Ухвала суду № 64962516, 27.02.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/2825/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Ярошенко Т. О.Номер провадження 22-ц/788/45/17 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 54

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 листопада 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Сумського обласного центру зайнятості, ОСОБА_4, Охтирського міськрайонного центру зайнятості, ОСОБА_5

про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

09 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який обґрунтовує тим, що наказом Сумського обласного центру зайнятості № 93-к від 10.06.2016 року його було поновлено на роботі на підставі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2016 року з допуском до роботи з 13 червня 2016 року. Одночасно, 13 червня 2016 року наказом Сумського обласного центру зайнятості за № 51 його попередили про наступне вивільнення. Наказом № 126-к від 15 серпня 2016 року його звільнено у зв'язку зі скороченням штатів у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає своє звільнення неправомірним та таким, що порушує законодавство. Зазначає, що повторне проведення у 2016 році скорочення чисельності штату працівників базових центрів зайнятості у відповідності до наказу Сумського обласного центру зайнятості від 28 жовтня 2015 року № 118 «Про затвердження структури та змін до штатних розписів базових центрів зайнятості Сумської обласної служби зайнятості» є незаконним. Відповідач повинен був створити нову структуру з введенням посад, які утворилися після поновлення та розпочати нову процедуру скорочення. Роботодавцем не були дотримані вимоги чинного законодавства щодо переважного права на залишення на роботі та вимоги щодо кваліфікаційних вимог працівників базових центрів зайнятості. Окрім того, через незаконне звільнення він переніс моральні страждання. Остаточно уточнивши позовні вимоги, просить визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення його з посади № 126-к від 15.08.2016 року; поновити його на посаді заступника директора Охтирського міськрайонного центру зайнятості з 16 серпня 2016 року; стягнути з Охтирського міськрайонного центру зайнятості середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 серпня 2016 року по день поновлення на посаді та моральну шкоду в розмірі 7000 грн.

Рішенням суду від 10 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом ухвалено рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, без врахування фактичних обставин справи. Суд не дав оцінки позиції позивача про те, що відповідачі фактично не виконали рішення суду про поновлення його на посаді. Не надано судом першої інстанції оцінки і тому факту, що попередження про наступне вивільнення було зроблені тільки 3 працівникам, які були поновлені на роботі рішеннями Охтирського міськрайонного суду Сумської області, і безпідставно погодився з позицією відповідачів, що вони могли обмежитись попередженнями про наступне вивільнення тільки вказаних осіб і не пропонувати йому посади, які незаконно не були запропоновані йому після першого звільнення.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 відмовився від апеляційної скарги в частині оскарження рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 листопада 2016 року щодо вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та ухвалою колегії суддів апеляційне провадження у цій частині закрито.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та його представника адвоката Діброва К.Ю., які підтримали апеляційну скаргу, представника Сумського обласного центру зайнятості ОСОБА_7 та представника Охтирського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_5, які заперечують проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 06 червня 1991 року працював на посаді директора Охтирського районного центру зайнятості. З 02 березня 1992 року він призначений на посаду заступника директора Охтирського районного центру зайнятості.

22 лютого 2016 року позивача було звільнено з посади у зв'язку зі скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України згідно наказу № 33-к від 22 лютого 2016 року, про що внесено запис до його трудової книжки (а. с. 8-9).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2016 року було визнано незаконним та скасовано наказ № 33-к від 22 лютого 2016 року про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника директора Охтирського міськрайонного центру зайнятості. Поновлено ОСОБА_3 на вказаній вище посаді з 23 лютого 2016 року. Стягнуто на його користь з Сумського обласного центру зайнятості 14061,44 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23 лютого 2016 року по 26 травня 2016 року включно з послідуючим відрахуванням з цієї суми всіх необхідних платежів та зборів та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а. с. 19-22).

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 05 вересня 2016 року вказане рішення суду скасоване в частині задоволення позову ОСОБА_3 до Сумського обласного центру зайнятості про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 14061,44 грн. та моральної шкоди у розмірі 1000 грн. та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. (а. с. 142-144).

Наказом Сумського обласного центру зайнятості за № 93-к від 10 червня 2016 року на підставі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2016 року по справі № 583/874/16-ц скасовано наказ обласного центру зайнятості від 22 лютого 2016 року № 33-к «Про звільнення ОСОБА_3.» та поновлено його на посаді заступника директора Охтирського міськрайонного центру зайнятості з 23 лютого 2016 року (а. с. 11).

Наказом № 51 від 13 червня 2016 року позивача попереджено про наступне вивільнення через 2 місяці на підставі ст. 49-2 КЗпП України. З зазначеним наказом він ознайомлений 14.06.2016 року (а. с. 13;14).

23 червня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Сумській області Тимофєєвою Т.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника директора Охтирського міськрайцентру зайнятості (а. с. 35).

13 червня 2016 року позивачу були запропоновані пропозиції у працевлаштуванні, з якими він ознайомився 14 червня 2016 року (а. с. 23).

На протязі двох місяців: 19 липня 2016 року, 28 липня 2016 року та 09 серпня 2016 року йому повторно були запропоновані пропозиції у працевлаштуванні на різних посадах районних центрів зайнятості Сумської області, в тому числі тимчасово вакантну посаду у зв'язку з вагітністю та пологами провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Охтирського міськрайонного центру зайнятості (а. с. 24-26).

На переведення на запропоновані йому посади позивач згоди не надав. А тому наказом № 157-к від 15 серпня 2016 року його було звільнено з посади заступника директора Охтирського міськрайцентру зайнятості у зв'язку зі скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 12).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавцем при звільненні з посади ОСОБА_3 15 серпня 2016 року було дотримано передбачених діючим законодавством вимог, а тому право позивача не порушено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, так як суд дійшов його правильного встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другої статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з зазначеної у пункті 1 цієї статті підстави, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, суд виходить із того, що за змістом цієї норми працівникові має бути запропоновано наявну роботу за відповідною професією чи спеціальністю і лише за відсутності такої роботи - іншу наявну роботу.

Що ж до вимог працівника про надання йому наявної роботи вищого рівня, ніж він виконував, то це питання має вирішуватися роботодавцем відповідно до загальних положень про комплектування кадрів і просування по службі.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Сумського обласного центру зайнятості від 28 жовтня 2015 року за № 118, відповідно до наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 22 жовтня 2015 року № 206 «Про затвердження граничної чисельності працівників державної служби зайнятості» та з метою оптимізації структури міського, районних і міськрайонних центрів зайнятості Сумської обласної служби зайнятості (базові центри зайнятості), затверджено нову структуру та внесено зміни до штатних розписів базових центрів зайнятості Сумської області, якими є міські, районні та міськрайонні центри (а. с. 101-108). Зазначені зміни до штатних розписів базових центрів зайнятості введено в дію з 10 грудня 2015 року у тому числі і по Охтирському місьрайонному центрі зайнятості, за якими кількість штатних посад скорочується з 25 до 20. При цьому виведено 7 посад у тому числі і посада заступника директора, яку обіймав позивач, та введено дві нові посади, а саме заступника директора - начальника відділу взаємодії з роботодавцями та фахівця І категорії з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітніх (а.с.111).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області було встановлено, що при звільненні ОСОБА_3 відповідно до наказу Сумського обласного центру зайнятості від 22 лютого 2016 року роботодавцем не було дотримано установленого законом порядку вжиття заходів з працевлаштування позивача, а тому його було поновлено на роботі (а. с. 19-22).

Колегія суддів не може погодитись з доводами позивача про те, що відповідач незаконно звільнив його у відповідності до наказу Сумського обласного центру зайнятості від 28 жовтня 2015 року за № 118 та не запропонував йому посади, які вводились і були вакантними на час звільнення позивача, яке було визнано незаконним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 травня 2016 року.

Зазначений наказ у встановленому порядку незаконним не визнаний. Поновлення ж позивача на роботі не є підставою для видання роботодавцем повторного аналогічного наказу про зміни в організації виробництва і праці та повторне застосування процедури скорочення до всіх працівників Охтирського міськрайонного центру зайнятості, в тому числі тих, щодо яких ця процедура вже була виконана роботодавцем.

Суд першої інстанції з посиланням на ст. 64 ГК України дійшов правильного висновку, що роботодавець відповідно до вимог діючого законодавства самостійно вирішує питання щодо створення структури і штатної чисельності працівників, і суд не має права втручатися у внутрішню діяльність роботодавця.

Приймаючи на роботу осіб роботодавець має право пропонувати вакантні посади на власний розсуд, виходячи з їх кількості, кваліфікації, кандидатів, характеристики попередньої роботи, завдань та інтересів служби. При цьому в процесі працевлаштування осіб, які підлягають звільненню у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про перевагу на залишення на роботі, встановлені ст. 42 КЗпП України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Сумський обласний центр зайнятості та Охтирський міськрайонний центр зайнятості є окремими юридичними особами централізованої системи державної служби зайнятості України. Відповідно до штатного розпису Охтирського міськрайонного центру зайнятості, затвердженого наказом Сумського обласного центру зайнятості № 118 від 28.10.2016 року та введеного в дію наказом № 133 від 30.11.2015 року посада заступника директора відсутня.

У зв'язку зі скороченням штатів відсутні вакантні посади в Охтирському міськрайонному центрі зайнятості, які можна було б запропонувати ОСОБА_3, ця обставина визнається самим позивачем та підтверджується матеріалами справи. Згоди на його переведення на одну із запропонованих йому вакантних посад районних центрів зайнятості Сумської області, в тому числі тимчасово вакантну посаду у зв'язку з вагітністю та пологами провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Охтирського міськрайонного центру зайнятості, позивач не надав.

Щодо посад які вводились і були вакантними на час першого звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України, зокрема посада фахівця з питань зайнятості І категорії та заступника директора - начальнику відділу, то вони не могли бути йому запропоновані, так як на час його поновлення на роботі вони не були вакантними. Накази про переведення інших працівників Охтирського міськрайонного центру зайнятості на ці посади не оскаржені і незаконними не визнані. За змістом же ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав обов'язок по працевлаштуванню працівника, якщо запропонував йому всі інші саме вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача було здійснено з дотриманням вимог діючого трудового законодавства, а тому підстави для задоволення його позовних вимог в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -