Рішення № 64955641, 20.02.2017, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

20.02.2017 227/4213/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хоменко Д.Є.

за участю секретаря Малашко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Березки Яни Володимирівни до Коваленко Артема Олександровича, про стягнення заборгованості по аліментам, суд

ВСТАНОВИВ:

Березка Я.В. звернулася до суду з позовною заявою до Коваленко А.О., про стягнення заборгованості по аліментам. В своєму позові посилалась на те, що перебувала у шлюбі з відповідачем, який було розірвано 01.04.2013 року рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: Коваленко В.А., 17.02.2012р.н. та Коваленко О.А.,ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідач повинен сплачувати аліменти в розмірі 1/3 від частини його доходів на утримання дітей, має заборгованість по аліментам в розмірі 40460,96 грн. На даний час сплачує аліменти не в повному обсязі, що не вистачає на утримання дітей. Через заборгованість по аліментам на власність відповідача, яка складається з 1/2 частини квартири за адресою: смт. Новодонецьке, м-н Молодіжний, 2/57, накладено арешт. Тому просить суд стягнути з відповідача та свою користь заборгованість по аліментам в розмірі 40460,96 грн. на поточний рахунок АТ «Ощадбанк» № 26251000027843, або 1/2 частину квартири за адресою: смт. Новодонецьке, м-н Молодіжний, 2/57 та відповідачу у 10 денний строк знятись з реєстрації; стягнути на свою користь пеню у розмірі 1% від суми боргу на свій поточний рахунок протягом місяця в розмірі 404,6 грн.; надалі сплачувати аліменти в розмірі 1900,00 грн. щомісячно.

Позивач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, направила до суду письмову заяву з клопотанням розгляду справи без її участі та проханнямзадоволення позовних вимог в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, через канцелярію суду направив письмову заяву, про розгляд справи без його участі, позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з причин викладених у письмовому запереченні, яке додав до зазначеної заяви. В заперечені посилався на те, що дійсно за рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16.08.2012 року з нього були стягнуті аліменти на користь позивача на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини від його доходів. До липня 2014 року аліменти стягувались із заробітної плати, в серпні 2014 року змінив місце мешкання, у звязку з чим був вимушений звільнитися з роботи. На даний момент офіційно не працює та не сплачує аліменти в повному розмірі. Має заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.11.2016 року в розмірі 40460,96 грн., вказав, що при розрахунку заборгованості, державним виконавцем не були враховані надані ним квитанції поштових електронних переказів на загальну суму 10000,00 грн., не має намір оскаржувати заборгованість по сплаті аліментів, але вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по аліментам є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, вважає, що заборгованість повинна стягуватись державним виконавцем. Постановою державного виконавця від 27.05.2016 року на належну йому 1/2 частини квартири за адресою: смт.Новодонецьке, м-н.Молодіжний, 2/57 було накладено арешт, також вважає, що тільки державним виконавцем повинно вирішуватись питання, щодо звернення стягнення на майно боржника, а ніяк у судовому порядку. Стосовно стягнення 1% пені від суми заборгованості посилався на п.22 Постанови Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України», та зазначив, що відповідно постанови, на платника аліментів не можна покладати відповідальність щодо стягнення пені з причини відсутності роботи. Державним виконавцям стягуються аліменти в розмірі, який перевищує 1900,00 грн., тому вважає, що зменшення аліментів порушуватиме права дітей. А тому просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Таким чином, на підставі ч.2 ст.158 та ч.2 ст.197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами у відсутності сторін на підставі доказів, які є в матеріалах справи.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01.04.2013 року (а.с. 3).

У сторін є спільні неповнолітні діти, це Коваленко Віктор Артемович,17.02.2012р.н. та Коваленко Олександр Артемович,05.06.2007р.н., що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження дітей (а.с. 4, 5).

Відповідно до довідки №747, виданої Добропільським МРВ ДВС, розмір заборгованості по аліментам у відповідача, станом на 01.11.2016 рік складає 40460,96 грн., заборгованість розрахована за період з 01.09.2014 року по 01.10.2016 рік (а.с. 6).

Постановою державного виконавця ДВС Добропільського міськрайонного управління юстиції від 27.05.2016 року, було накладено арешт на майно боржника Коваленко А.О., 31.07.1986р.н., яке складається з 1/2 частки квартири, і двох жилих кімнат та допоміжних приміщень, що розташована за адресою: Донецька область, м. Добропілля, смт.Новодонецьке, м-н.МолодіжнийАДРЕСА_1.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення заборгованості по аліментам в розмірі 40460,96 грн., або звернення стягнення на майно боржника на користь позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року

№ 1404-VIII(далі Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.ч.1,5,6 ст.48 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача мається заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.11.2016 року в розмірі 40460,96 грн., про що свідчить відповідна довідка ДВС, тобто ця заборгованість виникла у звязку з несплатою аліментів на підставі виконавчого листа № 2/0514/1411/2012 від 16.08.2012 року та продовжує стягуватись. Не сплата боржником заборгованості по аліментам не є підставою для її стягнення у судовому порядку, оскільки заборгованість вже існує та стягується відповідним державним органом у порядку передбаченому Законом.

Також, суд не може вирішити питання щодо звернення майна Коваленко А.О. на користь позивача, оскільки це є прерогативою органів державної виконавчої служби, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Зважаючи на викладені обґрунтування, суд відмовляє у задоволені позовних вимог стосовно стягнення заборгованості по аліментам в розмірі 40460,96 грн., або звернення стягнення на майно боржника на користь позивача.

Стосовно позовних вимог щодо зменшення розміру стягуваних аліментів з 1/3 частини заробітку на фіксований розмір - 1900,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки ДВС №747, останні нарахування відповідачу по сплаті аліментів складають 1906,00 грн. на місяць, на момент розгляду справи нарахування складатимуть більше вказаної суми. Вимога позивача, щодо зміни порядку сплати аліментів на фіксований розмір є безпідставною, оскільки відповідно до ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Між тим, позивачем до суду не було надано жодного доказу зміни матеріального або сімейного стану відповідача, а також про його погіршення здоровя. Відповідач є працездатною та здоровою особою, а тимчасова відсутність постійного заробітку не є причиною для зміни розміру стягуваних аліментів на фіксований розмір. Також, суд бере до уваги, що відповідач просив відмовити у задоволені цієї вимоги, оскільки це призведе до зменшення розміру стягуваних аліментів, що на його думку буде порушувати права дітей.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 1% від суми боргу по сплаті аліментів, суд вважає, що ця вимога підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч.1 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Посилання відповідача у його заперечені на п.22 Постанови Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України»(далі- постанова), є недоречним, оскільки п.22 постанови, визначено, що передбачена ст.196 СК (2947-14) відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Тобто, відповідачем не доведено, що заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, оскільки він є працездатною та здоровою особою, а тому неустойка підлягає стягненню за весь час прострочення сплати аліментів в розмірі 1% від суми заборгованості по сплаті аліментів.

При цьому, сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обовязку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Розрахунок пені повинен розраховуватися за наступною формулою, заборгованість по аліментам помножена на 1% та помножена на кількість днів, тому розмір пені складатиме:

за 01.09.2014р., 1579,00 грн.*30 д.*1%=473,70 грн.;

за 01.10.2014р., 1600,33 грн.*31 д.*1%=496,10 грн.;

за 01.11.2014р., 1600,33 грн.*30 д.*1%=480,10 грн.;

за 01.12.2014р., 1600,00 грн.*31 д.*1%=496,00 грн., загальна пеня за 2014 рік складає 1945,90 грн.;

за 01.01.2015р., 1422,66 грн.*31 д.*1%=441,02 грн.;

за 01.02.2015р., 1422,66 грн.*28 д.*1%=398,34 грн.;

за 01.03.2015р., 1422,66 грн.*31 д.*1%=441,02 грн.;

за 01.04.2015р., 1564,33 грн.*30 д.*1%=469,30 грн.;

за 01.05.2015р., 1564,33 грн.*31 д.*1%=484,94 грн.;

за 01.06.2015р., 1564,33 грн.*30 д.*1%=469,30 грн.;

за 01.07.2015р., 1246,00 грн.*31 д.*1%=386,26 грн.;

за 01.08.2015р., 1246,00 грн.*31 д.*1%=386,26 грн.;

за 01.09.2015р., 1646,00 грн.*30 д.*1%=493,80 грн.;

за 01.10.2015р., 1694,00 грн.*31 д.*1%=525,14 грн.;

за 01.11.2015р., 1294,00 грн.*30 д.*1%=388,20 грн.;

за 01.12.2015р., 1694,00 грн.*31 д.*1%=525,14 грн., загальна пеня за 2015 рік складає 5408,72 грн.;

за 01.01.2016р., 1586,66 грн.*31 д.*1%=491,86 грн.;

за 01.02.2016р., 1686,66 грн.*29 д.*1%=489,13 грн.;

за 01.03.2016р., 1686,66 грн.*31 д.*1%=522,86 грн.;

за 01.04.2016р., 1906,00 грн.*30 д.*1%=571,80 грн.;

за 01.05.2016р., 1506,00 грн.*31 д.*1%=466,86 грн.;

за 01.06.2016р., 1506,00 грн.*30 д.*1%=451,80 грн.;

за 01.07.2016р., 1606,00 грн.*31 д.*1%=497,86 грн.;

за 01.08.2016р., 1606,00 грн.*31 д.*1%=497,86 грн.;

за 01.09.2016р., 1606,00 грн.*30 д.*1%=481,80 грн.;

за 01.10.2016р., 1606,00 грн.*31 д.*1%=497,86 грн., загальна пеня за 2016 рік складає 4969,69 грн.

Отже, загальна пеня за прострочення сплати аліментів за період з 01.09.2014 року по 01.10.2016 року (включно) складає 12 324,31 грн., яка і підлягає стягнення з відповідача на користь позивача. Суд не приймає до уваги розрахунок пені здійснений позивачем, в сумі 404,6грн., оскільки він не відповідає дійсності.

У звязку з викладеним, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 12 324,31 грн., в іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (діючий на момент звернення позивача до суду), від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів. Між тим, у відповідності до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивач звільнений від сплати судового збору він підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 192, 196 СК України, ст.ст. 10, 11, 74, 79, 88, 58, 158, 174, 197, 209, 215 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Березки Яни Володимирівни до Коваленко Артема Олександровича, про стягнення заборгованості по аліментам задовольнити частково.

Стягнути з Коваленко Артема Олександровича, 31 липня 1986 року народження (мешкає в с. Петрівка Друга, вул. Центральна, 113, Олександрівський район, Донецька область) на користь Березки Яни Володимирівни, 18 лютого 1988 року народження (паспорт ВТ 001465, зареєстрована в смт. Новодонецьке, м-н Молодіжний, 2/57, на поточний рахунок Березки Я.В. в АТ «Ощадбанк» № 26251000027843) пеню за несплату аліментів за період з 01.09.2014 року по 01.10.2016 року (включно) в розмірі 12 324 (дванадцять тисяч триста двадцять чотири)грн. 31 коп.

Стягнути з Коваленко Артема Олександровича, 31 липня 1986 року народження (мешкає в с. Петрівка Друга, вул. Центральна, 113, Олександрівський район, Донецька область) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК м. Добропілля; код отримувача - 37755456; банк - ГУДКСУ в Донецькій обл., МФО- 834016; код класифікації і доходів бюджету-22030001; номер доходного рахунку щодо сплати судового збору 31216206700035), судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Є.Хоменко