального права. Так, готівкові кошти на оплату будівельно-монтажних робіт по угодах, укладених між позивачем та вуличними кооперативами, отримував головний інженер підприємства. Готівкові кошти в касі позивача не оприбутковувалися у встановленому порядку, оскільки за умовами контрактів поставка матеріалів покладалась на замовника (кооперативи), а підприємство виконувало лише підрядні роботи з матеріалів замовника. При цьому у накладних, рахунках, що оформлялися під час цих господарських операцій, було зазначено в якості отримувача грошей ОСОБА_2, а також голови кооперативів. При цьому позивач у цих документах не фігурував як отримувач коштів. Отже, підстав для оприбуткування грошей в касі підприємства не було. Податковий орган безпідставно застосував щодо позивача фінансові санкції за відсутності порушення. Тому позивач вважає, що постанову суду в частині відмови в позові слід скасувати та прийняти нову - про повне задоволення позовних вимог.

Також ПАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» подало заяву про уточнення вимог апеляційної скарги і просило постановити нове судове рішення, яким дії ОСОБА_1, внаслідок яких він засвідчував написи на розписці про отримання готівкових коштів від представників вуличних кооперативів на придбання матеріалів для проведення будівельно-монтажних робіт по газифікації сіл печаткою підприємства протиправними, а самі розписки - нечинними. Також апелянт у даній заяві просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та прийняти нову - про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні представники ПАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» Горбачук М.І. та Ніколайчук А.П. підтримали апеляційну скаргу з урахуванням доданих уточнень та просили її задовольнити. Дали пояснення, аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі. Також просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача Мельничук М.В. підтримав апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області та заперечив щодо задоволення апеляційної скарги позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28 грудня 2007 року по 12 лютого 2008 року посадовими особами Камінь-Каширської МДПІ Волинської області ДПА України (правонаступником якої є Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» (правонаступником якого є ПрАТ «Камінь-Каширська ПМК-70») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2005 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт №58/23-01036690 від 19 лютого 2008 року.

Перевіркою, зокрема, було встановлено порушення підприємством пунктів 2.6, 3.3, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, а саме, встановлено неоприбуткування ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» у касу готівкових коштів у сумі 1723136 грн.

20 березня 2008 року Камінь-Каширською МДПІ Волинської області ДПА України було прийнято рішення №0000082301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8615680 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове скасування цього рішення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» є газопровідні роботи. У періоді, що перевірявся позивачем здійснювались будівельно-монтажні роботи по прокладенню вуличних газопроводів в селах Волинської області. Зазначені роботи проводились згідно укладених договорів з вуличними кооперативами, предметом яких було будівництво газопроводів у селах згідно узгоджених кошторисів. Відповідно до умов даних договорів поставка матеріалів і обладнання на об'єкти покладались на замовників, тобто вуличні кооперативи, а здійснення підрядних робіт покладалось на підрядника ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70», контракти та розрахунки вартості будівництва по кожному з 11 об'єктів знаходяться в матеріалах справи.

Разом з тим, головним інженером ВАТ «Камінь-Каширська МПК-70» ОСОБА_1 було отримано від вуличних кооперативів для придбання матеріалів для будівництва газопроводів у с. Туличів, с. Ворокомле, с. Підбороччя, с. Олика, с. Кругель кошти в сумах 79932 грн., 448620 грн., 152700 грн., 1023532 грн. та 18352 грн. відповідно, а всього на суму 1723136 грн. Однак ці кошти, які отримані були як оплата за використані матеріали, не були внесені у касу підприємства.

Факт отримання коштів підтверджено відповідними розписками посадової особи з відтиском печатки підприємства.

Також в актах звірки, завірених печаткою підприємства, вказано отримання вищевказаних коштів на придбання матеріалів.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно пунктів 3.1, 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні касові операції оформлюються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Пунктами 4.2, 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

За змістом статей 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16 липня 1999 року акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Розписка ж за своєю правовою природою є документом, який, зокрема, підтверджує отримання особою грошових коштів.

Відповідно до пункту 5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55, відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи.

За змістом пункту 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року № 17 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників.

Як вбачається з копій розписок, що наявні в матеріалах справи, такі підписані посадовою особою (головним інженером) та скріплені печаткою підприємства.

Належних доказів незаконного використання посадовою особою підприємства ОСОБА_1 печатки товариства при оформленні розписок про отримання коштів немає.

Так, відсутній вирок у кримінальній справі, а постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 5 серпня 2008 року не свідчить про вчинення вищевказаною особою злочину і фальсифікації бухгалтерських документів.

Адже, згідно з частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України лише вирок суду в кримінальному провадженні (кримінальній справі) або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до бухгалтерських документів та актів виконаних робіт (помісячна ф. 3 - КБ), довідок про вартість будівництва об'єктів, протоколів розгляду будівництва вуличних газопроводів, актів безоплатної передачі матеріалів, на позабалансовий рахунок ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» вуличними кооперативами фактично передавались кошти для товариства та відображались товариством на позабалансовому рахунку « 022».

Розпоряджаючись отриманими від кооперативів коштами на придбання матеріалів будівництва, головний інженер ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» 5 серпня 2008 року отримав матеріали від ТОВ «Ельпласт-Львів». Ці матеріали у подальшому були використані при проведенні робіт позивачем. Отже ці кошти пройшли поза касою підприємства.

Отже, податковий орган дійшов правильного висновку про наявність порушення позивачем чинного законодавства, а саме, не оприбуткування готівки.

Доводи апелянта про відсутність порушення через те, що головний інженер підприємства ОСОБА_1 отримував кошти як фізична особа, а не як посадова особа, є безпідставними, адже належних доказів (угод між вуличними кооперативами та ним щодо придбання матеріалів) суду надано не було, а надані розписки про передачу грошей підписані ним саме як посадовою особою підприємства і закріплені печаткою підприємства.

При цьому ці розписки зберігались підприємством і були надані підприємством до перевірки як первинні облікові документи.

Отже, жодних підстав для відхилення цих доказів, які свідчать про передачу підприємству коштів, немає.

Доводи апелянта ПАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» про незаконність дій головного інженера ОСОБА_1 при оформленні розписок також є безпідставними, а позовні вимоги в цій частині не підлягають розгляду в межах даного адміністративного спору.

Однак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність застосування фінансових санцій поза строками, встановленими ст. 250 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може біти адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення у сфері розрахункових операцій є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статті 238 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм у сфері розрахункових операцій контролюючий орган, приймаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України.

Отже, застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні має здійснюватися у межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що застосований згідно із оскаржуваним рішенням від 20 березня 2008 року №0000082301 штраф є адміністративно-господарською санкцією, тому він мав би бути застосований у межах строків, визначених 250 Господарського кодексу України.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2014 року у справі №21-466а14, яка в силу частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

З наданого представником відповідача розрахунку штрафних санкцій за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні за матеріалами виїзної планової перевірки ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70», згідно акту від 19 лютого 2008 року № 58/23-01036690 вбачається, що контролюючим органом було нараховано штрафну санкцію за період з 2006 року по 18 грудня 2007 року у сумі 8615680 грн. Згідно наданих матеріалів в період з 19.08.2007 року по 30 вересня 2007 року встановлено не оприбуткування готівкових коштів ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» в сумі 20000 грн., отриманих ОСОБА_1 6 вересня 2007 року. За вказане порушення відповідно до указу президента України від 12 червня 1995 року №436/95 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми - 100000 грн. (т. 3 а.с. 146-149).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про незаконність застосування до ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки у сумі 8515680 грн.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Камінь-Каширська ПМК-70», Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 803/1385/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.В. Гуляк

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 28.02.2017 року.