Ухвала суду № 64956727, 22.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р. Справа № 815/4293/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

року Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Петрол» приватного малого підприємства «Петрол-Форвардинг» до Березівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство «Петрол» приватного малого підприємства «Петрол-Форвардинг» звернулось до суду з адміністративним позовом до Березівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 16 травня 2014 року №0000092200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000092200 від 16 травня 2014 року Березівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області відповідно до якого встановлено порушення гл.3, ст. 139 п.139.1, пп.139.1.9 Податкового кодексу України та нараховане грошове зобов'язання у сумі 2 061 821 грн. (1 649 457 грн. податок на прибуток, 412 364 грн. - штрафні санкції), прийняте на підставі акта перевірки від 28 квітня 2014 року №460/22-00/22484671.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ГУ ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДФС в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що відповідачі здійснили позапланову перевірку ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 01 березня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 01 березня 2014 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки №460/22-00/22484671 від 28 квітня 2014 року, відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 1 649 457 грн., в т.ч. 2013 рік - 1 649 457 грн.

На підставі акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення рішення №0000092200 від 16 травня 2014 року відповідно до якого встановлено порушення гл.3, ст. 139 п.139.1, пп.139.1.9 Податкового кодексу України та нараховане грошове зобов'язання у сумі 2 061 821 грн. (за основним платежем податок на прибуток 1 649 457 грн. та за штрафними санкціями 412 364 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження товарності операцій по договорам з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» позивач надав до суду копії первинних документів а саме видаткові накладні, виписки банків, податкові накладні, які підтверджують проведення спірних операцій, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000092200 від 16 травня 2014 року є необґрунтованим та належить до скасування.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно ч.1 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 Закону Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Склад витрат та порядок їх визнання у перевірений контролюючим органом період визначався положеннями ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування таких витрат. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у перевіряємий період між ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардинг» та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» були укладені договори поставки нафтопродуктів №1212/12-ДТ-6 від 12 грудня 2012 року, №2903/12-ГСМ від 29 березня 2012 року та №3105/12-ГСМ від 31 травня 2012 року.

На підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань за укладеними договорами ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардинг» надані, зокрема, податкові та видаткові накладні, виписки по особовому рахунку позивача, товарно-транспортні накладні та товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, паспорт якості №UA24199-1 від 14 листопада 2012 року палива дизельного підвищеної якості (Євро) від І марка F.

Також, під час апеляційного розгляду справи, ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардинг» було надано копія журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік, на підставі яких позивач отримував нафтопродукти у перевіряємий період та паспорт якості №226 від 11 лютого 2013 року.

Разом з цим, на момент здійснення господарських правовідносин ТОВ «ГАЗУКРАЇНА- 2020» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та апелянтом в свою чергу не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо наявності запису про його виключення з реєстру на момент укладення чи виконання договору чи відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Отже, враховуючи висновки постанови Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року, які є обов'язковими при розгляді справи в силу положень ч.5 ст. 227 КАС України надані позивачем первинні документи були досліджені та була надана оцінка з дотриманням положень ст. 86 КАС України, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про документальне підтвердження фактичного отримання нафтопродуктів позивачем від його контрагента, за наслідками чого відбулися реальні зміни майнового стану позивача.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року, яким визнано винними ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України, як на підтвердження правомірності висновків про безтоварність господарських операцій між ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардинг» та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», виходячи з наступного.

Відповідно ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Отже, з наведеної норми права вбачається, що обов'язковим для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі. Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості вироку для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок. Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду. Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку. Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Норма ч.4 ст. 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок, а тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого)), а не щодо інших осіб.

Дана позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року №2379/12/13-12 «Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України».

Більш того, у вищевказаному вироку суду відсутній висновок про надання ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» податкової вигоди третім особам, зокрема позивачу.

Виходячи з наведеного, преюдиційне значення для розгляду даної адміністративної справи має вирок, за яким було б засуджено директора ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» ОСОБА_2 та яким було б встановлено фіктивність господарських операції саме з ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардинг».

Щодо доводів про непричетність директора ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» ОСОБА_2 до господарської діяльності зазначеного підприємства, то колегія суддів вважає, що вказана обставина не може свідчити про факт вчинення податкового правопорушення позивачем.

Дійсно, згідно з позицією Верховного Суду України (викладеної ним, зокрема, у постанові від 05 березня 2012 року у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, а також у постанові від 22 вересня 2015 року у справі за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень) документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Проте, у даному разі апелянтом не доведено належним чином існування вказаних обставин, позаяк результатів почеркознавчої експертизи з категоричними висновками про неавтентичність проставлених підписів на поданих позивачем первинних документах податковим органом не представлено, а особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю. Також, контролюючим органом не спростовується, що ОСОБА_2 згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (актуальними на час виконання спірних операцій) був директором ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Поряд з цим слід зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового обліку на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Зазначена позиція збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року не може бути належним доказом неправомірності формування позивачем показників податкової звітності по операціям із ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Так, наведені ГУ ДФС в Одеській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України.

Також, колегія судідв акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, апелянтом, як суб'єктом владних повноважень під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардинг» ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність фактичним обставинам справи тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Слід також зазначити, що податковим органам згідно покладених на них функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності та податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2014 року №0000092200.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо правомірності нарахування та сплати ПДВ у перевіряємому періоді та доводи щодо правомірності нарахування штрафних санкцій за порушення надання відомостей з помилками про суми нарахованих доходів та податку на користь платників податків, подання не у повному обсязі у ф. №1ДФ, оскільки постановою Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2014 року №0000082200 та від 14 серпня 2014 року №00001922004 відмовлено, проте це не було враховано апелянтом.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко