Рішення № 64971552, 20.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/4228/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.,

при секретарі - Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 липня 2016 року по справі за позовом ПАТ "ВіЕс Банк" до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ПАТ «ВіЕс Банк» звернулося в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що 11.07.2008 між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № KF 50773, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 230 000,00 доларів США зі строком повернення до 10.07.2028 і сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та в розмірах, установлених цим договором.

Для забезпечення виконання цих зобов'язань позичальника 23.07.2008 між ВАТ «Електрон Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (іпотекодавцем) було укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_4 передала в іпотеку належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

При укладенні іпотечного договору приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 було внесено відповідні записи до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № KF 50773 від 11.07.2008 Банком було подано позовну заяву до Ужгородського міськрайонного суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте позивачу стало відомо про факт припинення іпотеки по даному кредитному договору зі сформованої довідки від 28.03.2016 за № 56139827.

Обтяження було припинено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26.12.2011, яким визнано недійсним договір іпотеки від 23.07.2008, знято заборону відчуження спірної квартири та виключено її з Єдиного реєстру заборон.

У період чинності вказаного рішення суду ОСОБА_4 відчужила належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 03.03.2012.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 23.08.2012 заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26.12.2011 року було скасовано, а ухвалою цього ж суду від 18.03.2013 позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ВАТ «Електрон Банк», третьої особи - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки - залишено без розгляду.

Позивач вважає, що нотаріус при вилученні обтяження діяв неправомірно, не повідомив письмово кредитора про зняття заборон із предмету іпотеки, не перевірив на відповідність чинному законодавству заочного рішення суду. На думку позивача дії приватного нотаріуса призвели до незаконного відчуження нерухомості, що перебуває в іпотеці ПАТ «ВіЕс Банк», що робить неможливим виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, та позбавляє банк першочергового права задовольнити вимоги за кредитним договором № KF 50773 від 11.07.2008.

Посилаючись на дані обставини, позивач просив суд визнати протиправними дії приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 по внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження (заборона на нерухоме майно) спірної квартири; визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими припинено обтяження та іпотеку (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна, а саме спірної квартири; зобов'язати приватного нотаріуса поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження та іпотеку (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна, які існували в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до внесення змін згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 05 липня 2016 року позов банку - задоволено частково. Скасовано рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими припинено обтяження та іпотеку (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 58,6 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження та іпотеку (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 58,6 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які існували в Державному реєстрі прав на нерухоме майно до внесення змін згідно рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат - стягнуто з приватного нотаріуса на користь банку - 1218,00 грн. сплаченого судового збору та 689,00 грн. сплаченого судового збору за заяву про забезпечення позову по справі.

Також ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 5 липня 2016 року було вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони внесення будь-яких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зупинення дії рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими припинено обтяження та іпотеку (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна, а саме вказаної квартири - до набрання рішенням по даній справі законної сили.

Банк рішення суду першої інстанції не оскаржував.

На це рішення подала апеляційну скаргу приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Банку відмовити.

Представник Банку у поданій апеляційному суду заяві просив розглянути справу без участі представника Банку. Рішення суду просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11.07.2008 між ВАТ «Електрон Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № KF 50773, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 230 000,00 доларів США зі строком повернення до 10.07.2028 і сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та в розмірах, установлених цим договором (а.с.7-10).

23 липня 2008 року було підписано Додаток № 3 до цього кредитного договору, згідно якого кредит забезпечено іпотекою 2-х кімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_4 (а.с.11). 23 липня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк», ОСОБА_3 (боржником) та ОСОБА_4 (іпотекодавцем) було укладено відповідний іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований у реєстрі за № 2939, і нотаріусом було накладено заборону в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на відчуження вказаної квартири (а.с. 13-19).

Також установлено, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26.12.2011 визнано недійсним договір іпотеки від 23.07.2008, знято заборону відчуження спірної квартири та виключено її з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 20- 22).

17 січня 2012 року ОСОБА_4, посилаючись на вказане рішення суду, звернулась до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі по тексту - нотаріус ОСОБА_1) із заявою, в якій просила зняти заборону на відчуження належної їй квартири в АДРЕСА_1, та вилучити запис з Державного реєстру іпотек (а.с.133-135). Як вбачається з наданих нотаріусом ОСОБА_1 матеріалів, до заяви ОСОБА_4 було додано заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26.12.2011 із відміткою про набрання ним законної сили 10.01.2012 (а.с.138-139). Нотаріусом ОСОБА_1 17.01.2012 було вилучено обтяження щодо такої квартири та вилучено запис з Державного реєстру іпотек (а.с. 87, 90, 134, 135). Того ж дня - 17.01.2012 - нотаріусом ОСОБА_1 було направлено на адресу ПАТ «Фольскбанк» повідомлення про зняття заборони щодо відчуження та виключення запису з Єдиного реєстру іпотек щодо належної ОСОБА_4 на праві власності квартири АДРЕСА_1 (а.с.140-142).

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV (у редакції на час виконання нотаріусом заочного рішення) записи про обтяження погашаються на підставі актів (рішень) уповноважених на це органів або посадових осіб.

Крім того, державна реєстрація іпотек у той час регулювалася Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 N 410 (далі - Порядок № 410 ).

Відповідно до п. 2 Порядку № 410 реєстраторами є, в тому числі, приватні нотаріуси. Згідно п. 25, 26 Порядку № 410 (у редакції на час виключення запису) запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

Відповідно до п.п. 26, 27 Порядку № 410 реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду. У разі виключення запису до Реєстру вносяться:

1) дата і номер повідомлення, що надійшло від іпотекодержателя, чи рішення суду, яке є підставою для виключення запису;

2) дата виключення;

3) відомості про реєстратора.

Як уже зазначалось вище, приватному нотаріусу було подано заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26.12.2011 із відміткою про набрання ним законної сили 10.01.2012. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України (в редакції, що діяла станом на 17.01.2012) судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Ні Законом № 1952-IV, ні Порядком № 410 не передбачено обов'язок реєстратора перевіряти на відповідність чинному законодавству, дійсність і автетичність рішення суду, поданого з відміткою суду про набрання таким рішенням законної сили.

Отже, дії приватного нотаріуса при виключенні запису про обтяження майна іпотекою, здійснені на підставі рішення суду, були правомірними та відповідали вищенаведеним нормам закону.

Скасовуючи рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими припинено обтяження та іпотеку (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 58,6 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язуючи нотаріуса ОСОБА_1 поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження та іпотеку (заборона на нерухоме майно) вказаного нерухомого майна, які існували в Державному реєстрі прав на нерухоме майно до внесення змін згідно рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, якими регулювались у 2012 році та регулюються на даний час правовідносини щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно діє з 1 січня 2013 року.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. N 410 "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2012 р. N 8241, з 1 січня 2013 року втратила чинність.

Наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 N 1844/5, який набрав чинності з 01.01.2013, затверджено «Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна», яким визначено процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі разом - Реєстри) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Нотаріусом ОСОБА_1 було виключено записи з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у січні 2012 року, коли Державний реєстр речових прав на нерухоме майно ще не діяв та, відповідно, записів про обтяження квартири АДРЕСА_1 у такому реєстрі не містилось. Відтак, такі записи і не можуть бути поновлені у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як того просив позивач і як вирішив суд першої інстанції, а отже рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог підлягає скасуванню.

Крім того, судова колегія звертає увагу на таке.

У період чинності зазначеного вище заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26.12.2011 ОСОБА_4 відчужила належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 03.03.2012 (а.с. 25).

Після цього вказане заочне рішення було скасовано ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 23.08.2012, а ухвалою цього ж суду від 18.03.2013 позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ВАТ «Електрон Банк», третьої особи - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки - залишено без розгляду (а.с. 23-24).

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Встановлено, що строк дії кредитного договору від 11.07.2008 № KF 50773 на час звернення кредитора до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - не сплинув, основне зобов'язання боржник не виконав.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

У разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в реєстрі, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в реєстр.

Відповідні правові висновки викладено у Постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року )справи № 6-53цс15 та №6-63цс15), від 25 травня 2016 року (справа № 6-2858цс15), від 3 лютого 2016 року (справі № 6-2026цс15).

Таким чином, відсутність реєстрації обтяження квартири АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не перешкоджає Банку як іпотекодержателю реалізовувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач на обґрунтування своїх вимог не надав доказів, що він звертався до відповідача (або будь-якого іншого реєстратора) із вимогою включити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис щодо обтяження квартири АДРЕСА_1 на підставі чинного договору іпотеки.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, вирішуючи питання про реєстрацію обтяжень квартири АДРЕСА_1, судом першої інстанції не було вирішено питання про залучення до участі у справі ОСОБА_5, який на даний час є власником цієї квартири.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, у частині задоволення позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса, яким припинено обтяження та іпотеку нерухомого майна та про зобов'язання відповідача поновити записи про обтяження та іпотеку спірної кватири - підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог Банку.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При поданні апеляційної скарги відповідачем було сплачено 1515,80 грн. судового збору (а.с.65), які на її користь слід стягнути з позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо, зокрема, у задоволенні позову було відмовлено, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Оскільки у задоволенні позову Банку відмовлено, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05.07.2016, слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 307 ч. 1 п. 3, ст. 309 ч. 1 п.п.3, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 липня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ "ВіЕс Банк" до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими припинено обтяження та іпотеку (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 58,6 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження та іпотеку (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна, які існували в Державному реєстрі прав на нерухоме майно до внесення змін згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - скасувати, та у задоволенні цих позовних вимог - відмовити.

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ПАТ "ВіЕс Банк" на користь приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_1 1515,80 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05 липня 2016 року - скасувати.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча

Судді