Ухвала суду № 64985259, 22.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/16/15-ц 22.02.2017 22.02.2017 22.02.2017

Справа №490/16/15-ц

Провадження 22ц-/784/449/17 Головуючий по 1 інстанції: Губницький Д.Г. Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 грудня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), Товариства з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позивач зазначав, що 6 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис, реєстровий номер 9076, за яким звернуто стягнення на належний йому на праві власності будинок по АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 67 669,43 доларів США, що еквівалентно 542 032,13 грн. та 1306 грн., а всього 543 338,25 грн.

Посилаючись на те, що вказаний виконавчий напис вчиненого з порушеннями вимог чинного законодавства, оскільки нотаріусом не перевірено факту наявності чи відсутності спору щодо розміру заборгованості, відсутність доказів отримання ним будь-якої вимоги про повернення кредиту разом з розрахунком заборгованості, розрахунок боргу, вказаний у виконавчому написі не відповідає дійсності у зв'язку з частковим погашенням заборгованості, позивач просив про задоволення позову.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2015 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Ухвалою того ж суду від 1 березня 2016 року позовні вимоги до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. залишені без розгляду і одночасно її притягнуто до участі в справі в якості третьою особи без самостійних вимог.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та таке встановлено судом, що 27 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання кредитної лінії CrL-SME403/57/2008 за умовами якого Банк встановив позичальнику кредитну лінію в розмірі 65 000 доларів США. Строк дії кредитної лінії до 25 березня 2015 року (т. 1 а.с.101-107).

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 7 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №PM-SME-403/57/2008 відповідно до якого останній передав Банку в іпотеку належний на праві власності житловий будинок №16В по вул. Кобера в м. Миколаєві ( т. 1 а.с. 108-111).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, в тому числі і на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У зв'язку з порушенням позичальником кредитних зобов'язань 18 травня 2009 року Банком на адресу ОСОБА_3 була направлена вимога про дострокове повернення залишку кредиту у розмірі 64 333,2 доларів США, заборгованості за процентами - 1 084,96 доларів США, а також 1 307,81 грн. пені та 150 грн. штрафу. 19 травня 2009 року вказана вимога особисто отримана ОСОБА_3 (т. 1 а с.114).

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст.ст. 87-89 України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженої наказом міністерства юстиції від 3 березня 2004 року №20/5 з наступними змінами (далі Інструкція).

За статтею 87 Закону України «Про нотаріат» стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

За пунктом 283 Інструкції виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми, яке було прямо передбачено умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом на підставі заяви стягувача та за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 286 діючої на той час Інструкції про вчинення нотаріальних дій передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (в редакції, що була чинною на час вчинення спірного виконавчого напису), для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

20 серпня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся із заявою до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі щодо кредитної заборгованості станом на 14 серпня 2009 року у розмірі 67 669,43 доларів США, що еквівалентно 525 676,53 грн., в тому числі 66 814,56 доларів США заборгованість за кредитом, 854,87 доларів США заборгованості за процентами за період з 16 липня по 14 серпня 2009 року, а також 1 206,16 грн. пені за період з 16 липня по 14 серпня 2009 року та 100 грн. штрафу (т. 1 а.с.100, 113).

До заяви нотаріусу ПАТ «ОТП Банк» було надані документі - копії кредитного договору, договору іпотеки, розрахунок заборгованості станом на 14 серпня 2009 року, копії паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_3, досудову вимоги, отриману особисто позичальником 19 травня 2009 року та правовстановлюючі документи стягувача разом із довіреністю (а.с. 100-115).

Отже, наведене свідчить про те, що всі необхідні документи, які передбачені Переліком для вчинення виконавчого напису Банком були надані нотаріусу.

6 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис відповідно до якого звернуто стягання на нерухоме майно - житловий будинок , що розташований по вул. Кобера, 16В в м. Миколаєві, що належить на праві власності ОСОБА_3, що є предметом іпотеки. За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна запропоновано задовольнити вимоги банку за залишком заборгованості за кредитом у розмірі 66 814,56 доларів США, сума відсотків за період з 16 липня 2009 року по 14 серпня 2009 року - 858,87 доларів США, сума пені за цей же період - 1 206,12 грн., штрафні санкції - 100 грн., а всього 67 669,43 доларів США та 1306,12 грн., що еквівалентно 543 338,25 грн. (т. 1 а.с.115).

На підставі виконавчого напису нотаріуса, 7 квітня 2010 року державним виконавцем Заводського відділу ДВС було відкрито виконавче провадження (т. 1 а.с.31).

9 квітня 2010 року ОСОБА_3 вручено копію постанови від 7 квітня 2010 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса, однак від підпису про отримання постанови останній відмовився , про що державним виконавцем складено акт у присутності представників стягувача (т.1 а.с.185).

29 квітня 2010 року та 30 квітня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Факторинг Україна» укладено договори купівлі-продажу кредитного портфелю та відступлення прав вимог за кредитним та іпотечними договорами на користь останнього (т. 1 а.с. 33).

Заперечуючи проти позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» посилалося на пропущення позивачем строку позовної давності (т. 1 а.с.29-30).

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення в цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на момент виконавчого напису нотаріуса не існувало спору щодо суми заборгованості та відсутність обставин на підставі яких виконавчий напис не підлягає виконанню, а тому обґрунтовано відмовив у задоволені позову за його недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги про те, що сума заборгованості у виконавчому написі відрізняється від суми заборгованості, зазначеної у вимозі на увагу не заслуговують, оскільки заборгованість була розрахована на різні періоди, що не свідчить про наявність спору щодо заборгованості, інших доказів щодо наявності спору, матеріали справи не містять.

Посилання на те, що розрахунок заборгованості, наданий нотаріусу не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», у зв'язку з тим, що не містить періодів нарахування заборгованості та його складових також не заслуговують на увагу, оскільки заборгованість нарахована станом на 14 серпня 2009 року за період з 16 липня 2009 року по 14 серпня 2009 року із зазначенням тіла кредиту, відсотків, пені та штрафних санкцій.

Доводи про те, що нотаріус не міг визначити за який період провадиться стягнення спростовуються самою завою стягувача про вчинення виконавчого напису та розрахунком заборгованості в яких зазначено період стягнення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки наданих доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З.Бондаренко

В.І. Темнікова