Вирок № 64988783, 28.02.2017, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 588/1458/14-к

1-кп/583/6/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Сидоренка Р.В.,

при секретарі Зубатовій І.В.,

за участю прокурорів Мірошніченко О.Д., Шаповал О.Т.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілого: ОСОБА_3,

його представника, адвоката ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1201420027000073 від 04.02.2014 року по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні умисного заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження за наступних обставин.

Так згідно обвинувального акту, 20 жовтня 2011 року потерпілий ОСОБА_3 разом зі своїм знайомим ОСОБА_7 ввечері стали телефонувати обвинуваченому ОСОБА_5 з приводу зясування стосунків ОСОБА_5 з його дружиною ОСОБА_8, яка жалілась на те, що чоловік їй погрожує, ображає її, погрожує забрати дитину. ОСОБА_9 ж дня 20 жовтня 2011 року близько 22 год. 40 хв. ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 з метою зясування стосунків ОСОБА_5 з його дружиною, автомобілем ОСОБА_7 приїхали до будинку № 24, по вул. Б.Хмельницького, м. Тростянець, Сумської області, в якому проживає ОСОБА_5, і по телефону просили ОСОБА_5 вийти до них та поговорити. Обвинувачений ОСОБА_5, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, взявши із собою кухонний ніж та усвідомлюючи протиправність своїх дій, 20.10.2011 року близько 22 год. 40 хв., вийшов з квартири до під'їзду будинку №24, по вул. Б.Хмельницького, в м. Тростянець, куди в цей час зайшли ОСОБА_3 та ОСОБА_7, та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, які склались з приводу вказаних неодноразових телефонних дзвінків з вимогами зясування стосунків між ним та його дружиною, підбіг до ОСОБА_3 та, притиснувши останнього до стіни і не даючи можливості звільнитись, умисно завдав різкий удар кухонним ножем в область живота потерпілого. В результаті завданого удару ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани в лівій підвздошній області з пошкодженням петель тонкого кишечника, розлитого сирозно - фібринозного перитоніту, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Відчувши сильний фізичний біль, ОСОБА_3 залишився стояти біля стіни і ОСОБА_5 схопив його за воріт куртки, продовжуючи притискати потерпілого до стіни, підніс ножа до його горла та пригрозив фізичною розправою. Звільнившись від ОСОБА_5 та його батька - ОСОБА_10, який в цей час також вибіг до підїзду, ОСОБА_3, захищаючись, відбивався від них, наносячи їм удари в обличчя кулаками лівої та правої руки. Злочинні дії ОСОБА_5 були припинені лише після втручання сторонніх осіб, а саме ОСОБА_7.

Заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_5, який своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, показання потерпілого, свідків, перевіривши представлені суду стороною обвинувачення та стороною захисту докази, суд прийшов до наступного.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ст. 121 КК України, сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо ретельно досліджені судом.

На покази:

Потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що 20.10.2011 року близько 19:00 год. він відпросився з роботи (на той час працював охоронцем на «Тростянецькому Електрозаводі») та зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_7 ОСОБА_7 запропонував поїхати до його знайомої ОСОБА_8. Він розповів що остання скаржиться на те, що її тероризує чоловік і їй потрібна допомога. Автомобілем ОСОБА_7 він разом з ОСОБА_7 приїхали до ОСОБА_8 в с. Білка. Під час спілкування з ними ОСОБА_8 розповіла, що їй погрожує ОСОБА_5, не дає спокійно жити, погрожує розправою над її дитиною. Із цього приводу вона зверталась в міліцію, однак це ніяких результатів не дало. Через це вони вирішили втрьох поїхати до ОСОБА_5 і поговорити з ним, щоб ОСОБА_5 більше не чіпав ОСОБА_8 Він ані з ОСОБА_8, ані з ОСОБА_5 раніше знайомий не був. Вони втрьох: він, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 автомобілем ОСОБА_7 приїхали до будинку по вул. Б.Хмельницького, у м. Тростянці, де проживає ОСОБА_5. Перед цим хтось з них телефонував ОСОБА_5 та домовлявся із ним, щоб ОСОБА_5 вийшов до підїзду будинку з ними поговорити. Наміру побити ОСОБА_5 у них не було, вони лише хотіли поговорити з ним, щоб він не чіпав ОСОБА_8. Вони стали чекати ОСОБА_5 біля підїзду будинку, однак ОСОБА_5 не виходив. Тоді він та ОСОБА_7 вирішили зайти до підїзду. Першим до підїзду зайшов він, за ним йшов ОСОБА_7, а ОСОБА_8 йшла останньою. Як тільки він увійшов до тамбура підїзду, то автоматично ввімкнулось світло, і він побачив, що йому назустріч, спускаючись по сходах, біжить ОСОБА_5, а за ним - його батько ОСОБА_10 ОСОБА_11 в руці у ОСОБА_5 він спочатку не бачив. Підбігши до нього, ОСОБА_5 відразу накинувся на нього, притиснув його лівою рукою до стіни і ножем, який тримав у правій руці, вдарив його у живіт знизу вверх. Він відчув сильний біль. Батько ОСОБА_5 в цей час тримав його за праве плече за рукав. Після цього ОСОБА_5 схопив його за комір куртки і приставив ніж йому до горла, сказавши, що зараз переріже йому горло. Він злякався за своє життя, але йому вдалось звільнитись і він лівою рукою відбив руку з ножем ОСОБА_5, а потім вдарив його в область обличчя, та ще наніс декілька ударів в обличчя батьку ОСОБА_5 Батько ОСОБА_5 відступив назад і впав на сходи. В цей час ОСОБА_7 витяг його з підїзду на вулицю. Він відійшов у бік від підїзду, у нього скрутило живіт. Він зігнувся і в цей час з підїзду вибігли ОСОБА_5 та його батько. ОСОБА_10 схопив його за шию, а ОСОБА_5 став бити по спині. Тоді підбіг ОСОБА_7 та відштовхнув від нього ОСОБА_5 ОСОБА_5, тримаючи в руці ножа, пішов на ОСОБА_7, кажучи при цьому: «Заріжу». В цей час вибігла мати ОСОБА_5 та почала кричати вимагаючи сина зупинитись. Після цього ОСОБА_5 відійшов від ОСОБА_7. Він сів на лавочку під підїздом, йому було погано, боліло всередині живота, його нудило. Про своє поранення на місці пригоди він нікому не розповідав, бо вважав що нічого серйозного немає, так як рана була маленька. На місце приїхала міліція охорони. Вони з усіма поспілкувались та поїхали. Про поранення та про ніж він працівникам міліції також нічого не говорив. Потім на місце події підійшов ОСОБА_12, спитав у нього про те, що сталось. Разом з ОСОБА_7 ОСОБА_12 допоміг йому підвестися і повів до дороги, щоб поїхати в центр міста. На автомобілі таксі він разом з ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 та дівчиною ОСОБА_12 доїхали до приміщення пошти. Там він пересів в інший автомобіль і поїхав на роботу на свою зміну. На роботу він приїхав близько 24:00 год. Його підмінний ОСОБА_13 запитав у нього що сталось. Він відповів, що його трохи «підрізали» ножем. Після цього він зайшов у кімнату для охорони та ліг там на топчан. Біль у животі трохи стихла. Вночі біль зростав і він виходив на вулицю, пив воду, його нудило. Вранці близько 7 8 години йому стало ще гірше і він зателефонував ОСОБА_7, щоб той відвіз його в лікарню. ОСОБА_7 автомобілем привіз його в лікарню, де йому зробили операцію.

Свідка ОСОБА_8, яка в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 - це її колишній чоловік. До події, з приводу якої розглядається справа, між нею та на той час її чоловіком існували неприязні відносини: чоловік їй особисто погрожував, також погрожував спалити магазин її батьків. Такі погрози ОСОБА_5 їй висловлював неодноразово як по телефону, так і особисто при спілкуванні.

20 жовтня 2011 року у вечірній час до неї приїхали знайомі ОСОБА_7 і ОСОБА_3 в с. Білки, вул. Леніна, та збирались їхати до м. Тростянець. Коли сіли в машину, їй почав телефонувати ОСОБА_5. Вони з ним почали сваритись і вона почала плакати. Цю розмову чули ОСОБА_3 і ОСОБА_7 і вони вирішили поїхати до ОСОБА_5, щоб зустрітись з ним, поговорити і щоб той її залишив у спокої. Вона зателефонувала ОСОБА_5 і запропонувала з ним зустрітись, на що він погодився. Підїхали на вул. ОСОБА_14 та довгенько чекали поки той вийде. Йому неодноразово телефонували, вона йому зателефонувала двічі. Коли телефонувала вдруге, то почула, що його мама сказала, що зараз приїде міліція. ОСОБА_7 і ОСОБА_3 зайшли у підїзд, а вона залишилась на вулиці. Через декілька хвилин почула крики ОСОБА_5, ОСОБА_7. Чула що ОСОБА_7 крикнув - у нього ніж. Кому він крикнув, не знає, бо двері були закриті. Потім почула якийсь шум, так зрозуміла, що там була бійка, хоча цього не бачила. Потім відкрились двері підїзду. Першим вийшов здається ОСОБА_7. Коли вийшов ОСОБА_3, він тримався за живіт. Далі вийшов ОСОБА_5 та схопив ОСОБА_7. Що він йому хотів зробити не знає. Батько ОСОБА_15, який також вибіг на вулицю, почав відтягувати сина від ОСОБА_3. За ними слідом вийшла мати ОСОБА_16 та почала кричати на ОСОБА_5 щоб він заспокоївся. Як далі все було, не памятає, бо пройшло достатньо часу. Однак бійки на вулиці не було. Далі приїхала міліція. ОСОБА_3 сидів біля підїзду та до нього підходила ОСОБА_16. ОСОБА_3 було погано, він рвав. Вони відразу не зрозуміли, що з ним трапилось. Все відбулося дуже швидко. Потім вони викликали таксі і поїхали до пошти, там розїхались. Вона особисто поїхала додому, а ОСОБА_3 пересів в іншу машину і поїхав у невідомому їй напрямку. Про те, що ОСОБА_3 отримав ножове поранення їй стало відомо зранку наступного дня. Хто безпосередньо наніс йому це поранення вона не бачила. Проте ОСОБА_7 в ході розмови розповідав, що це зробив ОСОБА_5.

На покази свідка ОСОБА_17, який є працівником поліції, який пояснив, що 20.10.2011 року близько 22:00 год. за повідомленням чергового по Тростянецькому РВ УМВС вони виїхали на місце пригоди на вул. Б.Хмельницького, м. Тростянець. На місці пригоди знаходились сімя ОСОБА_5 - мати, батько та їхній син ОСОБА_5, також вони бачили потерпілого ОСОБА_3, який сидів навприсідки біля підїзду будинку. З його боку чувся запах блювотиння. На пропозицію надати йому допомогу він відмовився. Бійки на момент їхнього прибуття на місці події не було. Також пізніше на місце події прибула сімя ОСОБА_12. Вони почали зясовувати ситуацію. Їм пояснили, що тут сімейні зясування стосунків. Будь-хто із заявами звертатись не захотів. Проте батько ОСОБА_5 говорив, що має намір звернутись до прокуратури. ОСОБА_12 із своєю дівчиною забрали ОСОБА_3 із місця події та повели із собою. Якби від ОСОБА_3 чи від будь-кого іншого надійшла інформація про ножове поранення, то вони однозначно викликали б на місце події слідчо-оперативну групу.

На покази свідка ОСОБА_13, з яким працював ОСОБА_3 на «Тростянецькому Електрозаводі» м. Тростянець, який в судовому засіданні пояснив, що в той день, точної дати він не памятає, ввечері близько 20:00 год. ОСОБА_3 відпросився у нього піти з роботи. Повернувся на роботу ОСОБА_3 близько 24:00 год. та розповів, що була якась сутичка і його порізали ножем. На його пропозицію викликати швидку допомогу, ОСОБА_3 відповів, що це не потрібно і що він просто полежить на топчані у приміщенні прохідної і відпочине. ОСОБА_3 весь час лежав на топчані і аж до ранку більше нікуди не ходив, лише декілька разів вставав, пив воду, виходив на двір, скаржився на біль у животі. Підтвердив той факт, що він працював на роботі фактично добу через три. Однак графік складений на 8 годинне чергування. Чому ОСОБА_3 у цей час значиться, як такий що перебував на лікарняному йому не відомо, однак однозначно стверджує, що цього дня він у зазначений час перебував на роботі за виключенням відлучення із 20:00 год. до 24:00 год..

На покази свідка ОСОБА_18, мешканки квартири в будинку по вул. Б.Хмельницького, 24, м. Тростянець, яка в судовому засіданні пояснила, що з вікна своєї квартири вона бачила, як в той день, точної дати вона не памятає, близько 21:00 год. біля підїзду будинку відбувалась бійка за участю батька та сина ОСОБА_5 із іншими хлопцями. Особливо від цих хлопців дісталось батькові обвинуваченого. Матір обвинуваченого також була на подвірї і по телефону викликала міліцію. На місці події згодом були й інші люди серед яких впізнали колишню дружину обвинуваченого. Вдень бачила ОСОБА_5 разом із дружиною у підїзді будинку, між ними була дружня розмова.

На покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_19, які в судовому засіданні пояснили, що в той день, точної дати вони не памятають, близько 22:00 год., повертаючись додому вони бачили ОСОБА_3, який сидів зігнутий на лавочці біля підїзду будинку по вул. Б.Хмельницького, м. Тростянець, йому було погано, він скаржився на біль у животі. ОСОБА_12 забрав ОСОБА_3 та вони пішли до дороги. ОСОБА_3 було важко йти, він тримався за живіт, йшов зігнутий. Сам ОСОБА_3 скаржився на біль у животі, однак про причини цього болю він їм нічого не говорив. Про те, що ОСОБА_3 отримав ножове поранення внаслідок якого потрапив до лікарні, дізналась лише наступного дня. Однак за яких саме обставин це трапилось їм не відомо. ОСОБА_3 про це їм ані того дня, ані пізніше, не повідомляв.

Свідок ОСОБА_12, який першим опинився на місці події, додатково пояснив, що був очевидцем того, як на місці події батько обвинуваченого та потерпілий ОСОБА_3 перебуваючи один поряд з іншим намагалися вдарити одне одного. Він не бачив щоб ОСОБА_5 бив ОСОБА_3, бо обвинуваченого ОСОБА_5 відштовхнув від нього інший учасник події ОСОБА_7. Він чув, що ОСОБА_5 кричав у бік потерпілого «поріжу», проте ножа у його руках він не бачив. Аналогічні погрози на адресу обвинуваченого висловлював також потерпілий ОСОБА_3. Було помітно, що потерпілий ОСОБА_3 вживав спиртне, але він не був сильно пяним. Вже коли вони йшли дорогою з місця події ОСОБА_3 скаржився йому на біль у животі через те, що його дарив кулаком у живіт батько ОСОБА_5.

На покази допитаної як свідка ОСОБА_9 яка показала, що із сімєю ОСОБА_5 вона знайома. ОСОБА_16 того дня зателефонувала до неї додому і сказала щоб помогла викликати міліцію, так як до них додому прийшли невідомі зясовувати стосунки з її сином і може виникнути бійка. Нібито її сина ОСОБА_15 викликали на вулицю. Вона попрохала ОСОБА_16, щоб та двері не відкривала поки не приїде міліція. Так як вона працює в поліції, то зателефонувала черговому. Він сказав, що група на виїзді і приїде пізніше. Зателефонувавши ОСОБА_16 повідомивши про це, однак та відповіла, що вже пізно так як бійка вже відбулася.

На покази допитаного як свідка ОСОБА_20, який пояснив що восени 2011 року перебував на посаді слідчого Тростянецького РВ. Точної дати не памятає, але коли зранку прийшов на роботу, то за дорученням начальника слідчого підрозділу близько 9:00 год. виїхав на пригоду по факту заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3. Провів огляд події на вул. ОСОБА_14, де на той момент проживала сімя ОСОБА_16. Він проводив огляд біля їх квартири та у дворі будинку, після чого порушив кримінальну справу, здається, за фактом спричинення тяжким тілесних ушкоджень. Також проводився огляд у квартирі ОСОБА_16, де вилучались ножі.

На покази допитаної як свідка ОСОБА_11 медичної сестри приймального відділення Тростянецької ЦРЛ, яка показала, що потерпілий ОСОБА_3 звернувся до закладу між 8-9 ранку, коли вона заступила на зміну і повідомив, що отримав ножове поранення вночі по вул. Б.Хмельницького. Вона викликала чергового хірурга, операційну медсестру, його відвели в кімнату і почали надавати першу медичну допомогу, потім відвезли його в операційний зал. Вона сповістила матір ОСОБА_3 і повідомила в оперативний відділ міліції. Відомості заносила в журнал кримінального характеру, де зазначений час отримання ушкоджень, в журнал травмувань, журнал амбулаторних хворих, і журнал стаціонарних хворих первинно був оглянутий лікарем-хірургом ОСОБА_21.

На покази допитаного як свідка лікаря-хірурга ОСОБА_21 який показав, що того дня поступив молодий хлопець з проникаючим колото ножовим пораненням черевної порожнини. Він був прооперований, проведена резекція кишківника, сформований анастомоз, черевна порожнина промита, поставлені дренажі. Післяопераційний період протікав нормально і хворий виписався через 10 днів з видужанням, ускладнень не було. По характеру ушкоджень в животі час отримання ушкоджень відповідає дійсності, бо в рані був кал, кров була несвіжа. Потерпілий був орієнтований, в свідомості, прийшов своїми ногами, самостійно пересувався. Розміри рани вимірювали лінійкою до мм., він потім її висікав і направляв на експертизу. Під час операції діагноз був встановлений - проникаюча колото-різана рана передньої черевної порожнини з ушкодженням петель тонкого кишківника, і каловий перитоніт. Стверджує що з моменту отримання тілесного ушкодження пройшло не менше як 4-6 годин до звернення до лікарні, бо якщо б більше часу пройшло, були б сильніші зміни, був би гнійний серозно фібринозний перитоніт.

На протокол відтворення обстановки і обставин події від 14.11.2011 року (а.с. 179-181, т. 1), відповідно до якого ОСОБА_3 в присутності понятих розказав про обставини та механізм заподіяння йому ОСОБА_5 удару ножем в живіт.

На протокол проведення слідчого експерименту від 07.07.2014 року із застосуванням відеозапису, та відеозаписом слідчого експерименту (а.с. 232-245 т. 1, а.с. 1 т. 2), під час якого ОСОБА_3 розказав та показав на місці події в підїзді будинку по вул. Б.Хмельницького, 24, м. Тростянець про обставини та механізм заподіяння йому ОСОБА_5 удару ножем в живіт.

На висновок судово медичної експертизи № 185 від 07.11.2011 року (а.с. 187, т. 1), згідно якого у ОСОБА_3 маються тілесні ушкодження: проникаюча колото різана рана в лівій підвздошній області з ушкодженням петель тонкого кишечника. Розлитий серозно фібринозний перитоніт. Дані тілесні ушкодження утворилися в результаті дії предметів, що мають колючо ріжучі властивості. Дані тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Дані тілесні ушкодження могли утворитися в період часу, вказаний в постанові (20.10.2011 року близько 23:00 год.), що підтверджується даними представленої медичної документації. Дані тілесні ушкодження могли утворитися в результаті нанесення удару ножем. При дослідженні медичної картки №4724 стаціонарного хворого хірургічного відділення Тростянецької ЦРЛ ОСОБА_3 встановлено в лівій підвздошній області нижче пупка колото-різана рана 2х1 см. з рівними краями і гострими кутами, хід раневого каналу знизу вверх, проникаючий в черевну порожнину.

На висновок додаткової судово медичної експертизи № 198 від 18.11.2011 року (а.с. 188-189 т. 1), згідно якого тілесні ушкодження, спричинені ОСОБА_3, могли утворитися при механізмі вказаному потерпілим ОСОБА_3 при відтворені обстановки і обставин події від 14.11.2011 року, а саме в результаті нанесення удару ножем в ліву підвздошну область живота по направленню знизу вверх.

На висновок комісійної судово медичної експертизи № 14/2014 від 17.06.2014 року (а.с. 4-11 т. 2), згідно якого комісія дійшла висновку, що обєктивних судово медичних даних для конкретизації часу спричинення тілесного ушкодження - колото різаного поранення ОСОБА_3, у комісії немає. За даним історії хвороби, під час операції 21.10.2011 року з 10:00 год. до 13:35 год. у потерпілого виявлено в черевній порожнині серозний випіт та нитки фібрину, що відповідає серозно фібринозному перитоніту. Зазвичай серозно фібринозний перитоніт розвивається через 6 годин. Гнійний перитоніт розвивається через 24 72 години. Враховуючи, виявлений серозно фібринозний перитоніт, давність спричинення тілесних ушкоджень у потерпілого більше 6 годин до моменту проведення операції. На момент поступлення в хірургічне відділення Тростянецької ЦРЛ 21.10.2011 року в 8:40 год., стан ОСОБА_3 лікарями було розцінено як середньої важкості, положення в ліжку активне, що не виключає можливості здійснювати активні дії (ходити) після отримання тілесних ушкоджень, а також можливість спання на робочому місці (вночі). В черевній порожнині не виявлено вміст тонкого кишечнику, який би міг вплинути на перебіг перитоніту. Виявлені під час операції патологічні зміни (серозно фіброзний перитоніт), вказують, що з моменту травми до операції пройшов час більше 6 годин.

Зазначеними доказами у їх сукупності на думку суду повністю доведеними є факт наявності конфліктної ситуації між батьком та сином ОСОБА_5 із одного боку та потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_7 з іншого, що мало місце 20.10.2011 р. у вечірній час у підїзді та біля підїзду будинку по вул. Б.Хмельницького, 24, у м. Тростянці, Сумської обл. та отримання потерпілим ОСОБА_3 в подальшому в період до ранку наступного дня тяжкого тілесного ушкодження в локалізації зазначеній у висновку судово-медичної експертизи. Доводи сторони захисту про симулювання даного тілесного ушкодження, що може бути виявлено шляхом додаткового медичного обстеження потерпілого, суд не бере до уваги з огляду на вищезазначені висновки експертиз, покази медичної сестри та лікаря-хірурга, якими повністю підтверджується його наявність.

Проте, даючи оцінку показам потерпілого ОСОБА_3 викладених ним під час допиту у судовому засіданні та під час проведення слідчого експерименту та відтворення обставин події за його участю щодо обставин отримання ним тілесного ушкодження (викладені у обвинувальному акті) суд ставить під сумнів їхню правдивість з огляду на наступне.

Під час та після бійки, що виникла між вищезазначеними особами у підїзді та біля підїзду будинку за місцем проживання обвинуваченого потерпілий ОСОБА_3 будь-кому, у тому числі і працівникам міліції, які прибули за викликом знайомої матері потерпілого, не скаржився взагалі. Як наслідок, працівники міліції обмежились усними розясненнями щодо можливості звернення учасників бійки із відповідними заявами до правоохоронних органів і слідчо - оперативну групу на місце події не викликали. Не повідомляв він про наявність у нього зазначеного тілесного ушкодження особам із якими і в подальшому разом покидав місце бійки, що підтверджується показами останніх.

Неправдивість показів потерпілого у частині твердження про те, що він після бійки прибув на роботу до «Тростянецького Електрозаводу» підтверджується роздруківкою телефонних дзвінків. Телефоні дзвінки в районі знаходження приймаються найбільш наближеною вежею, яка фіксує дзвінки із вул. Горького, у м. Тростянці. Але виходячи із роздруківки телефонних дзвінків потерпілий знаходився в районі вул. Нескучанській та вул. 50 років СРСР, де саме мешкає. Підтвердженням факту того, що потерпілий взагалі не був на роботі 20.10.2011 року є роздруківка телефонних дзвінків. Також згідно табелю обліку робочого часу «Тростянецького Електрозаводу» за жовтень 2011 року (а.с. 117, том 1) потерпілий ОСОБА_3 взагалі не працював 19.10.2011 року та 20.10.2011 року. Тобто, те, що потерпілий не знаходився після інциденту на роботі в районі дії вежі по вул. Горького, підтверджується також даним документом.

Із огляду на викладені обставини суд не бере до уваги також покази допитаного як свідка працівника заводу ОСОБА_13 і, у тому числі, про повідомлення останньому опівночі від потерпілого про наявність у нього ножового поранення. Суд також враховує доводи сторони захисту про те, що зазначений свідок перебував у залежності по роботі із батьком потерпілого, який працював керівником служби охорони зазначеного підприємства. Сторона обвинувачення наявність відміток у табелі обліку робочого часу про перебування потерпілого у день події на лікарняному та про його роботу на підприємстві виключно у денний час обґрунтовує можливими порушеннями трудового законодавства на підприємстві. Однак суд не приймає до уваги зазначені доводи, бо вони будь-якими належними та допустимими доказами не підтверджені.

Суд також критично поставитися до показів свідка ОСОБА_8 наданими в судовому засіданні щодо мотивів та підстав виникнення зазначеного конфлікту з огляду на наступне. Так згідно роздруківки телефонних дзвінків, наданих на запит суду СТУ ПрАО (МТС України), зроблених свідком ОСОБА_8 із її телефону за номером НОМЕР_1. (а.с. 64-68, том 2) обвинувачений ОСОБА_5, якому належав телефон з номером НОМЕР_2, жодного разу 20.10.2011 року не телефонував на її номер. Покази цього свідка про те, що обвинувачений телефонував 20.10.2011 року та погрожував їй та її дитині зазначеним доказом не підтверджуються, так як саме вона телефонувала на протязі дня обвинуваченому. Із зазначених матеріалів встановлено, що свідок ОСОБА_8 зателефонувала обвинуваченому перший раз вранці 20.10.2011 року о 07 годині 22 хв. і розмова тривала 31 секунду. Наступний дзвінок ОСОБА_8 здійснила о 10 годині 52 хв. та розмова тривала 39 секунд. Свідок знову телефонувала обвинуваченому о 12 год. 47 хв. та розмова тривала чотири з половиною хвилини. Також ОСОБА_8 продовжувала телефонувати обвинуваченому і після обіду. Телефонувала о 16 годині 19 хв., розмова тривала три хвилини. Знову зателефонувала свідок о 16 годині 29 хв. та розмова тривала 48 секунд. Протягом дня обвинувачений не телефонував свідку та не проявляв жодної ініціативи. Із роздруківки телефонних дзвінків видно, що свідок ОСОБА_8 зателефонувала знову з власної ініціативи до обвинуваченого о 21 годині 23 хв. із с. Білки та розмова тривала пять із половиною хвилин. Відразу після цієї розмови свідок ОСОБА_8 телефонує свідку ОСОБА_7 на номер НОМЕР_3, з яким триває розмова 9 секунд. Покази свідка ОСОБА_8 про те, що вона поїхала разом із свідком ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_3 нічим не підтверджені та навпаки спростовуються роздруківкою телефонних дзвінків. У той час як свідок ОСОБА_7 їхав із с. Білки до м. Тростянець, щоб розібратися з обвинуваченим, потерпілий весь час знаходився у м. Тростянці та не міг чути розмови свідка ОСОБА_7 і свідка ОСОБА_8, а свідок ОСОБА_8 залишилася в с. Білки. Покази цього свідка про наявність переслідування, неодноразових погроз та залякувань з боку колишнього чоловіка обвинуваченого ОСОБА_5 спростовуються також наданою довідкою Тростянецького РВ УМВС України в Сумській області від 25.05.2015 р., де вказано, що в період з 01.08.2011 р. по 19.10.2011 р. ОСОБА_8 не зверталась із заявами до Тростянецького РВ УМВС. Суд також бере до уваги покази свідка ОСОБА_18, яка підтвердила, що у обідній час в день конфлікту бачила обвинуваченого ОСОБА_5 із дружиною, які виходили з квартири, де проживає сімя ОСОБА_5. Між ними відбувалась привітна розмова. Роздруківкою телефонних дзвінків також підтверджується неправдивість показів зазначеного свідка про те, що після інциденту на вулиці ОСОБА_14, вона поїхала додому. Остання перебувала у м. Тростянці про що свідчать вхідні та вихідні дзвінки на її номер.

Обвинувачений ОСОБА_5, який в судовому засіданні вину не визнав, та у спростування висунутого проти нього обвинувачення пояснив, що 20 жовтня 2011 року о 12 год. йому зателефонувала його дружина ОСОБА_8 і попросила, щоб він звозив її на обід. Він автомобілем забрав дружину з роботи і вони разом пообідали у нього вдома за адресою АДРЕСА_1. При цьому, між ними відбулась розмова, під час якої дружина говорила, щоб він переїжджав жити до її батьків, де вона на той час вже проживала, на що він відповів, що вона повинна переїхати жити до нього в м. Тростянець, а інакше їм треба буде розлучитись. Після цього він відвіз дружину на роботу, а сам поїхав «таксувати», бо на той час він працював таксистом. Ввечері цього ж дня він забрав свою матір з роботи та разом з матірю і батьком вони приїхали додому. Потім він поїхав ставити автомобіль у гараж, при цьому мати попрохала його взяти там у погребі капусту та перебрати її. Перебравши капусту, він виходив із гаража, щоб йти додому. В цей момент на мобільний телефон йому зателефонували із невідомого номера. Коли він відповів на дзвінок, то почув голос незнайомого чоловіка, який став йому погрожувати фізичною розправою та ображати його. Крім того, він почув також і голос своєї дружини, а тому він вимкнув телефон та зателефонував на номер телефону своєї дружини. Дружина взяла трубку і він запитав у неї, що це за погрози на його адресу, на це дружина розсміялась та, нічого не сказавши, поклала трубку. Через деякий час на його телефон знову стали йти дзвінки із погрозами. Він прийшов додому розстроєний. Його мати це побачила та стала розпитувати, і він їй розповів про дзвінки з погрозами. Йому телефонували і тоді, коли він вже був вдома, та мати чула ці погрози. Тоді мати зателефонувала знайомій ОСОБА_9, яка працювала в міліції, і запитала, що їм робити. ОСОБА_9 сказала, що вона зателефонує і викличе міліцію. Потім мати знову зателефонувала ОСОБА_9 і та повідомила, що вже міліцію викликала. Через деякий час на його телефон зателефонувала дружина та попросила, щоб він вийшов на вулицю поговорити. Він їй відповів, щоб вона заходила до нього в квартиру. Дружина не погодилась та сказала, щоб він вийшов поговорити у підїзд. Він вийшов у підїзд, а за ним йшов його батько ОСОБА_10 У підїзді загорілась лампа освітлення і він побачив, як у підїзді знизу на сходах стояв ОСОБА_7, а за ним стояв ОСОБА_3 Коли він ішов по сходах, то ОСОБА_7 його вдарив, а ОСОБА_3 схопив його спереду. Батько став відтягувати ОСОБА_7 від нього. В цій штовханині всі вийшли з підїзду на вулицю. На вулиці його хтось вдарив по голові і він впав на клумбу. Коли він піднявся із клумби, то побачив, що його батько лежить на землі, у нього на ногах сидить ОСОБА_3, а ОСОБА_7 наносить удари ногами по різних частинах тіла його батька. Він схопив ОСОБА_3 за комір і відтягнув від батька, а ОСОБА_7 став тікати в лівий бік від підїзду. Після цього ОСОБА_3 присів на лавочку, до нього підійшла його мати і запитала, чи йому погано і чи не потрібно викликати швидку допомогу. На це ОСОБА_3 відповів, що нічого не потрібно. Потім приїхали працівники міліції, які, поставили його на коліна. Він сказав працівникам міліції, щоб вони розібрались з приводу побиття його батька. На це працівники міліції сказали, щоб він з батьком зателефонували батькові ОСОБА_7 і самі із всім розібралися. Потім працівники міліції запитали, чи є в кого скарги. ОСОБА_3 відповів, що у нього ніяких скарг не має. Потім до ОСОБА_3 підійшов ОСОБА_12, ОСОБА_3 піднявся і вони пішли в бік дороги. Після цього працівники міліції поїхали. Через 3-4 хвилини приїхав ОСОБА_22 разом із сином. Коли він повернувся в квартиру, то побачив, що його батько лежав на дивані, у нього була розсічена брова, з неї текла кров, батько скаржився на біль у спині. Вранці наступного дня йому знову зателефонували і невідомий чоловік сказав, щоб він брав гроші та їхав у лікарню, щоб розібратися кого він «підрізав». Після цього він разом із матірю поїхали в міліцію, щоб зясувати, що сталося. В міліції його затримали. Тілесних ушкоджень ОСОБА_3 він не заподіював. Він не міг наносити удар ножем ОСОБА_3, бо ножа у нього не було. Він виходив із квартири у підїзд, щоб поговорити зі своєю дружиною, і ніякого ножа з собою він не брав. Про те, що у підїзді буде хтось інший, крім його дружини, він не знав. Мети наносити будь-кому тілесні ушкодження у нього не було, він не міг безпідставно вдарити ножем незнайому йому особу. Крім того, він знав, що незабаром приїдуть працівники міліції, яких викликала ОСОБА_9, а тому не міг із собою брати ніж. Також у його куртці маленькі кишені, і в них ніж не міг поміститися.

Допитаний як свідок батько обвинуваченого ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що подія мала місце 20.10.2011 р. Він приїхав додому за документами близько 13:15 год. Зайшов в квартиру, та помітив там сина разом із колишньою невісткою ОСОБА_5 Його син привіз її на обід. Він забрав документи та поїхав. Ввечері після роботи, зустрівся із сином, та разом заїхали й забрали з роботи матір. Приїхавши додому повечеряли і він ліг відпочивати. Син ще ходив до гаражу у погріб за овочами. Він вже задрімав коли почув гучні голоси в квартирі. Зрозумів, що дружина викликає міліцію. Він підвівся та почув, що ОСОБА_5 зателефонували на мобільний. Із змісту розмови він зрозумів, що колишня невістка, викликала його на вулицю для розмови. Син пішов на вулицю а він разом із дружиною прослідували слідом за ним. Коли вийшов у підїзд, загорілось світло. Першим йшов ОСОБА_5, а за ним він із дружиною. ОСОБА_23 став на першу сходинку, як із тамбуру зявився молодий чоловій, що йшов назустріч ОСОБА_23, і вдарив його одразу в область грудей та потягнув на себе взявши за шиворіт. Як дізнався пізніше, це був ОСОБА_7. За цим чоловіком стояв ОСОБА_3. Він перебував біля дверей при виході із другого тамбуру на площадці. Тамбур у них маленький і він щоб їх розтягнути взяв обох нападників за шию та виштовхав з дверей на вулицю. Коли виштовхав їх, двері які перебували на пружині відразу за ними закрилися й вони опинились на вулиці. Далі він отримав удар в висок від ОСОБА_3 і в той же самий час син отримав удар від ОСОБА_7. Внаслідок заподіяного удару він полетів в лівий бік від вхідних дверей підїзду та упав на клумбу, а ОСОБА_23 полетів у правий бік і також впав на клумбу. Він намагався піднятись, але не зміг, так як у нього на ногах сидів ОСОБА_3 і став лупцювати по нижній частині тіла. А ОСОБА_7 у цей час підскочив до нього і також почав бити його ногами по тулубу, влучив і по голові. Не побачив, хто стягував у нього із ніг ОСОБА_3, проте коли піднявся, то його обличчя вже було в крові. Він вийшов, став на прохід між дорогою та підїздом. Приблизно через 2-3 хвилини підїхала міліція. Коли підїжджала міліція, ОСОБА_7 вже на місці події не було, а ОСОБА_3 стояв біля лавочки. На місце прибуло троє міліціонерів, після чого на місці події зявився також і ОСОБА_7 та почав щось кричати. Його та сина міліціонери скрутили. Після того як дружина почала говорити, що схопили не тих кого було потрібно міліціонери їх відпустили. Старшому із них ОСОБА_17 він розповів, що ці хлопці приїхали до нього додому та побили. Він у крові, а вони ніяких заходів стосовно них не вживають. Працівник міліції повідомив, що для того щоб владнати всі питання треба звернутись до батька ОСОБА_7 і питання будуть вирішені. Він зрозумів, що ОСОБА_17 і ОСОБА_7 знайомі, начебто однокласники. Він ОСОБА_17 говорив, що буде скаржитись у прокуратуру. Не розуміє чому його футболка вимазана у кров долучена до справи як доказ вини сина. Далі він бачив, що до ОСОБА_3 підійшов мешканець міста ОСОБА_12, який спросив у міліціонера, дозволу йти і їм дозволили. На місці події також була його колишня невістка ОСОБА_8 та ще якась дівчина. За фактом його побиття відкрите кримінальне провадження. Пояснення ОСОБА_3 надані ним під час слідчого експерименту на місці події є неправдивими. Під час зазначених подій ножа у його сина не було. Будь-яких ножових поранень він потерпілому не завдавав. На місці події ОСОБА_3 з приводу отриманого ним ножового поранення нікому не скаржився.

Допитана в якості свідка матір обвинуваченого ОСОБА_16 пояснила, що 20.10.2011 р. її син прийшов додому знервований, бо йому як до того, так і вже коли він був удома, телефонували невідомі особи та колишня дружина ОСОБА_12 й погрожували фізичною розправою, вимагали щоб він вийшов з квартири для розмови. Вона його умовляла щоб не йшов на провокації, але він не послухав та вийшов з квартири. Вона разом із чоловіком пішли слідом за ним. Не встигли вони вийшли в підїзд, як на ОСОБА_23 напали молодики. Вона із чоловіком намагалась відтягти нападників від сина, через це вони декілька разів вдарили чоловіка, розсікли брову. Коли її чоловік оступився та впав, один із нападників сів йому на ноги, а інший продовжував бити руками і ногами. Міліція, яка прибула на місце події, вела себе дивно, вони дали змогу цим нападникам і колишній невістці, яка також була присутня на місці події, покинути місце події, тобто поїхати на машині. На місці події ОСОБА_3 із приводу заподіяння йому будь-якого серйозного тілесного ушкодження не скаржився. У тому числі і працівникам міліції. Наступного ранку вона разом із сином відразу пішли в міліцію із заявою про напад, бо її син та чоловік були постраждалими від нападу. Однак сина затримали. Стверджує, що її син ножа відносно потерпілого ОСОБА_3 не застосовував.

Суд бере до уваги покази обвинуваченого та його батьків щодо обставин події в підїзді та біля підїзду їхнього будинку 20.10.2011 р., адже вони повністю узгоджуються із іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, які у своїй сукупності вказують на відсутність ножа у ОСОБА_5 під час виниклого конфлікту та наміру у останнього на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.

Зазначені докази у їх сукупності свідчать про те, що у колишньої дружини обвинуваченого склались стосунки із ОСОБА_7 який залучивши свого знайомого, потерпілого по справі ОСОБА_3, вирішив зясувати стосунки із на той час чоловіком ОСОБА_8 обвинуваченим ОСОБА_5. Конфліктність зазначених осіб, а також їхня схильність до вчинення правопорушень, що посягають громадський правопорядок, підтверджується витягами із ЖРЗПЗ (а.с. 66-71, т. 1). Зазначені особи викликали для зясування стосунків обвинуваченого та спровокували бійку внаслідок якої батько обвинуваченого отримав тілесні ушкодження та в подальшому звернувся із заявою до міліції. Було порушене кримінальне провадження за даним фактом.

Наявність у батька обвинуваченого ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесних ушкоджень підтверджується висновком судово-медичної експертизи №164 від 21.11.2011 р. (а.с. 33-34, т. 2) згідно якої у останнього виявлено забиття вік лівого ока, лівої надбрівної дуги, ЗЧМТ, струс головного мозку, закритий перелом поперечного відростку четвертого поясничного подзвонка з лівого боку, травматичний розрив розгину четвертого пальця правої кисті.

Проте зазначеними доказами не доведена причетність обвинуваченого ОСОБА_5 у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, а також того, за яких обставин він отримав зазначене тілесне ушкодження.

Окрім іншого, органом досудового слідства було вилучено у обвинуваченого ОСОБА_5 куртку чорного кольору із написом «Адідас» на поверхні якої було виявлено 3 плями речовини бурого кольору та долучено у справу як речовий доказ. Висновком судово-медичної (імунологічної) експертизи від 17.11.2011 р. (а.с. 194-196, т. 1) встановлено, що зазначені плями становлять кров людини. У одній із зазначених плям походження крові можливе від суміші крові ОСОБА_5, ОСОБА_10, та потерпілого ОСОБА_3. У інших двох плямах походження крові можливе від ОСОБА_10 та неможливе від обвинуваченого ОСОБА_5. У цих слідах не виключається домішка крові потерпілого ОСОБА_3. Разом з тим, оскільки згідно висновку судово-медичної експертизи від 26.10.2011 р. №165 (а.с. 35, 36, т. 2) у обвинуваченого ОСОБА_5 будь-яких тілесних ушкоджень експертом виявлено не було, і ані свідки, ані сам потерпілий обставин про наявність у нього кровотечі на місці події не підтвердили, суд не може взяти до уваги зазначений доказ як достатній для підтвердження вини обвинуваченого у інкримінованому йому у вину суспільно-небезпечному діянні. Стороною обвинувачення у обґрунтування винуватості ОСОБА_5 надано суду протокол огляду місця події від 21.10.2011 р. під час якого слідчий Жабко Ю.П. оглянув навколишню територію біля підїзду будинку по вул. Б.Хмельницького, 24, у м. Тростянці, саме приміщення підїзду за №1 та приміщення квартири №16, за місцем проживання обвинуваченого. У ході огляду було вилучено з території подвіря змиви речовини бурого кольору та з приміщень квартири футболку і пять кухонних ножів. Стороною захисту заявлено про недопустимість даного письмового доказу, так як слідчий фактично не мав права проводити огляд в квартирі, бо у ній ніяких подій не відбувалося. Суд не погоджується із доводами сторони захисту із цього приводу, оскільки слідчим зазначена слідча дія була проведена у відповідності до ст. 190-191 КПК України (у редакції 28.12.1960 р. із подальшими змінами та доповненнями) із дозволу власниці квартири матері обвинуваченого ОСОБА_16 (а.с. 291, т. 2). Разом із тим, проведеними експертними дослідженнями (а.с. 202-204, т. 1) походження виявлених при огляді місця події слідів крові можливе від батька обвинуваченого ОСОБА_10 і лише ймовірною є наявність домішки крові ОСОБА_3. Не встановлено факту застосування будь-якого із вилучених ножів при заподіянні тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_3 (29-32, 38-40, 46-49 т. 2). Отже органом досудового слідства не виявлено знаряддя злочину, а саме клинок яким потерпілому було заподіяне тілесне ушкодження.

Стосовно вилученої у квартирі футболки із слідами речовини схожої на кров, то як пояснив у судовому засіданні обвинувачений та його батьки, дана футболка належала батькові обвинуваченого і вимазана його ж кровю під час його побиття. Згідно висновку судово-медичної (імунологічної) експертизи №905 від 17.01.2011 р. походження слідів крові можливе від батька обвинуваченого ОСОБА_10 і лише ймовірною є наявність домішки крові ОСОБА_3. Походження крові від обвинуваченого ОСОБА_5 не одержано (а.с. 191-193, т. 1)

Обвинуваченням також надано суду протокол виїмки від 03.11.2011 року у ОСОБА_3 спортивних штанів сірого кольору та трусів (а.с. 184-185 т. 1). Згідно висновку судової медико-криміналістичної експертизи № 465 від 13.12.2011 року (а.с. 198-200 т. 1), на передній поверхні резинки трусів та спортивних брюк, що належать ОСОБА_3, виявлено по одному колото різаному ушкодженню, які вірогідно, утворилися одномоментно в результаті впливу клинкового знаряддя, типу клинка ножа, маючого П подібний в перерізі обух з помірно вираженими ребрами, дія якого відобразилась в верхньому кінці ушкодження на спортивних брюках та відносно гостре лезо, дія якого відобразилась в краях ушкоджень на трусах та спортивних брюках та в нижньому кінці ушкодження на спортивних брюках. Ознаки дії обуха та леза в кінці ушкодження на трусах неінформаційні, в результаті сповзання петель в просвіт ушкодження. Ширина клинка на глибині занурення близько 1,7 см.. При наданні оцінки зазначеним доказам суд бере до уваги те, що дані речі були надані братом потерпілого ОСОБА_3 ОСОБА_24 аж 03.11.2011 року (а.с. 185, том 1), а не були вилучені у потерпілого відразу. Дані речі потерпілого були випрані, що унеможливило встановлення біологічних слідів заподіювача тілесного ушкодження (а.с. 50-52 т. 2). Суд також приймає до уваги наявний факт невідповідності розміру колото-різаної рани на животі потерпілого 2х1 см. відносно розміру колото-різаних ушкоджень, виявлених на трусах та штанях потерпілого розрізом - 1,7 см., що підтверджується висновком експерта №465 від 13.11.2011 р. (а.с. 198-200, т. 1), тобто на тілі потерпілого пошкодження більшого розміру, ніж надрізи на штанях та трусах. Із огляду на викладене, є сумнівним той факт, що родичем потерпілого було видано слідчому саме той одяг, в якому він отримав поранення.

У обґрунтування обвинувачення суду також було надано протокол відтворення обстановки та обставин події за участю на той час підозрюваного ОСОБА_5 від 15.11.2011 р. (а.с. 224-227, т. 1), де останній демонстрував на манекені яким чином заподіяв тілесні ушкодження потерпілому. Обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що дані пояснення він надавав під впливом свого попереднього захисника та через обіцянку слідства звільнити його з-під варти, оскільки у цей час був затриманий та утримувався у неналежних умовах. Захисник обвинуваченого додатково звернув увагу на той факт, що продемонстрований обвинуваченим при даному відтворенні механізм заподіяння тілесного ушкодження не відповідає фактичним обставинам, що було підтверджено відповідним судово-медичним висновком. Із огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що даний доказ ані самостійно, ані в сукупності із іншими доказами не є достатнім для встановлення вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому у вину кримінального правопорушення.

Разом із тим, суд не погоджується із доводами сторони захисту про те, що подія відбулась раніше, аніж зазначено у обвинувальному акті, а саме близько 21 год. так як про це пояснюють обвинувачений, його батьки та свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_18. Зазначені обставини спростовуються як показами інших свідків та роздруківкою телефонних дзвінків із якої видно, що востаннє перед початком бійки колишня дружина обвинуваченого ОСОБА_8 телефонувала обвинуваченому о 22 год. 23 хв. та о 22 год. 25хв., та з телефону свідка ОСОБА_7 було здійснено дзвінок обвинуваченому о 22 год.10 хв., дані дзвінки були зафіксовані вежею на вулиці Нескучанській. Однак, суд приймає до уваги доводи захисника про те, що досудовим слідством достеменно не встановлено і стороною обвинувачення не доведено у суді зазначений у обвинувальному акті час отримання тілесного ушкодження потерпілим з огляду на висновки судово-медичних експертиз та показів лікаря хірурга ОСОБА_21. Адже експертними висновками встановлено тільки ймовірний час заподіяння тілесного ушкодження. Однак згідно запису у журналі реєстрації амбулаторних хворих (а.с. 168-169, т. 1) потерпілий ОСОБА_3 сам особисто при зверненні до лікарні вказав, що ножове поранення йому було заподіяно о 1.00 год. ночі 21.10.2011 року.

Проте доводи захисника обвинуваченого про те, що зібрані після повернення справи на додаткове розслідування докази є недопустимими, так як вони зібрані поза межами строків досудового розслідування, суд не бере до уваги, так як досудове розслідування проведено в межах строків, передбачених ст.219 КПК України, обвинуваченому та його захиснику було надано доступ до всіх матеріалів досудового розслідування, що підтверджується протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 29.08.2014 року та протоколом про ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами досудового розслідування від 29.08.2014 р. (а.с. 2-3 т. 2).

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При цьому, згідно з вимогами ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

У відповідності до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. 2. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Тобто, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

До того ж, пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Таким чином, суд встановив, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, ані того факту, що тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_25 було заподіяне саме обвинуваченим ОСОБА_5, ні того, що зазначене тілесне ушкодження потерпілий отримав безпосередньо за обставин викладених у обвинувальному акті під час конфлікту із батьком та сином ОСОБА_5.

Відповідно до положень ст.ст. 284, ч. 1, п. 3; 373 ч. 1 п. 2 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, не встановлено достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання, ухвалюється виправдувальний вирок.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_5 належить визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та виправдати.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Фінансового управління Тростянецької райдержадміністрації про стягнення з обвинуваченого витрат на стаціонарне лікування потерпілого та цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 відповідно до ст. 129 КПК України залишити без розгляду.

Згідно ст. 124, 126 КПК України процесуальні витрати покласти на рахунок держави.

Речові докази спортивну куртку, спортивні штани та чоловічі труси, належні ОСОБА_3В.(квитанції № 004655, № 004657 від. 20.12.2011 року) повернути потерпілому ОСОБА_3

Речові докази - фрагмент рослини зі слідами темно-бурого кольору, два марлеві тампони зі слідами темно-бурого кольору, контрольний марлевий тампон, вилучені в ході ОМП від 21.10.2011 р. (квитанція № 004660 від 20.12.2011 р.), пакет зі зразком слини ОСОБА_10, пакет зі зразком крові ОСОБА_10, пакет зі зразком серветки ОСОБА_10, пакет зі зразком слини ОСОБА_5, пакет зі зразком крові ОСОБА_5, пакет зі зразком серветки ОСОБА_5, пакет зі зразком слини ОСОБА_3, пакет зі зразком крові ОСОБА_3, пакет зі зразком серветки ОСОБА_3 ( квитанція № 004659 від 20.12.2011 р.), два сліди взуття на двох гіпсових виливках, вилучені в ході ОМП від 21.10.2011 р. (квитанція № 004654 від 20.12.2011 р.), пять ножів, вилучений в ході ОМП від 21.10.2011р. ( квитанція № 004661 від 20.12.2011р.) знищити як такі, що не мають ніякої цінності.

Речовий доказ - футболку з плямами темно-бурого кольору, вилучену в ході ОМП від 21.10.2011 р.( квитанція № 004658 від 20.12.2011 р.) повернути ОСОБА_10

Речовий доказ - спортивну куртку чорного кольору з написом «Адідас» (квитанція № 004656 від 20.12.2011 р.) повернути обвинуваченому ОСОБА_5

Керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1, ст. 121 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та виправдати.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Фінансового управління Тростянецької райдержадміністрації про стягнення з обвинуваченого витрат на стаціонарне лікування потерпілого та цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 відповідно до ст. 129 КПК України залишити без розгляду.

Згідно ст. 124, 126 КПК України процесуальні витрати покласти на рахунок держави.

Речові докази після вступу вироку у законну силу:

спортивну куртку, спортивні штани та чоловічі труси, належні ОСОБА_3В.(квитанції № 004655, № 004657 від. 20.12.2011 року) повернути потерпілому ОСОБА_3;

фрагмент рослини зі слідами темно-бурого кольору, два марлеві тампони зі слідами темно-бурого кольору, контрольний марлевий тампон, вилучені в ході ОМП від 21.10.2011 р. (квитанція № 004660 від 20.12.2011 р.), пакет зі зразком слини ОСОБА_10, пакет зі зразком крові ОСОБА_10, пакет зі зразком серветки ОСОБА_10, пакет зі зразком слини ОСОБА_5, пакет зі зразком крові ОСОБА_5, пакет зі зразком серветки ОСОБА_5, пакет зі зразком слини ОСОБА_3, пакет зі зразком крові ОСОБА_3, пакет зі зразком серветки ОСОБА_3 (квитанція № 004659 від 20.12.2011 р.), два сліди взуття на двох гіпсових виливках, вилучені в ході ОМП від 21.10.2011 р. (квитанція № 004654 від 20.12.2011 р.), пять ножів, вилучений в ході ОМП від 21.10.2011 р. (квитанція № 004661 від 20.12.2011 р.) - знищити як такі, що не мають ніякої цінності;

футболку з плямами темно-бурого кольору, вилучену в ході ОМП від 21.10.2011 р. (квитанція № 004658 від 20.12.2011 р.) повернути ОСОБА_10;

спортивну куртку чорного кольору з написом «Адідас» (квитанція № 004656 від 20.12.2011 р.) повернути обвинуваченому ОСОБА_5.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Розяснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_26