Ухвала суду № 64976258, 23.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" лютого 2017 р.Справа № 808/1986/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання: Федосеєвої Ю.В. ,

за участі представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року у справі №808/1986/16 за позовом ОСОБА_5 до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 24.06.2016 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Запорізькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу №ф-6-1304 від 25.05.2016 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати по єдиному внеску в сумі 109277,24 грн..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем, перебуває на обліку в Мелітопольській ОДПІ, зареєстрований платником єдиного внеску з 21.10.2004 року, як платник ПДВ зареєстрований з 30.10.2006 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1 (а.с. 9-10, 11 т.1).

Відповідач - Мелітопольська об'єднана Державна податкова інспекція ГУ ДФС в Запорізькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 25.04.2016 року по 11.05.2016 року Мелітопольською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності самозайнятої особи ОСОБА_5 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, за результатами якої 25.05.2016 року складено акт № 999/08-32-13-04/НОМЕР_1 (а.с.15-32 т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, внаслідок не вірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, в результаті чого занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, у розмірі - 109277,24 грн., у т.ч. по періодах: за 2014 рік на суму - 53099,67 грн., за 2015 рік на суму - 56177,57 грн..

На підставі вказаного закту перевірки 25.05.2016 року Мелітопольською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 6 -1304 зі сплати єдиного внеску в розмірі - 109277,24 грн. (а.с.33 т.1).

Не погодившись з вказаною вимогою, позивач оскаржив її до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі по тексту - Закон №2464) визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно статті 177 ПК України до складу витрат відносяться витрати, безпосередньо пов'язанні з одержанням доходу, до яких належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності, згідно з розділом III Податкового Кодексу України.

Перевірка правильності визначення позивачем витрат, відображених у деклараціях про майновий стан і доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених за 2014 - 2015 роках проводилась податковим органом на підставі: видаткових накладних на отримання товарів (послуг), актів виконаних робіт (отриманих послуг), товарно - транспортних накладних, банківських документів, документів, що підтверджують факт оплати за товар (послуги) готівковими коштами, відомостей нарахування та сплати заробітної плати, книг обліку доходів та витрат.

Згідно пункту 177.4 статті 177 ПК України до складу витрат відносяться витрати, безпосередньо пов'язанні з одержанням доходу, до яких належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно з розділом ІІІ ПК України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 розділу III ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, п.138.6 - 138.9, пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст.138 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПКУ, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, отриманих від провадження господарської діяльності, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, та пункту 178.3 статті 178 ПКУ, згідно з яким оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до пункту 177.5 статті 177 та пункту 178.4 статті 178 ПК України фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду.

Разом з тим приватні підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, в обов'язковому порядку разом з Податковою декларацією подають додаток 5 до розділу III Податкової декларації.

Відповідно до підпункт 1 пункту 5 розділу Інструкції Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 449 платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, здійснюють розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначені доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

У рядку 01 розділу II додатку 5 до Податкової декларації вказується розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу, який розраховується як отриманий загальний річний оподатковуваний дохід, зменшений на суму документально підтверджених річних витрат та поділений на кількість календарних місяців, протягом яких отримано такий дохід (прибуток) (абзац третій пункт 177.2 статті 177 ПК України).

Отже, у графі 2 таблиць 1 та 3 додатка 5 до Звіту з єдиного внеску сума чистого доходу (прибутку), в рядках календарних місяців зазначається як середньомісячний річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. При цьому в місяцях, в яких дохід не отримувався, (на підставі даних Книги обліку доходів і витрат) у таких графах проставляється прочерк.

Матеріалами справи встановлено, що згідно додатку 5 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний період 2014 року, наданого ОСОБА_5 до Мелітопольської ОДПІ 09.02.2015 року самостійно визначено:

- сума чистого оподатковуваного доходу складає 187129,0 грн.,

- кількість календарних місяців, протягом яких одержано такі доходи - 12,

- розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу - 15594,08 грн..

Таким чином, в гр.2 таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями» сума доходу, заявлена позивачем в податковій декларації, та, відповідно, і сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (гр.3 таблиці 1) не відповідають доходам, фактично отриманим протягом 12 місяців 2014 року.

Враховуючи вищенаведене, в порушення п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

ОСОБА_5 занижено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2014 рік на 153024,96 грн..

Наказом Міністерства Фінансів України №449 від 20.04.2015 року затверджена Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Інструкція №449), яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464.

Згідно пункту 5 розділу IV Інструкції №449 обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок господарської діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується відповідна ставка, зазначена в пункті 3 розділу III цієї Інструкції.

Як свідчать матеріали справи, згідно додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний період 2015 року, наданого ОСОБА_5 (самостійно визначено) до Мелітопольської ОДПІ 08.02.2016 року:

- сума чистого оподатковуваного доходу складає 185321,0 грн.,

- кількість календарних місяців, протягом яких одержано такі доходи - 12,

- розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу - 15443,42 грн.

Таким чином, в гр.2 таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями» сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації особи-підприємця позивача, та, відповідно, і сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (гр.3 таблиці 1) не відповідають доходам, фактично отриманим позивачем протягом 12 місяців 2015 року.

Враховуючи вищенаведене, в порушення п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 ОСОБА_5 занижено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2015року на 161895,00 грн..

Посилання представників апелянта на ту обставину, що позивачем помилково а деклараціях про прибуток за 2014 та 2015 роки помилково вказано більшу суму доходу, оскільки не всі витрати за вказані роки було враховано, а при проведенні перевірки в 2016 році таку помилку було усунуто шляхом подання заперечень на акт перевірки з додаванням всіх первинних документів про фактичні витрати за періоди, що перевірялись, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються (п.50.1. ст.50).

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом (п.50.2. ст.50).

Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (п.50.3. ст.50).

Позивачем а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано доказів проведення будь-яких дій, передбачених ст.50 ПК України щодо внесення змін до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2014 та 2015 роки, а відповідно і збільшення зобов'язання по єдиному внеску, не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, позивачем при обрахуванні єдиного внеску за 2014 та 2015 роки, було занижено суму доходу (за даними перевірки з урахуванням первинної документації про витрати позивача, що надавались до заперечень на акт перевірки), оскільки він не співпадає з даними податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2014 та 2015 роки.

Враховуючи наведене, внаслідок заниження суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, занижено належний до сплати в бюджет єдиний внесок з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, всього в сумі - 109277,24 грн., у тому числі за 2014 рік - 53099,67 грн., за 2015 рік - 56177,57 грн..

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мелітопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ ДФС в Запорізькій області доведено правомірність прийняття вимоги №ф-6-1304 від 25.05.2016 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року у справі №808/1986/16 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду 03 серпня 2016 року у справі №808/1986/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 27 лютого 2017 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак