Постанова № 65007150, 28.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7401/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катаєвої Е.В.

секретаря Булгакової Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі в органах прокуратури, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом (т.1 а.с.78-104) звернувся ОСОБА_2 до Прокуратури Одеської області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Одеської області ОСОБА_21 № 2627к від 23.11.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким за порушення вимог ст.19 Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури та вчинення дій що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури його, молодшого радника юстиції ОСОБА_2, звільнено з посади слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області та з органів прокуратури;

- поновити його, молодшого радника юстиції ОСОБА_2, на роботі в органах прокуратури на посаді слідчого в ОВС прокуратури Одеської області з 23.11.2016 року;

- стягнути з прокуратури Одеської області середній заробіток за час мого вимушеного прогулу за період з 23.11.2016 року по день ухвалення судового рішення;

- стягнути з прокуратури Одеської області на його користь моральну шкоду, спричинену незаконним звільненням в сумі 500 тисяч гривень.

Також позивач просив допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на роботі, виплати середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць та встановити строк для подання прокуратурою Одеської області до суду звіту про виконання постанови, щодо зобов'язання вчинення вищевказаних дій.

Позивач зазначив, що він з 09.12.1999 року проходив службу в органах прокуратури, останній час на посаді слідчого в ОВС прокуратури Одеської області та сумлінно ставився до виконання своїх обов'язків, мав заохочення.

Наказом прокурора Одеської області № 2627к від 23.11.2016 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» його звільнено з займаної посади та з органів прокуратури за надумане порушення вимог ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Позивач вважає вказаний наказ незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв дій, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури України.

Оскаржуваний наказ виданий за результатами службової перевірки, проведеної прокуратурою Одеської області, в ході якої нібито встановлено достатні дані, які свідчать про вчинення ним дій, що порочать звання прокурора та нібито порушують вимоги Закону України «Про прокуратуру», Присягу працівника прокуратури та Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури. Проте як в змісті наказу, так і у висновку службової перевірки відсутні відомості та факти вчинення ним таких дій, а сама службова перевірка проведена з грубим порушенням вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року № 104.

У порушення п.6.2.3 Інструкції йому, як особі відносно якої проводилась службова перевірка, не роз'яснювались його права, його не ознайомили з наказом (розпорядженням) про проведення службової перевірки, її підстав та мети, а також складу комісії, якій доручено перевірку, чим позбавили можливості використати свої права, передбачені п.7.1., 7.2., 7.3.,7.5. Інструкції, зокрема, брати участь у службовій перевірці, подавати документи, які мають значення для її проведення, висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти її проведення, оскаржувати дії або бездіяльність голови та членів комісії, порушувати питання про витребування додаткових документів, одержання додаткових пояснень осіб тощо.

На неодноразові запити надати копію наказу про проведення службової перевірки з його підписом про ознайомлення з цим наказом, начальниками та рядовими працівниками відділу роботи з кадрами прокуратури області відмовлялося із зазначенням, що Інструкцією ознайомлення з таким наказом не передбачено.

02.06.2016 він був запрошений до прокуратури області працівником відділу роботи з кадрами ОСОБА_4 та повідомлений останнім лише про те, що прокуратурою області проводиться службова перевірка у зв'язку з чим, йому необхідно надати письмові пояснення з питань розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 Відмовлятися від підпису про ознайомлення з наказом про проведення службової перевірки, він не мав сенсу, адже як особа, відносно якої вона проводилась, був вкрай зацікавлений в повноті та об'єктивності її проведення. Навпаки, після надання усних пояснень 02.06.2016, ним були підготовлені ґрунтовні письмові пояснення, які передані працівнику відділу кадрів ОСОБА_4 06.06.2016. Отже, 02.06.2016 зі слів працівника відділу роботу з кадрами прокуратури Одеської області ОСОБА_4 йому стало відомо лише про факт проведення службової перевірки та необхідність надання письмових пояснень.

Внаслідок не ознайомлення його з висновком, складеним за результатами проведення службового розслідування, та ненадання його копії, його позбавлено можливості оскаржити його та запобігти необґрунтованому притягненню до дисциплінарної відповідальності.

В мотивувальній частини оскаржуваного наказу від 23.11.2016 № 2627к та висновку службової перевірки наведені три обставини, які нібито вказують на вчинення ним дій, що порочать звання прокурора, а саме:

- порушення п.21 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 №1104;

- відмова як працівника правоохоронного органу надати свідчення під час допиту 26.04.2016 у кримінальному провадженні № 4201608037000026, з посиланням на ст.63 Конституції України;

- подання рапорту про те, що ним 28.04.2016 року «у своєму службовому кабінеті на столі виявлено пакет служби доставки, у якому містилися гроші у сумі 39800 доларів США та 6000 грн.»

В обґрунтування своїх позовних вимог щодо незаконності оскаржуваного наказу позивач зазначив, що навіть наявність порушення п. 21 наведеного вище Порядку за своєю сутністю не є ганебним вчинком чи вчинком, який порочить звання прокурора та підриває авторитет органів прокуратури.

Крім того, прокуратура області не мала відповідного доступного депозитного валютного рахунку, на який можливо було зарахувати валютні кошти, тому, як правило, такі цінності зберігалися у слідчих в сейфах.

Також позивач зазначив, що в його діях відсутнє зазначене порушення п. 21 Порядку оскільки існували об'єктивні підстави перебування у сейфі опечатаних експертами пакетів з грошовими коштами по іншому кримінальному провадженню, адже на той час ці грошові кошти разом з іншими речовими доказами були підготовлені для направлення до прокуратури Миколаївської області, яка за дорученням Генеральної прокуратури України підтримувала державне обвинувачення у Березанському районному суді Миколаївської області по складеному обвинувальному акту у розслідуваному мною кримінальному провадженні №42015160000000109, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2015 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Він як слідчій діяв відповідно до п. 5.5.10. Положення про слідче управління прокуратури Одеської області, затвердженого наказом прокурора Одеської області № 460 від 07.10.2015 року, яким встановлено, що старші слідчі та слідчі в особливо важливих справах реєструють і ведуть облік речових доказів і цінностей, вилучених у кримінальних провадженнях, вживають заходи щодо їх збереження, тобто ним забезпечено збереження грошових коштів по кримінальній справі.

Позивач вважає, що застосування у подальшому за цією підставою дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів прокуратури є неадекватним та спірним щодо наявності взагалі будь-якого порушення в його діях.

Також позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ст. 63 Конституції України не передбачає винятків для її використання працівниками правоохоронних органів та не визначає відповідальності працівників правоохоронних органів за користування наведеною нормою основного Закону України, тому притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів прокуратури за використання конституційного права, є, на думку позивача, за своєю суттю абсурдним та таким, що грубо порушує основні права та свободи громадянина, гарантовані Конституцією України.

Позивач вважає, що зазначення у оскаржуваному наказі, що ним було подано рапорт про те, що 28.04.2016 року у своєму службовому кабінеті на столі виявлено пакет служби доставки, у якому містилися гроші у сумі 39800 доларів США та 6000 грн., - є недостовірними та перекрученими обставинами та були викладені таким чином з метою надання його діям вигляду протиправності, оскільки зазначені грошові кошти не були виявлені у його службовому кабінеті, а надійшли кур'єрською службою до другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області під час його перебування в головному корпусі прокуратури Одеської області на вулиці Пушкінській, 3 та у слідчому відділі військової прокуратури Південного регіону. Зазначений пакет кур'єрської доставки з грошовими коштами отримував на той час виконувач обов'язків начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області ОСОБА_1 У подальшому, в той же день 28.04.2016 року, вказаний пакет кур'єрської доставки в присутності інших працівників слідчого відділу був відкритий, оглянутий, описаний та вилучений прокурором відділу процесуального керівництва військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_6 в кабінеті №11 на той час виконувача обов'язки начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області ОСОБА_1

Позивач також зазначив, що до ЄРДР відомості щодо кримінального провадження за №42015160110000100 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди виконувачем обов'язків начальника Державної екологічної інспекції в Одеській області ОСОБА_5 внесено 21.10.2015 прокуратурою м. Одеси.

06.11.2016 вказане кримінальне провадження передано за підслідністю допрокуратури Одеської області. 20.11.2015 в ЄРДР внесено відомості, що кримінальне провадження №42015160110000100 у якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру передано для проведення подальшого розслідування до прокуратури Одеської області та доручено йому. Фактично матеріали кримінального провадження разом з речовими доказами він отримав тільки 30.11.2015 року.

Позивач стверджує, що ним особисто, як слідчим, здійснювались всі процесуальні дії для повного та об'єктивного розслідування.

Хід досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та за іншими фактами неодноразово заслуховувався на оперативних нарадах при керівництві прокуратури Одеської області, зокрема, заступника прокурора області ОСОБА_7, начальника слідчого управління ОСОБА_3, начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях ОСОБА_8, процесуального керівника цього відділу ОСОБА_9 та його, як слідчого по справі.

Постанова про закриття кримінального провадження №42015160110000100 стосовно підозрюваної ОСОБА_5 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України прийнята 22.04.2016 року старшим групи процесуальних керівників по справі - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_9

Позивач вважає, що недостовірна інформація про вчинення посадовими особами прокуратури Одеської області, у тому числі ним, посадового злочину - вимагання та отримання неправомірної вигоди, яка 26.04.2016 року з'явилась та розповсюдилась в інтернет-мережах, носить замовний характер, оскільки заява ОСОБА_5, яка працювала та знаходилась під слідством в м.Одеса, надійшла до військової прокуратури Запорізького гарнізону. Особа адвоката ОСОБА_10, яка зазначена в її заяві, йому не відома взагалі, оскільки захист ОСОБА_5 в кримінальному провадженні здійснювали інші захисники - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Були проведені обшуки в його кабінеті, заступника прокурора Одеської області ОСОБА_7 по вул.. Пушкінській у м. Одесі, а також в кабінетах та за місцем проживання начальника слідчого управління прокуратури Одеської області ОСОБА_3, начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_8 та прокурора цього ж відділу ОСОБА_9

Викладені в оскаржуваному наказі про його звільнення та висновку службової перевірки обставини щодо скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_14 - рідним братом начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях ОСОБА_8 свідчать лише про скоєння кримінального правопорушення саме ОСОБА_14, який мав злочинні стосунки з ОСОБА_5, пропонував їй через брата за неправомірну вигоду вирішити питання про закриття провадження у справі, та не містять будь-яких фактів будь-якої причетності до цієї події працівників прокуратури, у тому числі його. Обвинувальний акт складений саме стосовно ОСОБА_14

Позивач вважає, що службова перевірка відносно нього проведена упереджено та поверхнево. Незважаючи на те, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для всіх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

Однак відповідачем ні в ході службової перевірки, ні в оскаржуваному наказі не доведено його вини у здійсненні дисциплінарного проступку, порушення Присяги працівника прокуратури, за що передбачено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів прокуратури.

У зв'язку з відсутністю фактичних обставин, які могли би стати підставою для видання оскаржуваного наказу, позивач просив скасувати його та поновити на посаді.

Обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивач зазначив, що перенесений стрес та нервове напруження, викликані необґрунтованим тиском на нього під час обшуку з боку працівників військової прокуратури Південного регіону України та УСБУ в Одеській області, а також розповсюдження у засобах масової інформації недостовірної інформації стосовно нього, яка вплинула на його честь та ділову репутацію, суттєво підірвали стан його здоров'я. Звільнення з вказаних в наказі підстав підірвало до нього довіру як до порядного громадянина та людини, дружина ініціювала питання про розлучення та позбавлення його батьківських прав.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові, а також надав до суду відзив на заперечення відповідача (т.2 а.с.210-215) та зазначив, що ознайомившись з запереченнями на позов вважає недостовірним та недоведеним належними доказами ознайомлення його з наказом про призначення службової перевірки, складу комісії. Посилання відповідача на його обізнаність про проведення службової перевірки не свідчить про те, що він у встановленому законодавством порядку був ознайомлений з відповідним наказом про її призначення та йому були роз'яснені його права. Щодо обізнаності про проведення перевірки, то після проведення обшуків у приміщеннях прокуратури Одеської області всі працівники прокуратури були обізнані про проведення службової перевірки, але ким, у якому складі та у які строки не знали, у тому числі і він. Складення працівником відділу роботи з кадрами ОСОБА_4 довідки від 02.02.2016 року про начеб то його ознаймлення з наказом не відповідає дійсності, оскільки в цей день він був запрошений для надання пояснень по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_5

Також є неспроможним посилання відповідача у запереченнях на позов про намагання начальника відділу з кадрами прокуратури області ОСОБА_15 ознайомити його з висновком комісії, оскільки вона не має відношення до комісії, яка и повинна його ознайомити з висновком відповідно до Інструкції. Крім того, складання акту від 24.11.2016 року про відмову ознайомлення з висновком службової перевірки не має жодного правового значення, адже 23.11.2016 року він вже був незаконно звільнений.

В запереченнях відповідач зазначає про наявність договорів з банками щодо зберігання речових доказів та коштів, проте копій їх не надає, його як слідчого з ними не ознайомлювали, а посилання на те, що з такими договорами працівників ознайомлюють лише при подачі рапорту, не відповідає взагалі жодному нормативному акту.

Висновком службового розслідування, оскаржуваним наказом відносно нього, як і наказів стосовно інших працівників (зміст наказів є ідентичним), не встановлено фактів порушення дисципліни, Присяги прокурора, скоєння ганебного вчинку.

На думку позивача після проведення службової перевірки для розвіювання негативного громадського резонансу саме прокуратура Одеської області повинна була вжити всіх вичерпних заходів для спростування на всіх інформаційних мережах недостовірної інформації, чого відповідачем зроблено не було, а навпаки недостовірну інформацію використано для незаконного звільнення чотирьох працівників прокуратури, двоє з яких вже поновлені на роботі в судовому порядку.

Представник відповідача прокуратури Одеської області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення на позов (т.2 а.с.185-195), в яких відповідач стверджує, що позов є необґрунтованим, оскільки при проведенні службової перевірки та притягненні позивача до відповідальності були дотримані вимоги законодавства. Позивача було ознайомлено про наказ про перевірку, підстави її проведення, склад комісії, роз'яснені права 02.06.2016 року. Надати пояснення в цей день прокурору відділу ОСОБА_4 позивач відмовився. Пояснення ОСОБА_2 надані 06.06.2016 року. Будь-яких документів, клопотань, відводів членам комісії від нього не надходило, питання про витребування додаткових документів, одержання додаткових пояснень не порушувалось. При цьому вимогами Інструкції не передбачено надання копій матеріалів службового розслідування (перевірки) та можливості ознайомлення з ними особі, стосовно якої воно проводиться.

На виконання вимог пп. 6.2.13 Інструкції, 24.11.2016 року у кабінеті начальника відділу роботи з кадрами, розташованому у приміщенні прокуратури Одеської області по вул. Пушкінська, 3, у м. Одесі, слідчому в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області ОСОБА_2 запропоновано ознайомитися із висновком вищевказаної службової перевірки, на що останній відмовився це зробити. Зазначене підтверджується відповідним актом, наявним в матеріалах службової перевірки.

Також в запереченнях на позов відповідач зазначив, що підстави для звільнення позивача зазначені в наказі.

Позивач порушив п.21 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 №1104, оскільки під час обшуку 26.04.2016 року у слідчого Горбика С.Є виявлено пакети та конверти з грошовими коштами за іншими провадженнями, які зберігались у сейфі. Прокуратурою області у 2016 році було укладено договір з АТ «Райффайзен Банк Аваль», згідно якого орендовано індивідуальний сейф для зберігання речових доказів у вигляді готівки у національній валюті України або іноземній валюті. Щодо визначення депозитних рахунків, то прокуратурою Одеської області укладено договір з філією ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Одеса для зберігання готівки в іноземній валюті. Для зберігання коштів у національній валюті України відкритий депозитний рахунок в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області.

В той же час в запереченнях зазначено, що інформування співробітників прокуратури області про наявність банку, уповноваженого обслуговувати прокуратуру Одеської області в частині зберігання речових доказів у вигляді готівки у національній валюті України або іноземній валюті, здійснюється виключно на підставі письмового рапорту.

Також відповідач зазначив, що слідчий в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області ОСОБА_2, який давав Присягу прокурора, в якій присягався, зокрема, нести з гідністю високе звання прокурора, під час допиту 26.04.2016 року у кримінальному провадженні № 4201608037000026 від 08.02.2016, будучи працівником прокуратури, відмовився від надання свідчень на підставі ст. 63 Конституції України, чим не сприяв встановленню істини по справі.

Оскільки обставини, щодо яких опитувався позивач не стосувались обставин, пов'язаних з членами його сім'ї та його близьких родичів, він, не зважаючи на високе звання працівника прокуратури, відмовився від пояснень, чим не сприяв встановленню істини по справі.

Відповідачем в запереченнях також зазначено, що відомості у матеріалах службової перевірки щодо виявлення ОСОБА_2 у своєму службовому кабінеті на столі пакета служби доставки із грошовими коштами мають інформативний характер, оскільки на момент її проведення достеменно не надалося можливим встановити чи є вказані гроші речовими доказами у кримінальному провадженні №42015160110000100 чи ні.

Відповідно відповідач категорично заперечував проти задоволення щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача, посилаючись також на те, що позивачем не доведено що погіршення стану його здоров'я є наслідком прийняття наказу про його звільнення, а позовні заяви його дружини про розірвання шлюбу та позбавлення батьківства свідчать виключно про непорозуміння між подружжям, що можуть бути викликаними безліччю факторів.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази по справі, суд встановив, що позивач працює в органах прокуратури, з грудня 1999 року, з 06.03.2015 року - на посаді слідчого в ОВС другого слідчого відділу управління прокуратури Одеської області. Класний чин - молодший радник юстиції. Присягу працівника прокуратури прийняв 31.01.2011 року.

Наказом прокуратури області №180 від 29.04.2016 року з метою перевірки відомостей, викладених у мережі Інтернет, щодо причетності посадових осіб прокуратури Одеської області до вимагання коштів у розмірі 40тис.доларів США за закриття кримінального провадження №42015160000000100 стосовно ОСОБА_5, яке розслідувалось слідчими другого відділу слідчого управління прокуратури області, вирішено провести за даним фактом службову перевірку, для проведення якої утворена комісія у складі голови комісії ОСОБА_17, членів комісії ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_4 Висновок необхідно скласти до 27.05.2016 року (т.2 а.с.75).

За рапортом начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Одеської області ОСОБА_20 про продовження строку проведення службової перевірки до 27.06.2016 року виконувачем обов'язків прокурора області ОСОБА_21 25.05.2016 року надана згода (т.2 а.с.96).

Наказом прокуратури області №226 від 07.06.2016 року з метою виконання листа Генеральної прокуратури України від 07.06.2016 року №25-330003-16 до складу комісії, створеною наказом №180 від 29.04.2016 року, включений прокурор відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України з місцем дислокації у прокуратурі Одеської області ОСОБА_22 (т.2 а.с.111).

29.06.2016 року комісією складений Висновок про наслідки службової перевірки щодо причетності посадових осіб прокуратури Одеської області до вимагання грошових коштів у розмірі 40тис.доларів США за закриття кримінального провадження №42015160000000100 стосовно ОСОБА_5, який затверджений прокурором Одеської області ОСОБА_21 29.06.2016 року (т.2 а.с.140-151).

У висновку зазначено, що комісія дійшла до висновку вважати службову перевірку закінченою, а також вважала, що працівники прокуратури Одеської області, які зазначені у висновку, заслуговують притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, ОСОБА_2 - за допущені порушення вимог ст.19 Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, ст.ст.10,15,18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (т.2 а.с.149-150).

Наказом прокурора Одеської області № 2627к від 23.11.2016 року з посиланням на п.3 ч.1 ст.11,п.4 ч.4 ст.19,п.п.1,5,6 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру», ч.1 ст.8,п.5 ст.9 ст.ст.10,11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, ст.30 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури молодшого радника юстиції ОСОБА_2 звільнено з посади слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області та з органів прокуратури за порушення вимог ст.19 Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, ст.10,15,18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури (т.2 а.с.167-170).

З наказом позивач ознайомлений 23.11.2016 року, про що свідчить його особистий підпис (т.2 а.с.170).

Суд вважає, що наказ прокурора Одеської області № 2627к від 23.11.2016 року є неправомірним та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

14.10.2014 року прийнятий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, якій згідно з його преамбулою визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Закон України №1697-VІІ згідно з його п.1 розділу XII «Прикінцеві положення» набирає чинності з 15.07. 2015 року, крім:

- пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

- статей 21, 28 - 38, 42, 44 - 50, 62 - 63, 65 - 79 цього Закону, які набирають чинності 15 квітня 2016 року;

- статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.

Пунктом 1-2 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" встановлено, що дисциплінарні провадження, розпочаті до 15 квітня 2016 року, закінчуються в порядку, що діяв на момент їх порушення.

Згідно з пп.5 п. 5-1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закон України №1697-VІІ дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року N 1795-XII.

Законом України від 12.05.2016 року були внесені зміни в Закон України №1697-VІІ, у тому числі в абзаці третьому пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" визначено цифри "2016" замінити цифрами "2017";

Розділом VІ Закону «Дисциплінарна відповідальність прокурора» (ст.ст.43-50) встановлені підстави та порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів, види дисциплінарних стягнень.

Таким чином, питання дисциплінарної відповідальності прокурорів до 15.04.2017 року вирішуються відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України. Закон України №1697-VІІ набрав чинності лише у частині визначення підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, які встановлені ст.43 Закону та яка набрала чинності з з 15.07. 2015 року.

При цьому суд виходить також з того, що відповідно до вимог п.22 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них, тобто дисциплінарна відповідальність публічного службовця, зокрема службовця прокуратури, є предметом адміністративного права, а трудове законодавство у цьому випадку застосовується субсидіарно.

Згідно зі ст.43 Закону прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків (п.1 ч.1 ст.43), вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (п.5 ч.1 ст.43); систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п.6 ч.1 ст.43).

Також ст.8 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників застосовується, зокрема, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Статтею 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України встановлені дисциплінарні стягнення, якими є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Відповідно до ст.12 Статуту дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

Наказом Генерального прокурора України №104 від 24.09.2014 року затверджена Інструкція про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України (далі Інструкція №104). Згідно з п.1.1 розділу І «Загальні положення» Інструкції №104 вона визначає підстави та порядок проведення службового розслідування (перевірки) стосовно прокурорсько-слідчих працівників, зазначених у статтях 17, 56 Закону України «Про прокуратуру», оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, посадових та інших осіб органів прокуратури при його проведенні.

Зміст вказаних норм Дисциплінарного статуту прокуратури України та Інструкції №104 свідчить про те, що у разі встановлення у діях працівника прокуратури проступку прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку. Тобто така службова перевірка призначається відносно конкретного працівника (працівників) за фактом скоєння ним (ними) проступку, оскільки призначення такої перевірки відносно конкретних працівників породжує наявність у них прав під час здійснення перевірки з моменту її початку.

Пунктом 3.4 Інструкція №104 встановлено, що про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, у якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки його проведення, прізвище, ім'я та, по батькові особи, щодо якої проводиться розслідування, та її посада.

Між тим, судом встановлено, що у наказі прокуратури області №180 від 29.04.2016 року про призначення службової перевірки не зазначено посад та прізвищ працівників прокуратури відносно яких вирішено провести службову перевірку. А у висновку службової перевірки зазначено, що підставою для проведення службової перевірки стали відповідні відомості у мережі Інтернет, викладені 27.04.2016 року про те, що працівниками військової прокуратури Південного регіону України спільно з працівниками УСБУ в Одеській області 26.04.2016 р. проведено обшуки в службових кабінетах та за місцем проживання низки працівників прокуратури Одеської області, які нібито вимагали грошові кошти за закриття кримінального провадження.

Таким чином, незважаючи на те, що у відомостях у мережі Інтернет, роздруківки яких наявні в матеріалах службової перевірки, та з приводу яких згідно наказу була призначена ця перевірка, названі конкретні прізвища працівників прокуратури Одеської області, жодне прізвище, у тому числі позивача, не зазначено в наказі як особи, відносно якої проводиться службова перевірка.

Суд вважає, що вказані обставини з моменту видачі наказу та початку службової перевірки порушують права позивача, оскільки у особи, відносно якої почата службова перевірка, виникають відповідні права, які визначені розділом 7 Інструкції, зокрема отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування (перевірки), склад комісії, заявляти обґрунтовані клопотання про відвід голови та членів комісії; брати участь у службовому рослідуванні (перевірці), у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, подавати документи; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування (перевірки), оскаржувати дії або бездіяльність голови та членів комісії; відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; порушувати питання про витребування додаткових документів, одержання додаткових пояснень осіб тощо; отримувати повідомлення про завершення службового розслідування (перевірки); у десятиденний строк з дня ознайомлення зі змістом висновку про результати службового розслідування (перевірки) ознайомлюватись із затвердженим висновком.

Не зазначенням у порушення вимог законодавства вказаних осіб в наказі, у тому числі позивача, відповідач фактично протиправно звільнив себє від обов'язків, які виникають у нього при призначенні службової перевірки щодо дотримання прав особи, відносно якої така перевірка призначена, саме з моменту призначення такої перевірки, зокрема, роз'яснення особі, стосовно якої проводиться службове рослідування (перевірка) її права та забезпечення умов їх реалізації.

Судом встановлено, що в матеріалах службової перевірки відсутні відомості щодо інформування будь-якої особи, у тому числі позивача, що відносно неї почалась службова перевірка та склад комісії. При цьому наказом прокуратури області №226 від 07.06.2016 року, тобто більш ніж через місяць з початку службової перевірки, до складу комісії, створеною наказом №180 від 29.04.2016 року, включений прокурор відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_22 Проте в матеріалах службового розслідування (перевірки) відсутні відомості щодо інформування будь-якої особи, у тому числі позивача, про зміни складу комісії.

У матеріалах службового розслідування наявна лише довідка від 02.06.2016 року, складена прокурором відділу роботи з кадрами прокуратури області ОСОБА_4 у присутності прокурора цього ж відділу ОСОБА_23 про ознайомлення ОСОБА_2 з наказом про призначення перевірки, роз'яснення його прав та відмову ним надати пояснення з повідомленням ОСОБА_4 , що пояснення будуть надані 06.06.2016 року (т.2 а.с.99).

Проте суд критично оцінює наявність цієї довідки та: - у співвідношенні з твердженням позивача про відмову ознаймлення його з наказом про проведення перевірки, складу комісії; - у співвідношенні з відсутністю в наказі у порушення вимог п.3.4 Інструкції №104 прізвищ та посад осіб, відносно яких проводиться перевірка; - у співвідношенні з відсутністю в матеріалах службової перевірки відомостей про інформування будь-якої особи, у тому числі позивача, про початок перевірки відносно нього, про склад комісії, про зміни складу комісії,- вважає довідку від 02.06.2016 року неналежним доказом дотримання прав позивача.

При цьому суд також враховує, що відповідно до п.6.1.2 Інструкції голова та члени комісії мають право у разі відмови працівника прокуратури, стосовно якого проводиться службове розслідування (перевірка), надавати пояснення, складати відповідний акт.

Прокурором відділу роботи з кадрами прокуратури області ОСОБА_4, який є членом комісії по проведенню службової перевірки, складений не акт, а довідка, при цьому у присутності, як зазначено у довідці, прокурора цього ж відділу ОСОБА_23 Проте вказана посадова особа (ОСОБА_23) не є членом комісії по проведенню службового розслідування. Складання не акту, а довідки з зазначенням, що ОСОБА_2 повідомив, що пояснення по розслідуванню кримінального провадження відносно ОСОБА_5 ним будуть надані у відділ 06.06.2016 року, підтверджує доводи саме позивача, що він надавав усні пояснення ОСОБА_4 та повідомив, що докладні письмові пояснення надасть 06.06.2016 року, що ним й було зроблено.

Дослідженням матеріалів службового розслідування (перевірки) судом також встановлено, що фактично перевірка була продовжена не у спосіб, встановлений Інструкцією №104, що ставить під сумнів її подальше, по спливу одного місяця, проведення та складання висновку, який став підставою для звільнення позивача.

Пунктом 3.5 Інструкції №104 встановлено, що службове розслідування проводиться у строк не більше одного місяця з дня його призначення. У разі необхідності за вмотивованим рапортом голови комісії визначений строк може бути продовжено уповноваженим керівником, який призначив службове розслідування (перевірку), але не більш ніж на один місяць.

Рапорт про продовження строку проведення службової перевірки до 27.06.2016 року (т.2 а.с.96) поданий начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Одеської області ОСОБА_20, який є членом комісії, а не її головою. Головою комісії наказом №180 від 29.04.2016 року призначений ОСОБА_17 На вказаному рапорті надана згода виконувача обов'язків прокурора області ОСОБА_21 на продовження перевірки, проте п. 3.5 Інструкції №104 вимагає не надання згоди уповноваженого керівника, який призначив службове розслідування (перевірку), на продовження строку перевірки за рапортом голови комісії, а прийняття ним рішення про продовження перевірки. При цьому суд вважає, що про прийняття зазначеного рішення щодо строку проведення службової перевірки повинні бути проінформовані особи, відносно яких вона проводиться. Проте саме відповідне рішення уповноваженого керівника в матеріалах службової перевірки відсутнє.

Відповідно до п.6.2.12, п.6.2.13,10.7 Інструкції №104 голова та члени комісії зобов'язані не пізніше наступного робочого дня після затвердження керівником висновку службового розслідування (перевірки) повідомити про його завершення особу, стосовно якої воно проведено, про що зробити письмову відмітку. Ознайомити особу, стосовно якої проводилося службове розслідування (перевірка) із затвердженим висновком.

Висновок про наслідки службової перевірки щодо причетності посадових осіб прокуратури Одеської області до вимагання грошових коштів у розмірі 40тис.доларів США за закриття кримінального провадження №42015160000000100 стосовно ОСОБА_5 затверджений прокурором Одеської області ОСОБА_21 29.06.2016 року (т.2 а.с.140-151).

У матеріалах службового розслідування відсутні будь-які відмітки про повідомлення позивача про завершення службової перевірки.

В судовом засіданні представником відповідача не спростовані доводи позивача, що його не ознайомлювали з висновком службової перевірки. Суд вважає обґрунтованою позицію позивача, що є неспроможним посилання відповідача у запереченнях на позов про намагання начальника відділу з кадрами прокуратури області ОСОБА_15 ознайомити його з висновком комісії, оскільки вона не має відношення до комісії, обов'язком голови та членів якої є ознайомлення позивача з висновком комісії відповідно до Інструкції.

Крім того, до твердження відповідача про намагання начальника відділу з кадрами прокуратури області ОСОБА_15 ознайомити позивача з висновком комісії суд ставиться критично, оскільки жодного належного доказу у підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано.

Натомість наданий акт від 24.11.2016 року про те, що 24.11.2016 року слідчому в ОВС другого слідчого відділу управління прокуратури області ОСОБА_2 запропоновано ознайомитись з висновком службової перевірки, на що останній відмовився.

Зазначений акт не може бути доказом дотримання відповідачем процедури ознаймлення позивача з висновком службової перевірки, оскільки станом на 24.11.2016 року позивач вже не був посадовою особою - слідчим в ОВС другого слідчого відділу управління прокуратури області, а вказаний висновок був вже реалізований шляхом видання оскаржуваного позивачем наказу №2627к від 23.11.2016 року, яким він звільнений з посади та органів прокуратури. При цьому згідно з наданою до суду копією вказаного наказу позивач ознайомлений з ним 23.11.2016 року, про що власноруч розписався (т.2 а.с.170). При таких обставинах акт від 24.11.2016 року не має жодного правового значення та, таким чином, суд вважає, що є встановленим фактом звільнення позивача за результатами службової перевірки, з висновком якої позивач не ознайомлений.

У висновку службової перевірки, з яким позивач не ознайомлений, зазначено, що комісія дійшла до висновку вважати службову перевірку закінченою, а також вважала, що працівники прокуратури Одеської області, які зазначені у висновку, заслуговують притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, ОСОБА_2 - за допущені порушення вимог ст.19 Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, ст.ст.10,15,18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Наказом прокурора Одеської області № 2627к від 23.11.2016 року молодшого радника юстиції ОСОБА_2 звільнено з посади слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області та з органів прокуратури за порушення вимог ст.19 Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, ст.10,15,18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури .

Дослідивши оскаржуваний наказ та висновок службової перевірки, як підставу звільнення позивача за порушення вимог ст.19 Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, ст.10,15,18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, суд дійшов до висновку про недоведенність у висновку та матеріалах службової перевірки наявності вказаних для звільнення позивача підстав, а саме порушення ним зазначених норм законодавства та Присяги працівника прокуратури.

Статтею 19 Закону України «Про прокуратуру», за порушення якої звільнений позивач, визначено, що прокурор має право брати участь у прокурорському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності прокуратури у порядку, встановленому законом. Прокурори мають право бути членами професійних спілок, утворювати громадські організації та брати в них участь з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення свого професійного рівня.

Прокурор зобов'язаний вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію. Прокурор періодично проходить підготовку у Національній академії прокуратури України, що має включати вивчення правил прокурорської етики.

Прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.

Прокурор зобов'язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури затверджений наказом Генерального прокурора України 28.11.2012 р. № 123.

Статтею 10 Кодексу визначено, що працівник прокуратури повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживати заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Сприяти йому в цьому зобов'язані керівники відповідних прокуратур. Своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Відповідно до ст.15 Кодексу при виконанні службових обов'язків працівник прокуратури має дотримуватися загальноприйнятих норм моралі та поведінки, бути взірцем добропорядності, вихованості і культури. Порушення трудової та виконавської дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність.

Згідно зі ст.18 Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих, передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури, з метою ухилення від відповідальності.

Пунктом 1.2 Інструкції №104 визначено, що службове розслідування (перевірка) - це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків -кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягань на їх життя, здоров'я та майно, загибелі та в інших випадках, передбачених цією Інструкцією.

Згідно з п.1.3 Інструкції метою службових розслідувань (перевірок) є швидке, всебічне, повне та неупереджене з'ясування обставин, за яких скоєно ганебні вчинки, допущено неправомірне втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягання на їх життя, здоров'я та майно, виявлення причин і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження правопорушень серед особового складу.

Відповідно до пунктів 8.1,8.2,8.3,8.4 Інструкції питаннями, які підлягають з'ясуванню під час проведення службового розслідування (перевірки) є: - обставини події, у звязку з якою проводиться службове розслідування (перевірка), час місце, спосіб, наслідки тощо; - правомірність дій працівників прокуратури, що призвели до події чи безпосередньо передували їй; - наявність чи відсутністьу діянні або бездіяльності працівника прокуратури ознак кримінального, корупційного правопорушення, інших ганебних вчинків, порушень Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, їх мотиви; - обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності працівника прокуратури чи знімають безпідставні звинувачення або підозру у скоєнні порушення. Пунктом 10.3 Інструкції визначено, що в описовій частині висновку викладаються встановлені під час проведення службового розслідування (перевірки) відомості, перелік яких передбачено п.8 цієї Інструкції.

Судом встановлено, що у наказі про звільнення позивача, у висновку службової перевірки не зазначені факти порушення позивачем ст.19 Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, ст.10,15,18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Фактично, в описовій частині висновку службової перевірки та оскаржуваного наказу, зазначено про встановлені досудовим розслідуванням військовою прокуратурою обставини скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_14 (рідного брата начальника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_8), який був затриманий та якому 27.04.2016 року військовою прокуратурою було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України .

Вказане кримінальне провадження було порушено за заявою ОСОБА_5 на неправомірні дії слідчого слідчого управління прокуратури Одеської області ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_10, які вимагають від неї 40 000 доларів США за ненаправлення до суду обвинувального акту за обвинуваченням її у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та закриття кримінального провадження № 42015160110000100 від 21.10.2015 року, досудове розслідування по якому проводилось прокуратурою Одеської області - слідчим в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області ОСОБА_2 Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні доручено групі прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури, старшим якої призначено прокурора цього ж відділу ОСОБА_9

Громадянин ОСОБА_14 у лютому 2016 року висловив прохання ОСОБА_5 надати неправомірну вигоду в сумі 45 000 доларів США за те, що він, ОСОБА_14, з використанням службового становища свого брата ОСОБА_8, сприятиме прийняттю службовими особами прокуратури Одеської області процесуальних рішень щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 та повернення їй вилучених речей і документів. 22.04.2016 року ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_5, що частину обумовленої суми неправомірної вигоди вона має одразу передати шляхом складання і передачі йому розписки про начебто одержання у слідчого ОСОБА_2 вилучених під час обшуку її житла грошових коштів у сумі 39 800 доларів США та 6 000 гривень, які будуть розподілені серед службових осіб прокуратури Одеської області, а решту неправомірної вигоди в сумі 5 000 доларів США - передати йому готівкою, після фактичного одержання у слідчого ОСОБА_2 копії постанови про закриття кримінального провадження.

22.04.2016 року старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42015160110000100 від 21.10.2015 р. - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_9 зазначене кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, закрито на підставі п.3 ч. 1 ст.284 КПК України.

23.04.2016 р. в приміщенні 2 слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області за адресою: м. Одеса, вул. Щорса, 2а, у службовому кабінеті слідчого ОСОБА_2 ОСОБА_5 отримала від останнього вказану копію постанови про закриття кримінального провадження щодо неї, а також вилучені у неї речі і документи, за винятком грошових коштів у сумі 39 800 доларів США та 6 000 гривень. У той же день, ОСОБА_5 на прохання ОСОБА_14 склала і передала останньому для подальшої передачі службовим особам прокуратури Одеської області нову розписку про начебто одержання у слідчого ОСОБА_2 вилучених під час обшуку її житла грошових коштів в сумі 39 800 доларів США та 6 000 грн., але датовану 23.04.2016 р.

Тоді ж ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_5 про необхідність передати йому ще 5 000 доларів США готівкою за сприяння з використанням службового становища свого брата ОСОБА_8 прийняттю службовими особами прокуратури Одеської області процесуальних рішень щодо закриття кримінального провадження відносно неї та повернення їй вилучених речей і документів.

26.04.2016 року безпосередньо після отримання неправомірної вигоди у розмірі 5 000 доларів США від ОСОБА_5 затримано ОСОБА_14 Наступного дня, 27.04.2016 року військовою прокуратурою Південного регіону України йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України.

Також в описовій частині висновку службового розслідування зазначено про проведення на підставі ухвал суду працівниками військової прокуратури Південного регіону України, спільно із працівниками УСБУ в Одеській області, обшуків в службових кабінетах та за місцем проживання працівників прокуратури області ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_2, як осіб, причетних до вчинення вимагання грошових коштів у сумі 40 000 доларів США у ОСОБА_5 При цьому ці грошові кошти у вищевказаних приміщеннях були відсутні. Разом з цим, у службовому кабінеті № 14 другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області, який займає слідчий в ОВС цього відділу ОСОБА_2, вилучено матеріали кримінального провадження № 42015160110000100 від 21.10.2015 р. разом із наглядовим провадженням по ньому, а також інші речові докази по кримінальному провадженню № 4201608037000026 від 08.02.2016 р., згідно протоколу обшуку від 26.04.2016 р. Також обшуки були проведені у заступника прокурора області ОСОБА_7 та начальника слідчого управління ОСОБА_3 (т.2 а.с.141-143).

Будь-яких інших обставин щодо події, у зв'язку з якою проводилась службова перевірка, та здійснення дій працівниками прокуратури, в описовій частині висновку не зазначено.

Судом встановлено, що згідно з матеріалами службової перевірки вищезазначені обставини викладені фактично за довідкою складеною 13.06.2016 року за результатами огляду та вивчення матеріалів кримінального провадження за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України у зв'язку з проведенням службової перевірки. Вказана довідка складена та підписана прокурором відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_22, який включений у склад комісії по проведенню службової перевірки Наказом прокуратури області №226 від 07.06.2016 року (т.2 а.с.111) та заступником начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Одеської області ОСОБА_24, якій не входить до складу комісії по проведенню службової перевірки, утвореної наказом прокуратури області №180 від 29.04.2016 року (т.2 а.с.75), що суд вважає також порушенням процедури проведення службової перевірки.

У вказаній довідці зазначено, що з урахуванням того, що слідчим у кримінальному провадженні №412016080370000026 остаточного рішення стосовно працівників прокуратури не прийнято, рішення за результатами службового розслідування (перевірки) доцільно приймати з урахуванням процесуальних рішень слідчого та результатів розслідування вказаного кримінального провадження (т.2 а.с.118).

Таким чином, в описовій частині висновку службової перевірки не зазначено, які саме дії були за вказаними обставинами здійснені працівниками прокуратури, у тому числі позивачем, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у їх об'єктивності, неупередженності та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

При наведенні пояснень працівників прокуратури та позивача комісією не надано та не перевірено обставин, зазначених цими працівниками, зокрема, не спростовані пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_9, що вони не знають, не знайомі та ніколи не чули про таку особу, як адвокат ОСОБА_10. Під час службової перевірки у жодного працівника прокуратури не було з'ясовано питання щодо наявності взаємовідносин з ОСОБА_14 (рідним братом працівника прокуратури ОСОБА_8), який скоїв кримінальне правопорушення з посиланням на свого брата та інших працівників прокуратури. Під час службової перевірки не надана оцінка поясненням працівників прокуратури, що хід досудового розслідування по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_5 було неодноразово предметом обговорення на нарадах, у тому числі щодо прийняття рішення про закриття кримінального провадження, не залучені до службової перевірки відповідні протоколи.

Рішення про закриття кримінального провадження за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, на підставі п.3 ч. 1 ст.284 КПК України прийнято прийнято 22.04.2016 року старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42015160110000100 від 21.10.2015 р. - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_9 Вказаною постановою скасовано арешт накладений на майно ОСОБА_5 Виконання постанови прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_9 в частині повернення ОСОБА_5 майна, арешт якого скасований, доручено слідчому ОСОБА_2, яким вона виконана (т.1 а.с.161-173).

Проте вказані дії по кримінальному провадженню є діями, які здійснені працівниками прокуратури відповідно до кримінального процесуального законодавства, а тому трактовати їх, при відсутності фактів протиправності вказаних дій або здійснення їх всупереч інтересам служби, як порушення ст.19 Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, ст.ст.10,15,18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури є неправомірним.

Повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України ОСОБА_14, який мав стосунки з ОСОБА_5, відносно якої кримінальне провадження знаходилось в прокуратурі області, та його пропозиція за винагороду через брата вирішити питання щодо закриття кримінального провадження, при відсутності достовірно встановлених фактів причетності до вказаних подій працівників прокуратури, у тому числі позивача, не може бути підставою для звільнення.

Проте вказаний висновок службової перевірки став підставою для звільнення позивача ОСОБА_2 - слідчого по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_5, прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_9 , начальника вказаного відділу ОСОБА_8

Постановами Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 року та від 11.01.2017 року скасовані накази про звільнення та поновлені на посадах відповідно ОСОБА_9 та ОСОБА_8

Суд вважає, що у висновку службової перевірки відсутні факти порушення позивачем ст.19 Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, ст.10,15,18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури за обставинами знаходження у нього як слідчого кримінального провадження відносно ОСОБА_5, яке закрито постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_9

Знаходження у слідчого ОСОБА_2 кримінального провадження відносно ОСОБА_5, не може бути підставою для висновків про вчинення ним дій, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у їх об'єктивності, неупередженності та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, лише з підстав того, що гр-н ОСОБА_14 з метою отримання винагороди від ОСОБА_5 посилався на працівників прокуратури, у тому числі свого рідного брата, та що було викладено в Інтернет - публікаціях.

Саме на вказані публікації, без встановлення фактів порушення ОСОБА_2 ст.19 Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, ст.10,15,18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, посилається комісія у своєму висновку та відповідно у наказі про звільнення позивача.

Статтею 10 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури визначено, що працівник прокуратури повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживати заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Сприяти йому в цьому зобов'язані керівники відповідних прокуратур.

Таким чином, Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури від всіх працівників вимагає не тільки постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність, а і вживати заходів до спростування інформації з неправдивими відомостями, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, та сприяти йому в цьому зобов'язані керівники відповідних прокуратур, що на думку суду є послідовно логічним з точки зору підтримання авторитету прокуратури.

Комісія, яка здійснювала службову перевірку, склала 29.06.2016 року «Висновок про наслідки службової перевірки щодо причетності посадових осіб прокуратури Одеської області до вимагання грошових коштів у розмірі 40тис.доларів США за закриття кримінального провадження №42015160000000100 стосовно ОСОБА_5».

Службовою перевіркою не встановлено жодного факту причетності посадових осіб прокуратури Одеської області до вимагання грошових коштів у розмірі 40тис.доларів США за закриття кримінального провадження №42015160000000100 стосовно ОСОБА_5

Проте з часу видання Інтернет-публікацій, складання та затвердження висновку, керівництво прокуратури області не тільки не вживало заходів щодо підтримки авторитету, репутації прокуратури та дотримання відносно своїх працівників принципу презумпції невинуватості і спростування інформації відповідно до вказаного принципу до прийняття рішення судом, а і у відсутності встановлення будь-яких фактів причетності ОСОБА_2 до подій, які висвітлені в Інтернет-публікаціях з його та інших працівників обвинуваченням у порушення принципу презумпції невинуватості, звільнила позивача лише з підстав набрання резонансу вказаних публікацій та безпідставно повідомила прокуратуру України про вчинення, зокрема, ОСОБА_2 дій, що порочать звання прокурора (т.2 а.с.152).

Презумпція невинуватості спрямована, насамперед, на захист обвинуваченого від обвинувального вироку, якщо останній не буде законно встановлений. Але практика Європейського Суду з прав людини надала принципу презумпції невинуватості зміст, який виходить за рамки суто процесуального аспекта. Презумпція стосується не лише судді у кримінальній справі, її зміст є набагато ширшим і стосується адміністративних та дисциплінарних правопорушень. Цей принцип гарантує будь-якій особі те, що представники держави не можуть розглядати її як винну у вчиненні правопорушення, якщо це не буде встановлено компетентним судом на основі закону. Тому посягання на презумпцію невинуватості може виходити не лише від судді чи суду, але також від інших органів державної влади (справи Аллене де Рибемон (Allenet de Ribemont) против Франции, А. Буткявичюс проти Літви).

Європейським судом зазначено, що фактично такі заяви становлять факт визнання вини осіб, але були отримані від не уповноважених на те осіб, за межами кримінального переслідування, що спонукала громадськість вважати особу винною, а також осудження її заздалегідь до розгляду обставин компетентним судовим органом.

Суд вважає обґрунтованою позицію позивача, що відповідач лише з підстав набрання резонансу Інтернет - публікацій з обвинуваченням його та інших працівників у порушення принципу презумпції невинуватості, звільнив його з органів прокуратури.

Дослідивши оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_2 є обґрунтованими, на думку суду, також доводи позивача, що в описовій частині наказу лише викладені обставини скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_14 та не зазначено жодного факту порушення ним Присяги працівника прокуратури, а у якості підстав для його звільнення фактично зазнечені три обставини:

- порушення п.21 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученного майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 №1104 (далі Порядок №1104);

- відмова як працівника правоохоронного органу надати свідчення під час допиту 26.04.2016 у кримінальному провадженні № 4201608037000026, з посиланням на ст.63 Конституції України;

- подання рапорту про те, що ним 28.04.2016 року «у своєму службовому кабінеті на столі виявлено пакет служби доставки, у якому містилися гроші у сумі 39800 доларів США та 6000 грн.»

Суд вважає, що будь-яке порушення посадовою особою Порядку №1104 без настання негативних наслідків, якщо воно доведено службовою перевіркою, може свідчити лише про наявність дисциплінарного проступку, а не порушення Присяги працівника прокуратури.

Пунктом 21 Порядку №1104 встановлено, що у разі коли готівка у національній валюті України чи іноземній валюті не містить слідів кримінального правопорушення, валютні кошти зараховуються на спеціально визначені для цієї мети депозитні рахунки уповноваженого банку. Національна валюта України та іноземна валюта, що вилучається під час проведення досудового розслідування, але не містить слідів кримінального правопорушення у разі накладення арешту передаються слідчими до бухгалтерії прокуратури області на підставі відповідних рішень слідчих суддів - для подальшого зберігання на відповідному рахунку прокуратури області.

Дослідивши матеріали службового розслідування судом встановлено, що в них взагалі відсутнє встановлення обставин щодо наявності вказаного порушення, а лише констатовано, що під час обшуку у службовому кабінеті №14 слідчого ОСОБА_2 вилучено речові докази по кримінальному провадженню №42015160000000109.

Згідно з протоколом обшуку від 26.04.2016 року дійсно з сейфу слідчого були вилучені речові докази по справі №42015160000000109, які були опечатані з надписом експертна служба (тобто опечатані експертною установою) та підписами понятих.

Позивач не заперечував знаходження вказаних речових доказів у нього в сейфі та зазначив, що ним вони були підготовлені для направлення в прокуратуру Миколаївської області, якій доручено підтримання обвинувачення, оскільки була визначена підсудність розгляду справи судом у Миколаївській області. Також позивач зазначив, що в прокуратурі відсутні депозитні рахунки, на яких може зберігатися готівка.

Під час службової перевірки жодне з вказаних питань не досліджувалось, не перевірялось. В матеріалах службової перевірки відсутні відомості - який статус взагалі мають вказані речові докази (зі слідами кримінального правопорушення чи ні, якщо ні, чи наявне рішення слідчого судді, яке є підставою для подальшого зберігання цих коштів на відповідному рахунку прокуратури області).

Крім того, в матеріалах службової перевірки відсутні відомості про наявність депозитних рахунків уповноваженого банку та доказів цих обставин.

Таким чином, службовою перевіркою не доведено наявність вказаного порушення у позивача. Між тим, суд ухвалами від 16.01.2017 року, 03.02.2017 року з метою перевірки доводів позивача та відповідача витребував у відповідача копії договорів з банками на підтвердження наявності рахунків для зберигання вилучених коштів, ознайомлення з вказаними договорами позивача, як особи, яка повинна виконувати приписи Порядку №1104, а також відомості щодо направлення справи у суд в Миколаївській області.

Відповідачем на виконання ухвали суду надані лише копії документів, які підтверджують, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ кримінальне провадження №42015160000000109 направлено в Березанський районний суд Миколаїської області (т.2 а.с.178-182), проте не надано жодного документу у підтвердження наявності депозитних рахунків для зберігання коштів по кримінальним провадженням. Вказані докази не надані представником відповідача до судового засідання. В запереченнях на позов відповідач лише посилається на наявність вказаних договорів без зазначення дати їх укладання, строку дії. Копії договорів не надані.

При таких обставинах, матеріалами службової перевірки не доведено порушення позивачем п.21 Порядку №1104. Також відповідачем наявність вказаного порушення не доведена належними доказами у судовому засіданні. Крім того, позицію відповідача, що інформування про вказані договори про наявність депозитних рахунків працівників прокуратури здійснюється виключно на підставі письмового рапорту, суд вважає неспроможною.

В оскаржуваному наказі зазначено, що під час допиту 26.04.2016 року ОСОБА_2, будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи у процесуальному статусі свідка у кримінальному провадженні № 4201608037000026 стосовно ОСОБА_14, відмовився від надання свідчень на підставі ст.63 Конституції України, чим не сприяв встановленню істини по справі.

У запереченнях на позов відповідач відстоював наявність вказаної підстави для звільнення позивача з органів прокуратури, зазначивши, що оскільки обставини, щодо яких опитувався позивач не стосувались обставин, пов'язаних з членами його сім'ї та його близьких родичів, він, не зважаючи на високе звання працівника прокуратури, відмовився від пояснень, чим не сприяв встановленню істини по справі (т.2 а.с.193).

В матеріалах службової перевірки вдсутні обставини при яких проводився допит позивача 26.04.2016 року як свідка та при яких обставинах він скористався правом, встановленим ст.63 Конституції України..

Між тим, в протоколі обшуку кабінету слідчого ОСОБА_2, копія якого наявна в матеріалах службової перевірки, зазначено, що вказаний обшук проводився у його присутності 26.04.2016 року з 14.00 до 18.30год. Згідно з вказаним протоколом проведений обшук особисто самого ОСОБА_2 Крім того, ОСОБА_2 відмовився підписати вказаний протокол та зазначив, що обшук проведено неуповноваженими особами, які не зазначені в ухвалі суду (т.2 а.с.123-131).

Жодним чином не перевірено під час проведення службової перевірки та не спростовано в судовому засіданні, що після обшуку кабінету ОСОБА_2 фактично був затриманий та доставлений у супроводі невстановлених озброєних осіб до приміщення УСБУ в Одеській області.

Позивач зазначив, що враховуючи всі вищевказані обставини, він скористався ст.63 Конституції України.

Статтею 63 Конституції України встановлено, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Суд вважає, що обставини та підстави, з яких були проведені обшуки, у тому числі в кабінеті позивача, обшук його особисто, давали йому право на використання норми прямої дії - ст.63 Конституції України.

Право мовчати, а також право не свідчити проти себе є загальновизнаними міжнародними нормами, покладеними в основу поняття справедливого судового розгляду за статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року (Рішення Європейського суду з прав людини від 17.12.1996 року по справі Саундерс проти Сполученого Королівства, від 12 червня 2008 року по справі Яременко проти України).

Враховуючи викладене обґрунтування відповідачем неправомірного використання позивачем ст.63 Конституції України з посиланням на високе звання працівника прокуратури, суд вважає безпідставним та неспроможним. А використання позивачем при вказаних обставинах наданого Конституцією України права як підстави для звільнення з посади з посиланням на порушення присяги працівника прокуратури є абсолютно незаконним.

Що стосується зазначення в наказі у якості підстави для звільнення позивача подання рапорту про те, що ним 28.04.2016 року «у своєму службовому кабінеті на столі виявлено пакет служби доставки, у якому містилися гроші у сумі 39800 доларів США та 6000 грн.», то суд виходячи з метеріалів службової перевірки дійшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо невідповідності вказаних обставин дійсності.

Крім того, обставини щодо надходження в прокуратуру області кур'єрською службою вказаного пакету не встановлювались під час службової перевірки, а тому не можуть бути підставою для звільнення позивача.

Вказаний висновок суду фактично визнаний відповідачем у запереченнях на позов, в яких зазначено, що відомості у матеріалах службової перевірки щодо виявлення ОСОБА_2 у своєму службовому кабінеті на столі пакета служби доставки із грошовими коштами у сумі 39800 доларів США та 6000грн. мають інформативний характер, оскільки на момент її проведення достоменно не виявилось можливим встановити чи є вказані гроші речовими доказами у кримінальному провадженні №42015160110000100 и ні. (т.2 а.с.193).

Враховуючи викладене неправомірним є зазначення в наказі про звільнення позивача обставин, які мають інформативний характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд оцінюючи надані сторонами докази дійшов до висновку про незаконність оскаржуваного позивачем наказу прокурора Одеської області № 2627к від 23.11.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади слідчого та з органів прокуратури.

Дисциплінарна відповідальність є видом юридичної відповідальності. Юридична відповідальність - це застосування в особливому процесуальному порядку до особи, яка вчинила правопорушення, засобів державного примусу, передбачених санкцією правової норми.

Принципами юридичної відповідальності є, зокрема, законність, обґрунтованість, дотримання права на захист.

Сутність законності як принципу юридичної відповідальності виявляється у можливості притягнення до відповідальності лише винних осіб шляхом діяльності компетентних органів держави, у межах визначеного на законодавчому рівні порядку та за наявності нормативно закріплених підстав.

Обґрунтованість відповідальності передбачає об'єктивне дослідження обставин справи, збирання та всебічну оцінку доказів, доведення наявності факту правопорушення до ступеня вини конкретної особи, визначення можливості застосування санкції з врахуванням конкретних обставин справи і особистості правопорушника.

Право на захист закріплює справедливість юридичної відповідальності шляхом встановлення процесуальних прав притягнутого до відповідальності, які забезпечують можливість знати, у чому полягає звинувачення, оспорювати його, брати участь у дослідженні обставин справи, користуватися допомогою адвоката, оскаржити застосування запобіжних засобів, рішення у справі та порядок його виконання.

Дотримання вказаних принципів забезпечує не можливість притягнення до відповідальності невинної особи.

Проте судом встановлено, що вказані принципи не були дотримані відповідачем, що потягло притягнення його до відповідальності незаконно, не обґрунтовано, з порушенням його права на захист, з порушенням процедури здійснення службової перевірки та видання оскаржуваного наказу.

У відповідності до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 43 Конституції України громадянину гарантується захист від незаконного звільнення.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Одеської області № 2627к від 23.11.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким його звільнено з посади та з органів прокуратури; про поновлення його на посаді слідчого в ОВС прокуратури Одеської області з 23.11.2016 року; про стягнення з прокуратури Одеської області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.11.2016 року по 22.02.2017 року.

При цьому суд виходячи з положень п.22 ст.92 Конституції України, Закону україни «Про прокуратуру» застосовує субсидіарно трудове законодавство.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з довідкою Прокуратури Одеської області №60 від 13.02.2017 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 перед звільненням складала 5482,26 грн., середньоденна - 261,06грн.(т.2 а.с.198). Таким чином, стягненню з прокуратури Одеської області на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.11.2016 року по 22.02.2017 року включно, що складає 15185,72грн..

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено її наявності та розміру, наявності причинно-наслідкового зв'язку між його хворобою, знаходженням на листку непрацездатності з виданням наказу про його звільнення. При цьому суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, викладені у запереченнях на позов, що позовні заяви його дружини про розірвання шлюбу та позбавлення батьківства свідчать виключно про непорозуміння між подружжям.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 поновлюється на посаді, то в силу п.2,3 ч.1 ст.256 КАС України підлягає негайному виконанню рішення в частині поновлення його на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

При цьому суд вважає, що підлягає задоволенню клопотання позивача про встановлення строку для надання звіту суду про виконання рішення суду та вважає необхідним встановити відповідно до ст.163 КАС України строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови суду в частині її негайного виконання щодо поновлення молодшого радника юстиції ОСОБА_2 на роботі в органах прокуратури на посаді слідчого в ОВС прокуратури Одеської області з 23.11.2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164,256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі в органах прокуратури, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Одеської області № 2627к від 23.11.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким молодшого радника юстиції ОСОБА_2 звільнено з посади слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області та з органів прокуратури.

Поновити молодшого радника юстиції ОСОБА_2 на роботі в органах прокуратури на посаді слідчого в ОВС прокуратури Одеської області з 23.11.2016 року.

Стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.11.2016 року по 22.02.2017 року у сумі 16185,72грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення молодшого радника юстиції ОСОБА_2 на роботі в органах прокуратури на посаді слідчого в ОВС прокуратури Одеської області та стягнення середньомісячного грошового утримання у сумі 5482,26грн.

Зобов'язати прокуратуру Одеської області подати до 15 березня 2017 року до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови суду щодо поновлення молодшого радника юстиції ОСОБА_2 на роботі в органах прокуратури на посаді слідчого в ОВС прокуратури Одеської області з 23.11.2016 року.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.