Рішення № 64984234, 16.02.2017, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13065/16-ц

Категорія 18

2/295/352/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - суді ОСОБА_1,

при секретарі Сидорець К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно збереженого майна (грошових коштів), -

встановив:

В жовтні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення безпідставно збереженого майна (грошових коштів).

Свої вимоги мотивує тим, що в липні 2014 року передала ОСОБА_3 на відповідальне зберігання грошову суму в розмірі 5300 доларів США строком до одного тижня, у звязку з перебуванням позивача на лікуванні. В жовтні-листопаді 2014 року відповідач повернула частину коштів в розмірі 3300 доларів США, а в березні 2016 року повернула ще 14400 грн. та зазначила, що вона більше нічого не винна. Тому просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь 37460 грн. безпідставно збереженого майна та сплачений судовий збір.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі на підставі наявних в справі документів. На задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач в судові засідання не з"явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

За таких обставин, враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення у заочному порядку за відсутності сторін, без фіксування судового процесу звукозаписувальним засобом, що відповідає положенням, які передбачені ч. 2 ст. 158, ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 197 та ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в липні 2014 року позивач передала ОСОБА_3 на відповідальне зберігання грошова сума в розмірі 5300 доларів США строком до одного тижня, у зв'язку із перебуванням на лікуванні КУ «Центральна міська лікарня № 1 м. Житомира. В подальшому, на мою вимогу повернути зазначені кошти ОСОБА_4 повідомила, що вона їх не поверне, оскільки витратили на власні потреби, а саме на здійснення ремонту належного їй будинку. В жовтні-листопаді 2014 року ОСОБА_3 повернула мені частину зазначених грошових коштів в розмірі 3300 доларів США, а в подальшому, на початку березня 2016 року передала мені грошові кошти в розмірі 14400 грн., зазначивши, що більше вона мені нічого не винна.

На даний час ОСОБА_4 повернуто позивачу грошові кошти в розмірі 3300 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 85569 грн. та 14400 грн., що в загальному розмірі становить 99 969 грн.

Таким чином, враховуючи курс НБУ ОСОБА_3 не повернуто грошові кошти в розмірі 37 460 грн.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою ст.77 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1, 2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року (справа № 6-88цс13).

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 37460 гривень безпідставно збережених грошових коштів є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати у розмірі 551,20 грн., оскільки вони документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215, 218, 224-228 ЦПК України, ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно збереженого майна (грошових коштів), з а д о в о л ь н и т и.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 37460 гривень безпідставно збережених грошових коштів.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 551,20 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте Богунським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити дане заочне рішення до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г. Перекупка