Рішення № 64989412, 28.02.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/5574/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кривцова Г. В.Номер провадження 22-ц/788/241/17 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2016 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3

про стягнення боргу за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

24 жовтня 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 08 жовтня 2008 року з ОСОБА_3 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальниця отримала 100 грн. кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 22,80% річних на суму залишку боргу. Позичальниця погодилася з умовами надання споживчого кредиту, скористалася кредитними коштами, проте своїх зобов'язань щодо їх повернення належним чином не виконала, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 30 вересня 2016 року складає 16428,62 грн. та яку банк просить стягнути з відповідачки у повному обсязі.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2016 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що застосування наслідків спливу строку позовної давності за ініціативою суду протирічить вимогам ст. 267 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що за заявою ОСОБА_3 08 жовтня 2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт у сумі 100 грн. з базовою ставкою 22,8% річних, сплатою 1% комісії від суми боргу за кредитне обслуговування та строком дії кредитного ліміту, який дорівнює строку дії картки (а.с. 7).

Крім того, визначено порядок погашення кредитного боргу шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 7% від суми боргу як шляхом внесення коштів позичальницею, так і шляхом списання суми платежу з дебетної картки НОМЕР_2.

Підписуючи зазначену вище заяву, ОСОБА_3 також ознайомилася і погодилася на Умови і Правила надання банківських послуг, Тарифи банку.

Своїх зобов'язань за укладеним кредитно-заставним договором ОСОБА_3 не виконала та, як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 30 вересня 2016 року, борг перед банком склав 16428,62 грн. і складається з 881,40 грн. заборгованості за кредитом, 11288,71 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3000 грн. пені і комісії, 500 грн. штрафу (фіксована частина) і 758,51 грн. штрафу (процентна складова) (а.с.5-6).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах не відбулось переривання строку позовної давності, оскільки позивачем доказів сплати чергових платежів позичальницею у 2014 році не надано. Крім того, суд вважав, що є підстави для застосування строку позовної давності як до вимог про стягнення кредитного боргу і процентів, так і до вимог про стягнення неустойки.

Зазначених висновків суд дійшов при розгляді спору у заочному поряду.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, які протирічать встановленим у справі обставинам, а також вимогам матеріального і процесуального законів.

Звертаючись до суду, банк у своїй позовній заяві наголосив, що останнім відомим місцем проживання відповідачки є АДРЕСА_1

Зазначена адреса місця проживання вказана ОСОБА_3 і в її заяві про отримання кредиту, в якій також зазначено номер квартири у вказаному будинку (№313), а також її контактний номер телефону (НОМЕР_1).

На виконання вимог ч. 3 ст. 122 ЦПК України судом отримана довідка відділу реєстрації місця проживання управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради, з якої вбачається, що відносно ОСОБА_3 відсутні відомості про її зареєстроване місце проживання.

Відкривши провадження у справі, суд призначив її до судового розгляду, про що повідомив ОСОБА_3 за адресою, за якою вона не проживає і не зареєстрована, наслідком чого було повернення судової повістки та матеріалів позовної заяви за закінченням терміну зберігання на пошті.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЦПК України в разі, якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі п. 4 ч. 3 ст. 121 цього Кодексу.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Проте зазначених вимог процесуального закону суд не дотримався, виклик відповідача через оголошення у пресі не здійснив та розглянув справу у заочному порядку.

Під час розгляду справи в апеляційному суді задоволено клопотання представника позивача про здійснення виклику відповідачки шляхом оголошення про час та місце розгляду справи у газетах «Урядовий кур'єр» та «Сумщина».

У вказаний в оголошеннях час ОСОБА_3 до суду не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, проте відповідно до вимог ч. 3 ст. 122 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.

Не погоджується колегія суддів також і з висновками місцевого суду стосовно підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи до ухвалення судом рішення заява про застосування позовної давності від відповідачки до суду не надходила, що унеможливлює застосування наслідків пропуску процесуального строку до вимог про стягнення боргу та його складових.

У порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України на зазначені положення закону місцевий суд уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Крім того, дійшовши висновків про пропуск банком річного строку звернення з вимогами про стягнення неустойки, суд без належного обґрунтування відмовив у задоволенні цих вимог за весь заявлений банком період.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ч. 1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, права позивача порушені неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов'язань, а тому підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі і стягнення з ОСОБА_3 боргу у сумі 16428,62 грн.

За таких обставин, заочне рішення місцевого суду з підстав передбачених ч.4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 1378 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 2435,80 грн. (1515,80 грн. судового збору + 630 грн. витрат за публікацію оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» + 290 грн. витрат за публікацію оголошення в газеті «Сумщина») судових витрат за розгляд справи в апеляційному суді.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, 313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у сумі 16428 грн. 62 коп.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1378 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 2435 грн. 80 коп. за розгляд справи в апеляційному суді.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -