Рішення № 64960069, 21.02.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа №521/18511/16-ц

№ пр. 2/521/1589/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Тищенко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

встановив:

У листопаді 2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») звернулося до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на те, що 18 грудня 2013 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» в якості лізингодавця та ОСОБА_2 в якості лізингоодержувача було укладено договір фінансового лізингу №00009270, відповідно до умов якого, ТОВ «Порше Лізинг Україна» зобовязався надати у користування ОСОБА_2 обєкт лізингу, а саме: транспортний засіб марки VW Golf VII 2.0 TDI 2013 року виробництва, шасі №WVWZZZAUZEW113165, двигун №CRV011185, а остання зобовязалась прийняти обєкт лізингу і сплатити суму коштів за договором відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невідємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 25500,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 8500,00 доларів США, строком на 60 місяців.

Зазначеним договором передбачено, що в забезпечення виконання грошових зобовязань ОСОБА_2 за договором фінансового лізингу №00009270 від 18 грудня 2013року, ОСОБА_3 на добровільних засадах взяв на себе зобовязання відповідати як солідарний боржник по зобовязанням ОСОБА_2, що виникають з умов договору фінансового лізингу №00009270 від 18 грудня 2013року.

Згідно додаткової угоди №1/1 від 27 квітня 2015року до договору фінансового лізингу №00009270 від 18 грудня 2013року сторонами змінено строк лізингу на 84 місяці.

Оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх зобовязань за договором фінансового лізингу, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 437260,66грн., та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6558,91грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та розглянути поданий позов в порядку заочного провадження, у звязку з систематичною неявкою відповідачів в судові засідання (а.с.106).

Відповідачі в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відповідно до ст. 74 ЦПК України (а.с.100,101,104,105).

Згідно зі ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Судом встановлено, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» є юридичною особою, яка керується у своїй діяльності Статутом, має гербову та інші печатки.

Матеріалами справи встановлено, що 18 грудня 2013 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» в якості лізингодавця, ОСОБА_2 в якості лізингоодержувача та ОСОБА_3 в якості поручителя, було укладено договір фінансового лізингу №00009270, відповідно до умов якого, ТОВ «Порше Лізинг Україна» зобовязався надати у користування ОСОБА_2 обєкт лізингу, а саме: транспортний засіб марки VW Golf VII 2.0 TDI 2013 року виробництва, шасі №WVWZZZAUZEW113165, двигун №CRV011185, а остання зобовязалась прийняти обєкт лізингу і сплатити суму коштів за договором відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невідємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 25500,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 8500,00 доларів США, строком на 60 місяців (а.с.11-28).

Зазначений договір був укладений у простій письмовій формі.

Зазначеним договором передбачено, що в забезпечення виконання грошових зобовязань ОСОБА_2 за договором фінансового лізингу №00009270 від 18 грудня 2013року, ОСОБА_3 на добровільних засадах взяв на себе зобовязання відповідати як солідарний боржник по зобовязанням ОСОБА_2, що виникають з умов договору фінансового лізингу №00009270 від 18 грудня 2013року (а.с.11).

Згідно додаткової угоди №1/1 від 27 квітня 2015року до договору фінансового лізингу №00009270 від 18 грудня 2013року сторонами змінено строк лізингу на 84 місяці (а.с.29-35).

Судом встановлено, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» виконав умови договору, надавши відповідачці ОСОБА_2 об'єкт лізингу в користування, що підтверджується актом прийому - передачі від 18.12.2013 року, відповідно до якого, ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало ОСОБА_2 об'єкт лізингу автомобіль Golf VII 2.0 TDI (а.с.28).

Відповідно до п. 8.3.1. умов договору, якщо відповідач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш між 10 робочих днів, позивач має право надіслати відповідачу першу платіжну вимогу в письмовій формі, якщо відповідач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту першої вимоги, позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови не здійснення оплати, договір підлягає розірванню. Сторони домовились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим договором (а.с. 17).

Позивачем на адресу відповідачів, 15 березня 2016 року були надіслані вимоги про погашення заборгованості за договором, повернення обєкту лізингу та повідомлення про відмову від договору, які були відповідачами отримані, що підтверджується копіями поштових повідомлень (а.с. 36-37,38,39,40-41,42,43).

Через невиконання відповідачами зобовязань за договором фінансового лізингу №00009270 від 18 грудня 2013року, станом на 07 квітня 2016р. склалася заборгованість відповідачів перед ТОВ «Порше Лізинг Україна» за фактичний час користування обєктом лізингу в розмірі 60092,05грн., з яких:

- щомісячний лізинговий платіж за липень 2016року на суму 14682,79грн., належний до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.07.2016року;

- щомісячний лізинговий платіж за серпень 2016року на суму 14683,38грн., належний до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.08.2016року;

- щомісячний лізинговий платіж за вересень 2016року на суму 15383,94грн., належний до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.09.2016року;

- щомісячний лізинговий платіж за жовтень 2016року на суму 15341,94грн., належний до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.10.2016року.

Отже, відповідачі належним чином були повідомлені про відмову від договору та вимогу позивача повернути об'єкт лізингу, але жодних дій щодо повернення об'єкту лізингу не вчинили.

У зв'язку з цим, 03 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 був вчинений виконавчий напис № 1789 про повернення майна: автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель Golf, тип транспортного засобу легковий, номер шасі (кузова, рами) - WVWZZZAUZEW113165, рік випуску 2013, реєстраційний номер-АА0961ОН, колір-білий (а.с. 44).

16 серпня2016 року постановою державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служба м. Київ ГТУЮ у м. Києві про відкриття виконавчого провадження №51957757, було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса№ 1789(а.с 45-46).

25 серпня 2016 року постановою державного виконавця було оголошено розшук майна боржника (а.с. 47-48).

Згідно Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, станом на листопад 2016року, залишок, розрахований позивачем до виплати відповідачу склав13818,96 дол.США (а.с.30-35).

Таким чином упущена вигода ТОВ «Порше Лізинг Україна», яка на думку позивача має бути відшкодована лізингодавцю лізингодержувачем, складає: (13818,96*25,780(курс ПАТ «Креді ОСОБА_5» - 25,780грн. за 1 дол. США) = 356252,79 грн.

Таким чином, через порушення зобов'язань за договором, позивач просив суд відшкодувати суму упущеної вигоди з листопада 2016року по грудень 2020року, яка становить 356252,79грн.

Крім того, вважав, що відповідачі повинні здійснити оплату за фактичний час користування обєктом лізингу в розмірі 60092,05грн.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 виступив поручителем ОСОБА_2, згідно умов поруки, які є невід'ємною частиною договору про фінансовий лізинг.

Пунктом 1 умов поруки встановлено, що ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов'язань ОСОБА_2, на підставі, або у зв'язку із договором.

Згідно з п. 2 умов поруки, зобов'язання поручителя включають сплату, окрім іншого, лізингових платежів, штрафних санкції та відшкодування збитків (а.с. 11).

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннямиЗакону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно дочастин першоїтадругої статті 806 ЦК Україниза договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки.

За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Частинами першоютатретьою статті 760 ЦК Українипередбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульованопараграфом 5 глави 58 ЦК України.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України).

Згідно зістаттею 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбаченістаттею 216 ЦК України.

Положеннястатті 216 ЦК Українизастосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, не підлягають задоволенню, так як укладений сторонами у простій письмовій формі договір фінансового лізингу, за яким товариство просить стягнути заборгованість, в силу положень ст. 220 ЦК України є нікчемним, оскільки сторонами при його укладенні не дотримано форми договору.

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України 16.12.2015 року у справі № 6-2766цс15, а також 18.01.2017 рокуу справі № 363/3673/14-ц, які повинні враховуватись судами в порядку ст. 360-7 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про нікчемність договору лізингу, оскільки сторонами при його укладенні не дотримано форму договору, а отже позовні вимоги ТОВ «Проше Лізинг Україна», як такі, що заявлені на підставі нікчемного правочину, задоволенню не підлягають.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обовязків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбаченні ст. 216 ЦК України, положення якої застосовуються, також, при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У відповідності до додаткової угоди №206 від 10 серпня 2015року до договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09 червня 2010року, позивач доручив ТОВ «Юридична фірма Вернер» (а.с.64-80) та ТОВ «Юридична компанія «Тріпл СІ» (а.с.49-63) бути його представником щодо надання послуг, пов'язаних із забезпеченням виконання умов договору лізингу.

Отже, для вирішення зазначених питань, ТОВ «Порше Лізінг Україна» поніс витрати, у зв'язку із необхідністю звернення до нотаріуса, із юридичним супроводженням повернення заборгованості, супроводженням виконавчого провадження, здійснення розшуку і повернення майна, що підтверджується копією договору про надання юридично-консультаційних послуг, копіями рахунку-фактури, копіями актів та платіжних доручень (а.с. 49-80).

Позивач просив стягнути на його користь за вищевказані дії з урахуванням податку на додану вартість витрати в розмірі 20915,82грн.

Згідно рахунку-фактури №270 від 03 серпня 2016року, акту наданих послуг та платіжного доручення №50031770 від 11 серпня 2016року вартість сплачених витрат за юридично-консультаційні послуги по клієнту ОСОБА_2 складають 3500,00 грн. без ПДВ (а.с.61-63).

Таким чином, вирішуючи спір в частині стягнення витрат, понесених на оплату послуг вказаним ТОВ, пов'язаних із забезпеченням виконання умов договору з повернення і вилучення об'єкта лізингу, судом враховано, що зазначені вимоги випливають із вимог про стягнення з відповідачів заборгованості.

За таких обставин, зазначені вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідачами не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.

Своїм правом бути присутніми у судових засіданнях відповідачі також розпорядилися на свій розсуд.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та судових витрат не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем сплачено при зверненні до суду судовій збір у повному обсязі в розмірі 6558,91грн.

Керуючись ст.ст. 220, 760, 785, 799, 806, 808 ЦК України, ст.ст. 1,2,15,54-56,57 Закону України «Про фінансовий лізинг» ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України суд

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Іншими особами, які брали участь у справі, заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.М. Сегеда