Ухвала суду № 65007890, 27.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/16640/14 Суддя доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

27 лютого 2017 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Межевич М.В., розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКР» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року позов задоволено частково. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі – КАС), апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Враховуючи, що оскаржувану постанову прийнято в порядку письмового провадження, то строк апеляційного оскарження починає спливати з дня отримання копії цієї постанови, а не з дня її опублікування у Єдиному державному реєстрі судових рішень про що стверджує позивач у своєму клопотанні, поданому до апеляційного суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення отримано представником відповідача 30.01.2017, а тому граничним строком його оскарження є 09.02.2017. Враховуючи, що апеляційну скаргу було направлено до суду 09.02.2017, то відповідачем строк апеляційного оскарження порушено не було.

Однак, апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 187 КАС у зв’язку з відсутністю документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

Разом з апеляційною скаргою подано клопотання, в якому апелянт просить звільнити або відстрочити сплату судового збору у зв’язку з відсутністю належного бюджетного фінансування.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким серед іншого скасовано встановлені раніше для державних органів пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що Вищий адміністративний суд України у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону України «Про судовий збір» (додаток до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір») зазначив, якщо бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Отже підстав для звільнення та відстрочення апелянту сплати судового збору немає.

Наведена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України (ухвали від 7 грудня 2016 року по справі № 826/9247/13-а, від 27 жовтня 2016 року по справі № 826/10761/15, від 15 березня 2016 року по справі № 2а-4006/11/2670 тощо).

Відповідно до положень пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З урахуванням того, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру про скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов’язання у загальному розмірі 502 818 грн, то відповідно до ч. 1, пп.пп. 1, 2 п. 3 ч. 2 ст. 4, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2014 року – 1 218 грн, апелянт має сплатити судовий збір у розмірі 5 359,20 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 189 КАС, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху.

За таких обставин апеляційну скаргу відповідно до вимог ч. 1 ст. 108, ч. 6 ст. 187, ч. 3 ст. 189 КАС слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали протягом якого апелянт має право надати оригінал платіжного документа про сплату судового збору. У разі якщо недоліки апеляційної скарги не буде усунуто, вона буде повернута особі, яка її подала.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про звільнення або відстрочення сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року залишити без руху.

Встановити десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, протягом якого апелянт має право надати оригінал платіжного документа про сплату судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

Суддя М.В. Межевич