Постанова № 65008211, 22.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 876/8749/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Попка Я.С., Обрізка І.М.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов"язання до вчинення дій,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області про визнання дій щодо відмови у виплаті і перерахунку пенсії протиправними та зобов'язання відновити виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років працівнику прокуратури, здійснити її перерахунок.

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2016 року позов задоволений.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону № 76-VІІІ від 28.12.2014 року, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом України. Оскільки на момент звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідного нормативно-правового акту не було прийнято, підстав для перерахунку пенсії немає. Крім того зазначає, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015р. скасовані норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Тобто, з 01.06.2015р. раніше призначені пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» не виплачуються.

В судовому засіданні представник позивача заперечив апеляційну скаргу з підстав її необґрунтованості.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, з 01 серпня 1991 року по 15 серпня 2016 року позивач ОСОБА_2 працював в органах прокуратури Закарпатської області та обіймав ряд прокурорсько-слідчих посад.

З 1 вересня 2009 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Рахівському районі Закарпатської області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент призначення пенсії). Пенсія призначена у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати. З 01.04.2015 виплата вказаної пенсії припинена відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року .

27.07.2016 року, тобто ще до звільнення з роботи, ОСОБА_2 звернувся із заявою до УПФУ в Рахівському районі Закарпатської області щодо поновлення йому виплати призначеної раніше пенсії.

УПФУ України в Рахівському районі Закарпатської області відмовило у поновленні виплати відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІІІ і зазначило, що у період з 01.04.2015 по 31.12.2015, особам, яким пенсія призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються і роз'яснено, що після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач ОСОБА_2 18.08.2016 року звернувся із заявою до УПФУ в Рахівському районі Закарпатської області про проведення перерахунку призначеної йому пенсії на підставі довідки прокуратури Закарпатської області про заробітну плату від 15 серпня 2016 року №18-229 вих 2016 з розрахунку 90 відсотків заробітку.

Рішенням відповідача від 18.08.2016 року відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки на час звернення ОСОБА_2 про перерахунок пенсії підстав для такого перерахунку законодавством не передбачено.

Надаючи правову оцінку цим обставинам та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року внесено зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням внесених змін стаття 47 цього Закону передбачає, що тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Зазначена норма чітко встановлює, що пенсія особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначена відповідно до цих Законів, не виплачується.

Виходячи з наведеного, підставою для припинення виплати пенсії є саме факт роботи особи, яка отримує пенсію і працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до певного спеціального закону, при цьому немає значення, чи набула особа таке право (тобто чи наявні підстави, визначені законом для її призначення - вік, інвалідність, тощо) чи ні.

Отже, на час роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до спеціального закону - Закону України «Про прокуратуру», на ОСОБА_2 розповсюджується дія статті ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в чинній редакції.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.02.2015 року № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно і до Закону України «Про прокуратуру», але при цьому вказана норма не містить припису щодо поновлення виплати пенсії як такої, у тому числі, призначеної на підставі Закону № 1058.

Відтак, покликання суду першої інстанції, як на підставу поновлення виплати пенсії з 01.06.2015 року на п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213, є помилковим.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що про поновлення виплати пенсії позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача, займаючи посаду у прокуратурі, тобто не у зв'язку із звільненням.

Апеляційний суд вважає також помилковим висновок суду першої інстанції щодо права ОСОБА_2 на перерахунок уже призначеної пенсії, судом невірно застосовані норми матеріального права.

Згідно із частиною тринадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року (надалі - Закон №1789-ХІІ) держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування, але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення Закону №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51 2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Таким чином, на час звернення ОСОБА_2 до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статі 50-1 Закону №1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури та підстави такого перерахунку, втратили чинність, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає, що законодавчо визначені підстави для такого перерахунку з цього моменту є відсутні.

Закон №1697-VII не містить аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури.

Згідно частини двадцятої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (чинної на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проте, Кабінетом Міністрів України ні умови, ні порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено, і відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

Апеляційний суд вказує на те, що відмова відповідача у перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії ОСОБА_2, яку він отримував до цього, а тому відмова у перерахунку пенсії не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист, - з огляду на що конституційні гарантії, закріплені 64 Конституції України, до нього не застосовуються.

Крім того, апеляційний суд, зазначає, що право на пенсію позивач реалізував в 2009 році та нарахування його пенсії здійснюється у розмірах, встановлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, в редакції чинній на час її призначення.

Проте, право на перерахунок пенсії виникає, за загальним правилом, або у зв'язку зі збільшенням стажу, або збільшенням розміру заробітної плати (що має місце в межах спірних правовідносин) та може бути реалізовано на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що підстав для перерахунку пенсії позивачу немає, оскільки відсутні підстави, умови та порядок перерахунку такої пенсії.

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд України у своїй постанові від 12.07.2016 у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм законів України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З врахуванням того, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 195,196,198,202,205,207, 212, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області задовольнити.

Постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2016 року у справі № 305/1470/16-а скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді Попко Я.С

Обрізко І.М.

Постанова складена в повному обсязі 27.02.2017 року.