Постанова № 64978968, 22.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р. Справа№ 911/2832/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства «Родючість»

на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2016

у справі № 911/2832/16 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»,

відповідача-2: Фермерське господарство «Родючість»,

про стягнення 72 660,34 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: представник Москалик В.В. (довіреність б/н від 18.11.2016),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (надалі - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (надалі - ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», відповідач-1) та Фермерського господарства «Родючість» (надалі - ФГ «Родючість», відповідач-2) про стягнення 795,24 грн, з яких 234,35 грн пені, 161,48 грн 30 % річних та 399,41 грн інфляційних втрат згідно договору поруки №07-04-2014-127 від 07.04.2014, угоди №95/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 та договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом було прийнято подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог від 19.09.2016 вих. №19-3/09, відповідно до якої позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів 72 660,34 грн, з яких 33 744,33 грн пені, 23 516,60 грн 30 % річних та 15 399,41 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.2016 позов задоволено повністю. Стягнуто із Фермерського господарства «Родючість» на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» 33 744,33 грн пені, 23 516,60 грн 30% річних, 15 399,41 грн інфляційних втрат, а також 1 378,00 грн судового збору. В задоволенні позову ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду першої інстанції, Фермерське господарство «Родючість» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити йому строк на апеляційне оскарження та скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2016 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; стягнути з ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на користь Фермерського господарства «Родючість» судові витрати, сплачені відповідачем за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 Фермерському господарству «Родючість» поновлено строк на апеляційне оскарження, скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи на 25.01.2017.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) Київського апеляційного господарського суду 12.01.2017 від ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) Київського апеляційного господарського суду 19.01.2017 від Фермерського господарства «Родючість» надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги та заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 розгляд справи було відкладено на 22.02.2017, в порядку статті 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача-1.

21.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) Київського апеляційного господарського суду Фермерське господарство «Родючість» надало суду додаткові докази, а саме, копію ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 20.10.2011 у справі №6/112 разом із супровідним листом вказаного суду від 25.01.2017 №03-25/602/17.

Оскільки наданий апелянтом доказ має суттєве значення для вирішення спору у даній справі, останній був отриманий ФГ «Родючість» після прийняття рішення Господарським судом Київської області 04.10.2016, колегія суддів дійшла висновку про доцільність прийняття даного доказу та його оцінки в ході перегляду справи на підставі частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач та відповідач-1 своїх уповноважених представників у судове засідання не направили, про відкладення розгляду справи клопотань не заявляли, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення даним особам поштових відправлень.

Вислухавши думку представника скаржника щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі уповноваженого представника позивача та відповідача-1, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та за відсутності зазначених учасників судового процесу.

22.02.2017 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27.10.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (в тексті договору - продавець) та Фермерським господарством «Родючість» (в тексті договору - покупець) був укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №058/МО (надалі - договір купівлі-продажу), який визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (надалі - товар) на умовах відстрочення платежу (пункт 1.1.), а його предметом є товар, який належить продавцеві на момент укладення договору або буде ним набутий у майбутньому (пункт 1.2. договору купівлі-продажу).

У пункті 5.1. договору купівлі-продажу вказано, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору, зазначені в додатках і визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентній доларам США за офіційним курсом НБУ на день оплати.

Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання обов'язків за ним (пункт 11.1. договору купівлі-продажу).

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору купівлі-продажу товару ТОВ «Тридента Агро» було поставлено ФГ «Родючість» товар на загальну суму 30 846,82 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням ФГ «Родючість» грошового зобов'язання з оплати вартості товару, що отриманий за договором купівлі-продажу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» звернулось до Господарського суду Кіровоградської області із позовною заявою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за період з 11.11.2009 по 28.09.2010.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2010 у справі №6/112 позов задоволено частково. Стягнуто з ФГ «Родючість на користь ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» 30 846,82 грн основної заборгованості, пеню у розмірі 4 999,70 грн, штрафу розмірі 6 169,36 грн, збитки від інфляції в сумі 1 630,44 грн, 30% річних у розмірі 7 783,55 грн, а також судові витрати.

Місцевим господарським судом встановлено, що 26.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 була укладена угода №К-46-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої, первісний кредитор (ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО») відступає новому кредитору (ФОП ОСОБА_3.) право вимоги виконання Фермерським господарством «РОДЮЧІСТЬ» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 30% річних та інфляційних втрат, штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27 жовтня 2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27 жовтня 2009 року (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 2.3. договору з моменту укладення даної угоди новий кредитор наділяється всіма (будь-якими) правами первісного кредитора, що можуть випливати у майбутньому та випливають із умов договору №058/МО по відношенню до боржника.

Частиною 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 515 Цивільного кодексу України).

На виконання умов пункту 4.1. даної угоди первісним кредитором передано новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги виконання боржником обумовленого зобов'язання. Копія акту прийому-передачі документів від 26.01.2011 надана в матеріали справи.

Листом від 26.01.2011 первісний кредитор повідомив боржника про заміну кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги.

В подальшому, як було встановлено місцевим судом, 02.07.2012 між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» була укладена угода №95/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), відповідно до пункту 1.1. якої первісний кредитор (ФОП ОСОБА_3.) відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання Фермерським господарством «РОДЮЧІСТЬ» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, штрафу, 30% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27 жовтня 2009 року та згідно Угоди №К-46-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011 у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ «РОДЮЧІСТЬ» грошового зобов'язання згідно договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27 жовтня 2009 року.

За цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, штрафу, 30% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27 жовтня 2009 року (пункт 1.2. угоди).

На виконання пункту 4.1. даної угоди, ФОП ОСОБА_3 було передано ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» документи, що підтверджують право вимоги виконання боржником обумовленого зобов'язання та повідомлено ФГ «Родючість» про заміну кредитора у зобов'язані.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (стаття 553 ЦК України).

Приписами статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

07.04.2014 між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (в тексті договору - кредитор) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (в тексті договору поруки - поручитель) був укладений договір поруки №07-04-2014-127, згідно умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Фермерським господарством «Родючість» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченої ст. 2 цього договору (надалі - основний договір), (пункт 1.1. договору поруки).

Згідно з пунктом 2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду №95/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, укладену на підставі договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27 жовтня 2009 року.

Відповідно до пункту 3.1. договору відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) у сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

У разі порушення боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (пункт 4.1. договору поруки).

За змістом пункту 6.1. договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою від 05.05.2014 №05-127/14, в якій вимагав у триденний строк із моменту отримання даної вимоги виконати взяті на себе зобов'язання за договором поруки.

Відповідач-1 листом №127 від 12.05.2014 на вимогу позивача повідомив, що виконати взяті на себе зобов'язання за договором поруки не має можливості у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Таким чином, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на підставі угоди про заміну кредитора у зобов'язанні №95/07-12 та договору поруки №07-04-2014-127 звернулось з позовом до Господарського суду Київської області про солідарне стягнення з Фермерського господарства «Родючість» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), розрахованої станом на 04.12.2014, пені, 30% річних, інфляційних витрат за період із 29.09.2010 по 29.10.2015, нарахованих на суму заборгованості 30 846,82 грн на підставі договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27.10.2009.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.11.2015 у справі №911/4221/15 позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено частково.

У зв'язку з невиконанням ФГ «Родючість» зобов'язання за договором №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27.10.2009 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернулась з даним позовом до суду про стягнення пені, 30 % річних та інфляційних втрат за період, неохоплений раніше прийнятими судовими рішеннями та у межах п'ятирічного строку позовної давності, погодженого сторонами у пункті 8.3. договору.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ФГ «Родючість» заборгованості, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України, у зв'язку із чим позивач у даній справі є належним та законним кредитором відповідача-2 щодо отримання нарахування пені, 30% річних та інфляційних втрат за період існування непогашеної суми заборгованості.

Дотримуючись принципів об'єктивної істини, законності та справедливості судового рішення, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи, колегія суддів з правовою позицією суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не погоджується та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як стверджує апелянт та підтверджується матеріалами справи, у вересні 2011 року ТОВ «Тридента Агро» звернулось до Господарського суду Кіровоградської області зі скаргою від 13.09.2011 № 13/09 на дії відділу ДВС Голованівського РУЮ Кіровоградської області у справі №6/112, в якій просило скасувати постанову від 19.08.2011 про повернення наказу від 04.01.2011 у справі №6/112, стягувачеві без виконання на підставі пункту 1 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

За наслідками розгляду скарги заявнику було відмовлено в її задоволенні (а.с.144-145).

Відхиляючи скаргу ТОВ «Тридента Агро», суд виходив з того, що ФГ «Родючість» погасило у повному обсязі у липні 2011 року готівкою заборгованість у розмірі 54 753,00 грн, на підтвердження чого стягувач через довірену особу, що діяла на підставі довіреності 09.03.2011, звернувся до ВДВС Голованівського РУЮ із заявою від 29.07.2011, підписаною генеральним директором ТОВ «Тридента Агро» і скріпленою печаткою, про повернення без виконання судового наказу.

Крім того, місцевим господарським судом при огляді та дослідженні в судовому засіданні оригіналів матеріалів виконавчого провадження по виконанню судового наказу №6/112 встановлено, що Фермерським господарством «Родючість» 19.08.2011 згідно квитанції №980748.1015.1 було сплачено 5 475,29 грн виконавчого збору (10 % від суми боргу) та згідно квитанції №980748,1015,1 - 30,16 грн витрат за проведення виконавчих дій.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу Украйни обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини погашення Фермерським господарством «Родючість» заборгованості перед ТОВ «Тридента Агро» за спірним договором належним чином встановлені в ухвалі Господарського суду Кіровоградської області від 20.10.2011 у справі №6/112 та не підлягають доказуванню в силу наведених вище приписів закону.

02.07.2012, тобто після виконання ФГ «Родючість» своїх зобов'язань перед ТОВ «Тридента Агро» за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення №058/МО, між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» була укладена угоду про заміну кредитора у зобов'язанні.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Таким чином, на момент укладання ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» угоди про заміну кредитора у зобов'язанні 02.07.2012 зобов'язання ФГ «Родючість» згідно договору №058/МО купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27.10.2009 були виконані, а відтак вказана угода для ФГ «Родючість» не породжувала будь-яких прав та обов'язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №3-30гс15.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про стягнення з ФГ «Родючість» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» пені, інфляційних втрат та 30 % річних є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Заявлене суду апеляційної інстанції представником Фермерського господарства «Родючість» клопотання про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності не підлягає розгляду у даній справі, оскільки відповідне клопотання не заявлялось ним під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у відповідності до статті 104 ГПК України є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Родючість» судова колегія визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2016 у справі №911/2832/16 - скасуванню.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1 515,80 грн у зв'язку з її задоволенням на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Родючість» на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2016 у справі № 911/2832/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2016 у справі № 911/2832/16 скасувати.

3. Постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) на користь Фермерського господарства «Родючість» (26550, Кіровоградська обл., Голованівський р-н, с. Розкішне, ідентифікаційний код 24714454) 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн 80 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №911/2832/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук