Ухвала суду № 64999844, 23.02.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/3989/16-ц

Провадження № 22-ц/792/427/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

секретар Гриньова А.М.

з участю : представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача регіонального сервісного центру МВС України в Хмельницькій області Мусатової Н.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/3989/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до регіонального сервісного центру МВС України в Хмельницькій області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Авто-Ленд» про визнання договору недійсним, зобов'язання до вчинення дій.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 звертаючись до суду з позовом вказував, що ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 9 вересня 2013 року було забезпечено поданий ним позов щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки Mersedes-Benz 313, д. н. НОМЕР_1, який належить останньому. Рішенням цього ж суду позов було задоволено та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики в сумі 89 361,25 грн. та судові витрати. Проте, в період перебування вказаного вище транспортного засобу під арештом ОСОБА_2 продав його ОСОБА_3 про, що свідчить укладений між ними договір від 8 вересня 2014 року і засвідчений ТОВ «Захід-Авто-Ленд» та видана ОСОБА_3 довідка-рахунок серії ВІА № 602862 від 8 вересня 2014 року на підставі якої останній здійснив перереєстрацію спірного транспортного засобу на себе. Позивач посилається на положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, вважає, що ОСОБА_2 не мав права відчужувати спірний транспортний засіб, оскільки на даний транспортний засіб було накладено арешт із забороною його відчуження. Просив, договір купівлі-продажу транспортного засобу укладений 8 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, засвідчений ТОВ «Захід-Авто-Ленд» за яким було відчужено транспортний засіб автомобіль марки

_________________

Головуючий у першій інстанції - Колієв С.А. Провадження № 22-ц/792/ 427/17

Доповідач -Костенко А.М. Категорія № 20

Mersedes-Benz 313, д. н. НОМЕР_1, довідку-рахунок серії ВІА № 602862 від 8 вересня 2014 року, оформлену ТОВ «Захід-Авто-Ленд» на ім'я ОСОБА_3 про продаж йому транспортного засобу визнати недійсними, зобов'язати Регіональний сервісний центр МВС України в Хмельницькій області здійснити перереєстрацію транспортного засобу автобусу марки Mersedes-Benz 313, д.н. НОМЕР_1 за ОСОБА_2.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, засвідчений ТОВ «Захід-Авто-Ленд» договір купівлі-продажу транспортного засобу № 440 від 8 вересня 2014 року про продаж автомобіля марки Mersedes-Benz 313, д. н. НОМЕР_1, білого кольору, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_2 та довідку-рахунок серії ВІА № 602862 від 8 вересня 2014 року, яка була видана ТОВ «Захід-Авто-Ленд» ОСОБА_3 на підставі вказаного договору купівлі-продажу. У решті в задоволені позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 з рішенням суду не погоджуються, просять його скасувати та постановити нове яким відмовити в задоволені позовних вимог. Зазначали, що договір купівлі-продажу транспортного засобу укладений між ними на підставі норм законодавства, оскільки на час його вчинення органом ДВС арешт із спірного транспортного засобу було знято, а тому суд першої інстанції не мав жодних підстав визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу транспортного засобу. Крім того, суд першої інстанції послався в оскаржуваному рішенні на ст. ст. 151-154 ЦПК України, які регулюють відносини щодо забезпечення позову, однак дане посилання є безпідставним, оскільки судом не розглядалося питання про забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що ухвалою Борщівського районного суду від 9 вересня 2013 року в забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики накладено арешт на автомобіль марки Mersedes-Benz 313, д. н. НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2

Рішенням Борщівського районного суду від 11 грудня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики в сумі 89361,25 грн. та судові витрати в сумі 1003,31 грн.

На виконання даного рішення було видано виконавчий лист № 594/1356/13-ц.

Постановою заступника начальника державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції від 22 січня 2014 року за даним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження № 41708135.

Постановою заступника начальника державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції від 30 січня 2014 року по виконавчому провадженню № 41708135 було оголошено в розшук майно боржника, а саме транспортний засіб - автомобіль марки Mersedes-Benz 313, д. н. НОМЕР_1.

21 лютого 2014 року ОСОБА_5 звернувся до начальника державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції з заявою, в якій просив завершити виконавче провадження про примусове стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості за договором позики в сумі 89361,25 грн. та судових витрат в сумі 1003,31 грн., так як претензій щодо виконання рішення суду в нього немає у зв'язку з домовленістю з боржником, виконавчий лист просив повернути йому.

Постановою заступника начальника державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції від 21 лютого 2014 року в зв'язку з заявою стягувача було припинено розшук транспортного засобу - автомобіля марки Mersedes-Benz 313, д. н. НОМЕР_1.

Постановою заступника начальника державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції від 21 лютого 2014 року в зв'язку з заявою стягувача виконавчий документ № 594/1356/13-ц, виданий 11 грудня 2013 року, повернуто стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду.

8 вересня 2014 року ОСОБА_2 як продавець та ОСОБА_3 як покупець уклали договорі купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки Mersedes-Benz 313, д. н. НОМЕР_1, за умовами якого продавець продав, а покупець купив вказаний автомобіль. Даний договір був засвідчений представником комісійного автомагазину ТзОВ «Захід-Авто-Ленд» та видано в цей день довідку-рахунок.

10 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до начальника ВРЕР м. Кам'янець-Подільський про перереєстрацію придбаного ним в ОСОБА_7 автомобіля на нього, його заяву було задоволено.

25 вересня 2014 року ОСОБА_5 повторно пред'явив виконавчий лист № 594/1356/13-ц до виконання. Постановою державного виконавця від 1 жовтня 2014 року було відкрито виконавче провадження, а постановою від 13 березня 2015 року виконавче провадження було закінчено у зв'язку з відсутністю в боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а виконавчий лист повернуто стягувану.

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв'язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 129 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Така ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Борщівського районного суду від 9 вересня 2013 року в забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики накладено арешт на автомобіль марки Mersedes-Benz 313, д. н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2

На підставі даної ухвали було винесено постанову державного виконавця про арешт майна ОСОБА_2 та оголошення заборони його відчуження від 17 вересня 2013 року, та 24 вересня 2013 року внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про обтяження, а саме заборону відчуження автомобіль марки Mersedes-Benz 313, д. н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2

Станом як на час укладення спірного правочину купівлі-продажу автомобіля - 8 вересня 2014 року, так і на даний час, ухвала Борщівського районного суду від 9 вересня 2013 року про забезпечення позову була і є чинною, заходи забезпечення позову скасовані не були, з відповідною заявою до суду про скасування заходів забезпечення позову відповідач до суду не звертався, обмеження щодо відчуження вищевказаного автомобіля були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зміни до реєстру з приводу скасування обтяжень не вносились.

Крім того, рішення суду до цього часу боржником не виконано.

Отже, встановлений судом факт, що ухвалою суду при розгляді цивільної справи про стягнення боргу були встановлені обмеження на відчуження спірного автомобіля, які були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та відомі відповідачу, свідчить про те, що відповідач не мав права вільно розпоряджатися цим рухомим майном.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові № 6-2552цс16 від 18 січня 2017 року, прийнятій за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Крім того, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З врахуванням цього слід прийти до висновку, що оспорюваний правочин порушує права ОСОБА_5 як стягувача по рішення суду, оскільки саме на виконання рішення суду за його позовом було накладено арешт на автомобіль, на який мало бути звернуто стягнення у зв'язку із невиконанням боржником рішення суду. Однак продаж автомобіля з порушенням вимог чинного законодавства унеможливив таке звернення стягнення та відповідно виконання рішення суду на користь стягувача.

З огляду на зазначене та встановлені судом в справі, яка переглядається, обставини і факти, висновки суду першої інстанції про задоволення позову є законними та обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги, що постановою державного виконавця було припинено чинність арешту та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду слід відхилити.

Як вказано вище заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірний автомобіль були застосовані ухвалою Борщівського районного суду від 9 вересня 2013 року в забезпечення позову. Зазначені обмеження діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування судом цих заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

У відповідності до ст. ст. 11, 60 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції станом на 2014 рік державний виконавець має право під час здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника. У разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Отже, за змістом норм Закону України «Про виконавче провадження» та ЦПК України державний виконавець у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду чи стягувачу може скасувати лише накладений ним як державним виконавцем в межах своїх повноважень в рамках виконавчого провадження арешт на майно боржника, а заходи забезпечення позову застосовані судом у вигляді арешт на майно відповідача, можуть бути скасовані лише ухвалою суду, який такі заходи застосував.

Державний виконавець в силу вимог закону не має права та не повноважний скасовувати заходи забезпечення позову, застосовані судом, так як відповідно до ст. 154 ЦПК України це виключна компетенція суду.

Також слід відхилити твердження апелянта, що відчуження спірного автомобіля та відповідно перереєстрація його на нового власника була здійснена у відповідності до вимог діючого законодавства, що встановлено відповідними судовими рішеннями.

Так, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, яке було залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Хмельницькій області, про визнання дій неправомірними та скасування державної реєстрації транспортного засобу. Відмовляючи у задоволенні вказаного позову, суд виходив з того, що на момент вчинення оспорюваних дій на нового власника, орган ДВС скасував накладений арешт на цей автомобіль, а за проведеною перевіркою за наявними базами даних підсистеми НАІС ДДАІ МВС України та «Автомобіль», «Арешт», «Кредит», «Угон» не було встановлено наявність будь-яких обмежень стосовно цього автомобіля.

Однак, при цьому, колегія суддів приймає до уваги, що вказаним рішенням перевірялась правомірність дій Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Хмельницькій області під час проведення перереєстрації спірного автомобіля, сам по собі факт відсутності в системі НАІС ДДАІ МВС України відомостей про накладений арешт на виконання вищезазначеної ухвали Борщівського районного суду Тернопільської області від 09.09.2013 про забезпечення позову, не свідчить про те, що такий арешт станом на час укладення спірного договору купівлі-продажу не був чинний, чи був скасований.

Крім того, по матеріалам справи встановлено, що під час виконання ухвали Борщівського районного суду Тернопільської області від 09.09.2013 про забезпечення позову, державним виконавцем 17.03.2013 була винесена постанова про накладення арешту на спірний автомобіль, яка була направлена до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. До органу за місцем реєстрації вказаного автомобіля ця постанова не направлялася у зв'язку з відсутністю таких відомостей.

Також колегія суддів звертає увагу на пояснення в судовому засіданні апеляційного суду представника регіонального сервісного центру МВС України в Хмельницькій області, яка пояснила, що в 2014 році органи ДАІ не мали доступу до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, такий доступ було отримано лише в 2016 році, в систему НАІС ДДАІ МВС України відомості про накладення арешту на автомобіль вносились лише на підставі отриманої від повноважних органів (суду, органів ДВС) відповідних процесуальних чи інших документів щодо накладення арешту на автомобілі. Якщо такий документ не надходив до органів ДАІ, то відомості про обтяження на автомобіль в системі НАІС ДДАІ МВС України відсутні.

В матеріалах справи відсутні дані, що ухвала суду про забезпечення позову та постанова державного виконавця направлялися в органи ДАІ, а отже такі дані могли бути відсутні в системі НАІС ДДАІ МВС України станом на 2014 рік.

Не спростовують рішення суду й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Судді (підписи) Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

Згідно з оригіналом А.М. Костенко