Ухвала суду № 65008103, 28.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 810/1576/16

У Х В А Л А

28 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фортрент» (далі – Позивач, ТОВ «Фортрент») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі – Відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2016 року №0000592206 та від 12.11.2015 року №0003632206.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі повернуто Апелянту.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач вдруге подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 18.01.2017 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статей 186, 189 КАС України, а саме: Апелянтом було пропущено десятиденний строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення цього строку причини поважними визнані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ДПІ у Києво-Святошинському районі отримано 23.01.2017 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання викладених в ухвалі від 18.01.2017 року вимог Відповідачем на адресу Київського апеляційного адміністративного суду 21.02.2017 року було направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтована тим, що підставою для пропуску вказаного процесуального строку було недостатнє бюджетне фінансування потреб ДПІ у Києво-Святошинському районі та несвоєчасне надходження коштів на рахунки.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції такі доводи Апелянта щодо поважності пропуску останнім процесуального строку оцінює критично з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Як було встановлено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, копію оскаржуваної постанови від 29.08.2016 року отримано уповноваженою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі 27.09.2016 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 215). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції було 07.10.2016 року. Проте апеляційну скаргу подано до канцелярії суду першої інстанції 28.12.2016 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

Твердження Апелянта про те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі повернуто у зв'язку з несплатою судового збору через недостатнє фінансування, а тому, оскільки на момент повторної подачі апеляційної скарги судовий збір сплачено, наявні правові підстави для поновлення процесуального строку, судом оцінюється критично з огляду на те, що Відповідачем не подано доказів на підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору з часу повернення поданої вперше апеляційної скарги до часу її подання вдруге та вчинення дій щодо отримання коштів для оплати судового збору. При цьому суд зауважує, що про необхідність подання вказаних документів було зазначено в ухвалі від 18.01.2017 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Крім того, суд вважає за необхідне підкреслити, що копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року про повернення апеляційної скарги Відповідачем отримано 01.12.2016 року, судовий збір згідно платіжного доручення від 22.12.2016 року №617 сплачено 23.12.2016 року, проте вдруге апеляційну скаргу подано лише 28.12.2016 року, тобто більш ніж через десять днів з моменту, коли ДПІ у Києво-Святошинському районі дізналася про повернення вперше поданої апеляційної скарги.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов’язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення поданих Апелянтом доказів поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою у встановлений абз. 1 ч. 4 ст. 189 КАС України строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, а тому вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 186, 189, 212 КАС України, суд, –

У Х В А Л И В:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Повернути Апелянту матеріали апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк