Ухвала суду № 64979472, 14.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засіданняГлиняного В.П., Присяжнюка О.Б., Орліченко О.Ю., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 14 лютого 2017 року, апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби прокуратури міста Києва Дудка Є.В., та захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2017 року, щодо

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 вм. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає в тому ж місті на АДРЕСА_1.

підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України,

за участю: прокурора захисника підозрюваного Вовка І.В., ОСОБА_9, ОСОБА_7,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою суду задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області Таранова М.В., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ДудкоЄ.В. та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 березня 2017 року з визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) грн.

Як вбачається з ухвали, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, тяжкість кримінального правопорушення, стан здоров'я, матеріальний стан підозрюваного, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, і прийшов до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати встановленню істини кримінального правопорушення, в тому числі шляхом впливу на можливих свідків, знищувати речові докази.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор та захисник, кожен окремо, подали апеляційні скарги в яких просять її скасувати і постановити нову ухвалу.

Прокурор просить застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 мінімальних заробітних плат.

На думку прокурора застосований щодо ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 128 000 гривень не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки, на думку сторони обвинувачення, підозрюваний може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, які на даний час не допитані, вжити заходів щодо знищення або приховування доказів, які викривають його у інкримінованому правопорушенні, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Захисник просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Посилається на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, вказуючи про те, що в матеріалах справи немає жодного доказу, який би вказував на те, що ОСОБА_7 знав про вміст посилки та щось з неї брав.

Сторона захисту зазначає, що прокурором в судовому засіданні не доведено наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.

В апеляційній скарзі посилається і на порушення права на захист, оскільки, слідством не було забезпечено можливості приватної розмови підозрюваного із його захисником, також не надано стороні захисту для ознайомлення матеріали справи за клопотанням слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Головного управління служби безпеки України в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 20 грудня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22016101110000237, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України.

20 січня 2017 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня останньому повідомлено про підозру у тому, що він своїми умисними діями, за попередньою змовою групою осіб вчинив контрабанду особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено та наркотичного засобу, обіг якого обмежено, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 305 КК України.

21 січня 2017 року слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління служби безпеки України у м. Києві та Київській області Таранов М.В., за погодженням прокурора відділу прокуратури м. Києва Дудка Є. В. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2017 року вищевказане клопотання органу досудового розслідування було задоволено.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_7, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.

Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_7, в їх сукупності.

Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірною підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінальних правопорушень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона малоймовірна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_7, перебуваючи на волі, перешкоджати встановленню істини кримінального правопорушення, в тому числі шляхом впливу на можливих свідків, знищення речових доказів, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Дані, на які посилаються в своїй апеляційній скарзі захисник, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, матеріали судової справи не містять.

Що стосується доводів автора апеляційної скарги з приводу відсутності ризиків вчинення його довірителем дій, передбачених ст. 177 КПК України, то вони є необґрунтованими, оскільки, наявність існування вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7, його тяжкість та покарання що загрожує останньому.

Крім того, слідчий суддя також правильно, з урахуванням та в межах норм кримінального процесуального закону, визначив розмір застави, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 та дані які характеризують його особу, визначив заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 128 000 грн., що належним чином забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Таким чином, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного та прокурор просять скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі справи не вбачається.

Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, даних про його особу, обрав запобіжний захід у вигляді тримання йому під вартою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181,194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області Таранова М.В., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Дудко Є.В. та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 березня 2017 року з визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) грн., - залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора Дудка Є.В. та захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ПаленикІ.Г. Глиняний В.П. ПрисяжнюкО.Б.

Справа №11-сс/796/706/2017 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Новак Р.В. Доповідач: Паленик І.Г.