Рішення № 64955570, 23.02.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/319/17 2/335/699/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Школяр К.П., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди

В обґрунтування позову зазначав, що прапорщик ОСОБА_3, старший стрілець мотопіхотного взводу, мотопіхотної роти, військової частини польова пошта В6266, у період з квітня 2014 року до 27 квітня 2015 року проходив військову службу у військовій частині польова пошта В6266 та є учасником бойових дій. 11.03.2015 року наказом № 9-к командувача військ оперативного командування «Південь» позивач був звільнений у запас за п. «б» (за станом здоровя) та з 27.04.2015 року наказом командира військової частини польова пошта В6266 № 47, був виключений із списків особового складу частини та направлений на військовий облік в Центральний районний обєднаний військкомат м. Запоріжжя.

Наслідками виконання його військових службових обовязків є ІІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК АВ № 0679341.

Позивача турбують постійні головні болі, запаморочення, стискуючий біль в серці, постійне підвищення артеріального тиску, біль в обох гомілках, втомлюваність, загальна слабкість, хиткість при ході, погіршення сну, подразливість.

Після проведення лікувань стан здоровя в повному обсязі не відновився. Внаслідок захворювання позивач змушений тривалий час знаходитися на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури. У звязку із захворюванням отриманим під час проходження військової служби, із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення АТО порушено нормальні життєві звязки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у звязку із болем та постійними спазмами. Він не може вільно пересуватися, оскільки відчуває сильний головний біль та підвищення тиску, страждає на безсоння на фоні сильних больових відчуттів.

Внаслідок вказаних обставин позивач не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, що постійно негативно позначається на душевному стані позивача.

Тривале лікування позначилося на його психіці, він постійно знаходиться у пригніченому стані через те, що здоровя неможливо відновити. Відносини в його родині погіршилися, він побавився можливості повноцінно виконувати свої сімейні обовязки по господарству, що викликає негативні емоції та переживання.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що внаслдіок інвалідності порушено його нормальні життєві звязки, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позивач просить стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду, яка завдана йому у результаті ушкодження здоровя при виконанні обовязків військової служби, яку він оцінює у 150000 грн., виходячи із тривалості й глибини душевних страждань та значного погіршення його здоровя.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник Міністерства оборони України - ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечував у повному обсязі подавши суду письмові заперечення, які зводяться до того, що, на думку представника відповідача, Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у вказаній справі і позивачем не доведено вини відповідача у спричиненні моральної шкоди.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, старший стрілець мотопіхотного взводу, мотопіхотної роти, військової частини польова пошта В6266, у період часу з 03.04.2014 року по 27 квітня 2015 року проходив військову службу у військовій частині польова пошта В6266. 11.03.2015 року наказом № 9-к командувача військ оперативного командування «Південь» позивач був звільнений у запас за п. «б» (за станом здоровя на підставі висновку військово-лікарської комісії) та з 27.04.2015 року наказом командира військової частини польова пошта В6266 № 47, був виключений із списків особового складу частини та направлений на військовий облік в Центральний районний обєднаний військкомат м. Запоріжжя.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 9679341 від 28.11.2016 року, ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності, при цьому зазначено, що захворювання повязано з проходженням військової служби.

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серії АГ № 0009430 від 28.11.2016 року, ОСОБА_3 встановлено 30 % ступеня втрати професійної працездатності. Причиною втрати професійної працездатності є захворювання, повязане із проходженням військової служби.

Як вбачається зі змісту позову ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом з посиланням на норми ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положення ст. ст. 23, 1167 ЦК України.

Так, стаття 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення інвалідності у ОСОБА_3 є захворювання, яке повязано із проходженням військової служби у період з квітня 2014 року по квітень 2015 року. У звязку із захворюванням позивач неодноразово проходив лікування в умовах стаціонару, проте, на даний час здоровя не відновилося, внаслідок захворювання позивач втратив 30% працездатності. У зв'язку із погіршенням стану здоров'я він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, оскільки страждає на головний біль, підвищений артеріальний тиск, відчуває дискомфорт у області серця, безсоння, що підтверджується виписками із історії хвороби позивача, які долучені до позовної заяви, та не спростовано відповідачем при розгляді справи.

Наявність причинно-наслідкового зв'язку між виконанням обов'язків військової служби та наслідками (у тому числі і у заподіянні позивачеві моральної шкоди) підтверджується наявними в матеріалах справи медичними документами, в яких встановлено причину встановлення інвалідності ОСОБА_3 та надані рекомендації для подальшого лікування.

Слід також зазначити, що отримання позивачем будь-яких виплат, грошової допомоги при звільненні з військової служби у запас за станом здоров'я, пільг, гарантій та компенсацій відповідно до чинного законодавства, не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування моральної шкоди, що прямо передбачено у ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Посилання представника відповідача про те, що Міністерство оборони України не є належним відповідачем у вказаній справі є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Положеннями ст. 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про Збройні сили України» встановлено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України.

А відтак, у даному випадку, саме на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган державного управління, покладається обов'язок держави відшкодувати ОСОБА_3 моральну шкоду.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.10.2014 року у справі № 3-86гс/14, який згідно ст.360-7 ЦПК України є обовязковим для судів.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Заявлений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 150 00 грн. суд визнає непомірним та таким, що не відповідає обставинам справи та не є адекватним нанесеній моральній шкоді. У контексті визначення справедливого розміру відшкодування моральної шкоди варто звернути увагу на такий елемент, як урахування притаманного конкретній країні рівня життя, адже некритичне слідування заявленим вимогам у частині визначення розміру відшкодування може призвести до істотного порушення балансу інтересів сторін з приводу відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення для відшкодування моральної шкоди Міністерством оборони України, дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 25 000 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, від сплати якого позивач звільнений відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 25000 (двадцять пять) гривень.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень .

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 лютого 2017 року.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 лютого 2017 року.

Суддя: К.В. Гашук