Постанова № 64981537, 23.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4934/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Градовського Ю.М.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Копиця С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року приватне акціонерне товариство «Ізмаїльський виноробний завод» (далі - ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Ізмаїльська ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 лютого 2016 року №0000092204, яким позивачу нарахована пеня в сумі 222 571,46 грн. за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В обґрунтування позову зазначено, що ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» не порушувало ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою встановлений строк у 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції для зарахування виручки позивача в іноземній валюті на їх рахунки.

Поряд з цим, позивач наполягав на тому, що в акті податкової перевірки відсутні будь-які норми законодавства, які б встановлювали інший, ніж вказаний, строк зарахування валютної виручки від нерезидентів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними дії Ізмаїльської ОДПІ при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 02 лютого 2016 року № 0000092204.

Скасував податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ від 02 лютого 2016 року № 0000092204.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на порушення норм матеріального права, Ізмаїльська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи. Надав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Беручи до уваги неповажність причини, з якою пов'язана неявка до суду представника позивача, справа розглянута у його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» укладено контракт від 16 вересня 2014 року №УКР-16-09 з ВАТ «Московський комбінат шампанських вин» (Російська Федерація).

Відповідно до умов даного контракту, ВАТ «Московський комбінат шампанських вин» купує у позивача виноматеріал столовий білий. Загальна вартість контракту складає 1 300 000 дол. США. Постачання товару здійснюється на умовах «DAF» згідно з правилами «Інкотермс-2010».

17 жовтня 2014 року, згідно вантажно-митних декларацій, ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» відвантажило ВАТ «Московський комбінат шампанських вин» вказаний товар.

Нормативний термін розрахунку був - 15 січня 2015 року.

Однак, розрахунки ВАТ «Московський комбінат шампанських вин» за отриманий товар були здійснені 17 та 22 січня 2015 року.

Крім цього, позивачем укладено контракт від 29 жовтня 2014 року №29/10 з ВАТ «Московський комбінат шампанських вин».

Умови даного контракту є аналогічними попередньому.

На виконання умов контракту від 29 жовтня 2014 року №29/10 та згідно вантажно-митних декларацій від 24 лютого 2015 року ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» відвантажило ВАТ «Московський комбінат шампанських вин» відповідний товар.

Розрахунки по даному контракту були також проведені з порушенням нормативного терміну.

У період з 04 грудня 2015 року по 17 грудня 2015 року Ізмаїльською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» з питання порушення термінів розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за період з 01 січня 2015 року по 31 жовтня 2015 року.

За результатами цієї перевірки 18 грудня 2015 року складено акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» з питання порушення термінів розрахунків по зовнішньоекономічним операціям.

Перевірка проводилася на підставі отриманих повідомлень від ПАТ «ВТБ Банк» за № 1127/1-2 від 05 лютого 2015 року та ПАТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» за № 122/ІІ-БТ від 04 червня 2015 року, № 158/ІІ-БТ від 09 липня 2015 року, № 207/ІІ-БТ від 02 вересня 2015 року за період з 01 січня 2015 року по 31 жовтня 2015 року».

У висновках акта перевірки встановлено порушення позивачем ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в частині недотримання нормативних строків розрахунків за експортними операціями з ВАТ «Московський комбінат шампанських вин» Росія:

- в січні місяці 2015 року у сумі 56 700,00 доларів США/ 895 744,73 грн. за контрактом № УКР-16-09 від 16 вересня 2014 року та в травні місяці 2015 року у сумі 10729000,00 рос. руб./ 4 371 962,08 грн. і в червні місяці 2015 року у сумі 3 523 000,00 рос. Руб./ 1 379 958,97 грн. за контрактом № 29/10 від 29 жовтня 2014 року.

На підставі таких висновків, 02 лютого 2016 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092204, яким, за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та на підставі пп.54.2.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, а також згідно з ч.1 ст.4 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 222 571,46 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанови Правління Національного банку України щодо запровадження 90 денного строку здійснення розрахунків в іноземній валюті діяли в загальному більше ніж шість місяців, що, на думку суду першої інстанції, відповідно до ч.4 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є неприпустимим.

Також суд вказав, що постанови Правління Національного банку України за своєю правовою силою у ієрархії правових актів є нижчими ніж закон, а тому, для покладання обов'язку щодо їх виконання на особу, слід встановити, що вказані нормативні акти були доведені до особи у той саме спосіб та порядок, що і оприлюднюються закони.

Водночас, як вважав суд першої інстанції, під час розгляду справи, відповідач не надав доказів, що постанови Правління Національного банку України були оприлюднені та доведені до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в порядок та спосіб, що були не гіршими тих, які визначені для оприлюднення Законів України.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли в даній справі, регулюються Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон).

Так, частина 1 статті 1 Закону передбачає, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

При цьому, частиною 5 статті 1 Закону визначено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Виходячи з положень даної статті, постановами Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 12 травня 2014 року №270, від 20 серпня 2014 року №515, від 20 листопада 2014 року №734, від 01 грудня 2014 року №758, від 03 березня 2015 року №160, від 03 червня 2015 року №354 було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Тобто, вказаними постановами установлені інші, ніж у ст.1 Закону, строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а саме 90 днів.

Вказані постанови Правління Національного банку України діяли в період з травня 2014 року по вересень 2015 року, тобто, саме під час здійснення розрахунків ВАТ «Московський комбінат шампанських вин» з позивачем - 17 та 22 січня 2015 року.

Отже, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги, що у вказаний період розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону, повинні були здійснюватись у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Частиною першою статті 4 Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів або конкретної кількості днів строку, окремо встановленого Національним банком України у відповідній постанові (в даній справі 90 днів), з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

У разі порушення вказаних строків, резиденти зобов'язані нести відповідальність, передбачену статтею 4 Закону.

Аналіз правової позиції позивача, викладеної в позові, свідчить про те, що підприємство не заперечує факт надходження валютної виручки на їх рахунок з порушенням 90 денного строку розрахунків.

Водночас, апелянт вказує на те, що в акті перевірки відсутнє посилання на порушення конкретної правової норми, а саме норми, яка міститься в постанові Правління Національного банку України, а лише зазначено, що підприємством порушено вимоги ст.1 Закону.

Тобто, на думку ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод», вони були позбавлені змоги трактувати допущене порушення інакше, аніж так, як вказано в ч.1 ст.1 Закону - порушення 180 денного строку.

Колегія суддів, спростовуючи даний довід бажає зазначити, що відсутність у висновку акта перевірки порушення саме постанови Правління Національного банку України не робить протиправним загальний висновок податкового органу про вчинення підприємством, передбаченого ст.4 Закону, правопорушення.

Крім того, стаття 1 Закону має відсильну норму до положень інших нормативних актів, якими можуть встановлюватися інші строки розрахунків за операціями в іноземній валюті, ніж строк, який встановлений в ст.1 Закону.

Допущення відповідачем формальних (технічних) помилок при оформленні акта перевірки, за умови належного встановлення та підтвердження обставин вчиненого в дійсності порушення, не може бути підставою для визнання протиправним та скасування рішення, яким застосована відповідальність за таке порушення.

Вважаючи необґрунтованою правову позицію суду першої інстанції про те, що загальний строк дій постанов Правління Національного банку України перевищує шість місяців і це, відповідно до ч.5 ст.1 Закону, є неприпустимим, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції неправильно розтлумачено дану законодавчу норму, оскільки, відповідно до ч.5 ст.1 Закону, Національному банку України законодавцем надано повноваження запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Тобто, в даному випадку мається на увазі, що Національний банк України не має права встановлювати строк розрахунків в постанові більше ніж шість місяців. В даному випадку Національним банком приймалися постанови строк в яких не перевищував шість місяців, а тому позиція суду першої інстанції з цього приводу є помилковою.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що, відповідно до п. 4 ч.1 ст.202 КАС України, є підставою для скасування рішення та прийняття нового - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський