Ухвала суду № 64989842, 21.02.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/1042/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко О. А.Номер провадження 11-кп/788/110/17 Суддя-доповідач - Литовченко Н. О. Категорія - Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Литовченко Н. О.,

суддів - Матуса В. В., Олійника В. Б.,

з участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Пасько О.В. на вирок Сумського районного суду Сумської області від 21 листопада 2016 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, в силу 89 КК України не судимого, -

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора - Ганжали О.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

захисника - ОСОБА_5, -

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні Пасько О.В., в якій сторона обвинувачення, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_4 та кваліфікацію його дій, просить змінити вирок Сумського районного суду Сумської області від 21 листопада 2016 року в частині вирішення питання про долю речових доказів та вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.1ст.204 КК України, призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., і відповідно до вимог ст.100 КПК України, речові докази, а саме: 343 полімерних пляшки з характерним запахом спирту, 87 полімерних каністр ємністю по 5 літрів кожна із прозорою рідиною з характерним запахом спирту, 1 скляний бутиль ємністю 20 літрів із прозорою рідиною з характерним запахом спирту та лійку - знищити.

Даним вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, та призначено покарання за цим законом у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в розмірі 7047 гривень.

Постановлено грошові кошти в сумі 50 гривень, що передані на зберігання до Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк», конфіскувати в дохід держави.

У поданій апеляційній скарзі прокурор вказує на допущене судом першої інстанції істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме вимог ч.3 ст.374 КПК України, зокрема суд першої інстанції, в порушення положень ч.9 ст.100 КПК України, до постановлення вироку у вказаному кримінальному провадженні ухвалою від 10 листопада 2016 року вирішив питання про долю речових доказів в порядку ст.100 КПК України, повернувши їх законному володільцю ОСОБА_6 згідно поданої ним заяви, проте залишив поза увагою ту обставину, що спирт та суміші, що були вилучені у ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4, є предметом даного кримінального провадження та речовим доказом, що у сукупності з наведеним призвело до ухвалення незаконного, необґрунтованого та невмотивованого рішення, та з огляду на положення ст.ст.409,412 КК України, є підставою для зміни оскаржуваного вироку суду.

За вироком суду, ОСОБА_4 визнаний винуватим в тому, що за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, він, не маючи ліцензії на торгівлю алкогольними напоями, з метою отримання неконтрольованого прибутку, отримав на зберігання від ОСОБА_6 алкогольні напої в полімерних пляшках та каністрах ємкістю по п'ять літрів, на яких відсутні наклеєні в установленому порядку марки акцизного податку, та у подальшому 17 березня 2016 року та 06 травня 2016 року за місцем свого мешкання ОСОБА_4 незаконно збув ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 0,5 літра кожному виготовлених алкогольних напоїв, отримавши за це по 20 гривень з кожного.

При цьому, маючи намір на подальший збут алкогольних напоїв, ОСОБА_4 продовжував зберігати придбані алкогольні напої та 06 травня 2016 року за місцем його мешкання, працівниками податкової міліції в ході проведення обшуку виявлено та вилучено виготовлені алкогольні напої в кількості 2170 літрів, які ОСОБА_4 зберігав за місцем свого проживання, окрім того, було вилучено грошову купюру номіналом 50 гривень, якою ОСОБА_8 розраховувався за придбані у ОСОБА_4 06 травня 2016 року алкогольні напої.

Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, прокурора Ганжалу О.І. на підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, за обставин, викладених у вироку, колегією суддів не перевіряється, оскільки фактичні обставини провадження, встановлені судом першої інстанції, апелянтом не оскаржуються.

Відповідно до положень п.2 ч.4 ст.374 КПК України, у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою, зазначається рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.

Як вбачається з матеріалів провадження, 09 листопада 2016 року під час судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.1 ст.204 КК України, за клопотанням сторони захисту, у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_6, який пояснив суду, що він передавав ОСОБА_4 на зберігання належний йому спирт та розведену суміш, продавати вказану речовину не дозволяв, та після його повідомлення ОСОБА_4 про вилучення даного майна, ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про його повернення.

У цьому ж судовому засіданні суд розглянув заяву ОСОБА_6 про повернення йому вилученого у ОСОБА_4 спирту як його власнику, та заслухавши думку учасників процесу, постановив ухвалу від 10 листопада 2016 року, якою повернув речові докази у кримінальному провадженні, а саме 343 полімерних пляшки ємкістю по 5 літрів кожна із прозорою рідиною з характерним запахом спирту, 87 полімерних каністр ємністю по 5 літрів кожна із прозорою рідиною з характерним запахом спирту, 1 скляний бутиль ємністю 20 літрів із прозорою рідиною з характерним запахом спирту та лійку, ОСОБА_6 як законному володільцю.

При цьому суд першої інстанції, з посиланням на ст.100 КПК України, виходив з того, що відповідно до постанови Головного управління ДФС у Сумській області від 10 травня 2016 року, визнано речовими доказами та залучено до кримінального провадження вилучені у ОСОБА_4 під час проведення обшуку вищезазначені спиртові суміші, та відповідно до накладної №251/15 від 17.09.2015р., ОСОБА_6 придбав у ТОВ «Агро-Пром» (Київська область) спирт етиловий в кількості 1884 літрів за 75400грн. При цьому у письмовій заяві ОСОБА_6 послався на те, що вилучене майно належить саме йому на підставі зазначеної накладної.

21 листопада 2016 року при ухваленні вироку, суд першої інстанції вирішив питання про решту речових доказів у даному провадженні, а саме щодо конфіскації в дохід держави грошових коштів у сумі 50 гривень, що були отримані ОСОБА_4 в результаті вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, та вилучені у нього під час обшуку.

Між тим, у апеляційній скарзі від 06 грудня 2016 року, прокурор у кримінальному провадженні Пасько О.В., не погоджуючись з вироком суду та заявляючи вимоги про його зміну в частині вирішення питання про долю речових доказів, питання про скасування ухвали Сумського районного суду від 10 листопада 2016 року, в порушення ч.2 ст.392 КПК України, у вимогах апеляційної скарги не заявляє.

За таких обставин колегія суддів позбавлена можливості змінити вирок суду першої інстанції, оскільки даним вироком питання про вказані речові докази не вирішувалося, та вийти за межі апеляційної скарги шляхом скасування вказаної ухвали від 10 листопада 2017 року, колегія суддів відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.404 КПК України, також не вправі.

З урахуванням наведених обставин та положень кримінального процесуального закону щодо меж апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні Пасько О.В. слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 21 листопада 2016 року щодо ОСОБА_4 - залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Пасько О.В. - без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Литовченко Н. О. Матус В. В. Олійник В. Б.