Ухвала суду № 64979474, 09.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/13956/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/2059/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Петріщева І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій В.С.

за участю: позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 9 грудня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Києво - Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся в вересні 2015 року до суду з вищевказаним позовом з урахуванням уточненої позовної заяви, ставив питання про зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у спілкуванні з їх сином - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язання ОСОБА_3 забезпечити його особисте спілкування з дитиною шляхом безперешкодного допуску до систематичних побачень з дитиною без присутності матері та інших осіб за наступним графіком: кожної другої суботи кожного місяця з 11.00 до 17.00 год., кожної четвертої суботи кожного місяця з 11.00 до 20.00 год.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 9 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні із малолітнім сином ОСОБА_5.

Визначено такий спосіб участі ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні свого малолітнього сина ОСОБА_5: кожної другої та четвертої суботи місяця з 11.00 до 17.00 год. у присутності матері дитини.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про його скасування в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо спілкування з дитиною без участі матері та ухвалення у цій частині нового рішення про задоволенням позовних вимог. Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Позивач у судовому засіданні не визнала подану апеляційну скаргу, заперечувала проти її задоволення.

Відповідач підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

Треті особи будучи повідомленими про розгляд справи в судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили ( а.с. 200 -201).

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказував на те, що відповідач чинить йому перешкоди у побаченні з сином, які проявляються в наступному: не дозволяє спілкуватися особисто та по телефону; не дозволяє брати дитину до себе додому чи на прогулянку, не дозволяє бачитись з дідусем та бабусею. Вважав, що виховання дитини належить до найважливіших питань життя сім'ї. Свій обов'язок щодо виховання сина, він має можливість виконати лише за умови безпосереднього спілкування з ним постійно, хоча б на протязі декількох днів.

Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині спілкування батька з сином, оскільки відповідач не виконує рішення Органу опіки та піклування про встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. Вказуючи при цьому, що спілкування батька з дитиною повинно відбуватися у присутності матері, враховуючи права та інтереси дитини, стан здоров'я дитини та обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини її фізичний розвиток.

Враховуючи, що подана апеляційна скарга не містить доводів, щодо невідповідності висновків суду в частині задоволення вимог позивача щодо усунення перешкод у спілкуванні з малолітнім сином та визначенні способу участі батька у спілкуванні та вихованні малолітнього сина, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України судом апеляційної інстанції рішення суду в цій частині не переглядається.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач вказував на те, що судом не було взято до уваги те, що батьки мають рівні права на спілкування з дитиною. Однак, за постановленим рішенням суду, мати має право постійно і безперешкодно спілкуватися з дитиною без його присутності, ходити з нею - коли і куди вона вважає за потрібне, натомість позивач, маючи можливість спілкування лише два дні на тиждень, взагалі не має права бачитися з дитиною без присутності матері. Взяти її з собою в будь-яке місце, яке вважає за потрібне для забезпечення належного спілкування, для розвитку дитини, а також для спілкування дитини з іншими рідними.

При цьому, він за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався, жодних негативних дій по відношенню до дитини не вчиняв, з урахуванням віку дитини, його спілкування з дитиною, в тому числі - без участі матері, жодним чином не буде перешкоджати її нормальному розвиткові.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.

Форма й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України, Конвенції про права дитини від 02 листопада 1989 року, Декларації прав дитини, Закону України „ Про охорону дитинства ", так як інтереси дитини захищаються передусім. І в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд першої інстанції з урахуванням забезпечення інтересів малолітньої дитини правомірно при встановленні способу участі батька у спілкуванні та вихованні сина визначив необхідність виконання цих дій за участю матері.

Так як малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з народження знаходиться на «Д» обліку, зважаючи на його стан здоров'я: бронхіальна астма середньо - тяжкий перебіг персистуюча форма з нестійкою ремісією; хронічний алергічний риніт, атопічний дерматит,функціональне порушення підшлункової залози та шлунку, у зв'язку з чим дитині рекомендовано індивідуальний догляд.

З матеріалів справи вбачається, що мати дитини тривалий час не виконувала рішення комісії з питань захисту прав дитини при Києво - Святошинській адміністрації Київської області за № 8 від 08.08.2013 року в частині рекомендацій органу опіки та піклування надати батьку термін для налагодження стосунків з сином та виконання його батьківських обов'язків відносно сина з досягненням спільної згоди щодо виконання батьком обов'язків відносно малолітньої дитини.

Відтак дитина постійно проживала з матір'ю, за своїм віком могла не відразу піти на контакт з батьком. Тому відродження стосунків щодо спілкування батька й дитини в присутності матері дасть можливість поступового переходу до спілкування батька та сина без нанесення психологічної травми дитині та унеможливить виникнення ситуації щодо погіршення її стану здоров'я при відсутності обізнаності батька щодо переліку необхідних лікарських препаратів та методів надавання первинної допомоги за наявності захворювань, які має дитина.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 9 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: