Ухвала суду № 65008320, 28.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17754/16 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_2 з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, в якому просить суд про визнання протиправними бездіяльність та зобов'язати вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року адміністративний позов залишено без руху.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та прийняти нову, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так, підставою залишення позовної заяви без руху слугувало те, що позивачем не надано правового обґрунтування звернення до суду з адміністративним позовом та не сплачено судовий збір.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, мотивуючи свою позицію наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 106 КАС України визначено, що у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

Згідно з ч. 2 ст. 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, відповідачем у справі позивач вказав Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до якого пред'явлено позовну вимогу.

В своєму позові позивач зокрема вказує, що 19.05.2016 року вона звернулась з листом до відповідача з проханням привести містобудівну документацію щодо її земельної ділянки у відповідність з вимогами ДБН 360-92 та чинним законодавством. У зв'язку із відсутністю відповіді на вказане звернення, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 110 КАС України суд до судового розгляду адміністративної справи вживає заходи для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку. З цією метою суд може: 1) прийняти рішення про витребування документів та інших матеріалів; навести необхідні довідки; провести огляд письмових та речових доказів на місці, якщо їх не можна доставити до суду; призначити експертизу, вирішити питання про необхідність залучення свідків, спеціаліста, перекладача; 2) прийняти рішення про обов'язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні, про залучення третіх осіб до справи; 3) викликати на судовий розгляд адміністративної справи свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів; 4) прийняти рішення про проведення попереднього судового засідання.

Відповідно до ст.. 111 КАС України попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку.

Попереднє судове засідання проводиться суддею, який здійснює підготовку справи до судового розгляду, за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Для врегулювання спору суд з'ясовує, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач адміністративний позов, і роз'яснює сторонам можливості щодо примирення.

Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд: 1) уточнює позовні вимоги та заперечення відповідача проти адміністративного позову; 2) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; 3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються сторонами, а які належить доказувати; 4) з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення, та встановлює строки для їх надання; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху з підстав, що позивачем не надано правового обґрунтування звернення до суду з адміністративним позовом, не врахував положення статей 110, 111 КАС України в частині, що такі недоліки позовної заяви, зокрема, можуть бути з'ясовані судом під час підготовки справи до судового розгляду та попереднього судового засідання.

Щодо підстав для залишення позовної заяви без руху у зв'язку із не сплатою судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із адміністративним позовом було подано клопотання, в якому позивач просить звільнити його від сплати судового збору, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Щоб мати можливість зменшити тягар судових витрат законодавцем передбачено, що суд зобов'язаний з'ясувати майновий стан особи. Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи, які свідчили би про поганий майновий стан.

Якщо майновий стан особи не дає можливості оплатити судові витрати, то суд відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України може прийняти рішення, яким звільнити особу від оплати судових витрат повністю або частково.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Як доказ скрутного становища, позивачем було надано суду довідку Пенсійного фонду №2274 від 19.10.2016 року, відповідно до якої щомісячна пенсія позивача становить 1271,19 грн.

Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем подано достатньо належних доказів того, що майновий стан позивача є незадовільним, а отже його слід звільнити від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції не врахував вищенаведене та необґрунтовано залишив позов без руху.

Згідно з п. 4 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання.

У зв'язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Згідно до пункту 3 статті 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 18, 108, 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року про залишення адміністративного позову без руху - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.