Ухвала суду № 64981536, 23.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/3626/15

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2015 року № 001795103, податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 5 серпня 2015 року № Ф-0022931703 та рішення про застосування штрафних санкцій від 12 червня 2015 року № 0017961703.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 20 березня по 14 квітня 2015 року посадовою особою відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 28 квітня 2015 року за № 1162/14-02-17-03-2390101511, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, абз. б) п. 176.2 ст. 176, пунктів 177.2 та 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 донараховано податок з доходів фізичних осіб за період 2013-2014 років на 101643 грн. 14 коп., а також абз. 3 пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, підпунктів 6.1.1, 6.1.2 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.1.2 п. 7.1 ст. 7, п. 8.5 ст. 8, абз. 3 п. 9.8 ст. 9 та ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого позивачем занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 238507 грн. 05 коп. за період 2013-2014 років. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2015 року № 001795103, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 101643 грн. 14 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25920 грн. 78 коп., складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 5 серпня 2015 року № Ф-0022931703 на суму 238507 грн. 05 коп., а також прийнято рішення від 12 червня 2015 року № 0017961703, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 21670 грн. 40 коп. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та складена вимога підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 12 червня 2015 року № 001795103, рішення про застосування штрафних санкцій від 12 червня 2015 року № 0017961703 та податкову вимогу від 5 серпня 2015 року № Ф-0022931703.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме вимоги положень пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України щодо правомірності віднесення сум на відрядження працівників до складу витрат платника податку. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи позивача та його представника про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 20 березня по 14 квітня 2015 року посадовою особою ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 28 квітня 2015 року за № 1162/14-02-17-03-2390101511, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, абз. б) п. 176.2 ст. 176, пунктів 177.2 та 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 донараховано податок з доходів фізичних осіб за період 2013-2014 років на 101643 грн. 14 коп., а також абз. 3 пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, підпунктів 6.1.1, 6.1.2 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.1.2 п. 7.1 ст. 7, п. 8.5 ст. 8, абз. 3 п. 9.8 ст. 9 та ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого позивачем занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 238507 грн. 05 коп. за період 2013-2014 років.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2015 року № 001795103, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 101643 грн. 14 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25920 грн. 78 коп., складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 5 серпня 2015 року № Ф-0022931703 на суму 238507 грн. 05 коп., а також прийнято рішення від 12 червня 2015 року № 0017961703, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 21670 грн. 40 коп. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем документально підтвердженні та задекларовані усі витрати на відрядження найманих працівників, а тому висновки відповідача про неправомірне включення до складу витрат сум, сплачених на відрядження працівникам, а, отже, і про донарахування у зв'язку з цим зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, а також єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Так, відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 названої статті Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

На підставі пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктами 177.3 та 177.4 ст. 177 ПК України (у вказаній вище редакції) визначено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Як встановлено матеріалами справи, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем включено до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, витрати на відрядження працівників за період 2013-2014 років, які, за висновком відповідача, не пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.

В обґрунтування висновку про заниження позивачем суми чистого оподаткованого доходу за спірний період відповідач зазначає, що на момент перевірки ФОП ОСОБА_3 не надано документів, які б свідчили про зв'язок витрат на відрядження з діяльністю підприємця в перевіреному періоді. Крім того, на думку відповідача, позивачем не надано документів з приводу економічної доцільності видатків на відрядження найманих працівників, зокрема бухгалтера, секретаря та комірника за період 2013 року на суму 189025 грн. 60 коп. та за період 2014 року на суму 487,20 грн..

Проте, як встановлено матеріалами справи, позивачем протягом перевіреного контролюючим органом періоду було укладено договори поставок обладнання, а також монтажу та поставок обладнання:

- від 1 лютого 2013 року із замовником ТОВ «Агрофірма «Олма Плюс» (постачання теплоізоляції овочесховища на об'єкті у с. Бзов, Баришевський район, Київська область) (т. 1 а. с. 36);

- від 1 квітня 2013 року із замовником ТОВ «Агрофірма «Олма Плюс» (постачання та монтаж систем вентиляції в зборі, а також систем напільних каналів на об'єкті у с. Бзов, Баришевський район, Київська область) (т. 1 а. с. 40);

- від 13 травня 2013 року із замовником ТОВ «Глорія Агро Херсон» (постачання та монтаж компресорно-реверсивного обладнання з щитом управління в зборі та системи електронного контролю змазки на об'єкті у смт. Антонівка, Дніпровський район, м. Херсон) (т. 1 а. с. 69);

- від 2 серпня 2013 року із замовником ТОВ «КАС-САД» (постачання та монтаж систем вентиляції в зборі на базі повітроохолоджувача Basetek BSF 045.2H/27-ENW50.E на об'єкті у м. Херсоні) (т. 1 а. с. 64);

- від 23 жовтня 2013 року із замовником ПП «Європродукт» (постачання та монтаж холодильної і морозильної камер в зборі, системи холодильного обладнання в зборі, компресорного агрегату з електронним управлінням в зборі, пусконалагоджувальні роботи на об'єкті за адресою: м. Одеса, вул. Дніпровська дорога 90/1) (т. 1 а. с. 58);

- від 25 листопада 2013 року із замовником ТОВ «АФЕ-ІНВЕСТ» (постачання та монтаж холодильного обладнання в зборі на об'єкті у смт. Макарів, Макарівський район, Київська область) (т. 1 а. с. 55);

- від 20 червня 2014 року із замовником ТОВ «С-Росток» (постачання та монтаж системи вентиляційного обладнання та дифузорів металевих на об'єкті у с. Іванівка, Миколаївський район, Миколаївська область) (т. 1 а. с. 26);

- від 17 вересня 2014 року із замовником ТОВ «С-Росток» (постачання та монтаж системи вентиляції овочесховища в зборі на об'єкті у с. Іванівка, Миколаївський район, Миколаївська область) (т. 1 а. с. 30);

- від 29 вересня 2014 року із замовником ТОВ «С-Росток» (постачання та монтаж системи вентиляції приводів в зборі на об'єкті у с. Іванівка, Миколаївський район, Миколаївська область) (т. 1 а. с. 33).

Реальність виконання позивачем робіт (надання послуг) за названими договорами підтверджується специфікаціями до договорів, актами приймання - передачі робіт (надання послуг), накладними та видатковими накладними (т. 1 а. с. 26-71).

Враховуючи, що відповідно до умов названих вище договорів право власності на обладнання переходило до замовників лише після його монтажу, а позивач, як власник придбаного обладнання та матеріалів, мав забезпечити зберігання та використання цих матеріальних засобів до прийняття обладнання замовником, позивачем відряджалися на об'єкти замовників працівники для складування придбаних для монтажу обладнання та розхідних матеріалів, а також для забезпечення обліку та контролю витрачання матеріалів по місцю виконання робіт.

Так, на виконання наведених вище зобов'язань, позивачем протягом перевіреного контролюючим органом періоду направлялися у відрядження наймані працівники, зокрема ОСОБА_6 - рефмашиніст, ОСОБА_7 - комірник, ОСОБА_8 - інженер-теплоенергетик, ОСОБА_9 - бухгалтер, ОСОБА_10 - слюсар-монтажник, ОСОБА_11 - секретар, про що позивачем надано накази про направлення у відрядження з посиланням на відповідні договори постачання із замовниками, посвідчення про відрядження, в яких вказані дати прибуття до об'єктів будівництва та вибуття з цих об'єктів, видаткові касові ордери, а також звіти про використання коштів щодо кожного з названих вище працівників (т. 1 а. с. 72-194).

На підтвердження наведених вище обставин, на вимогу суду апеляційної інстанції, позивачем додатково надано копії трудових договорів з названими вище працівниками, а також документи щодо кваліфікаційного рівня останніх (т. 2 а. с. 45-57).

Крім того, позивачем надано фотоматеріали про наявність у останнього фургону, де за певних умов є можливість проживання в період виконання робіт на відповідних об'єктах, як для позивача так і для його працівників, що підтверджується копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 2 а. с. 58-61).

Всупереч доводам апелянта щодо не встановлення економічної доцільності відрядження найманих працівників, зокрема бухгалтера, секретаря та комірника протягом перевіреного періоду, апеляційний суд зазначає, що зі змісту умов наведених вище договорів вбачається, що до обов'язку продавця-постачальника (ФОП ОСОБА_1) належить контроль за доцільністю та правильністю використання розхідних матеріалів та ведення повного їх обліку із залученням компетентних працівників виконавця.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу витрат платника податку за період 2013-2014 років витрат на відрядження найманих працівників, оскільки в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують зв'язок цих відряджень з господарською діяльністю платника податку у відповідності до вимог пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що свідчить про безпідставність визначення позивачу податковим повідомленням-рішенням відповідача від 12 червня 2015 року № 001795103 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 101643 грн. 14 коп. за основним платежем та 25920 грн. 78 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, контролюючим органом прийнято рішення від 12 червня 2015 року за № 0017961703, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 21670 грн. 40 коп. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 5 серпня 2015 року № Ф-0022931703 на суму 238507 грн. 05 коп..

Як вбачається з п. 2.2.8 розділу 2.2 акта перевірки від 28 квітня 2015 року за № 1162/14-02-17-03-2390101511, донарахування контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ґрунтується виключно на висновку відповідача про відсутність зв'язку витрат позивача на відрядження протягом 2013-2014 років за названими вище господарськими операціями з його господарською діяльністю.

Враховуючи, що, як зазначено вище, висновок відповідача про заниження позивачем суми загального оподатковуваного доходу за 2013-2014 роки не є обґрунтованим, донарахування контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування у зв'язку з цим до позивача штрафних санкцій також є безпідставними.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12 червня 2015 року № 001795103, рішення про застосування штрафних санкцій від 12 червня 2015 року № 0017961703 та податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 5 серпня 2015 року № Ф-0022931703, є правильним.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 28 лютого 2017 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко