Рішення № 65002095, 14.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/468/17 Справа № 175/4888/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Куценко Т.Р., Макарова М.О.,

за участі секретаря: Синенка Є.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з зазначеною позовною заявою, яку 12 січня 2016 року уточнив,02 березня 2016 року судом було ухвалено заочне рішення, яким уточнені позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNI0AL00000207 від 07.08.2006 року у розмірі 14 403, 80 доларів США, що за курсом 23,94 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.11.2015 року складає 344 826, 97 грн., (триста сорок чотири тисячі вісімсот двадцять шість гривень дев'яносто сім копійок). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 172 грн. 40 коп. (пять тисяч сто сімдесят дві гривні та сорок копійок). Ухвалою суду від 16 березня 2016 року заочне рішення скасовано, та призначено справу до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві зазначається, що 07 серпня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір № DNI0AL00000207 про надання кредиту у розмірі 14 500,00 доларів США, з граничним терміном повернення до 07.08.2011 року. У порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобовязання не виконує, тому Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приват Банк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволені позову, за наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд врахувавши те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами заявлено поза межами строків позовної давності та те, що про застосування строку позовної давності заявлено відповідачем, що відповідно до ст.267 ЦК України, є підставою для відмови у позові, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності для звернення до суду.

Колегія суддів не може в повному обсязі погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Так, за змістом ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення суду повинно бути зазначено встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.

Як роз'яснено в п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог.

Проте, відмовляючи в задоволенні позову з вищевказаної підстави, суд першої інстанції не навів в рішенні висновків та мотивів щодо доведеності чи недоведеності позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Правила про позовну давність мають застосовуватися, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права або факту його порушення, рішення суду першої інстанції не містить висновку щодо доведеності чи недоведеності позовних вимог тому, на думку колегії суддів, рішення суду підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у позові.

Із матеріалів справи вбачається, що 07 серпня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір № DNI0AL00000207 про надання кредиту у розмірі 14 500,00 доларів США, з граничним терміном повернення до 07.08.2011 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 25.11.2015 року на думку банку, виникла заборгованість яка становить 27 082, 52 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом 10 260, 40 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом 6 226, 08 доларів США; заборгованість за комісією 188, 50 доларів США; пеня 10 407,54 доларів США.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.07.2011 року з відповідача на користь позивача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" стягнуто заборгованість за кредитним договором № DNI0AL00000207 від 07.08.2006 року, яка складала 13375 [Долар США], з яких: ( 10237.26 [Долар США]. - заборгованість за кредитом: 1861 [Долар США]. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 87.00 [Долар США]. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; - 492.49 [Долар США] пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;- 63,19 [Долар США]. - штраф (фіксована частина), - 633.94 [Долар США]. - штраф (процентна складова).

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Також однією з основних засад судочинства згідно п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено обовязковість судових рішень.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним вище судовим рішенням було встановлено, що між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNI0AL00000207 від 07.08.2006 року,, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у сумі 49 562,02 дол. США, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки. Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 14500 дол. США, передбачених умовами кредитного договору.

Також встановлено, що у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором договір № DNI0AL00000207 від 07.08.2006 року, яка станом на 14 березня 2012 року становить 13375 [Долар США], з яких: ( 10237.26 [Долар США]. - заборгованість за кредитом: 1861 [Долар США]. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 87.00 [Долар США]. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; - 492.49 [Долар США] пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;- 63,19 [Долар США]. - штраф (фіксована частина), - 633.94 [Долар США]. - штраф (процентна складова).

Тобто рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.07.2011 року вже вирішені позовні вимоги між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (щодо стягнення суми основного боргу повністю, а відсотків та пені в межах періоду перед зверненням до суду).

Отже, предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобовязання.

Однак, Позивач вказане не врахував, та нарахував заборгованість по кредитному договору станом на 25.11.2015 року, згідно якого обсяг заборгованості складає 27 082, 52 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом 10 260, 40 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом 6 226, 08 доларів США; заборгованість за комісією 188, 50 доларів США; пеня 10 407,54 доларів США..

Тобто, Позивач вважав, що банк має право на повторне стягнення з боржника тіла, відсотків за користування кредитом та пені після рішення суду, яким достроково вже стягнуто весь кредит.

Таким чином, Позивач не звернув увагу на те, що мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а, відтак, строк договору закінчився, а між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання, як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6 - 116 цс 13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Вищезазначеним спростовуються посилання Банку як у позовній заяві так і у апеляційній скарзі про обґрунтованість та доведеність позову, та наявності підстав для стягнення сум, зазначених Банком та те, що заборгованість збільшилася з моменту винесення рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.07.2011 року, до подачі позову у поточній справі, оскільки банком вимог про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України заявлено не було так, як і не було надано суду розрахунку періоду та розміру нарахування таких коштів.

Таким чином суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає у звязку з його не обґрунтованістю та недоведеністю та за таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду зміні в частині правового обґрунтування відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року змінити в частині обгрунтування відмови у задоволенні позову.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Т.Р. Куценко

ОСОБА_3