Постанова № 64970998, 24.02.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

провадження № 2-а/243/76/2017

справа № 243/10799/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2017 року місто Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Кузнецова Р.В.

при секретарі Малиновській І.Ю. за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Удалих І.С.

розглянувши у приміщенні суду міста Слов'янська у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

27 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним рішення № 44 від 20 грудня 2016 року про відмову в призначенні пенсії згідно Списку № 1, скасування цього рішення та покладання зобов'язання на відповідача здійснити призначення пенсії з 25 березня 2016 року, мотивуючи свої вимоги порушенням його конституційного права на гідний соціальний захист.

Позивач ОСОБА_3 не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, подав письмову заяву про підтримку своїх позовних вимог та просив провести розгляд у його відсутність, за участю його представника адвоката ОСОБА_1

У позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог ОСОБА_3 зазначено про те, що з 16.04.1981 року він був прийнятий учнем електрослюсаря підземним для проходження виробничої практики в СП «Шахта Полтавська» з 14.04.1981 р. по 24.07.1981 р. Згодом він займав інші посади на інших шахтах, а 13.10.2010 р. був прийнятий майстром-підривником 4 розряду з повним робочим днем в шахті, звільнений за власним бажанням 27.03.2015 р. 02 березня 2016 року він звернувся до УПФУ в м.Слов'янську із заявою про призначення йому пільгової пенсії відповідно до Списку № 1. На його звернення було надано роз'яснення, що він дійсно має право на пільгову пенсію, проте для цього йому рекомендовано добровільно внести страхові платежі в сумі 3334,76 грн. (за період з 01.04.2015 р. по 29.02.2016 р.), які він вніс. Згодом відповідач запропонував сплатити єдиний внесок у сумі 319,00 грн. (за період з 01.03.2016 р. по 31.03.2016 р.). Рішенням № 25 від 24.06.2016 р. йому було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки у довідці Слов'янської ОДПІ про сплату страхових внесків не зазначено її номер та дату видачі, у написанні прізвища міститься помилка та зазначено лише ініціали замість ім'я та по батькові.

Згідно листа № 21466/06 від 28.10.2016 р. відповідач повідомляє позивача, що станом на 13.10.2016 р. він має загальний страховий стаж 20 років 06 місяців 22 дні. Рішенням № 44 від 20.12.2016 р. про відмову у призначенні пенсії відповідач послався, що у ОСОБА_3 відсутній пільговий стаж, оскільки довідки про заробітну плату, що видані з місця роботи, хоча й мають українську печатку, але є недійсними, бо у 2015 р. м.Єнакієве визнано тимчасово окупованою територією. РП «Орджонікідзевугілля» та ТОВ «Угледобича» не перереєструвалися у населеному пункті, на території якого органи влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі, тому відповідач не має можливості перевірити зазначені довідки та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 14.04.1981 р. до 14.07.1993 р. і з 13.05.2009 р. до 01.10.2010 р. Посилаючись на неправомірність дій відповідача та положення ч.2 ст.19, ч.1 ст.92 Конституції України, позивач просить суд визнати рішення Слов'янського об'єднаного УПФУ № 44 від 20.12.2016 р. про відмову у призначенні йому пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 1 незаконним та зобов'язати відповідача призначити йому пільгову пенсію з 25.03.2016 р.

Представник відповідача Удалих І.С., який діє у справі на підставі довіреності юридичної особи № 02/12 від 03.01.2016 р., у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав та пояснив, що 01 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до УПФУ з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. Рішенням № 44 20 грудня 2016 року Слов'янське об'єднане УПФУ відмовило ОСОБА_3 у призначенні пенсії, оскільки на момент звернення 01.12.2016 р. у ОСОБА_3 не має необхідного пільгового стажу (неможливо здійснити перевірку пільгових довідок та зарахувати в пільговий стаж періоди роботи ОСОБА_3 з 14.04.1981 р. по 14.07.1993 р. та з 13.05.2009 р. по 01.10.2010 р.). Страховий стаж ОСОБА_3 складає 21 рік 0 місяців 23 дні. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надані докази, враховуючи думку сторін по суті заявлених вимог, встановив наступне.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 23 лютого 2017 року позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Слов'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 25 від 24 червня 2016 року залишені без розгляду.

ОСОБА_3 01 грудня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому на час звернення позивач досяг 50 років, що підтверджується копією паспорта позивача /а.с.6-7/.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_2, виданої на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, він:

- 01 вересня 1980 року зарахований учнем середнього гірничого профтехучилища № 12 м.Єнакієве за спеціальністю «електрослюсар підземний» (наказ № 28-к від 01.09.1980 р.), а 25 липня 1981 року відрахований у зв'язку з закінченням училища (наказ № 19-к від 27.07.1981 р.) - записи № 3-4;

- 14 квітня 1981 року прийнятий на шахту «Єнакієвську» комбінату «Орджонікідзевугілля» учнем електрослюсаря підземним для проходження виробничої практики (наказ № 30/к від 16.04.1981 р.), а 24 липня 1981 року звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики (наказ № 57/к від 25.07.1981 р.) - записи № 1-2;

- 27 листопада 1981 року прийнятий учнем кріпильника підземним на шахту «Юний Комунар» виробничого об'єднання «Орджонікідзевугілля». Навчався професії без відриву від виробництва (наказ № 447/п від 30.11.1981 р.), 24 лютого 1982 року переведений кріпильником підземним, 22 квітня 1982 рокузвільнення у зв'язку із призовом у Радянську Армію (записи № 5-8);

- 04 травня 1982 року - 17 травня 1984 року служба в Радянській Армії (військовий квиток № 9097), записи № 9-10;

- 14 червня 1984 року прийнятий учнем гірника очисного забою підземним на шахті «Юний Комунар» виробничого об'єднання «Орджонікідзевугілля». Навчався професії гірника очисного забою з відривом від виробництва, 02 серпня 1984 р. переведений гірником очисного забою підземним, 02 липня 1985 р. переведений учнем забійника підземним, навчався професії з відривом від виробництва, 05 серпня 1985 р. переведений забійником підземним 6 розряду, 24 липня 1991 р. переведений учнем майстра-підривника підземним, навчався професії майстра-підривника з відривом від виробництва, 07 жовтня 1991 р. переведений майстром-підривником підземним, а 14 липня 1993 року звільнений відповідно до ст.38 КЗпП України за власним бажанням (записи № 11-19);

- 13 травня 2009 року прийнятий учнем роздавальника вибухових матеріалів підземним у ТОВ «Угледобича», зайнятим повний робочий день на підземних роботах у шахті, 06 червня 2009 р. переведений роздавальником вибухових матеріалів другого розряду з повним робочим днем на підземних роботах в шахті, 21 червня 2009 року переведений майстром-підривником з повним робочим днем на підземних роботах в шахті, а 01 жовтня 2010 року звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (записи № 28-31).

Зазначені записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами начальниками відділів кадрів відповідних підприємств та скріплені їх печатками.

Трудова книжка, відповідно до положення ст.48 КЗпП України, ст.62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та згідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.

При цьому на час звернення позивачем, на вимогу відповідача надавались підтверджуючі довідки щодо стажу роботи під землею, а саме (щодо спірного періоду наявності пільгового трудового стажу) довідка № 45 від 11.07.2015 р. видана ТОВ «Угледобича».

Зі змісту цієї довідки вбачається, що ОСОБА_3 працював повний робочий день у ТОВ «Угледобича»:

- за період з 13 травня 2009 р. до 05 червня 2009 року, виконував на виробництві гірничі роботи з видобутку вугілля, за період роботи учнем роздавальника вибухових матеріалів отримував повну підземну тарифну ставку за професією учнем роздавальника вибухових матеріалів підземний, що передбачена списком 1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1.1. «в», код КП 9311;

- за період з 06 червня 2009 року до 20 червня 2009 року виконував на виробництві гірничі роботи з видобутку вугілля, за професією роздавальник вибухових матеріалів підземний 2 розряду, що передбачена списком 1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1.1. «в», код КП 9311;

- за період з 21 червня 2009 року до 01 жовтня 2010 року виконував на виробництві гірничі роботи з видобутку вугілля, за професією майстер-підривник підземний, що передбачена списком 1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1.1. «в», код КП 7112 /а.с.20/.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Угледобича» (код ЄДРПОУ 32116830), місцезнаходженням юридичної особи є м.Донецьк, а особою, що має право представляти юридичну особу та вчиняти інші дії від імені юридичної особи без довіреності - ОСОБА_6 (керівник та підписант з 03.07.2012 р.).

Окрім того, у судовому засіданні були досліджені довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видані ДП «Орджонікідзевугілля» 15 листопада 2014 р. у м.Єнакієве, які містяться у пенсійній справі за заявою ОСОБА_3, щодо підтвердження періодів роботи на шахті «Юний Комунар» за період з 27.11.1981 р. до 22.04.1982 р. /а.с.71/, з 14.06.1984 р. до 24.07.1991 р. /а.с.72/, з 24.07.1991 р. до 14.07.1993 р. /а.с.73/. Відомості, які зазначені у цих довідках повністю узгоджуються з інформацією, що міститься у трудовій книжці ОСОБА_3 щодо періодів та характеру виконуваних робіт.

Зазначені довідки відповідач не прийняв, оскільки довідки видані підприємствами, які розташовані на території, що тимчасово не контролюється українською владою. Дійсно, відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» ці довідки є недійсними і не створюють правових наслідків.

Однак, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами...».

Таким чином суд бере до уваги відомості, які зазначені у довідці № 45 від 16.07.2015 р., засвідчені підписом директора ОСОБА_6 та печаткою із зазначенням коду ЄДРПОУ, та відомості, зазначені у довідках ДП «Орджонікідзевугілля» від 15.11.2014 р., засвідчені підписами начальника СП «УВП та СС» ДП «Орджонікідзевугілля», працівником відділу кадрів, завідуючого архівом та печаткою із зазначенням коду ЄДРПОУ, враховуючи, що вони повністю узгоджуються із відомостями, зазначеними у трудовій книжці ОСОБА_3, зогляду на неможливість позивачу в інший спосіб отримати відомості, зазначені у цих довідках, хоча й не визнає зазначені довідки офіційними документами.

Зі змісту рішення Слов'янського об'єднаного УПФУ № 44 від 20 грудня 2016 року вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії ОСОБА_3 є неможливість здійснити перевірку пільгових довідок та зарахувати в пільговий стаж періоди роботи ОСОБА_3 з 14.04.1981 р. по 14.07.1993 р. та з 13.05.2009 р. по 01.10.2010 р., оскільки ДП «Орджонікідзевугілля» та ТОВ «Угледобича» не перереєструвались на території, що підконтрольна українській владі.

В той же час, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ДП «Орджонікідзевугілля» (код ЄДРПОУ 32276912) є м.Харків, 25 липня 2016 року за ухвалою Господарського суду Харківської області № 922/1994/16 від 13.07.2016 р. порушено справу про банкрутство, розпорядником майна призначено Капустіна Володимира Володимировича /а.с.56-59/.

Відповідно до письмових відомостей № 1267 від 08.02.2017 р., наданих арбітражним керуючим Капустіним В.В. на запит суду, до теперішнього часу розпоряднику майна не надано будь-яких документів, необхідних для проведення інвентаризації та аналізу фінансового стану, інвестиційної діяльності. ДП «Орджонікідзевугілля» за місцезнаходженням не знаходиться, відомостей про майно розпорядником майна не отримано, контактної інформації стосовно колишнього керівного складу підприємства немає, жодних документів щодо колишніх працівників також не надано /а.с.64-66/.

До складу спірного періоду пільгового стажу роботи ОСОБА_3 також належить період з 14 квітня 1981 р. до 24 липня 1981 року - період проходження ОСОБА_3 виробинчої практики на шахті «Єнакіївська» ДП «Орджонікідзевугілля». Відповідно до довідки № 216 від 11.02.2014 р. ОСОБА_3 дійсно навчався у середньому професійно-технічному улилищі № 112 за спеціальністю електрослюсарь підземний. Професія проліцензована як підземна, період навчання з 01.09.1980 р. до 27.07.1981 р. /а.с.70/. Окрім того, згідно копії війського квитка серії НОМЕР_3, виданого на ім'я ОСОБА_3, він 04 травня 1982 року був направлений для проходження військової служби, а 17 травня 1984 року був звільнений у запас (демобілізований) /а.с.69/.

Таким чином, період проходження виробничої практики на шахті «Єнакіївська» з 14.04.1981 р. до 24.07.1981 р. та період військової служби з 04 травня 1982 року до 17 травня 1984 року повинні бути зараховані до пільгового стажу, оскільки позивачем надано належні підтвердження - військовий квиток та довідка про навчання, відомості зазначені у яких повністю узгоджуються з відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Разом з тим, враховуючи вищенаведені встановлені судом фактичні обставини по справі та перевіряючи повноту та всебічність прийнятого відповідачем рішення про відмову позивачу у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, судом враховується наступне.

Згідно ст.13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списком №1, виконання яких проводиться на протязі повного робочого дня. При цьому під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу (роз'яснення Міністерства соціального захисту населення і Міністерства праці від 10.05.1994 р. № 01-3/406-02-2 та № 06-1649).

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також ст.48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їхніх правонаступників. У такій довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включено цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.

Також суд зазначає, що за нормами ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до пільгового стажу зараховується робота працівників, які безпосередньо зайняті повний робочий день на відповідних роботах.

Відповідно до Списку 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах, який затверджений постановою КМУ від 16.01.2003 р. № 36, а саме до розділу І, ч.1 п.1.1а до відповідних професій віднесені а) усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в переліку «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень».

Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на підземних роботах - є записи в його трудовій книжці, що відповідає вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.

При цьому суд зазначає, що позивач працював за професіями, які віднесені до Списку 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці від 16.01.2003 р. № 36, і дає право на пенсію.

Наведене свідчить про наявність у позивача права на пенсію згідно ст. 13 п. «а» ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Разом з тим, судом враховується, що позивач на час звернення та в дійсний час не має можливості надати на адресу відповідача належні уточнюючі довідки, які вимагаються відповідачем, за незалежних від волі позивача причин, так як відповідні підприємства, а саме ТОВ «Угледобича» - розташоване у м.Донецьку на теперішній час, яке відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, віднесено до переліку населених пунктів, на території який органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що не заперечується і представником відповідача. Окрім того, ДП «Орджонікідзевугілля», відокремленими підрозділами якого є шахта «Юний Комунар» і шахта «Єнакіївська», хоча й на даний час зареєстроване у м.Харкові, проте арбітражному керуючому до теперішнього часу не передана документація підприємства.

Тобто отримати відповідні довідки із вказаного підприємства позивачем в будь-який спосіб неможливо. Але ж, надання такої довідки, на вимогу відповідача по перше: не є обґрунтованим за тих підстав, що така вимога була б обґрунтованою, в розумінні п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, що затверджений постановою КМУ України від 12.08.1993р. № 637, тільки у випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, а по-друге: в даному випадку всі відповідні записи, які дають право позивачу на оформлення пільгової пенсії, в трудовій книжці позивача є.

