Постанова № 65006547, 22.02.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р. Справа № 809/1889/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Дубінській І.В.,

за участю: представника позивача - Іванюка К.М., представника відповідача - ОСОБА_2, третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_6 про приведення до попереднього стану горища над квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати демонтувати дві перестінки з дерев'яного бруса, які влаштовані на цегляній основі, а також влаштоване вікно.

Позовні вимоги мотивовано тим, що реконструкція ОСОБА_6 горища над квартирою АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, тому з врахуванням вимог Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 та Цивільного кодексу України підлягає приведенню до попереднього стану.

Ухвалами Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 та 22.02.2017 було залучено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до участі в даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив, в обґрунтування своєї правової позиції посилається на те, що реконструкцію горища здійснено з дотриманням всіх вимог чинного законодавства щодо документального оформлення початку робіт станом на момент вчинення таких робіт. Крім цього, зазначив, про відсутність підстав для звернення Державної архітектурно-будівельної інспекції України з вказаним позовом, оскільки позивачем не дотримано вимог статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме, відсутність винесеного припису, який мав передувати поданню даного адміністративного позову.

Треті особи в судовому засіданні просили позов задовольнити, оскільки через роботи, які проводить позивач на горищі руйнується будинок та їх квартири в тому числі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1.

03.02.2015 посадовою особою Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області на підставі листа Департаменту містобудування та архітектури про скасування містобудівних умов і обмежень та у зв'язку з необхідністю перевірки достовірних даних у зареєстрованій декларації, було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил реконструкції квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6, про що складено акт, за результатами якого встановлено, що відповідно рішення Івано-Франківської міської ради, містобудівні умови та обмеження, видані громадянину ОСОБА_6 на пристосування горища над квартирою АДРЕСА_1, 02.12.2013 скасовано. Враховуючи те, що на сьогоднішній день нові містобудівні умови не видані, декларація про початок виконання будівельних робіт №ІФ083133600233 від 26.12.2013, підлягає скасуванню (а.с.8-10).

Наказом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області №7 03.02.2015 скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт №ІФ083133600233 від 26.12.2013 (а.с.12-17).

Враховуючи відсутність належної містобудівної документації, позивач звернувся із позовною заявою щодо приведення горища у попередній стан, оскільки вважає, що всі будівельні роботи станом на момент подання позову є самочинним будівництвом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовий статус Державної архітектурно-будівельної інспекції України та повноваження їх посадових осіб визначені Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», положенням «Про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України», затвердженим Указом Президента України №439/2011 від 08.04.2011.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

У відповідності до частин 1, 2 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 положення «Про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України», затвердженим Указом Президента України №439/2011 від 08.04.2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Підпунктом 18 пункту 5 вказаного положення «Про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» передбачено, що Держава архітектурно-будівельна інспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: здійснювати претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів, а також інтересів держави з питань державного архітектурно-будівельного контролю та контролю у сфері житлово-комунального господарства.

З матеріалів справи вбачається, що керуючись нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 та Цивільним кодексом України, Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до суду з адміністративним про зобов'язання ОСОБА_6 привести до попереднього стану горище над квартирою АДРЕСА_1 та демонтувати дві перестінки з дерев'яного бруса, які влаштовані на цегляній основі, а також влаштоване вікно, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Статтею 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Оскільки, реконструкція ОСОБА_6 горища над квартирою АДРЕСА_1 здійснена на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт №ІФ083133600233 від 26.12.2013, містобудівних умов та обмежень №230/13-01/1/01 від 02.12.2013, та проекту, тобто за належним документальним оформленням початку робіт, то вказана реконструкція не є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України.

Таким чином, твердження представника відповідача про те, що Державною архітектурно-будівельної інспекції України при зверненні до суду з даним адміністративним позовом не дотримано вимог статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є безпідставними, так як норми вказаної статті на спірні правовідносини не поширюються.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Івано-Франківського міського суду від 21.04.2016 по справі №344/4760/15-а, яка набрала законної сили за результатом перегляду судом апеляційної інстанції, встановлено, що будинок АДРЕСА_1 є пам'яткою архітектури місцевого значення, охоронний номер 177-ІФ (а.с.69-81).

Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Зокрема правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини".

Об'єктом культурної спадщини є визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність (стаття 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини).

Згідно частини 2 статті 25 вказаного Закону, юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам'ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов'язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Разом з цим, порядок надання дозволів, погоджень і висновків органами охорони культурної спадщини встановлений статтею 6-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", згідно з якою дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.

Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Набуття суб'єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об'єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.

Оскільки, початок реконструкції горища над квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_6 було здійснено за декларативним принципом, тобто за наявності декларації про початок виконання будівельних робіт №ІФ083133600233 від 26.12.2013, містобудівних умов та обмежень №230/13-01/1/01 від 02.12.2013, та проекту, вказана документація не надавала права ОСОБА_6 провадження будь-яких дій щодо зміни пам'ятки архітектури місцевого значення.

Отже, враховуючи вищенаведене та те, що відповідний документ органу охорони культурної спадщини щодо реконструкції вищевказаного горища відсутній, інші документи, на наявність яких посилається представник відповідача скасовані, ОСОБА_6 завдано шкоду пам'ятці незаконним будівництвом.

Відповідно до частини 3 статті 47 Закону України "Про охорону культурної спадщини" юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов'язані відновити пам'ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з підстав, встановлених частиною 3 статті 47 Закону України "Про охорону культурної спадщини", а тому слід зобов'язати ОСОБА_6, який проживає за адресою: по АДРЕСА_1, відновити горище над квартирою АДРЕСА_1 привівши його до попереднього стану шляхом демонтування двох перестінок з дерев'яного бруса, які влаштовані на цегляній основі, та відновити стіну шляхом закладення облаштованого віконного отвору.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_6, який проживає за адресою: по АДРЕСА_1, відновити горище над квартирою АДРЕСА_1 шляхом приведення його до попереднього стану.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 27.02.2017.