Постанова № 65007200, 28.02.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/82/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "АНКАР Транс" до управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "АНКАР Транс" (надалі - позивач, ПП "АНКАР Транс") звернулось до суду з позовом до управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (надалі також відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, у якому просило скасувати постанову від 26.12.2016 №008176.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірним рішенням суб'єкта владних повноважень до ПП "АНКАР Транс" безпідставно застосований штраф у розмірі 1700,00 грн за відсутність санітарного паспорта, оскільки видачу санітарних паспортів не передбачено Законом України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" у редакції Закону України від 22.07.2014 №1602-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів".

Відповідач позов не визнав, у наданих до суду письмових запереченнях представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "АНКАР Транс" посилаючись на порушення останнім вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Представник третьої особи надав до суду письмові пояснення у яких зауважив, що оформлення санітарних паспортів на транспортні засоби не передбачено статтями 43, 44 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", якими визначені гігієнічні вимоги до транспортних засобів, призначених для перевезення харчових продуктів. При вирішенні спору покладався на розсуд суду.

У судове засіданні 23.02.2017 з'явились представники позивача, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів, суд, керуючись положеннями частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе розглядати справу без участі представників відповідача та третьої особи, у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що 17.11.2016 державними інспекторами управління Укртрансінспекції у Харківській області на підставі направлення на перевірку від 14.11.2016 №024422 проведено рейдову перевірку транспортного засобу - DAF д.н.з. НОМЕР_1, що належить ПП "АНКАР Транс" /а.с. 34/.

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.11.2016 №0200944, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме - надання послуг з перевезення вантажу без оформлення санітарного паспорта до транспортного засобу, передбаченого пунктом 12.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні /а.с. 31/.

Водій вказаного транспортного засобу ознайомлений з актом перевірки, власноручно вчинив напис про те, що санітарний паспорт не виданий з огляду на його відміну /а.с. 31/.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 26.12.2016 начальником управління Укртрансінспекції у Полтавській області Кужілем Володимиром Миколайовичем винесено постанову №008176, якою до позивача на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано фінансові санкції в розмірі 1700,00 грн /а.с. 6/.

Не погоджуючись з даним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з такого.

Предметом даного спору є правомірність рішення суб'єкта владних повноважень про застосування до автоперевізника фінансових санкцій за відсутність у водія в момент перевезення харчових продуктів санітарного паспорта на транспортний засіб.

В силу положень абзацу третього частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, підставою для застосування до автомобільного перевізника штрафу є, окрім іншого, встановлений компетентним органом факт надання таким перевізником послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено статтею 48 цього Закону.

Зокрема, частиною першою статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

За змістом частини другої цієї статті, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Наведена норма Закону України "Про автомобільний транспорт" є бланкетною та передбачає необхідність оформлення для водія інших документів, передбачених законодавством.

Обов'язок водія мати санітарний паспорт автомобіля, призначеного для перевезення харчових продуктів, передбачено підзаконним актом - Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363.

Так, згідно з пунктом 12.3 вказаних Правил, забороняється використання рухомого складу, призначеного для перевезення харчових продуктів, для перевезення інших вантажів.

Рухомий склад, що перевозить харчові продукти, повинен мати санітарний паспорт автомобіля та спеціальне маркування ("хліб", "молоко", "риба" тощо).

Отже, санітарний паспорт на рухомий склад згідно пункту 12.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні фактично є дозвільним документом, оскільки без цього документа забороняється використання рухомого складу, призначеного для перевезення харчових продуктів.

Статтею 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у редакції Закону України від 26.11.2015 №835-VIII передбачено, що документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Статтею 4 названого Закону визначено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру.

Перелік дозвільних документів затверджений Законом України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", відповідно до частини третьої статті 1 якого забороняється вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом.

Крім того, частинами шостою - восьмою цієї статті визначено, що встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до цього Закону.

Зміни до Переліку вносяться одночасно (разом) з внесенням змін до законів України, що регулюють відносини у цій сфері.

Необхідність одержання документів дозвільного характеру, встановлена законами, виникає виключно після внесення таких документів до Переліку, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Суд зауважує, що згідно Додатку до Закону України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не внесено такий документ дозвільного характеру як санітарний паспорт автомобіля.

До того ж, відповідно до статті 11 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" у редакції Закону України від 22.07.2014 №1602-VII положення цього Закону не поширюються на харчові продукти, крім харчових продуктів, щодо яких проводяться санітарно-епідеміологічні розслідування захворювань, спричинених інфекційними хворобами, масовими неінфекційними захворюваннями, отруєннями та радіаційним ураженням людей.

Статтями 43, 44 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" визначені гігієнічні вимоги до рухомих та/або тимчасових потужностей, а також транспортних засобів, згідно з якими оформлення санітарних паспортів транспортних засобів не передбачено.

Так само, чинним законодавством не передбачені повноваження органів державної влади щодо видачі санітарних паспортів на автотранспорт, задіяний у процесах перевезення харчових продуктів.

На викладені обставини також звернуто увагу у листі Державної регуляторної служби України від 30.01.2017 вих. №496/0/20-17 /а.с. 45-47/.

За змістом пояснень Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області дане відомство не уповноважене на видачу санітарних паспортів на автотранспорт, задіяний в перевезені харчових продуктів /а.с. 38/.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що на час проведення перевірки, складання акта перевірки від 17.11.2016 та прийняття відповідачем постанови від 26.12.2016 №008176 про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн, у позивача був відсутній обов'язок щодо отримання санітарного паспорта на автотранспорт, задіяний в перевезені харчових продуктів, оскільки зазначеними вище законами України не передбачено отримання такого документа дозвільного характеру. До того ж, вказані закони України прийняті пізніше у часі та мають вищу юридичну силу ніж підзаконний акт - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, а відповідно до положень частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем таких доказів в ході судового розгляду справи не надано.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ПП "АНКАР Транс" повністю.

При цьому, зважаючи на те, що оскаржена постанова є правовим актом індивідуальної дії, який згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправною і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансінспекції у Полтавській області від 26.12.2016 №008176.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансінспекції у Полтавській області від 26.12.2016 №008176.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Укртрансінспекції у Полтавській області на користь Приватного підприємства "АНКАР Транс" (код ЄДРПОУ 33525178) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.С. Бойко