Постанова № 65006327, 23.02.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року м.Житомир справа № 806/403/17

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

секретар судового засідання Матвєєва В.К.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Дідківського А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просив стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь суму в розмірі 34377,31 грн., а саме:

- 5005,93 грн. недонарахованої та невиплаченої йому при звільненні винагороди за вислугу років;

- 29371,38 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.09.2016 по 23.02.2017 року в сумі 29371,38 грн.

А також просив стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь 281,73 грн. судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 20.03.1997 по 11.12.1997 та з 22.06.1999 по 07.09.2016 працював в на різних посадах у податковій інспекції. Наказом Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 31.12.2013 року позивачу було присвоєно спеціальне звання - радник податкової та митної справи ІІІ рангу, отже як, зазначає ОСОБА_3, він мав право на виплату винагороди за вислугу років у розмірі 30% відповідно до Порядку про виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013. Однак в період з 01.01.2014 по 09.04.2015, як зазначає позивач, надбавка за вислугу років йому продовжувалась виплачуватись відповідно до ст.33 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу " у розмірі 25%, що призвело до порушення його права на отримання доплати до заробітної плати у вигляді винагороди за вислугу років. Зазначає, що внаслідок порушень законодавства відповідачем сума недорахованої винагороди становить 5005,93 грн. На підставі зазначеного просить відшкодувати середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку у сумі 29371,38 грн. за період з 08.09.2016 по 23.02.2017.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні, з огляду на подані письмові заперечення.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_3 з 20.03.1997 р. по 11.12.1997р. та з 22.06.1999 р. по 07.09.2016 р. працював на різних посадах у податковій інспекції, що підтверджується копією трудової книжки та вкладишем до неї (а.с.7-14).

Наказом Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області від 31 грудня 2013 року №50-0 ОСОБА_3 присвоєно спеціальне звання - радник податкової і митної справи ІІІ рангу з 1 січня 2014 року, що підтверджується записом у вкладиші до трудової книжки. ( а.с.13)

На підставі наказу начальник Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області №45-0 від 07.09.2016 року позивач був звільнений з посади завідувача сектору погашення боргу, у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Позивач, вважаючи, що мав право на отримання виногороди за вислугу років, яка йому не була виплачена на день звільнення, а відтак не була виплачена повністю заробітна плата, на підставі чого звернувся до суду з вказаним позовом.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітною платою - є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 115 КЗпП України та 24 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР, визначено строки, періодичність і місце виплати заробітної плати.

Відповідно до ч.2-7 ст.33 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 3723-XII), заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг проводиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши вимоги вказаного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-XII.

Змістом статті 1 цього Закону передбачено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон України "Про державну службу" застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальним законом.

У межах своїх повноважень Кабінет Міністрів України видав постанову "Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання" від 12 вересня 1997 року № 1013, якою встановлено порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання .

Відповідно до пункту 1 Порядку №1013 до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи органах державної податкової служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1013 винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби у таких розмірах: від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років - 20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%, від 25 і більше років - 40%.

Частинами 1-3 пункту 3 Порядку №1013 передбачено, що розмір винагороди визначається залежно від стажу роботи і обчислюється виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці. Посадовим особам, у яких протягом календарного місяця виникло право на підвищення розміру винагороди за вислугу років, розмір винагороди змінюється з початку наступного місяця.

Згідно з пункту 4 Порядку №1013 документом для визначення стажу роботи є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи. Стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією органу державної податкової служби питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років. Рішення комісії про встановлення стажу роботи або зміну його розміру оформляється протоколом і передається керівникові відповідного органу державної податкової служби для видання наказу про виплату винагороди за вислугу років.

Отже, чинний на той час Порядок №1013 встановлював виплату працівникам податкової служби винагороди за вислугу років в залежності від стажу роботи.

Основними складовими нарахування надбавки за вислугу років згідно ст. 33 Закону України "Про державну службу" та Порядку №1013 є посадовий оклад та стаж роботи державної служби в державних органах. Відмінним складовими є відповідно, доплата за ранг та надбавка за спеціальне звання, а тому право на врахування такого стажу до стажу державної служби не можна ототожнювати з правом на отримання одночасно за ту ж саму роботу двох тотожних за суттю заробітних плат чи їх складових.

Встановлено, що позивач працював в Овруцькій ОДПІ на різних посадах, був державним службовцем, однак мав спеціальний статус відповідно до приписів Закону України "Про державну податкову службу в Україні" з присвоєнням спеціального звання.

Так під час перебування на посадах мав спеціальне звання: з 01.01.2014 року "радник податкової та митної справи ІІІ рангу".

Однак, незважаючи на присвоєння спеціального звання працівника інспекції, Овруцькою ОДПІ не виплачувалася ОСОБА_3 винагорода за вислугу років з 1 січня 2014 року до 31 березня 2015 року (до втрати чинності Порядком №1013).

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що позивачу у цей період виплачувалася надбавка за вислугу років згідно статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" як державному службовцю, що виключало виплату винагороди за вислугу років.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач отримував за вказаний ним період в структурі заробітної плати надбавку за вислугу років, передбачену передбаченою статтею 33 ЗУ "Про державну службу" у розмірі 25%.

Суд не погоджуються з таким твердженням представника відповідача, оскільки надбавка за вислугу років, передбачена статтею 33 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" та винагорода за вислугу років, встановлена Порядком №1013 є різними видами виплат.

Винагорода за вислугу років, встановлена Порядком №1013, виплачується лише працівникам податкової служби, які мають спеціальне звання, тобто Порядок №1013 є спеціальним нормативним актом, який встановлює інші ніж у Законі України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" відсоткові ставки виплат за вислугу років та регулює виплату винагороди за вислугу років саме працівникам податкової служби.

Разом з тим, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, просить стягнути 5005,93 грн. винагороди за вислугу років в розмірі 30% відповідно до Порядку №1013 в повному обсязі, а не різницю з уже виплаченою надбавкою за вислугу років як державному службовцю. Тобто, фактично просить суд визнати його право на отримання двох різновидів доплат до заробітної плати.

З огляду на вищезазначене, суд вважає що у позивача відсутнє право на одночасне отримання двох різновидів доплат до заробітної плати у вигляді винагороди за вислугу років та надбавки за вислугу років, оскільки позивач в повному обсязі отримав надбавку за вислугу років передбачену Законом України "Про державну службу", а тому правові підстави для виплати винагороди за вислугу років в розмірі 5005,93 грн. відсутні.

Оскільки позивач не має право на надбавку за вислугу років в розмірі 5005,93 грн., відповідно не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Не підлягають стягненню і понесені позивачем та його представником судові витрати.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України ,

постановив:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тесту постанови.

Суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 28 лютого 2017 р.