Ухвала суду № 64997093, 23.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/7881/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Собослоя Г.Г.,

суддів - Бисаги Т.Ю., Мацунича М.В.,

секретарі - Чучка Н.В.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_1,

ОСОБА_2 та його представник -

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 в них народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу (28.10.2014 року) проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач вихованням дитини не займається та не надає коштів на її утримання, а тому просить суд стягувати із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/2 частини всіх його доходів щомісячно, починаючи з 02.08.2016 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15.11.2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх його доходів, щомісячно, починаючи з 02.08.2016 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково та стягнути аліменти у твердій грошовій сумі, у розмірі 400 грн.

ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити без змін рішення першої інстанції.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, однак відповідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд виходив з того, що донька сторін є неповнолітньою - 2002 року народження, а батьки зобов'язані піклуватися про її фізичний та духовний розвиток, забезпечувати належний рівень матеріального забезпечення, ОСОБА_2 офіційно працює, що стверджується довідкою про заробітну плату ТОВ «Фава-Технікс», а тому, з урахуванням зазначеного, прийшов до висновку про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх доходів відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як встановлено по справі, 22.11.2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів зроблено відповідний запис - №705, що підтверджується копією свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 18.09.2009 року.

Від даного шлюбу народилася донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 30.08.2002 року.

28.10.2014 року шлюб між сторонами було розірвано, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгород складено відповідний актовий запис №86, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про розлучення НОМЕР_3 від 28.10.2014 року.

Відповідно до довідки про заробітну плату ТОВ «Фава-Технікс» №1326 від 13.10.2016 року ОСОБА_2 працює на посаді оператора верстатів з програмним керуванням в ТОВ «Фава-Технікс» з 01.04.2015 року та його заробітна плата за 6 місяців складає 49 999,77 грн.

Встановлено, що неповнолітня ОСОБА_4 проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні, а дохід відповідача дозволяє надавати матеріальну допомогу своїй неповнолітній доньці у розмірі визначеному судом першої інстанції.

Правильно встановивши фактичні обставини справи та належним чином їх оцінивши, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, як батько дитини, зобов'язаний утримувати її до досягнення нею повноліття.

Висновки суду відповідають вимогам статтям 181-183 СК України і узгоджуються з роз'ясненнями, викладеними в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.

Отже, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, після повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування, а тому колегія суддів залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 307 п. 1 ч. 1, 308, 313-315, 317 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: