Рішення № 64978763, 21.02.2017, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року Справа №923/18/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Скадовської філії ДП "Адміністрація морських портів України", м. Скадовськ Херсонської області

до Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт", м. Скадовськ

Херсонської області

про стягнення 587851,43 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Скадовської філії ДП "Адміністрація морських портів України" звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" заборгованість у розмірі 587851,41 грн., з якої: 353876,32 грн. - сума основного боргу, 218093,03 грн. - сума подвійної ставки НБУ та 15882,08 грн. - сума 3% річних. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію та утримання електричних мереж №10-П-СКФ-15 від 01.01.2015, положення ст.ст. 525, 610, 611, 629 ЦК України, ст.ст. 7, 20, 173, 174 ГК України та ст.ст. 1, 2, 12, 61, 64, 82 ГПК України.

Ухвалою від 05.01.2017 року суд прийняв позовну заяву та порушив провадження у справі.

23 січня 2017 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну №14/57 від 18.01.2017р., в якому відповідач позовні вимоги визнав частково, лише в сумі основного боргу, а щодо вимог в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних, то в цій частині вимог просить відмовити у повному обсязі, оскільки в порушення умов п.2.4. договору позивач не надав доказів, які б підтверджували дату одержання рахунків відповідачем. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 59-63).

31 січня 2017 року позивач у справі подав до суду нові докази. Дані матеріали суд прийняв до розгляду та долучив до справи (а.с. 69-88).

14 лютого 2017 року до суду від позивача у справі із супровідним листом надійшов детальний розрахунок заборгованості з урахуванням 3% річних. Дані матеріали суд прийняв до розгляду та долучив до справи (а.с. 92-106).

Представник позивача у судове засідання 21.02.2017 не з'явився, але 20.02.2017 подав до суду клопотання, в якому просить провести призначене на 21.02.2017 судове засідання без його участі.

Представник відповідача у судове засідання 21.02.2017 також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на ті обставини, що належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Пункт 3.9.2 пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачає, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 21.02.2017р., не визнавалась судом обов’язковою, про наявність у сторони доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу по суті, сторони у справі не повідомили.

За таких обставин, справа розглядається без участі представників позивача та відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 1 січня 2015 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Скадовської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (надалі - позивач або адміністрація) і Державним підприємством "Скадовський морський торговельний порт" (надалі - відповідач або підприємство) був укладений договір про відшкодування витрат за спожиту електроенергію та утримання електричних мереж за №10-П-СКФ-15 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, відповідач повинен відшкодовувати позивачу витрати за спожиту електроенергію та послуги щодо утримання електричних мереж.

На підставі пунктів 2.1. - 2.4. договору, сума відшкодування витрат по сплаті послуг за споживання електроенергії розраховується згідно тарифу обленерго діючого на момент сплати, на підставі акту-розрахунку використання електроенергії за кожен місяць, підписаного Сторонами. Ціна за користування електричними мережами Адміністрації становить 0,48 грн. кВат/год. з ПДВ. (підрозділ Хорли - 0,38 грн. кВат/год. з ПДВ). Облік електроенергії та її розрахунок щомісячного використання здійснює енергетик Підприємства згідно показань лічильників з подальшим поданням результатів обліку до 22-23 числа (по підрозділу Хорли) розрахункового періоду головному енергетику Адміністрації на узгодження (перевірку). В разі відсутності лічильників - розрахунок використаної електроенергії проводиться згідно встановленої потужності обладнання об’єкту (Правила використання електричної енергії п.8 - 8.3). Підприємство відшкодовує витрати по сплаті послуг за споживання електроенергії Адміністрації щомісячно протягом 5 (п’яти ) банківських днів з моменту виставленого Адміністрацією рахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що відповідач всупереч умов п.2.4., п.3.1.3. договору протягом 2015 року повністю не відшкодовував позивачу витрати по сплаті послуг за споживання електроенергії згідно виставлених рахунків (а.с. 11-16), в результаті чого, в нього виникла заборгованість у розмірі 353876,32 грн.

Отже, у зв'язку із несплатою відповідачем 353876,32 грн. витрат за споживання електроенергії протягом 2015 року, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 353876,32 грн., суму пені у розмірі 218093,03 грн. та суму 3% річних у розмірі 15882,08 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 353876,32 грн., яка виникла у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань по відшкодуванню позивачу витрат по сплаті послуг за споживання електроенергії протягом 2015 року.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 353876,32 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 353876,32 грн. є доведеними і обґрунтованими.

Крім того, через несвоєчасне виконання зобов'язань, позивачем нараховано відповідачу суму 3% річних у розмірі 15882,08 грн.

Надалі, 14.02.2017 року позивачем надав суду уточнений розрахунок 3% річний, з якого вбачається, що сума 3% річних вже становить 15855,39 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 15882,08 грн., то суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України.

З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок 3% річних, визнав його вірним.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми 3% річних підлягають частковому задоволенню, лише у розмірі 15855,39 грн., який відповідає розміру зазначеному позивачем в уточненому розрахунку. 3% річних у розмірі 26,69 грн. заявлені позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимог в частині стягнення пені у розмірі 218093,03 грн., то дана вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду № 02-5/293 від 29.04.1994р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої ст.ст. 1, 2 Закону, пеня стягненню не підлягає.

Таким чином, вимога в частині стягнення пені у розмірі 218093,03 грн. задоволенню не підлягає, оскільки умовами договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію та утримання електричних мереж №10-П-СКФ-15 від 01.01.2015р. сторони не встановили відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог в частині стягнення 3% річних підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах та спростовуються вищевикладеним. Суд звертає увагу відповідача, що 31.01.2017р. позивач надав суду докази, які підтверджують, що на виконання умов п.2.4 договору позивач виставляв відповідачу рахунки, а останній в свою чергу їх отримував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" (75700, Херсонська область, Скадовський район, м. Скадовськ, вул. Пролетарська, 2, код ЄДРПОУ 01125703) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Скадовської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (75700, Херсонська область, Скадовський район, м. Скадовськ, вул. Пролетарська, 2, код ЄДРПОУ 38728486) суму основного боргу у розмірі 353876,32 грн., суму 3% річних у розмірі 15855,39 грн. та суму судового збору у розмірі 5545,97 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Накази видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.02.2017

Суддя С.В. Нікітенко