Рішення № 64986093, 27.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1102/16-ц 27.02.2017 27.02.2017 27.02.2017

Провадження №22-ц/784/513/17

Справа № 489/1102/16-ц

Провадження № 22-ц/784/513/17 Головуюча у 1 інстанції Тихонова Н.С.

Категорія 53 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Рішення

Іменем України

27 лютого 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справ Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Тищенком Л.С.,

з участю:

- позивача ОСОБА_2,

- представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру Миколаївської обласної ради на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2017 року ухвалене

за позовом

ОСОБА_2 до Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру про зобов'язання видати уточнюючу довідку про умови праці,

встановила:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру - заклад комунальної власності області, правонаступником якого є Миколаївський обласний протитуберкульозний диспансер Миколаївської обласної ради, який обґрунтовувала наступним.

У квітні 2015 року вона звернулася до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва з питань нарахування їй пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 (далі - Список № 2).

На це, їй було запропоновано надати уточнюючу довідку Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру для підтвердження умов її праці, а саме безпосереднього обслуговування хворих на туберкульоз.

У наданні такої довідки відповідач їй відмовив, посилаючись на те, що посада фельдшера-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії, яку вона обіймала згідно посадових обов'язків та виконуваної роботи, не була зайнята повний робочий день (більше 80 % тривалості робочої зміни) в умовах, передбачених Списком № 2, тобто безпосереднім обслуговуванням хворих на туберкульоз.

У іншій відповіді головного лікаря диспансеру від 06 липня 2015 року було повідомлено, що характер виконуваної роботи фельдшера-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії встановити неможливо, оскільки дані за період її роботи не збереглись.

Позивач зазначала про те, що у зв'язку із складним кадровим забезпеченням у туберкульозній лікарні її спілкування та обслуговування хворих на туберкульоз тривало повну робочу зміну, а умови праці свідчили про те, що вона безпосередньо контактувала з хворими на туберкульоз.

-2-

Посилаючись на наведене, уточнюючи позовні вимоги ОСОБА_2 просила суд підтвердити характер виконуваної нею роботи в умовах повного робочого дня за весь період її праці у Миколаївському обласному протитуберкульозному диспансері; її безпосереднє обслуговування хворих на туберкульоз в умовах посиленого навантаження, що дає їй право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, як молодшого спеціаліста з медичною освітою за Списком № 2.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час розгляду справи судом, усно уточнивши позовні вимоги, із занесенням в журнал судового засідання, ОСОБА_2 просила зобовязати відповідача надати їй уточнюючу довідку про умови праці із зазначенням того, що умови її праці були безпосередньо повязанні з обслуговуванням хворих на туберкульоз (а.с.184).

В запереченнях на позов відповідач не визнав факт роботи ОСОБА_2 у туберкульозній лікарні на посаді віднесеної до працівників молодшого медичного персоналу та безпосереднього обслуговування нею хворих на туберкульоз згідно зі Списком № 2, що унеможливлювало видачу їй уточнюючої довідки для нарахування їй пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Зобовязано Миколаївський обласний протитуберкульозний диспансер надати довідку щодо характеру виконуваної ОСОБА_2 роботи в умовах повного робочого дня за весь період її праці у Миколаївському обласному протитуберкульозному диспансері, а також щодо безпосереднього обслуговування нею хворих на туберкульоз в умовах посиленого навантаження. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилалась на необґрунтованість її доводів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції, керуючись ст. 49 КЗпП України, виходив з того, що через невиконання відповідачем приписів закону, щодо його обовязку надати на вимогу позивача довідку про його роботу, остання не має змоги реалізувати своє право на пенсійне забезпечення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом установлено, що з 04 березня 1980 року ОСОБА_2 працювала на посаді лаборанта у Миколаївській обласній туберкульозній лікарні, яку було з 01 квітня 1989 року перейменовано у Миколаївський обласний протитуберкульозний диспансер, а 28 жовтня 1981 року ОСОБА_2 переведено на посаду фельдшера-лаборанта.

10 вересня 1984 року наказом головного лікаря Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру ОСОБА_2 було звільнено з роботи на підставі ст. 40 КЗпП УРСР, у зв'язку із систематичним порушенням трудової дисципліни.

-3-

14 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва із заявою про нарахування їй пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

08 травня 2015 року управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва повідомило ОСОБА_2 про те, що питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 може бути розглянуто після надання уточнюючої довідки про характер роботи з підприємства.

20 квітня 2015 року Миколаївський обласний протитуберкульозний диспансер повідомив ОСОБА_2 про те, що фельдшери-лаборанти клініко-діагностичної лабораторії згідно з посадовими обов'язками та виконуваною роботою не зайняті повний робочий день (більше 80 % тривалості робочої зміни - п. 2 Порядку застосування Списків № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383) в умовах передбачених Списком № 2, безпосереднім обслуговуванням хворих на туберкульоз, унаслідок чого відсутні підстави для надання довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, в цьому повідомленні зазначено, що згідно розяснення Міністерства праці України від 04 грудня 1996 року № 06-4088 безпосереднім обслуговуванням хворих на туберкульоз для даної професії є забір безпосередньо у хворих матеріалу для обстеження (а.с.12).

06 липня 2015 року Миколаївський обласний протитуберкульозний диспансер повідомив ОСОБА_2 про те, що відомості про умови її праці в обласній туберкульозній лікарні відсутні, підтвердити безпосередню зайнятість обслуговування хворих протягом дня неможливо у зв'язку із відсутністю розрахункових норм робочого часу на основні види лабораторних досліджень (а.с.13).

Обґрунтовуючи позов про видачу уточнюючої довідки про хід роботи, позивач посилалась на те, що її посада протягом роботи у туберкульозній лікарні відносилася до молодшого медичного персоналу. Обслуговування хворих на туберкульоз відбувалось повну робочу зміну відповідно до Списку №2, що діяв на той час.

Отже, виходячи із уточнених позовних вимог позивач просила суд зобовязати відповідача надати уточнюючу довідку за зразком, передбаченим п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», яку на її звернення відмовився видати відповідач. Тому ті зобовязання про надання довідки, які суд поклав на відповідача вирішуючи спір, не були предметом предявлених позовних вимог.

Разом з тим, колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно зі ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Порядок призначення пенсій визначений Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за умови досягнення особою пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», який набрав чинності з 01 січня 1992 року (далі Закону).

Порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до ведення Закону, тобто особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством (ст. 100 цього Закону).

-4-

Відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці. А у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок). У довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ пункт, найменування списків або номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка

Згідно п. 1 розділу 26 «Закладу охорони здоровя» Списку № 2, право на пільгову пенсію має молодший медичний персонал, який працює в лепрозоріях, психіатричних та психоневрологічних закладах (зайняті безпосереднім обслуговуванням психічних хворих), туберкульозних і інфекційних закладах (зайнятий безпосередньо обслуговуванням хворих), прозекторських і моргах.

Посади лаборант та фельдшер лаборант, які займала позивач в період роботи у лікарні, відносилися не до молодшого медичного персоналу, як вважала позивач, а до середнього медичного персоналу, що передбачено «Додатком 1 наказу Міністерства охорони здоровя України від 25 грудня 1992 року № 195 «Перелік вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» та встановленими посадовими окладами середнього медичного персоналу, зокрема лаборанта та фельдшера лаборанта, п. 48 підрозділу А розділу 4 Інструкції про порядок нарахування забортної плати робітників охорони здоровя та соціального забезпечення (додаток № 1 до наказу МОЗ СРСР від 30 грудня 1976 року № 1250).

Отже, у спірний період в даній установі позивач працювала лаборантом та фельдшером лаборантом, тобто займала посаду, яка згідно з розділом 26 «Закладу охорони здоровя» Списку № 2, не давала право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах та за відсутності визначених законодавством обставин.

Одна із умов, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах є робота протягом повного робочого дня у шкідливих умовах праці.

Із матеріалів справи вбачається та з пояснень представників відповідача слідує, що згідно з посадовими обов'язками та виконуваною роботою посади, які займала позивач, не були зайняті повний робочий день з безпосереднім обслуговуванням хворих на туберкульоз. У період роботи ОСОБА_2 з 1980 року по 1984 року у відповідача відсутні підтверджуючи документи, відомості про умови її праці в лікарні, розрахункові норми робочого часу на основні види лабораторних досліджень, які б підтверджували безпосередню її зайнятість в обслуговуванні хворих протягом дня.

Аналізуючи вищезазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки виконувана позивачем робота лаборанта та фельдшера лаборанта не відносилась до таких робіт (посад), які давали право на пенсію за віком на пільгових умовах та відсутність інших умов (непідтверджених первинними документами): робота повний робочий день та робота у шкідливих умовах та умовах, за яку проводилась доплата за шкідливість, не дають підстав для покладання на відповідача обовязку надати уточнюючу довідку встановленого зразку про характер роботи позивача за посадою.

-5-

Складений особисто позивачем акт від 24 листопада 2015 року, покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 про характер роботи позивача за спірний період роботи у протитуберкульозній лікарні не заслуговують на увагу, оскільки не є безспірними та достатніми доказами, що підтверджують безпосередню зайнятість ОСОБА_2 в обслуговуванні хворих не менше 80 відсотків тривалості робочого часу.

Не підтверджує вказаних обставин рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 1984 року ухвалене за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської тублікарні про поновлення на роботі, яким встановлено порушення позивачем посадової інструкції щодо обробки медінструментарія.

Іншого матеріали справи не містять.

За таких обставин, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача на корить відповідача підлягають стягненню судовий збір за подану апеляційну скаргу в розмірі 606 грн. 32 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру Миколаївської обласної ради задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру про зобов'язання видати уточнюючу довідку про умови праці для нарахування їй пенсії за віком на пільгових умовах.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру Миколаївської обласної ради судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 606 грн. 32 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

ОСОБА_7