Аналізуючи наведені положення законодавства, яке дає право позивачу на пільгових умовах за віком (за ст.13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення») суд зазначає, що відсутність у позивача уточнюючих довідок про характер роботи та характеристики виконуваної роботи, що стало підставою для відмови позивачу у призначенні такої пенсії, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно дост..13 п «а» ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Приймаючи такий висновок, суд враховує також думку Вищого адміністративного суду України, який при розгляді аналогічних справ за № К/800/40969/13 від 13 березня 2014 року та №К/800/27262/13 від 19 червня 2014 року зазначив, що відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки та усіх додаткових документів не спростовує наявності у працівника пільгового стажу роботи, що дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.3 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: … 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); … 5) добросовісно; 6) розсудливо; … 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)…».

Оцінюючи ситуацію, в якій опинився позивач, суд приходить до висновку, що рішення відповідача, який відмов у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду роботи з 14.04.1981 р. по 14.07.1993 р. та з 13.05.2009 р. по 01.10.2010 р., у зв'язку з тим, що позивач не надав уточнюючі довідки підприємств, було прийнято з порушенням принципів, визначених у пунктах 3, 5, 6, 8 ч.3 ст.2 КАС України.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих праві свобод.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції встановлена загальна заборона дискримінації:

«1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1».

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece, 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Аналогічний підхід закріплено в національному праві. Так, відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» формами дискримінаціє є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст.5). Відповідно до ст.1 цього Закону непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, обєктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Саме в такій особливій ситуації опинився позивач у цій справі, який підтвердив свій пільговий трудовий стаж у спірний період записами в трудовій книжці. При цьому слід враховувати, що позивач не має можливості надати належні уточнюючи довідки про пільговий стаж роботи на шахтах, оскільки архіви підприємств знаходяться на тимчасово окупованій території.

Таким чином, такі вимоги, які є цілком виправданими в звичайній ситуації, оскільки формально вони базуються на положеннях п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637, та мають на меті підтвердження тривалості роботи на посадах і роботах, указаних в трудовій книжці - становлять дискримінаційне поводження по відношенню до особи, яка навіть теоретично не може надати такі документи, а отже за такого підходу автоматично позбавляються права на пенсійне забезпечення, передбаченого в ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З урахування вищевикладеного, суд вважає, що дії відповідача, які в звичайних умовах можуть бути цілком обґрунтованими, в особливій ситуації заявника є проявом непрямої дискримінації.

А так, враховуючи наведені правові норми, суд зазначає, що дії відповідача щодо вимагання від позивача уточнюючої довідки для призначення йому пенсії є порушенням конституційних прав позивача, тому що це призводить до звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача, які закріплені Основним Законом України.

При цьому, позивач надав достатньо доказів, згідно вимог законодавства, які підтверджують його право на пенсію згідно до ст.13 п.«а» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При таких встановлених судом обставинах та положеннях законодавства, суд вважає, що рішення відповідача від 20 грудня 2016 р. про відмову позивачу у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено, що з урахуванням встановлених судом фактичних обставин по справі позивач має право та достатньо трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У зв'язку із зазначеним суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними у судовому засіданні та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить зобов'язати Слов'янське об'єднане УПФУ призначити йому пенсію з 25 березня 2016 року. Зі змісту рішення Слов'янського об'єднаного УПФУ № 25 від 24.06.2016 року про відмову у призначенні пенсії вбачається, що 25 березня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Слов'янського об'єднаного УПФУ Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначене рішення у встановленому законом порядку не скасоване, тому відмова у призначенні пенсії вважається правомірною.

Діючим законодавством України не передбачений обов'язок або право Пенсійного фонду України здійснювати призначення пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера. Заява ОСОБА_3 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за результатами розгляду якої 20 грудня 2016 року ухвалене оскаржуване рішення № 44, отримана відповідачем 01 грудня 2016 року, а отже таке призначення має бути здійснено саме з моменту звернення позивача - 01 грудня 2016 року.

На підставі викладеного, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, керуючись ст.ст.2, 8, 11, 18, 19, 69-71, 105, 160-163, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Рішення № 44 Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 грудня 2016 року «Про відмову в призначенні пенсії» визнати протиправним та скасувати.

Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, пільгову пенсію відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року з 01 грудня 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадку та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Р.В.Кузнецов