Рішення № 64966765, 08.02.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

08.02.2017 Єдиний унікальний номер 205/5346/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 рокум. ДніпроСправа № 205/5346/16-ц 2/205/669/17

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати за ним право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 556 м2, яке складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 59,5 м2, прибудови а-1, прибудови а1-1, прибудови а2-1, ганку а, сараю Б, погрібу під Б, навісу Е, гаражу Ж, убиральні З, літнього душу И, навісу К, огорожи, споруди, замощення 1-8,І, - в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. та ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2

Позивач звернувся з заявою до суду, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора явку свого представника у судове засідання не забезпечила, хоча про день час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 3066 (а.с.66).

ОСОБА_4, відповідно до актового запису про шлюб від 1953 року, був одружений з ОСОБА_3 (а.с.81-82).

Під час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 побудували домоволодіння на земельній ділянці, розташованій у АДРЕСА_1, яке відповідно до технічного паспорту від 30.08.1988р., затвердженого начальником БТІ, інвентарний номер 21259, складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 48,4 м2, сіней а-1, веранди а′-1, ганку з козирком а2, сараю Б, сараю В, уборної Г, сараю та навісу Д,Е, огороджень № 1-5, водоколонки № 6, мощення І (а.с.114-115).

У положеннях пункту 3.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється:

- оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними;

- по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині складових домоволодіння, визначених технічним паспортом, який виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 02.03.2016р.

Вказане домоволодіння було побудовано на земельній ділянці, яка була виділена ОСОБА_4 на підставі договору від 11.08.1956р. про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності (а.с.34).

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Верховним Судом України у листі «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.» від 01.02.2014р. роз'яснено, що виникнення права власності на будинки, квартири, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину. Аналогічна правова позиція зазначена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3.1 листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13.

Згідно з ч.1 ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Враховуючи вищевказані правові норми, а також те, що вказане домоволодвіння було побудовано під час спільного шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у 1956 році, суд доходить висновку, що воно було їх спільною сумісною власністю, а відтак ОСОБА_3 відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР мала право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1.

Таким чином, після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема, увійшла 1/2 частина вказаного домоволодіння.

Відповідно до ст.529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Статтею 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4, були його дружина та два сина ОСОБА_8 та ОСОБА_9, оскільки на час смерті ОСОБА_4 були зареєстровані та постійно з ним проживали (а.с.172).

Відомостей щодо прийняття спадщини позивачем після смерті батька суду не надано.

Таким чином, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_8 успадкували по 1/6 частині спірного домоволодіння після смерті ОСОБА_4

Відповідно до ст.1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що він має право на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 у порядку спадкової трансмісії, оскільки ОСОБА_3 прийняла належну їй частку спадщини після смерті чоловіка.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с.65).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема, увійшли 2/3 частини домоволодіння (1/2 + 1/6 частини), яке розташоване у АДРЕСА_1.

Згідно з ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до спадкової справи після смерті ОСОБА_3, заведеної у Другій державній Дніпропетровській нотаріальній конторі, з заявою про прийняття спадщини у встановленому законом порядку звернувся її син, позивач у справі, відомостей щодо інших спадкоємців, які б прийняли спадщину у встановленому законом порядку, спадкова справа не містить.

Водночас, постановою державного нотаріуса Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Нестеренко І.В. від 21.10.2015р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне домоволодіння у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на нього.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У положеннях п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З огляду на викладене, а також враховуючи існування перешкод для оформлення у нотаріальному порядку спадкових прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для захисту його прав як спадкоємця шляхом визнання права власності на 2/3 частин домоволодіння АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку про достатність правових підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст.22 КпШС України, ст.ст.529, 549 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст.328, 392, 1223, 1258, 1261, 1268-1270 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частин домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 48,4 м2, сіней а-1, веранди а′-1, ганку з козирком а2, сараю Б, сараю В, уборної Г, сараю та навісу Д,Е, огороджень № 1-5, водоколонки № 6, мощення І, - в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяА.В. Нижний