Ухвала суду № 64966479, 27.02.2017, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/41/17

ун. № 759/997/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Скоріна А.В.,

при секретарі: Будковій В.О.,

провівши в приміщенні суду судове засідання по кримінальному провадженню № 42015000000002574 відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262; ч. 3 ст. 365 КК України та ОСОБА_5, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторони обвинувачення: прокурорів Хавіна В.О., Гетьман Л.А.,

сторони захисту: обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5,

захисників: ОСОБА_6, ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262; ч. 3 ст. 365 КК України та ОСОБА_5, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, надійшов до Святошинського районного суду м. Києва 25 березня 2016 року.

На підставі розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2017 року № 106 та відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказаний обвинувальний акт розподілений судді Скоріну А.В.

В ході судового засідання, до початку розгляду справи, захисник ОСОБА_6 заявила клопотання про направлення обвинувального акту згідно ст.34 КПК України до Апеляційного суду м. Києва, оскільки матеріали кримінального провадження містять відомості, що становлять державну таємницю, у зв'язку з чим суд має мати відповідне оснащення, а суддя відповідний допуск до державної таємниці.

Прокурор Гетьман Л.А. підтримала клопотання сторони захисту, прокурор Хавін В.О. просив вказане клопотання не задовольняти.

Обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 ОСОБА_5, підтримали клопотання захисника ОСОБА_6

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Порядок розгляду кримінального провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, регламентовано Главою 40 КПК України.

Так, згідно з вимогами ч.ч. 1, 3 ст. 517 КПК України, досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності. До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв.

Разом з тим, за наявними в розпорядженні суду матеріалами, на даний час у Святошинському районному суді м. Києва судді та працівники апарату суду не мають відповідного допуску до державної таємниці та до відповідної секретної інформації, а так само в приміщенні суду відсутні належні умови для розгляду кримінального провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, а саме спеціально обладнаних приміщень для використання і зберігання секретної інформації .

Згідно отриманої судом відповіді Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області від 20.01.2017 року, то у разі, якщо секретні матеріали будуть розглядатись в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва (далі - СРС м. Києва), це призведе до провадження СРС м. Києва діяльності, пов'язаної з державною таємницею, що передбачатиме необхідність отримання судом спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про державну таємницю» та п.6 Порядку (провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, - організація режиму секретності та здійснення заходів щодо надання допуску та доступу до секретної інформації, її обробки та відтворення у будь-який спосіб, створення, засекречення, використання, зберігання, знищення і транспортування матеріальних носіїв секретної інформації).

Спеціальний дозвіл надається органами СБУ підприємствам, установам, організаціям за умови, що вони: провадять або планують провадити діяльність, пов'язану з державною таємницею, відповідно до повноважень, державних завдань, програм, замовлень, договорів (контрактів);мають режимні приміщення та сховища матеріальних носіїв секретної інформації, які відповідають вимогам до забезпечення режиму секретності, виключають можливість доступу до них сторонніх осіб (тобто таких осіб, що не мають наданого в установленому порядку доступу до матеріальних носіїв секретної інформації) та гарантують збереження таких матеріальних носіїв; дотримуються передбачених законодавством вимог щодо забезпечення режиму секретності під час проведення секретних робіт і здійснення заходів, пов'язаних з використанням секретної інформації, а також порядку допуску та доступу осіб до державної таємниці, при чому іноземних громадян та іноземних делегацій, здійснення технічного та криптографічного захисту секретної інформації; мають режимно-секретні органи (далі - РСО) або режим секретності забезпечується його керівником чи працівником, призначеним для цього наказом керівника підприємства, установи, організації.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду.

Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду (ст.34 ч.2 КПК України).

З огляду на наведене, наявні об'єктивні обставини, що перешкоджають формуванню складу суду для розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5 Святошинським районним судом м. Києва.

Натомість, однією із засад кримінального провадження, визначених у ст. 7 КПК України, є розумність строків кримінального провадження, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій закріплено право кожної людини, проти якої висунуто кримінальне обвинувачення, на справедливий і відкритий його розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Згадана норма Закону узгоджується з положеннями п. «с» ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, згідно з якими, кожен має право на основі повної рівності бути судимим без невиправданої затримки.

При цьому, Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув'язненню будь-яким чином, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 09 грудня 1988 року, вимагає проведення судових розглядів в розумні строки після затримання або звільнення до суду (принцип 38). Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Таким чином, у зв'язку з неможливістю сформувати склад суду для розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5 Святошинським районним судом м. Києва, враховуючи, що один із обвинувачених утримується під вартою та кримінальне провадження в даному випадку повинно бути розглянуто першочергово та негайно, а також беручи до уваги значну кількість учасників цього кримінального провадження й особливу увагу до нього суспільства, суд прийшов до висновку про необхідність передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5 на розгляд іншого суду, в якому наявні умови дотримання вимог режиму секретності при здійсненні судового провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.

Разом з тим, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою суду від 27.01.2017 запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжено на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 27.03.2017 включно.

Таким чином, на виконання вимог вказаної частини ст. 331 КПК України судом на обговорення учасників судового провадження поставлено також питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, оскільки на адресу суду 24.02.2017р. надійшло письмове клопотання захисника ОСОБА_9 щодо припинення тримання під вартою обвинуваченого.

Сторона обвинувачення вважає за доцільне продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 з тих підстав, що ОСОБА_5 пред'явлено обґрунтовану підозру, яка ґрунтується на зібраних доказах, які є достатніми. Також факти наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неодноразово встановлювалися судами і вони не відпали, не зменшилися та продовжують існувати.

Захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 та обвинувачені підтримали клопотання захисника ОСОБА_9

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо клопотання захисника ОСОБА_9 про припинення тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 та питання доцільності продовження тримання ОСОБА_5 під вартою, проаналізувавши доводи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення, суд приходить до висновку про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання сторони захисту та питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5, суд спирається на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його особливостей та конкретних обставин. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на принцип презумпції невинуватості, переважають правило про забезпечення права на свободу, закріплене в ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності її продовжуваного тримання під вартою (п.п. 98, 99 рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України», «Смирнова проти Росії»).

Судовий розгляд даного кримінального провадження лише розпочато, а відтак, суд не має можливості перевірити обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри (обвинувачення) у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність на даний час обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

Також незважаючи на доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, вкотре вважає, що на даний час продовжує існувати ймовірність таких ризиків як ухилення від суду та не виконання його процесуальних рішень (ризик переховування), оскільки дії, що ставляться ОСОБА_5 у провину, носять суспільно небезпечний характер, безпосередній зв'язок таких дій із подіями, що мають надзвичайно резонансний характер для всього суспільства, можливий протиправний вплив як на очевидців подій з його боку, так і щодо нього самого з боку сторонніх, зацікавлених у результатах даного кримінального провадження осіб.

Також на даний час залишається велика ймовірність того, що ОСОБА_5 зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні.

Крім того, суд на виконання вимог ст. 178 КПК України, приймає до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5, а також тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому злочинах. Дані обставини суд оцінює виключно у сукупності з іншими наведеними вище даними.

Відтак, за сукупності вище наведених обставин, на даний час відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, що випливають з ч. 5 ст. 194 КПК України.

Крім того, за змістом п.п. «b» та «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року особа може бути позбавлена свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов'язку, встановленого законом, а також з метою її допровадження до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.

На даний час відсутні підстави вважати строки тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5, а також строки даного судового провадження такими, що виходять за рамки розумних, необхідних і достатніх для досягнення визначеного процесуальним законом завдання кримінального провадження, враховуючи його складність та поведінку учасників кримінального провадження.

Разом з тим, керуючись правилами ч. 5 ст. 182; ч. 3 ст. 183 КПК України, суд знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_5 розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначені розміру застави суд враховує обставини вчинення злочинів, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а тому суд вважає доцільним визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави керуючись абзацом 4 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи за межі максимального розміру застави, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в розмірі 2000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 27, 34,177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 201, 314, 331, 369-372, 376, 517 КПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_6 задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42015000000002574 відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262; ч. 3 ст. 365 КК України та ОСОБА_5, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України - направити до Апеляційного суду м. Києва для визначення підсудності даного кримінального провадження.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 28 квітня 2017 року (включно), і утримувати його у Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

В клопотанні захисника ОСОБА_9 про припинення тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5, відмовити.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 2 000 (двох тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 200 000 (три мільйони двісті тисяч) грн. 00 коп., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м.Києва (код ЄДРПОУ 02896733, банк одержувача ГУДК у м.Києві, МФО 820019, рахунок 37315001003040), після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч.4 ст.202 КПК України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5, у разі внесення застави наступні обов'язки:

- прибувати до Святошинського районного суду м. Києва із встановленою періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до Святошинського районного суду м. Києва свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.

Визначити термін дії зазначених обов'язків протягом двох місяців з дня внесення застави.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Святошинського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО № 13.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО №13 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора, та суддю Святошинського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з - під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з - під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить Інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору, а також надіслати до Київського слідчого ізолятора № 13 Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: А.В. Скорін