Рішення № 64999373, 20.02.2017, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6441/16-ц

пр.№ 2/464/124/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2017 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого - судді Дулебка Н.І.,

секретар - Кріль Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 40853,89 доларів США. Позов мотивував тим, що згідно з кредитним договором №1304/0608/88-011 від 02.06.2008, укладеним між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1, останній отримав кредит у розмірі 65000 доларів США. У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 02.06.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №1304/0608/88-011-Р-1. Крім цього, 24.01.2011 ВАТ «Сведбанк» уклало з ОСОБА_2 договір поруки №1304/0608/88-011-Р-2. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав позичальнику кредит в обумовленому договором розмірі, в свою чергу, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов'язання за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість. 25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №1304/0608/88-011 від 02.06.2008, укладеним між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 В подальшому, 15.06.2012 між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за спірним кредитним договором, на користь ПАТ «Альфа-Банк». Оскільки відповідачами порушено умови кредитного договору та договорів поруки, не виконано взятих за такими зобов'язань, станом на 19.07.2016 виникла заборгованість у розмірі 40853,89 доларів США, яка підлягає стягненню з відповідачів.

Представник позивача Стрихар А.І. у судовому засіданні від 17.01.2017 позовні вимоги підтримала з підстав, що викладені у позовній заяві. Ствердила, що позивачем виконано усі умови договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами від 25.05.2012, в тому числі і за кредитним договором №1304/0608/88-011 від 02.06.2008, укладеним між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 Вказала, що позивачу за вказаним договором був переданий портфель кредитів, що підтверджується додатком №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги та актом прийому-передачі прав вимоги, тому позивач набув право вимоги до відповідачів за спірним кредитним договором. Просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні від 17.01.2017 представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав у зв'язку з тим, що представником позивача не доведено факту переходу права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1304/0608/88-011 від 02.06.2008, укладеним між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 У зв'язку з цим, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

У судове засідання від 20.02.2017 сторони (представники) не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. У матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у справі доказів, не заперечив проти заочного розгляду справи (а.с. 66).

Згідно з ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення.

На підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 02.06.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1304/0608/88-011, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 65000 доларів США на строк до 01.06.2018 включно зі сплатою 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом, та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни та на умовах, передбачених цим договором та додатками до такого (а.с. 9-11, 12-13).

Свої зобовязання за вказаним договором банк виконав, що підтверджується заявами про видачу готівки №1 від 02.06.2008 та 05.08.2008 (а.с. 115, 116).

В подальшому, до кредитного договору були внесені зміни, про що укладено договори про внесення змін та доповнень №1 від 09.06.2009, №2 від 09.06.2009, №3 від 16.06.2010, №4 від 24.01.2011, №2 від 10.04.2012, №5 від 18.04.2012, а також додаткову угоду №5 від 20.07.2011 (а.с. 14-18, 19, 20,21, 22, 23, 24).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 02.06.2008 між ВАТ «Сведбанк», позичальником та ОСОБА_3 укладено договір поруки №1304/0608/88-011-Р-1, згідно з яким остання зобов'язалася перед банком відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту в розмірі 65000 доларів США та сплати 11,9 % річних за користування кредитом (а.с. 4). В подальшому, до вказаного договору було внесено зміни, про що укладено договори про внесення змін та доповнень №1 від 09.06.2009, №2 від 18.04.2012 (а.с. 5, 6).

Крім цього, 24.01.2011 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ «Сведбанк», правонаступником ВАТ «Сведбанк», позичальником та ОСОБА_2 укладено договір поруки №1304/0608/88-011-Р-2, згідно з яким остання зобов'язалася перед банком відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту в розмірі 65000 доларів США та сплати 11,9 % річних за користування кредитом (а.с. 26-27). В подальшому, до вказаного договору було внесено зміни, про що укладено договір про внесення змін та доповнень №1 від 18.04.2012 (а.с. 28).

25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно з яким на користь ПАТ «Дельта Банк» відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №1304/0608/88-011 від 02.06.2008, укладеним між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 (а.с. 30-44). Згідно з актом прийому-передачі прав вимоги до вказаного договору продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, які перелічені у додатку до цього акту, що посвідчує факт здійснення відступлення (а.с. 45, 46-47).

15.06.2012 між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно з яким на користь ПАТ «Альфа-Банк» відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №1304/0608/88-011 від 02.06.2008, укладеним між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 (а.с. 48-55). Згідно з актом прийому-передачі прав вимоги до вказаного договору продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, які перелічені у додатку до цього акту, що посвідчує факт здійснення відступлення (а.с. 55, 56-57).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, позивач набув право вимоги до відповідачів за спірним кредитним договором, у зв'язку з цим, заперечення представника відповідача в цій частині є безпідставними.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статей 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Положеннями ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Встановлено, що 10.08.2016 позивачем на адресу відповідачів скеровано письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, повідомлено про відступлення права вимоги та роз'яснено наслідки невиконання вимоги, проте, така залишилася відповідачами без реагування, заборгованість у добровільному порядку не погашена (а.с. 64, 65).

Таким чином, станом на 19.07.2016 заборгованість за кредитним договором, згідно з розрахунком, наданим позивачем, становить 40853,89 доларів США, з яких: 39988,68 доларів США - заборгованість за кредитом, заборгованість за відсотками - 865,21 доларів США (а.с. 58).

З огляду на те, що відповідачами не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомості про відсутність такої, суд, ухвалюючи заочне рішення у справі, приймає розрахунки позивача як належні та допустимі докази.

У пункті 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

За таких обставин, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 40853,89 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України станом на день ухвалення рішення (за курсом НБУ - 27,03 грн.) становить 1104280,65 грн.

З огляду на те, що відповідачами не виконано взятих на себе зобов'язань за договорами, у добровільному порядку останні ухиляються від сплати заборгованості, відтак, вказана заборгованість підлягає стягненню на користь позивача солідарно з відповідача ОСОБА_1 як позичальника, та відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як поручителів.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, позовні вимоги є обґрунтованими та такі необхідно задовольнити.

Крім цього, згідно з ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 15390,77 грн., а саме по 5130 грн. 26 коп. з кожного з відповідачів.

На підставі статей 526, 527, 530, 533, 543, 549, 554, 599, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України та керуючись статтями 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 40853 (сорок тисяч вісімсот п'ятдесят три) долара США 89 (вісімдесят дев'ять) центів.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 15390,77 грн., а саме по 5130 (п'ять тисяч сто тридцять) гривень 26 (двадцять шість) копійок з кожного з відповідачів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Головуючий Дулебко Н.І.