Ухвала суду № 64985401, 27.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1761/16-ц 27.02.2017 27.02.2017 27.02.2017

Провадження №22-ц/784/482/17

Справа № 487/1761/16-ц Головуюча першої інстанції:Павлова Ж.П.

Провадження № 22-ц/784/482/17 р. Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

Категорія-44

У Х В А Л А

Іменем України

( вступна та резолютивна частина)

2017 р., лютого місяця, 27 дня м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: СамчишиноїН.В.

Серебрякової Т.В.

із секретарем: Тищенком Л.С.

з участю

представників сторін -

ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_5 на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21. 10.2016 р., у справі за

позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про виселення,

встановила:

05.04.2016 р. ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про виселення.

Позивач зазначав, що він прийняв у спадщину квартиру АДРЕСА_1, після смерті батька ОСОБА_7, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1

Посилаючись на те, що відповідач безпідставно займає зазначене житлове приміщення та створює йому перешкоди з реалізації права власності, позивач просив про задоволення позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на наявність діючого на час пред'явлення вимоги, договору оренди спірної квартири, укладеного ним з ОСОБА_8, яка є рідною сестрою та спадкоємцем померлого.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21. 10.2016 р. позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено.

Цим рішення постановлено про виселення ОСОБА_5 з кв. АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що судом невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, а саме не враховано, що ним, ще за життя спадкодавця укладено з останнім договір оренди спірної квартири, який є обов'язковим для правонаступників померлого, а суд цих обставин не врахував.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.. ст.. 10, 57, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з вимогами ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати суду свої докази до або підчас попереднього судового засідання, а якщо попереднє засідання не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В тому випадку, коли об'єктом права власності є квартира, щодо якої власнику створюються перешкоди для проживання у ній, останній має право на усунення перешкод у спосіб, визначений ст.. 109 ЖК України, тобто шляхом виселення.

З матеріалів справи вбачається, що кв. АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 на праві власності в порядку спадкування за рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 05.09.2016 р. Заперечуючи проти виселення відповідач, як на підстави правомірності користування спірною квартирою посилався на укладений з ОСОБА_8 договір оренди квартири.

Між тим, такий договір не може бути визнаний належною правовою підставою для правомірного користування спірним житлом.

Адже рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 05.09.2016 р. встановлено, що у ОСОБА_8 не виникло право на спадкування, а тому договір, за яким вона передала в оренду майно, яке їй не належить, не має відповідних правових наслідків.

Не має відповідних правових наслідків і попередній договір, який укладено відповідачем з ОСОБА_8, оскільки по - перше, ОСОБА_8 не набула права власності в порядку спадкування на спірний об'єкт нерухомості, а по-друге, попередній договір щодо нерухомості має бути укладений нотаріально, чого у даному випадку не здійснено.

З часу прийняття спадщини, тобто з 30.10.2015 р. позивач повідомив відповідача про виселення, а після невиконання цієї вимоги, звернувся 29.02.2016 р. до правоохоронного органу щодо сприяння у цьому.

Зазначене підтверджується листом Заводського відділу поліції ( а. с. - 6) та матеріалами ЖЕО № 3216 від 29.02.2016 р.

Відповідно до приписів ст. 391 ЦК України та ст. 109 ЖК України, власник житлового приміщення, має право вимагати виселення осіб, які неправомірно його займають після письмового попередження про виселення.

Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам, які свідчать про відсутність правових підстав у відповідача щодо користування квартирою і встановивши факт порушення прав власника та виконання ним вимог закону про попередження осіб щодо необхідності виселення, прийшов правильного висновку про наявність підстав для виселення ОСОБА_5, постановивши з цього питання законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності договору оренди спірного житла, укладеного ще з попереднім власником квартири не заслуговують на увагу, оскільки по - перше, такий доказ не може бути прийнятий, тому що його подано в порушення вимог ч. 1 ст. 131 ЦПК України, адже судом першої інстанції належним чином виконанні вимоги закону щодо повідомлення відповідача як про час проведення попереднього судового засідання, так і про початок судового розгляду у справі, але на цей договір сторона не посилалася та своєчасно його суду не надала.

І за таких обставин судом правомірно, рішення обґрунтовувалося лише тими доказами, які отримані з дотриманням вимог норм процесуального права.

По - друге, із змісту договору оренди від 12.05.2015 р. вбачається, що його укладено на один рік.

Тобто його дія закінчилася 12.05.2016 р. і на час розгляду спору судом не існувало правових підстав, з якими умови цього договору пов'язують виникнення чи продовження права користування квартирою.

При цьому, згідно з приписами ч.2 ст.821 ЦК України, до договорів, які укладено на строк до одного року, не застосовуються положення ст. 822 цього Кодексу щодо умов про продовження дії договору на новий строк.

Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути враховані при перегляді рішення місцевого суду, оскільки його висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити, а заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21. 10.2016 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І.Галущенко

Судді: Н.В.Самчишина

Т.В. Серебрякова