Ухвала суду № 64971569, 09.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/1569/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого судді: Бисага Т.Ю.

суддів: Готра Т.Ю.,Джуга С.Д.,

при секретарі: Чучка Н.В.,

за участю ОСОБА_1, представників - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тячівського районного суду від 28 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Тячівської районної державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Управління Держгеокадастру у Тячівському районі про скасування розпоряджень голови Тячівської райдержадміністрації, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Тячівської РДА, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, Управління Держгеокадастру у Тячівському районі про скасування розпоряджень голови Тячівської РДА, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Позов вмотивовано тим, що 26.10.2011 року нею була подана заява до голови Тячівської РДА з проханням надати дозвіл на приватизацію земельної ділянки в урочищі «Гарайка» площею 0.64 га., яка розташована за межами с. Вільхівці, для ведення підприємницького господарства. Однак 02.12.2011 року комісія, що розглядала її заяву, відмовила їй мотивуючи відмову тим, що дана земельна ділянка використовується з 2011 року відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Така відмова виділити їй земельну ділянку 0.64 га. є незаконною, оскільки, на її думку, твердження відповідача про те, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 добросовісно, відкрито і безперевно користуються земельною ділянкою загальною площею 1.26 га. не відповідає дійсності та довідки, які видані Вільховецькою сільською радою нікчемні і не дійсні, оскільки урочище «Гарайка» знаходиться за межами с.Вільхівці. Вказані треті особи не сплачують податок за користування землею, а це на її думку підтверджує, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вчинили самовільне зайняття землі в урочищі « Гарайка» площею 1.26 га. Також позивач вказує, що при огляді в погосподарських книгах Вільховецької сільської ради видно, що ці записи щодо цієї землі зроблені свіжим почерком, тобто вже за час її подання заяви до Тячівської районної державної адміністрації. В книгах не вказана дата внесення записів, підстави для внесення таких записів та посадову особу, яка зробила ці записи.

Оскільки земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту с.Вільхівці, то такими землями розпоряджається Тячівська РДА, а не Вільховецька сільська рада. Факт користування третіми особами земельними ділянками, на її думку, не встановлено належними і допустимими доказами. Фактично ці особи самовільно захопили дані земельні ділянки , що є протиправним і не може трактуватися як добросовісне, відкрите і безперервне користування земельними ділянками, а як протиправна дія, за яку наступає відповідальність. Для позивачки незрозумілим є термін «закріплення» земельних ділянок.

Крім цього Тячівською РДА порушено Закон України «Про звернення громадян» в частині черговості розгляду заяви , оскільки її заява була подана раніше до відповідного органу ніж третіми особами.

З урахуванням змінених і уточнених позовних вимог просила суд: скасувати пункт 1.7.12 розпорядження голови Тячівської РДА № 796 від 15.11.2011 року « Про надання дозволу на виготовлення технічної документації» в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації мешканцям с. Вільхівці ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6; скасувати пункт 4.11.9 розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 28.12.2011 року № 969 «Про затвердження технічної документації із землеустрою» в частині передачі у власність земельні ділянки в урочищі «Гарайка» мешканцям с.Вільхівці ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5; скасувати свідоцтва на право власності, видані реєстраційною службою Тячівського районного управління юстиції на громадян: ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на земельні ділянки в урочищі «Гарайка». Також просить вирішити питання щодо приватизації земельної ділянки в урочищі «Гарайка» у власність ОСОБА_4, яка подала заяву 26 жовтня 2011 року для особистого селянського господарства з подальшим веденням фермерського господарства - козогосподарства.

За ігнорування, на думку позивачки, черговості розгляду заяви на землю , поданою ОСОБА_4 на земельну ділянку 26 жовтня 2011 року раніше ніж ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 50000 гривень.

За видачу, на думку позивачки, недостовірних довідок № №1459, 1460 від 25.10.2011 року головою Вільховецької сільської ради ОСОБА_9 і землевпорядником Вільховецької сільської ради ОСОБА_10, стягнути з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 солідарно на користь ОСОБА_4 моральну шкоду на суму 50000 гривень.

Рішенням Тячівського районного суду від 28 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що записи в погосподарській книзі не можуть підтверджувати факт користування відповідачами земельною ділянкою, оскільки таке право має підтверджуватися відповідним документом. Вважає, що сільська рада не мала права вносити записи до погосподарських книг, оскільки спірні земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту і такими розпоряджається райдержадміністрація. Вказує, що згідно відповіді ГУ ДФС у Закарпатській області, відповідачі земельний податок за земельні ділянки з адресою с.Вільхівці ур. «Гарайка» не сплачували, що на його думку спростовує факт користування земельними ділянкам. Також судом не взято до уваги відповідь прокуратури з якої вбачається, що засідання комісії, на якій розглядалася заява ОСОБА_4 зроблено з грубими порушеннями чинного законодавства. Тячівською РДА порушено порядок черговості розгляду заяв громадян, оскільки її заява була подана раніше ніж заяви ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав.

Представники ОСОБА_2, ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечили.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представників, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно приписів ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Фактичні обставини справи сторонами не оспорюються.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його безпідставності та недоведеності. Зокрема суд зазначив, що спірні земельні ділянки знаходилися у правомірному користуванні ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 згідно даних погосподарського обліку і позивачем жодними доказами дана обставина не спростована.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи.

Зокрема судом вірно встановлено, що згідно записів погосподарських книг спірні земельні ділянки знаходилися у користуванні ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 з 2000-2001 років.

Позивачем ОСОБА_4 жодними належними та допустимими доказами не спростовано дані обставини, як і не доведено, що земельна ділянка, на яку вона претендує згідно заяви 26.10.2011 року, коли-небудь знаходилася у її користуванні.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що записи в погосподарській книзі не можуть підтверджувати факт користування відповідачами земельною ділянкою з наступних підстав.

Зокрема безпідставним є посилання апелянта на наказ Державного комітету статистика 08.12.2010 N 491, оскільки згідно даних погосподарського обліку ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 користувалися земельними ділянками з 2000-2001 років, тобто задовго до прийняття зазначеного наказу, а відтак такий не поширює свою дію щодо записів у по господарських книгах стосовно користування земельними ділянками у період з 2000-2001 років.

Натомість пунктом 33 Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських (селищних) радах, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України N 234 від 17.07.2000 року передбачено повноваження сільської ради щодо фіксації у погосподарських книгах земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Тобто записи у погосподарських книгах визнаються в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право користування земельною ділянкою, яке виникло в період 2000-2001 роках.

Також безпідставним є посилання апелянта на те, що сільська рада не мала права вносити записи до погосподарських книг, оскільки спірні земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту, оскільки вищевказаною Інструкцією визначено повноваження сільської ради щодо внесення до погосподарських книг записів стосовно об'єктів, які знаходяться на території сільської ради. Поняття територія сільської ради не є тотожнім поняттю межа населеного пункту (межа села). До території сільської ради відносяться також і землі поза межами даного населеного пункту, які знаходяться у віданні сільської ради. З викопіювання з плану землекористування с. Вільхівці вбачається, що урочище «Гарайка» відноситься до території Вільховецької сільської ради, а відтак остання вправі була вносити записи до по господарських книг щодо даних земель.

Відхиляє колегія суддів і посилання апелянта на відповідь ДПІ у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області від 19.09.2016 року (а.с.173), оскільки згідно даного листа земельний податок гр. ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 на земельні ділянки за адресою с.Вільхівці, ур. «Гарайка» не сплачувався через те, що земельний податок не нараховувався. Даний лист жодним чином не спростовує факт перебування спірних земельних ділянок у користуванні відповідачів, як і не стверджує про протиправність (самовільність) захоплення ними таких ділянок. Тобто, дані доводи апеляційної скарги також підлягають відхиленню.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно неправомірності розгляду комісією Тячівської РДА питання за заявою ОСОБА_4 від 26.10.2011 року та стосовно порушення порядку черговості розгляду заяв громадян колегія суддів зазначає наступне.

З листа Прокуратури Тячівського району від 24.02.2012 року (на який посилається апелянт) вбачається, що за результатом проведеної перевірки встановлено, що було порушено порядок формування комісії і така фактично не була уповноважена для прийняття рішення від імені Тячівської РДА (а.с.174).

Вказане узгоджується з ухвалою ВАСУ від 09.04.2015 року, якою залишено в силі задоволену позовну вимогу ОСОБА_4 про визнання протиправним протокольного рішення комісії Тячівської РДА від 02.12.2011 року. В мотивувальній частині ухвали зазначено, що підставою для задоволення даної вимоги було неправомірність створення комісії по розгляду заяви ОСОБА_4

Тобто неправомірність відмови по заяві ОСОБА_4 стосується виключно процедурних порушень, що жодним чином не свідчить про те, що спірні земельні ділянки не перебували у користуванні ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (підстава для відмови в задоволенні заяви), як і проте, що ОСОБА_4 до мала хоч якісь майнові права на земельну ділянку.

Як уже було вищезазначено, - на момент подачі заяви ОСОБА_4 від 26.10.2011 року, спірні земельні ділянки вже перебували у користуванні ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_7, а відтак подаючи таку заяву ОСОБА_4 не могла мати законних сподівань на отримання їх у власність.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що в такому випадку, певні процедурні порушення під час розгляду заяви ОСОБА_4, не свідчать про порушення її майнового права внаслідок передачі земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_7, а відтак це не може бути підставою для задоволення її позовних вимог.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 28 вересня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді