Постанова № 64979425, 15.02.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2017 р. Справа № 906/1087/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Позивача - товариства з обмежено відповідальністю "БЦ" Орловський" на рішення господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року у справі №906/1087/16 (суддя Машевська О.П.)

за позовом товариства з обмежено відповідальністю "БЦ" Орловський"

до Державного підприємства "Олевське лісове господарство"

про стягнення 175 484 грн 73 коп.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, представник згідно довіреності №12 від 02 грудня 2016 року;

від відповідача: ОСОБА_2, представник згідно довіреності № 814 від 08 жовтня 2015 року.

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦ Орловський" (надалі - Позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Олевське лісове господарство" (надалі - Відповідач) про стягнення 65 172 грн 77 коп. основного боргу (повернення передоплати); 104 890 грн 12 коп. пені, 859 грн 75 коп. річних та 4 562 грн 09 коп. штрафу.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року у позові в частині стягення пені в сумі 104 890 грн 12 коп., 3% річних в сумі 859 грн 75 коп. та штрафу в сумі 4 562 грн 09 коп. - відмовлено.

Також даним судовим рішенням провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 65 172 грн 77 коп. припинено.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задовленні позовних вимог щодо стягнення 104 890 грн 12 коп. пені, 859 грн 75 коп. річних та 4 562 грн 09 коп. штрафу.

Мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач звретає увагу апеляційного господарського суду на те, що останнім терміном поставки, на думку Позивача, є 16 червня 2016 року, а Відповідачем частково виконано поставку товару лише 27 червня 2016 року. В той же час апелянт вказує, що сума неповерненої попередньої оплати на дату подання позову не повернена, а тому у Позивача Позивач, виникає право нарахування процентів та інших штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 27 грудня 2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання 08 лютого 2017 року о 14:50 год. (а.с. 64).

23 грудня 2016 року на поштову адресу суду від Позивача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, які долучені судом до матеріалів справи (а.с. 83-84).

Ухвалою суду від 26 січня 2017 року, з підстав, викладених в ній, розгляд справи перепризначено на 15 лютого 2017 року о 15:10 год. (а.с. 94).

14 лютого 2017 року на електронну адресу суду від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав, вказаних в ньому, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішенням місцевого господарського суду залишити без змін.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/993/15 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2017 року у справі № 906/1087/16 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бучинської Г.Б., та відповідно до підпункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та підпункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий склад: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Мельник О.В., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою суду від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження в новому складі суду.

В судовому засіданні від 15 лютого 2017 року представник Позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить змінити рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, річних та штрафу.

В судовому засіданні від 15 лютого 2017 року представник Відповідача заперечив щодо доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а тому просить відмовити в її задоволенні, а рішенням господарського суду Житомирської області залишити без змін. Разом з тим, представник подав клопотання про долучення до матеріалів справи оригінал відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що її слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в позові щодо стягення річних, штрафу, пені та змінити в частині розподілу судових витрат. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 24 березня 2016 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір №354/24-03/2016 купівлі-продажу необробленої деревини (надалі - Договір), згідно якого, за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі другого кварталу 2016 року, який відбувся 24 березня 2016 року Відповідач зобов'язався передати, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаним в цьому ОСОБА_3 (а.с. 10-15).

Умовами пункту 1.3 ОСОБА_3 передбачено, що товаром є необроблена деревина, стандартизована в лоти, та реалізована під час аукціону, а саме: лот № 216, лот № 227, лот № 231.

Відповідно до пункту ОСОБА_3 2.1 загальна вартість товару становить 130 000 грн.

Умовами пункту 2.4 ОСОБА_3 передбачено, що Позивач здійснює оплату (передоплату 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом трьох банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків).

Порядок передачі та прийняття товару сторонами визначено у розділі 3 ОСОБА_3, зокрема у пункті 3.2 ОСОБА_3 визначено, що продавець передає товар у власність покупця за умовами франко-склад Відповідача (франко-нижній, франко-верхній, EXW-нижній) відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною цього ОСОБА_3.

Пунктом 3.3 ОСОБА_3 передбачено, що Відповідач зобов'язаний передати Позивачу товар після отримання 100% передоплати за партію товару на протязі 5-ти робочих днів. Під час передачі товару Відповідач надає Позивачу наступні документи: товаро-транспортну (залізнична) накладна, рахунок-фактура. Про відвантаження партії товару Відповідач повідомляє біржу.

Права та обов'язки сторін визначено у розділі 4 ОСОБА_3.

Відповідальність сторін Позивач та Відповідач погодили у розділі 5 ОСОБА_3. Зокрема, відповідно до пункту 5.3 ОСОБА_3 сторони передбачили, що за несвоєчасне або не в повному обсязі надання товару, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 1% від вартості ненаданого своєчасно товару за кожен день такого ненадання. В разі, коли прострочення термінів надання товару триває більш ніж 10 (десяти) банківських днів, Відповідач повертає Позивачу всі сплачені ним за товар кошти, що не звільняє Відповідача від сплати пені та обов'язку надання товару.

Строк дії ОСОБА_3, згідно пункту 7.2 ОСОБА_3 визначено з 01 квітня 2016 року по 30 червня 2016 року.

У Специфікації до ОСОБА_3 Позивач та Відповідач визначили наступний асортимент товару:

1) лот №216, пиловник породи сосни, сорт 3, діаметр 26-35, довжина 4-6, кількість 50, загальна вартість 54 500 грн;

2) лот №227, пиловник породи сосни, сорт 2, діаметр 20-25, довжина 4-6, кількість 30, загальна вартість 28 500 грн;

3) лот №231, пиловник породи сосни, сорт 3, діаметр 20-25, довжина 4-6, кількість 50, загальна вартість 47 000 грн., загалом на суму 130 000, 00 грн (а. с. 18).

Позивач згідно платіжного доручення №872 від 09 червня 2016 року перерахував Відповідачу кошти в сумі 123 899 грн 72 коп. (а. с. 20).

Відповідач поставив товар Позивачу згідно видаткової накладної №254 від 27 червня 2016 року на суму 64 826 грн 95 коп. та, як свідчать її реквізити, поставка товару відбулась залізничним транспортом (вагон № 68804400 відгр. 27 червня 2016 року; а. с. 21).

В свою чергу, 16 серпня 2016 року за №08/16-2 Позивач надіслав Відповідачу вимогу про повернення попередньої оплати за ОСОБА_3 в сумі 65 172 грн 77 коп. (а. с. 22).

Не отримавши відповідь на вищевказану вимогу, Позивач 19 вересня 2016 року повторно звернувся до Відповідача з вимогою за №09/16-2 про повернення попередньої оплати в сумі 65 172 грн 77 коп. ( а. с. 24).

Відтак, не отримавши відповіді на свої вимоги та кошти в сумі 65 172 грн 77 коп. на свій рахунок, 04 листопада 2016 року Позивач звернувся з позовом до суду про примусове стягнення з Відповідача суми осоновного боргу, 104 890 грн 12 коп. пені, 859 грн 75 коп. річних та 4 562 грн 09 коп. штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи судом першої інстанції, Відповідач повернув Позивачу попередню оплату в сумі 65 172 грн 77 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1496 від 21 листопада 2016 року.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 3 статті 265 ГК України, сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу, оскільки згідно приписів частини 6 вищевкзаної статті, реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу.

Частиною 5 статті 265 ГК України визначено, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

За приписами частини 7 статті 265 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно приписів частини 3 статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В силу дії чкастини 1 статті 266 ГК України, предметом поставки за загальним правилом є визначена родовими ознаками продукція.

Ціна у господарському договорі, в тому числі, договорі поставки, визначається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, зокрема, статтями 632 та 691 (частина 5 статті 180, частина 6 статті 265 ГК України). За загальним правилом цих правових норм покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Частиною 1 статті 267 ГК України визначено, що строк дії договору поставки може становити один рік, більше одного року (довгостроковий договір) або інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Згідно частини 4 статті 267 ГК України, сторони можуть погодити в договорі графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Як визначено приписами статтей 266-270 ГК України, у договорі поставки можуть бути передбачені умови про кількість, якість, асортимент товару тощо.

Відповідно до частини 2 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, однак, у будь-якому разі, щодо предмету, ціни та строку дії договору.

Суд констатує, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки з погодженим предметом поставки (пиловник сосни, сортністю, діаметром, довжиною, кількістю, визначеною у специфікації від 24 березня 2016 року), ціною ( 130 000 грн ) та строком його дії (з 01 квітня 2016 року по 30 червня 2016 року).

Як визначено прписами частини 5 статті 267 ГК України, у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Як вбачається з укладеного між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_3 (зокрема, з пункту 3.2) Позивач та Відповідач обумовили, що Відповідач передає товар у власність Позивача за умовами франко-склад Відповідача (франко-нижній, франко-верхній, EXW-нижній) відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною укладеного ОСОБА_3.

Тобто, за умовами EXW, визначених у правилах ІНКОРТЕРМС 2010 року , термін "Франко завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб.

В свою чергу, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу, що визначено частиною 6 статті 265 ГК України.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно абзацу 3 частини 1 статті 664 ЦК України, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За умовою пункту 2.2 ОСОБА_3 за 3 (три) дні до початку відвантаження товару, Відповідач надає Позивачу та біржі повідомлення про готовність відвантаження та лист-запрошення на відбір товару.

Приписами пункту 2.8 ОСОБА_3 передбачено, що повідомлення про готовність до відвантаження товару та лист-запрошення на відбір товару виконується Відповідачем шляхом направлення Позивачу телефонограми, факсу, електронного листа, поштового листа тощо. В разі не підтвердження одержання такого повідомлення про це інформується біржа у письмовому вигляді, яка засвідчує добросовісність виконання обов'язків продавця за ОСОБА_3.

Для виконання вищенаведених умов ОСОБА_3, Позивач та Відповідач погодились належним чином здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки. Зокрема, Відповідач має право на своєчасний вивіз Позивачем купленого товару та на вибір форми повідомлення про відвантаження для своєчасного та повного інформування покупця.

В свою чергу, Позивач має право на своєчасне та в повному обсязі отримання товару від Відповідача відповідно до умов ОСОБА_3 та зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі прийняти товар від Відповідача відповідно до укладеного ОСОБА_3.

Однак, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази належного виконання Відповідачем умов пунктів 2.2 та 2.8 ОСОБА_3 щодо повідомлення Позивача, зокрема, надсилання листа-запрошення на відбір товару на умовах франко-склад Відповідача (франко-нижній, франко-верхній, EXW-нижній), шляхом направлення Позивачу телефонограми, факсу, електронного листа, поштового листа, тощо (тобто будь-якого письмовго повідомлення).

Як підтверджується матеріалами справи, Позивач згідно платіжного доручення №872 від 09 червня 2016 року перерахував Відповідачу кошти в сумі 123 899 грн 72 коп. (а. с. 20).

Пунктом 3.3 ОСОБА_3 визначено, що Відповідач зобов'язаний передати Позивачу товар після отримання 100% передплати за патрію товару на протязі 5-ти (п'яти) робочих днів. Під час передачі товару Відповідач надає Позивачу наступні документи: товаро-транспортну (залізничну) накладну;рахунок-фактуру. Про відвантаження партії товару Відповідачем повідомляється біржа.

Отже, суд приходить до висновку, що останнім терміном для здійснення поставки відповідно до ОСОБА_3 є 16 червня 2016 року.

Однак, Відповідач частково виконав свої зобов'язання лише 27 червня 2016 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №254 від 27 червня 2016 року (а.с 21), тобто із порушенням умов пункту 3.3 ОСОБА_3.

Відночас, Відповідачем не було виконано взагалі зобов'язання щодо поставки товару за ОСОБА_3 на суму 65 172 грн 77 коп..

Так, частина 2 статті 693 ЦК України надає право покупцю вимагати або передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

В свою чергу, 16 серпня 2016 року та 19 вересня 2016 року Позивач звертався до Відповідача з вимогою за №09/16-2 про повернення попередньої оплати в сумі 65 172 грн 77 коп., про що описано вище в даній судовій постанові.

В той же час, як зазначалося вище у даній судовій постанові, під час розгляду даної справи судом першої інстанції, Відповідач повернув Позивачу попередню оплату в сумі 65 172 грн 77 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1496 від 21 листопада 2016 року.

Враховуючи вищевикладене колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що оскільки Відповідач повернув Позивачу попередню оплату (авансовий платіж) в сумі 65 172 грн 77 коп., то по відношенню до неї доцільно застосувати правило пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України та відповідно, припинити провадження по справі в цій частині в зв'язку з відсутністю предмету спору (що не заперечується сторонами).

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, Рівненський апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване судове рішення в цій частині.

Що ж до позовних вимог про стягнення 104 890 грн 12 коп. пені, 859 грн 75 коп. річних та 4 562 грн 09 коп. штрафу, то колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції констатує, що відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як визначено приписами статті 629 ЦК України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як зазначалося вище у даній судовій постанові Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення: 104 890 грн 12 коп. пені; 859 грн 75 коп. річних; 4 562 грн 09 коп. штрафу.

Перевіривши правильність їх розрахунку, в розрізі з умовами ОСОБА_3, апеляційний господарський суд погоджується з його вірністю та з тим, що за даний період дані суми підлягали до стягення, відповідно апеляційний господарський суд скасовуючи оспорюване рішення в цих частинах приймає нове.

Зокрема, колегія апеляційного суду повністю задовільняє вимогу щодо стягнення річних в розмірі 859 грн 75 коп., відповідно до приписів статті 625 ЦК України.

Водночас, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимоги щодо стягнення 104 890 грн 12 коп. пені та 4 562 грн 09 коп. штрафу надмірно великі порівняно із збитками Позивача.

До такого висновку суд дійшов з огляду на ту обставину, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції, Відповідач повернув Позивачу попередню оплату в сумі 65 172 грн 77 коп., а також те, що Позивачем не доведено настання в нього реальних збитків, зумовлених даною непоставкою.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З огляду на викладене, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій (пені та штрафу), що підлягають стягненню з Відповідача, а тому зменшує їх до 10 відсотків.

Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині тсягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірах: 10 489 грн 01 коп. пені; 456 грн 21 коп. штрафу.

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне зясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для часткового скасування оскаржуваного рішення господарського суду Житомирської області.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 105, п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмежено відповідальністю "БЦ" Орловський" на рішення господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року у справі №906/1087/16 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року у справі №906/1087/16 скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення річних, штрафу, пені та змінити в частині розподілу судових витрат.

3. В цій частині прийняти нове рішення, яким: "Стягнути з Державного підприємства "Олевське лісове господарство" (11002, Житомирська область, м. Олевськ, вул.Пушкіна, 18; код 00991901) на користь товариства з обмежено відповідальністю "БЦ" Орловський"(04060, м. Київ, вул. Орловська 8/1; код 37495823) пеню в розмірі 10 489 грн 01 коп.; річних в розмірі 859 грн 75 коп.; штрафу в розмірі 456 грн 21 коп.; витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 177 грн 07 коп. та витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 194 грн 81 коп..

4. Доручити господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.

5. В решті рішення господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2016 року в справі № 906/108716 залишити без змін.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

8. Справу №906/1087/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Мельник О.В.