Рішення № 64993143, 17.02.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1053/17

Справа №754/10815/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Макас Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що між ТОВ та відповідачем був укладений Договір від 01.02.2016 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов"язання з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового будинку АДРЕСА_1, а відповідач - своєчасно сплачувати зазначені послуги в строки та на умовах, передбачених Договором. Внаслідок неналежного виконання протягом тривалого часу зобов"язань за Договором у відповідача станом на 01.06.2016 року виникла заборгованість у розмірі 22689, 00 грн. З урахуванням інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних заборгованість відповідача перед позивачем становить 34182, 93 грн. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 34182, 93 грн. та судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що, дійсно, між сторонами був укладений Договір від 01.02.2016 року, після чого він повністю виконує свої зобов"язання за Договором, сплачуючи всі квитанції, що йому надсилаються. До укладення Договору він не сплачував жодних витрат, оскільки йому не надсилалися жодні платіжні вимоги для сплати, не повідомляли розмір сплати, не пропонували укласти Договір, а тому він вважає, що заборгованість, нарахована позивачем, є безпідставною. Він у квартирі не проживає і не проживав, але при цьому щомісячно з"являвся до будинку, його бачили консьєржи, з ним був укладений Договір ПАТ "Київенерго", а тому у позивача була можливість укласти з ним Договір. На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 214 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом з Реєстру (а.с.8).

01.02.2016 року між ТОВ "Ковальська-Житлосервіс", з однієї сторони, та відповідачем ОСОБА_1, з другої сторони, був укладений Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с.5-7).

Відповідно до умов даного Договору Товариство взяло на себе зобов"язання з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового будинку АДРЕСА_1, а відповідач - своєчасно сплачувати зазначені послуги в строки та на умовах, передбачених Договором.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, тариф та структура тарифу в розмірі 3, 95 грн. по будинку АДРЕСА_1 затверджені Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 11.12.2012 року № 2216 "Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 10.04.2012 року № 579", що набрало законної сили з моменту опублікування 15.01.2013 року в газеті "Хрещатик".

ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" є балансоутримувачем та обслуговуючою організацією, яка здійснює утримання та обслуговування будинку АДРЕСА_1 виключно в обсягах та за кошти власників об"єктів нерухомості, що розташовані у даному будинку.

Як зазначає у своїх позовних вимогах Товариство, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов"язань за Договором станом на 01.06.2016 року у нього виникла заборгованість у розмірі 22689, 00 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує про те, що Договір між сторонами був укладений лише 01.02.2016 року і з того часу він постійно сплачує грошові кошти за надані йому послуги, а тому нарахована до укладення Договору заборгованість є безпідставною.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно із п. 3, 6 ч. 1 ст. 24 Закону балансоутримувач має право укладати договори на надання житлово-комунальних послуг та звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов′язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов"язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов"язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов"язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 вказаного Закону залежно від функціонального призначення до житлово-комунальних послуг відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 322 ЦК України власник зобов"язаний утримувати майно, що йому належить, а згідно із п. 5 Договору боржник повинен вносити плату за отримані послуги на рахунок заявника до кінця поточного місяця.

Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 24 вказаного вище Закону балансоутримувач зобов"язаний укласти договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна.

Статтею 32 Закону передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов Договору.

Зі змісту ст. 26 Закону випливає, що договір на надання житлово-комунальних послуг украється у письмовій формі. Частиною 1 цієї статті встановлені істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг.

Як встановлено при розгляді справи, фактичне заселення відповідача до квартири було здійснено у лютому 2016 року, а 01.02.2016 року був укладений між сторонами Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Пунктом 20 вказаного Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання, тобто з 01.02.2016 року.

У своїх позовних вимогах, як на підставі для стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилається саме на укладений між сторонами Договір від 01.02.2016 року.

Але при цьому судом встановлено, що до 01.02.2016 року з боку позивача не було жодних пропозицій щодо укладення Договору з відповідачем, останньому не надсилалися жодні рахунки для сплати житлово-комунальних послуг, а тому є незрозумілим нарахування відповідачу заборгованості за надані послуги з період з лютого 2013 року по травень 2016 року включно.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.. 11 ЦК України, зокрема, безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Приписами статті 638 ЦК України визначається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено при розгляді справи, Договір між сторонами був укладений лише 01.02.2016 року, до цього жодних зобов"язань між сторонами не виникало, зокрема, у відповідача щодо сплати житлово-комунальних послуг, а тому суд вважає, що жодних підстав для стягнення з нього вказаної у позові заборгованості немає.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 179 Житлового кодексу України, ст. 509, 526, 625, 651, 654 ЦК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

Головуючий: